Постанова

від 15.02.2022 по справі 171/2478/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/431/22 Справа № 171/2478/19 Суддя у 1-й інстанції - Хоруженко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м.Кривий Ріг

Справа № 171/2478/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Кислиця І.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство КОЛОР ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "КОЛОР" на заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2021 року, яке ухвалено суддею Хоруженко Н.В. у місті Апостолове Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 травня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство КОЛОР (надалі - ТОВ СП КОЛОР ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсною, повернення земельної ділянки.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 6,530 га, з кадастровим номером 1220386600-02-008-0120, розташованої на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.

В 2019 році, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач дізнався що відповідач зареєстрував Договір оренди земельної ділянки б/н від 29.09.2014 року та Додаткову угоду б/н від 12.03.2015 року.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №16743914 від 25.10.2014 року Апостолівським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області, дата державної реєстрації 24.10.2014 року.

Позивач звернувся до відповідача з проханням надати пояснення, оскільки йому нічого не було відомо про укладені та зареєстровані договір оренди земельної ділянки та додаткової угоди, оскільки жодних договорів та угод щодо належної йому на праві приватної власності земельної ділянки він не підписував і жодних осіб на їх підписання він не уповноважував.

На його звернення, відповідач повідомив, що договір та додаткова угода підписані ним та надав оригінальний примірник договору оренди земельної ділянки б/н від 29.09.2014 року, а також повідомив, що термін дії договору продовжений на підставі додаткової угоди б/н від 12.03.2015 року, надав ксерокопію додаткової угоди та відмовився повернути земельну ділянку.

Позивач зазначає, що жодних пропозицій від відповідача щодо укладення договору оренди земельної ділянки йому не надходило та жодних осіб на укладення відповідного договору він не уповноважував.

Позивач звертався до відповідача та до Апостолівської районної державної адміністрації з проханням надати йому оригінали договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди, але відповіді він не отримав.

Оскільки він не погоджував з відповідачем умов договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди, не підписував їх, так як у нього не було волевиявлення на укладення вищезазначених правочинів, вважає, що договір оренди земельної ділянки б/н від 29.09.2014 року укладений з порушенням вимог закону та підлягає визнанню недійсним.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 29.09.2014 року, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №16743914 від 25.10.2014 року Апостолівським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області, дата державної реєстрації 24.10.2014 року, номер запису про інше речове право №7463402, та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

У лютому 2021 року позивач змінив позовні вимоги та просив суд зобов`язати відповідача повернути йому земельну ділянку, площею 6,5300 га, кадастровий номер 1220386600:02:008:0120, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, та стягнути з відповідача судові витрати по справі (а.с.168-172).

Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Зобов`язано ТОВ СП КОЛОР повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 6,5300 га, кадастровий номер 1220386600:02:008:0120, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.

Стягнуто з ТОВ СП КОЛОР на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ СП КОЛОР просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повідомив відповідача належним чином про час та місце розгляду справи, а тому не мав правових підстав для ухвалення заочного рішення. Змінена позовна заява на адресу ТОВ СП КОЛОР не надходила, а тому останній не мав можливості висловити свої заперечення проти заявлених позовних вимог.

Наголошує на тому, що позивач ОСОБА_1 ввів суд в оману, адже він з 2014 року по теперішній час отримує орендну плату у натуральній формі, а відповідач сплачує земельний податок за спірну земельну ділянку, що свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин.

На переконання представника відповідача, висновок суду про те, що згідно висновку експерта №19/104-17/1/2229, за результатами проведення 29.12.2020 року судової почеркознавчої експертизи Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , розташований у графі Орендодавець договору оренди земельної ділянки б/н від 29.09.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ СП КОЛОР , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою є незрозумілим. Зокрема, представнику не зрозуміло, яким чином було проведено експертизу на договорі, адже, у рішенні суду вказано, що позивач звертався до відповідача та копію договору йому не було надано , і чому суд вперше не зміг провести експертизу.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ТОВ СП КОЛОР - Димарьову В.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивача ОСОБА_1 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 6,530 га, згідно державного акту на право власності на землю серії ІІ - ДП №131797, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №125 та виданий на підставі рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Михайлівської сільської ради народних депутатів від 19.10.2001 року. Земельна ділянка розташована на території Михайлівської сільської ради та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с.15).

Згідно договору оренди земельної ділянки б/н від 29.09.2014 року, ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ СП КОЛОР , в особі директора Мордвілко В.І., земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, загальною площею 6,530 га, відповідно до державного акту ІІ - ДП №131797 від 11.12.2001 року, кадастровий номер 1220386600-02-008-0120. Договір укладено строком на п`ять років. Земельну ділянку передано орендодавцем орендарю відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки згідно договору (т. 1 а.с.16-21).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 12.03.2015 року до договору оренди земельної ділянки б/н від 29.09.2014 року ОСОБА_1 та ТОВ СП КОЛОР , в особі директора Мордвілко В.І., дійшли згоди змінити термін дії Договору оренди земельної ділянки від 29.09.2014 року строком на 49 років (т. 1 а.с.22).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №183405472 від 03.10.2019 року щодо актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права встановлено, що державним реєстратором Денисенко В.І., зареєстровано право оренди земельної ділянки строком дії 49 років, з правом пролонгації, підстава виникнення: договір оренди земельної ділянки б/н від 29.09.2014 року та додаткова угода №1 від 12.03.2015 року, видавник ТОВ СП КОЛОР . Об`єктом нерухомого майна є земельна ділянка кадастровий номер 1220386600:02:008:0120, площею 6,53 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Михайлівської сільської ради (т. 1 а.с.23-24).

