Постанова

від 11.11.2022 по справі 171/2478/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 171/2478/19

провадження № 61-7174св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Колор»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Колор» на заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2021 року у складі судді Хоруженко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у складі колегії суддів Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Колор» (далі - ТОВ «СП «Колор») про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки.

Позовну заяву мотивував тим, що він є власником земельної ділянки, площею 6,530 га, з кадастровим номером 1220386600-02-008-0120, розташованої на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.

У 2019 році з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач дізнався, що відповідач зареєстрував договір оренди земельної ділянки від 29 вересня 2014 року б/н та додаткову угоду від 12 березня 2015 року б/н.

Договір оренди земельної ділянки зареєстровало Апостолівське районне управління юстиції Дніпропетровської області 24 жовтня 2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 16743914 від 25 жовтня 2014 року.

Позивач звернувся до відповідача з проханням надати пояснення, оскільки йому нічого не було відомо про укладені та зареєстровані договір оренди земельної ділянки та додаткову угоду, жодних договорів та угод щодо належної йому на праві приватної власності земельної ділянки він не підписував і жодних осіб на їх підписання він не уповноважував.

На його звернення відповідач повідомив, що договір та додаткова угода підписані ним та надав оригінальний примірник договору оренди земельної ділянки від 29 вересня 2014 року б/н, а також повідомив, що термін дії договору продовжений на підставі додаткової угоди від 12 березня 2015 року б/н, надав ксерокопію додаткової угоди та відмовився повернути земельну ділянку.

Зазначив, що жодних пропозицій від відповідача щодо укладення договору оренди земельної ділянки йому не надходило та жодних осіб на укладення відповідного договору він не уповноважував.

ОСОБА_1 звертався до відповідача та до Апостолівської районної державної адміністрації з проханням надати йому оригінали договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди, але відповіді він не отримав.

Оскільки він не погоджував з відповідачем умов договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди, не підписував їх, так як у нього не було волевиявлення на укладення вищезазначених правочинів, вважає, що договір оренди земельної ділянки укладений з порушенням вимог закону та підлягає визнанню недійсним.

У лютому 2021 року ОСОБА_1 змінив позовні вимоги та просив суд зобов`язати відповідача повернути йому земельну ділянку, площею 6,5300 га, кадастровий номер 1220386600:02:008:0120, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, та стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області заочним рішенням від 12 травня 2021 року позов задовольнив.

Зобов`язав ТОВ «СП «Колор» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 6,5300 га, кадастровий номер 1220386600:02:008:0120 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради, Апостолівського району Дніпропетровської області.

Стягнув з ТОВ «СП «Колор» на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_1 не підписував договір оренди земельної ділянки від 29 вересня 2014 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СП «Колор», тобто не виявляв свою згоду на укладання правочину та передачу землі відповідачу в користування, а тому суд такий договір є неукладеним, а земельна ділянка підлягає поверненню позивачу.

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 10 вересня 2021 року заяву відповідача ТОВ СП «Колор» про перегляд заочного рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2021 року залишив без задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Дніпровський апеляційний суд постановою від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «СП «Колор» залишив без задоволення.

Заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2021 року залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що договір оренди земельної ділянки від 29 вересня 2014 року є неукладеним, а тому право позивача на користування своєю земельною ділянкою підлягає захисту, шляхом її повернення із незаконного володіння відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не повідомив відповідача належним чином про час та місце розгляду справи, а тому не мав правових підстав для ухвалення заочного рішення, спростовуються матеріалами справи, а саме заявою представника ТОВ «СП «Колор» Сафонової О. О., яка діяла на підставі довіреності від 02 червня 2021 року, про відкладення судового засідання, призначеного на 12 травня 2021 року, що безумовно свідчить про обізнаність представника про час та місце судового розгляду.

Не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення доводи апеляційної скарги про те, що змінена позовна заява на адресу ТОВ «СП «Колор» не надходила, а тому останній не мав можливості висловити свої заперечення проти заявлених позовних вимог, оскільки змінена позовна заява подана позивачем ОСОБА_1 до суду з дотриманням вимог частини п`ятої статті 49 ЦПК України.

