Рішення

від 19.01.2022 по справі 908/2445/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/136/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2022 Справа № 908/2445/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Ініній І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Громадської організації У сфері культури та мистецтв Творча молодь Слобожанщини (вул. Космічна, 210А/900, м. Харків, 61145, ідентифікаційний код 42574739)

до відповідача Державного підприємства Мелітопольський завод Гідромаш (вул.Інтеркультурна, 191, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312, ідентифікаційний код 00240106)

про стягнення 132640,04 грн.

Представники сторін:

від позивача: Воловик М.О., адвокат, свідоцтво №3710 від 22.10.2010;

від відповідача: Кравець О.О., адвокат, ордер №1068462 від 03.11.2021.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулася Громадська організація У сфері культури та мистецтв Творча молодь Слобожанщини з позовом до Державного підприємства Мелітопольський завод Гідромаш про стягнення 132640,04 грн, з яких 115591,72 грн - не підтверджені витрати по сплаті податку на нерухоме майно, 17048,32 грн - не підтверджені витрати по сплаті земельного податку відповідно до договору про відшкодування комунально-експлуатаційних витрат та витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 26.04.2019 №2604/1.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/2445/21 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 28/136/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.10.2021 об 11 год. 30 хв.

Підставами позовних вимог позивач зазначає безпідставне перерахування відповідачу на підставі отриманих від нього рахунків витрат по податку на нерухоме майно та по земельному податку. Позов обґрунтовано ст. ст. 526, 527, 530, 599, 611, 625, 759, 762, 796, 797 ЦК України. Крім того, позивач зазначив, що у разі, якщо учасник судового процесу посилався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосує для прийняття рішення ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

11.10.2021 до суду від представника позивача надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв`язку з перебуванням судді Федорової О.В. на лікарняному заяву передано на розгляд судді Боєвій О.С. згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2021.

13.10.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач спростував вимоги позивача, просив в позові відмовити у зв`язку з необґрунтованістю. В обґрунтування своєї правової позиції посилався на те, що платежі позивачем здійснені з урахуванням п. 1.4 договору про відшкодування комунально-експлуатаційних витрат та витрат на утримання орендованого нерухомого майна. Зазначений договір підписано уповноваженими представниками сторін, є чинним, недійсним не визнавався. Зауважив, що на даний момент дійсно є заборгованість зі сплати податків, яка виникла у зв`язку з арештом розрахункового рахунку, на який позивач перераховував кошти. Після зняття арешту отримані грошові кошти будуть перераховані на сплату відповідних податків. Звертав увагу суду, що послуги, які зазначені в актах, були сплачені позивачем без зауважень, тобто він погодився на відшкодування всіх витрат пов`язаних з утриманням орендованого майна, у тому числі витрат зі сплати земельного податку та відшкодування витрат зі сплати податку на нерухомість.

У зв`язку з перебуванням судді Боєвої О.С. на лікарняному вказану заяву передано на розгляд судді Топчій О.А. згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021.

Ухвалою суду від 18.10.2021 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення, у зв`язку з відсутністю у суду технічної можливості забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 19.10.2021 о 11 год. 30 хв., в режимі відеоконференції.

Підготовче засідання, призначене на 19.10.2021 о 11 год. 30 хв., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Федорової О.В. на лікарняному з 11.10.2021 по 22.10.2021 (включно).

Ухвалою суду від 23.10.2021 призначено підготовче засідання на 04.11.2021 о/об 12 год.30 хв., вирішено розгляд справи здійснювати з використанням системи відеоконференцзв`язку Еasycon .

27.10.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не надано документів, які підтверджують фактично понесені витрати по сплаті податку на нерухоме майно, кошти отримані відповідачем протиправно. Також відповідач не навів достатніх обґрунтованих пояснень щодо правомірності виставлення рахунків, до яких увійшли зокрема витрати по земельному податку. Умовами договору №12/1-3806/д та договором №2604/1 не передбачено обов`язку додатково здійснювати компенсацію відповідачу витрат по сплаті земельного податку. Обов`язок з компенсації відповідного (конкретизованого) податку має бути передбачений умовами договору. Позивач зазначив, що чинне законодавство України не містить положень, які б свідчили про автоматичний перехід від відповідача до позивача обов`язків щодо здійснення компенсації витрат по земельному податку. Позивач, обґрунтовуючи вище викладене, зазначає що кошти, які були сплачені позивачем на користь відповідача, підлягають беззаперечному поверненню, оскільки, як вбачається з доказів, жодних витрат за договором №2604/1 відповідачем сплачено не було, що фактично нівелює правомірність отримання коштів за таким договором від позивача. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 19.12.2021. Ухвалено відкласти підготовче засідання, судове засідання призначити на 25.11.2021 об 12 год. 30 хв.

05.11.2021 на адресу суду надійшли заперечення від відповідача, де зазначено, що в силу вимог п. 266.7.5 ст. 266 та п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України у Державного підприємства Мелітопольський завод Гідромаш існує обов`язок щодо подання декларацій лише до контролюючого органу. В період з квітня 2019 року по квітень 2020 року сторонами були підписані акти наданих послуг, в яких міститься інформація щодо відшкодування витрат зі сплати земельного податку та відшкодування витрат зі сплати податку на нерухомість. Вказав також, що позивач при укладанні договору не заперечував щодо відшкодування всіх витрат, які пов`язані з утриманням орендного майна. Твердження позивача про нетотожність справи №906/557/19 помилкові, оскільки сфера застосування правової позиції у вказаній справі може бути розповсюджена на справу №908/2445/21. При розгляді справи №906/557/19 було встановлено відсутність у договорі положень щодо відшкодування орендарем на користь орендодавця податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а в матеріалах даної справи підтверджується зворотнє, за умовами укладеного сторонами договору передбачено відшкодування позивачем на користь відповідача податку на нерухоме майно та земельного податку. Відповідач посилається на договірні відносини, які регулюються Цивільним кодексом України, і не стосуються питань, що належать до компетенції Податкового кодексу України. Компенсація орендарем податку, який сплачує орендодавець як платник, не означає делегування орендарю повноважень його платника. Крім того, відповідач зазначив, що на даний момент договір про відшкодування є чинним, недійсним не визнається, а отже вказаний договір є правомірним. Сторони у договорі у п. 1.4 чітко визначили предмет відшкодування. На підставі вище викладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 25.11.2021 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 20.12.2021 об 10 год. 30 хв., судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції.

14.12.2021 на електронну адресу суду надійшла заява від позивача, в якій просить суд не брати до уваги пояснення відповідача. Зазначив, що договором №12/1-3806/д не передбачено обов`язку позивача додатково здійснювати відповідачу компенсацію витрат по сплаті земельного податку. Такого обов`язку не передбачено і договором №2604/1. Крім цього, сплата відповідачем земельного податку не є експлуатаційними витратами відповідача на утримання орендованого майна, не є платою за надання комунальних послуг позивачу, а є для власника майна обов`язковим платежем, сплата якого передбачена податковим законодавством. Зазначив, що в договорі №12/1-3806/д та договорі №2604/1 не містяться умови щодо здійснення позивачем компенсації по сплаті земельного податку. Витрати повинні бути обґрунтованими, доведено реальність понесення витрат, які компенсував позивач. Позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.

16.12.2021 поштою на адресу суду надійшли пояснення від відповідача, в яких зазначено, що в період з квітня 2019 року по квітень 2020 року сторонами були підписані акти надання послуг уповноваженими представниками та скріплені печатками підприємств. Послуги, які зазначені у наданих актах, були сплачені позивачем. Перед укладанням договору №2604/1 про відшкодування комунально-експлуатаційних витрат та витрат на утримання орендованого нерухомого майна позивач був обізнаний про види витрат, які він несе у зв`язку з утриманням майна, що є предметом договору оренди. Протягом тривалого часу позивачем вказані витрати відшкодовувались без жодних зауважень. Відповідачем надано суду розрахункову таблицю здачі бази відпочинку Азов в оренду без компенсації податків та ПДВ за період з квітня 2019 року по серпень 2021 року, з якої вбачається, що у випадку не виконання позивачем зобов`язань з відшкодування витрат зі сплати земельного податку та витрат зі сплати податку на нерухомість відповідач за період з квітня 2019 року по серпень 2021 року не тільки не отримає прибутку, а навпаки отримає збитки у сумі 109213,04 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.12.2021 підготовче провадження закрито, судове засідання з розгляду по суті призначено на 19.01.2022. Судове засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу та в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням представником позивача власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку Еasycon . Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв`язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, що викладені у позові та відповіді на відзив. Зазначив, що додаткові докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть надані суду в установлений законом строк. Вкотре зауважив суду, що до даних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України не застосовуються.