19.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ СП КОЛОР та Апостолівської районної державної адміністрації із заявами, згідно яких повідомив, що він не укладав з ТОВ СП КОЛОР договір оренди земельної ділянки б/н від 29.09.2014 року та додаткову угоду б/н від 12.03.2015 року, тому просить терміново надати йому оригінал договору оренди земельної ділянки б/н від 29.09.2014 року та додаткову угоду б/н від 12.03.2015 року (т. 1 а.с.25-28).

Згідно висновку експерта №19/104-17/1/2229, за результатами проведення 29.12.2020 року судової почеркознавчої експертизи Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , розташований у графі Орендодавець договору оренди земельної ділянки б/н від 29.09.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ СП КОЛОР , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 1 а.с.151-155).

Встановивши, що Договір оренди земельної ділянки б/н від 29.09.2014 року позивачем не підписувався, тобто він не є укладеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом задоволення вимог про повернення такої ділянки, у зв`язку з чим зобов`язав ТОВ СП КОЛОР повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 6,5300 га, кадастровий номер 1220386600:02:008:0120, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради, Апостолівського району Дніпропетровської області.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновку експерта №19/104-17/1/2229, за результатами проведення 29.12.2020 року судової почеркознавчої експертизи Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , розташований у графі Орендодавець договору оренди земельної ділянки б/н від 29.09.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ СП КОЛОР , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 1 а.с.151-155).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону України Про оренду землі ).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

На підтвердження вказаних обставин щодо неукладення спірного договору належним доказом є висновок експерта, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі, виконано не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Доводи апеляційної скарги про те, що представнику відповідача ТОВ СП КОЛОР не зрозуміло, яким чином було проведено експертизу на договорі, адже, у рішенні суду вказано, що позивач звертався до відповідача та копію договору йому не було надано , і чому суд вперше не зміг провести експертизу, колегією суддів не приймаються, як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Так, оригінали досліджуваних документів було надано суду Апостолівською районною адміністрацією (т. 1 а.с. 59-61), а вперше експертиза не була проведена у зв`язку з ненадходженням до експертної установи коштів на оплату проведення експертизи (т. 1 а.с. 136-138), й з цими документами представник ТОВ СП КОЛОР , за бажанням, мав можливість ознайомитись, однак не скористався своїм процесуальним правом.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач ОСОБА_1 ввів суд в оману, адже він з 2014 року по теперішній час отримує орендну плату у натуральній формі, а відповідач сплачує земельний податок за спірну земельну ділянку, що свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Так, стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідач ТОВ СП КОЛОР , зазначаючи про виплату позивачеві ОСОБА_1 протягом тривалого часу орендної плати за користування спірною земельною ділянку, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зазначених обставин суду не надав.

Крім того, необхідно зазначити, що у праві України зазначена доктрина схвалення договору проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення, про що зазначено в постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, статтею 17 Закону України Про оренду землі , в редакції на час виникнення спірних правовідносин, об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом, статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Зазначені норми виключають можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Отже, враховуючи конкретні встановлені судом обставини справи, що розглядається, колегія суддів не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Саме про таке застосування зазначених вище норм права йде мова в правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, оскільки Договір оренди земельної ділянки від 29.09.2014 року є неукладеним, право позивача на користування своєю земельною ділянкою підлягає захисту, шляхом її повернення із незаконного володіння відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не повідомив відповідача належним чином про час та місце розгляду справи, а тому не мав правових підстав для ухвалення заочного рішення, спростовуються матеріалами справи, а саме заявою представника ТОВ СП КОЛОР Сафонової О.О., яка діє на підставі довіреності від 02.06.2021 року, про відкладення судового засідання, призначеного на 12 травня 2021 року, що безумовно свідчить про обізнаність представника про час та місце судового розгляду (т. 1 а.с. 188. 189, 220).

Доводи апеляційної скарги про те, що змінена позовна заява на адресу ТОВ СП КОЛОР не надходила, а тому останній не мав можливості висловити свої заперечення проти заявлених позовних вимог, не можуть бути підставою для скасування законного та обгрунтованого судового рішення, оскільки змінена позовна заява подана позивачем ОСОБА_1 до суду з дотриманням вимог ч. 5 ст. 49 ЦПК України (а.с. 168-173), неотримання відпвідачем цієї заяви не може свідчити про порушення судом норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "КОЛОР" - залишити без задоволення.

Заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 лютого 2022 року.

Головуючий:

Судді: