Рішення

від 15.02.2022 по справі 910/20144/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2022Справа № 910/20144/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Теком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВМ-ЛОГІСТІК"

про стягнення 267 722, 73 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Теком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВМ-ЛОГІСТІК" про стягнення 267 722, 73 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПРАТ СК "Теком" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 215-18 Д/Т/АТ від 15.06.2018, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, водій транспортного засобу "MAN" реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, перебував в трудових відносинах з відповідачем відповідно до постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.06.2019 у справі №705/5567/18, позивачем заявлено до відповідача позов про відшкодування шкоди у розмірі 267 722, 73 грн, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.12.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/20144/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченими статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 13.12.2021, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 13.12.2021 не повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку. Відповідно до інформації з веб-сайту АТ Укрпошта поштове відправлення №0105491722513 вручено особисто - 28.01.2022 та в подальшому 08.02.2022 внесено відомості щодо перенаправлення до іншого відділення.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2018 у Черкаській області на а/д Київ - Одеса відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: "MAN" реєстраційний номер НОМЕР_1 , "MAN" реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом Stas реєстраційний номер НОМЕР_3 та Даф , реєстраційний номер НОМЕР_4 з напівпричепом Касбохер реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Згідно із постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.06.2019 у справі №705/5567/18, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу "MAN" реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , пункту 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху.

У вказаній вище постанові Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.06.2019 у справі №705/5567/18, з врахуванням постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.08.2019 у справі №705/5567/18 про виправлення описки в рішенні суду, встановлено, що згідно протоколу серії БД № 170641 від 11.12.2018 року про адміністративне правопорушення, вбачається, що 11 грудня 2018 року о 02 год. 40 хв. гр. ОСОБА_1 на а/д М-05 Київ Одеса, 226 км., керуючи транспортним засобом MAN TGM 18.260 д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем MAN TGX д.н.з. НОМЕР_2 із причіпом STAS, д.н.з. НОМЕР_3 , а також з автомобілем DAF FTXE, д.н.з. НОМЕР_4 із причіпом KASSBOHRER, д.н.з. НОМЕР_5 , що зупинився попереду, при ДТП т/з отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п. 12.1, 13.1 ПДР.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.06.2019 у справі №705/5567/18 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження по справі у зв`язку з закінчення строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №215-18 Д/Т/АТ від 15.06.2018, укладеного з ФОП Бабаян В.С. (страхувальник) майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу Даф , реєстраційний номер НОМЕР_4 з напівпричепом Касбохер реєстраційний номер НОМЕР_5 були застраховані в позивача.

Відповідно до висновку експерта №6412 від 19.05.2019 та страхового акту №855 від 30.05.2019 позивачем було сплачено вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Даф , реєстраційний номер НОМЕР_4 , у розмірі 286 344,33 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №2609 від 05.06.2019.

Відповідно до висновку експерта №6414 від 19.05.2019 та страхового акту №856 від 30.05.2019 позивачем було сплачено вартість матеріального збитку, завданого власнику напівпричепа Касбохер реєстраційний номер НОМЕР_5 , у розмірі 79 378,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №2610 від 05.06.2019.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "MAN" реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ТДВ СТДВ Глобус згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/4667065 з встановленим лімітом відшкодування шкоди, завдану майну- 100 000,00 грн та франшизи - 2000,00 грн.

Позивач звернувся до ТДВ СТДВ Глобус із заявою про виплату страхового відшкодування.

22.10.2019 ТДВ СТДВ Глобус сплатило в межах визначеного ліміту страхове відшкодування у розмірі 98 000,00 грн на рахунок Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Теком (позивач у справі), що підтверджується копією платіжного доручення №9767 від 22.10.2019.

Позивач, посилаючись на приписи ст. 27 Закону України "Про страхування" 27.07.2021 направив відповідачу претензію, у якій вимагав від відповідача відшкодувати шкоду у сумі 267 722,73 грн у строк до 26.08.2021.

Відповідач залишив зазначену вимогу без задоволення.

Враховуючи те, що винний у дорожньо-транспортній пригоді водій транспортного засобу "MAN" реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "МВМ-ЛОГІСТІК", що є власником вказаного транспортного засобу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 267 722,73 грн., що становить різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченою страховиком відповідача сумою страхового відшкодування у розмірі 98 000,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Загальні підстави відповідальності за завдану позадоговірну майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Як підтверджено матеріалами справи, особою винною у скоєнні ДТП є водій транспортного засобу "MAN" реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "МВМ-ЛОГІСТІК", про що було встановлено у постанові Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.06.2019 у справі №705/5567/18. Також, станом на час ДТП, транспортний засіб "MAN" реєстраційний номер НОМЕР_1 належав на праві власності відповідачу, про що було зазначено у довідці №3018347604717087 про дорожньо-транспортну пригоду.

Судом встановлено, що ТДВ СТДВ Глобус було застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу "MAN" реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/4667065 з встановленим лімітом відшкодування шкоди, завдану майну - 100 000,00 грн та франшизи - 2000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до висновку експерта №6412 від 19.05.2019 та страхового акту №855 від 30.05.2019 позивачем було сплачено вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Даф , реєстраційний номер НОМЕР_4 , у розмірі 286 344,33 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №2609 від 05.06.2019.

Відповідно до висновку експерта №6414 від 19.05.2019 та страхового акту №856 від 30.05.2019 позивачем було сплачено вартість матеріального збитку, завданого власнику напівпричепа Касбохер реєстраційний номер НОМЕР_5 , у розмірі 79 378,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №2610 від 05.06.2019.

У свою чергу, страховиком відповідача - ТДВ СТДВ Глобус , в межах ліміту відповідальності встановленої полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/4667065, здійснено виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 98000,00 грн.

Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, в даному випадку на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

З огляду на наведені норми закону, відповідач відповідно до вимог ст.ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України несе відповідальність лише в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Таким чином, оскільки страховиком відповідача здійснено виплату страхового відшкодування межах ліміту відповідальності встановленої полісом № АМ/4667065 у сумі 98 000,00 грн., то відповідач зобов`язаний здійснити відшкодування шкоди, що становить різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченою страховиком відповідача сумою страхового відшкодування, тобто у сумі 267 722,73 грн. (286 344,33 грн+79 378,40 грн - 98000,00 грн).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявними в матеріалах справи висновками експерта №6412 від 19.05.2019 та №6414 від 19.05.2019 підтверджується визначена позивачем до виплати сума страхового відшкодуванням у розмірі 286 344,33 грн та 79 378,40 грн.

Матеріали справи не містять заперечень страховика відповідача щодо вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Даф , реєстраційний номер НОМЕР_4 з напівпричепом Касбохер реєстраційний номер НОМЕР_5 . Доказів проведення відповідачем або страховиком відповідача експертного дослідження пошкоджень зазначеного транспортного засобу матеріали справи не містять.

З огляду на вище викладене, заявлена позивачем до стягнення сума відшкодування у розмірі 267 722,73 грн. є обґрунтованою, у зв`язку із чим, підлягає задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Теком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВМ-ЛОГІСТІК" про стягнення 267 722, 73 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВМ-ЛОГІСТІК" (04119, місто Київ, вулиця МЕЛЬНИКОВА, будинок 48; ідентифікаційний номер 42082934) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Теком" (65005, Одеська обл., місто Одеса, вулиця МИХАЙЛІВСЬКА, будинок 44, ідентифікаційний код 25050281) кошти у розмірі 267 722, 73 грн та судовий збір в розмірі 4015,85 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.02.2022.

Суддя О.В. Гулевець