Представник відповідача підтримав свої заперечення, що викладені в заявах з процесуальних питань. Просив в позові відмовити.

В судовому засіданні 19.01.2022 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України (орендодавець) та Громадська організація У сфері культури та мистецтва Творча молодь Слобожанщини (орендар, позивач у справі) 26.04.2019 уклали договір оренди мана, що належить до державної власності №12/1-2806/д (надалі договір оренди).

Пунктом 1.1 договору оренди встановлено, що орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно бази відпочинку Азов загальною площею 2693,2 кв.м. Орендоване майно перебуває на балансі державного підприємства Мелітопольський завод ГІДРОМАШ (балансоутримувач, відповідач у справі).

Орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно з підписанням сторонами договору та Акту приймання-передавання орендованого майна (Додаток №2) (п. 2.1 договору оренди ).

Пунктом 5.11 договору оренди встановлено, що орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю та надати його копію орендодавцю.

Цей договір укладено строком на сім років, що діє з 26 квітня 2019 по 25 квітня 2026 включно (п. 10.1 договору в редакції договору про внесення змін та доповнень №2 від 03.09.2019).

Зазначений договір посвідчено 26.04.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, про що внесено запис в реєстрі за №237.

На виконання п. 5.11 договору оренди між Державним підприємством Мелітопольський завод ГІДРОМАШ (Сторона-1, відповідач у справі) та Громадською організацією У сфері культури та мистецтва Творча молодь Слобожанщини (Сторона-2, позивач у справі) укладено договір №2604/1 про відшкодування комунально-експлуатаційних витрат та витрат на утримання орендованого нерухомого майна (надалі - договір).

Пунктом 1.4 договору встановлено, що для виконання умов даного договору Сторона-1 повідомляє Стороні-2, що отримує комунальні послуги, податки та збори щодо майна бази відпочинку Азов :

- ПАТ Запоріжжяобленерго - реактивна електроенергія;

- ПАТ Запоріжжяобленерго - активна електроенергія

- податок на нерухоме майно;

- оренда земельної ділянки.

Пунктом 1.5.2 договору встановлено, що розмір податків та зборів щодо майна бази відпочинку Азов визначаються у відповідних деклараціях, що подаються згідно чинного законодавства.

Відшкодування за комунальні послуги, податки та збори здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок у відповідності до розрахунків щомісячних платежів, що надаються Стороною-1 Стороні-2, або іншими не забороненими способами згідно чинного законодавства у готівковій чи безготівковій формі (п. 1.6 договору в редакції додаткової угоди №1 до договору).

Як зазначив позивач у позові у період з 26.04.2019 по 31.05.2021 відповідачем було нараховано позивачу суми витрат по податкам на нерухоме майно у розмірі 253.115,18 грн, з яких позивачем сплачено 115.591,72 грн та по земельному податку у розмірі 33.862,62 грн, з яких позивачем сплачено 17.048,32 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем положень п. 1.5.2 договору на його адресу позивачем був спрямований запит щодо понесення ним витрат та їх розмір (в т.ч. копії декларації).

Листом від 29.07.2021 №85 відповідач повідомив про зарахування сплачених позивачем коштів на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , який з 2017 знаходиться під арештом.

У зв`язку з отриманою інформацією позивач 19.07.2021 направив на адресу відповідача претензію (вимогу) про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 132.640,04 грн.

Внаслідок не вирішення питання в досудовому порядку щодо повернення відповідачем, як то вважає позивач, безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 132.640,04 грн, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив безпідставне перерахування позивачу в період з 26.04.2019 по 31.05.2021 грошових коштів в загальному розмірі 132.640,04 грн на витрати по податку на нерухоме майно та по земельному податку.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 526, 527, 530, 599, 611, 625, 759, 762, 796, 797 ЦК України з мотивів відсутності обов`язку у позивача перераховувати грошові кошти на сплату земельного податку зокрема, а також невиконання відповідачем зобов`язань щодо подальшого перерахування отриманих грошових коштів відповідним органам та юридичним особам.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Частиною 1 ст. 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Положеннями ст. 180 ГК України унормовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, позивач є орендарем державного нерухомого майна бази відпочинку Азов в рамках договору оренди №12/1-3806/д від 26.04.2019.

Зазначений договір оренди майна, що належить до державної власності №12/1-3806/д від 26.04.2019 підписаний між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Умови договору оренди майна №12/1-3806/д від 26.04.2019 відповідають умовам типового договору індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 №1774.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору орендоване майно перебуває на балансі відповідача.

Під час підписання правочину позивач був обізнаний про обов`язки здійснення ним витрат, пов`язаних з утриманням орендованого державного майна.

На виконання п. 5.11 наведеного вище договору між позивачем та відповідачем був укладений договір про відшкодування комунально-експлуатаційних витрат та витрат на утримання орендованого нерухомого майна №2604/1 від 26.04.2019.

Матеріали справи містять Акти надання послуг за вказаний у позові період, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

Також суду надані рахунки на оплату відшкодування комунально-експлуатаційних витрат та витрат на утримання орендованого нерухомого майна та докази сплати позивачем зазначених рахунків.

Договір про відшкодування підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками підприємств, недійсним в установленому законом порядку не визнавався. Тобто, даний правочин є чинним.

Здійснивши аналіз наданих документів, суд дійшов висновку про наявність між позивачем та відповідачем договірних зобов`язань щодо відшкодування комунально-експлуатаційних витрат та витрат на утримання орендованого нерухомого майна, в тому числі і спірних платежів.

З зазначеного слідує, що спірні кошти перераховані позивачем із конкретною правовою підставою, яка фактично погоджена на підставі виставлених рахунків в рамках договору №2604/1.

Відтак, відповідач набув грошові кошти, стягнення яких є предметом спору, за наявності достатніх правових підстав (договору), а тому їх не може бути стягнено з відповідача як безпідставне збагачення.

Виходячи з наведеного, враховуючи наявність зобов`язальних відносин між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позивачу коштів у сумі 132.640,04 грн, а тому у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивач не довів безпідставність перерахування та отримання позивачем грошових коштів, які були оплатою обов`язкових платежів в рамках договору №2604/1 про відшкодування комунально-експлуатаційних витрат та витрат на утримання орендованого нерухомого майна.

Доводи позивача про невиконання відповідачем обов`язку щодо подальшої сплати (перерахування іншим особам) отриманих від платника (позивача) коштів судом відхилені, оскільки це є правовідносинами відповідача з третіми особами, які не впливають на обов`язки позивача за договором №2604/1 від 26.04.2019, і не є можуть бути підставою для невиконання позивачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №2604/1.

Суд зазначає, що в силу вимог п. 2.66.7.5 ст. 266 та п. 286,2 ст. 286 Податкового кодексу України та договору №2604/1 від 26.04.2019 у Державного підприємства Мелітопольський завод ГІДРОМАШ існує обов`язок щодо подання податкових декларацій лише до контролюючого органу.

Відповідно до п. 1.5.2 договору №2604/1 від 26.04.2019 розмір податків та зборів щодо майна бази відпочинку Азов визначається у відповідних деклараціях. При розгляді справи суд перевірив зазначені в деклараціях суми податків та зборів, перевищення розміру платежів, виставлених відповідачем позивачу в актах та рахунках, виявлено не було.

Таким чином, відповідачем не допускалося порушення пп. 1.5.2 договору №2604/1, оскільки такого обов`язку, як направлення податкової декларації на адресу позивача умовами укладеного договору не передбачено.

За умовами п. 2.1.3 договору встановлено обов`язок щодо надання актів виконаних робіт (послуг) по відшкодуванню комунально-експлуатаційних витрат до 15 числа наступного місяця.

Матеріали справи свідчать про виконання вказаного пункту договору відповідачем. З вказаних актів вбачається, що серед іншого вони містять інформацію щодо відшкодування витрат зі сплати земельного податку та відшкодування витрат зі сплати податку на нерухомість. Вказані акти підписані обома сторонами, скріплені печатками підприємств, що в свою чергу свідчить про відсутність претензії стосовно вартості послуг.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, які викладені у відзиві та заперечення на відповідь на відзив, судом враховані при оцінці доводів сторін та надання правової кваліфікації наявності порушення прав та законних інтересів позивача бездіяльністю відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16 лютого 2022 року.

Суддя О.В. Федорова