Неотримання відповідачем цієї заяви не свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду, ТОВ «СП «Колор», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження ТОВ «СП «Колор» зазначило пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).

Касаційну скаргу мотивувало тим, що відповідач фактично був позбавлений можливості бути присутнім у судовому засіданні 12 травня 2021 року, жодного клопотання про розгляд справи без його участі не подавав.

Представник відповідача не повідомлений належним чином про день і час розгляду справи, відзив до суду не подав, оскільки про існування судової справи в Апостолівському районному суді Дніпропетровської області не знав.

Позов та уточнення до позову представник відповідача не отримував.

Жодної судової повістки про розгляд справи відповідачеві направлено не було, тобто цими діями суд порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді, чим позбавив його справедливого судового розгляду.

Суд першої інстанції ухвалив заочне рішення у справі та не надав можливості відповідачу подати суду свої доводи щодо спору та довести справжність правової природи укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 6,530 га, згідно з державним актом на право власності на землю серії ІІ - ДП № 131797, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 125 та виданий на підставі рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Михайлівської сільської ради народних депутатів від 19 жовтня 2001 року.

Земельна ділянка розташована на території Михайлівської сільської ради та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с.15).

Згідно з договором оренди земельної ділянки від 29 вересня 2014 року б/н, ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «СП «Колор», в особі директора Мордвілко В. І., земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, загальною площею 6,530 га, відповідно до державного акта ІІ - ДП № 131797 від 11 грудня 2001 року, кадастровий номер 1220386600-02-008-0120. Договір укладено строком на п`ять років. Земельну ділянку передано орендодавцем орендарю відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки згідно з договором (т. 1 а. с.16-21).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12 березня 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 29 вересня 2014 року б/н ОСОБА_1 та ТОВ «СП «Колор» (в особі директора Мордвілко В. І.), дійшли згоди змінити термін дії договору оренди земельної ділянки від 29 вересня 2014 року строком на 49 років (т. 1, а. с. 22).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна № 183405472 від 03 жовтня 2019 року видно, що державний реєстратор Денисенко В. І. зареєстрував право оренди земельної ділянки строком дії 49 років, з правом пролонгації, підстава виникнення: договір оренди земельної ділянки б/н від 29 вересня 2014 року та додаткова угода № 1 від 12 березня 2015 року, видавник ТОВ «СП «Колор». Об`єктом нерухомого майна є земельна ділянка кадастровий номер 1220386600:02:008:0120, площею 6,53 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Михайлівської сільської ради (т. 1, а. с.23-24).

19 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «СП «Колор» та Апостолівської районної державної адміністрації із заявами, у яких повідомив, що він не укладав з ТОВ «СП «Колор» договір оренди земельної ділянки б/н від 29 вересня 2014 року та додаткову угоду б/н від 12 березня 2015 року, та просив терміново надати йому оригінал договору оренди земельної ділянки б/н від 29 вересня 2014 року та додаткову угоду б/н від 12 березня 2015 року (т. 1, а. с. 25-28).

За результатами проведення 29 грудня 2020 року судової почеркознавчої експертизи Дніпропетровський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України встановив, що підпис від імені ОСОБА_1 , розташований у графі «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки б/н від 29 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СП «Колор», виконав не ОСОБА_1 , а інша особа (т. 1, а. с. 151-155).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є: пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частина третя статті 3 ЦПК України визначає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) дійшла висновку про те, що у ЦПК України законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Тлумачення частини першої статті 8, частини другої статті 211, пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що: обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу; невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства; розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України).

Тлумачення частини другої статті 410 ЦПК України свідчить, що: правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення; оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції; правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

У касаційній скарзі ТОВ «СП «Колор» зазначило, що відповідач ТОВ «СП «Колор» фактично був позбавлений можливості бути присутнім у судовому засіданні 12 травня 2021 року, жодного клопотання про розгляд справи без його участі не подавав.

Представник відповідача не був повідомлений належним чином про день і час розгляду справи, відзив до суду не подав, оскільки про існування судової справи в Апостолівському районному суді Дніпропетровської області не знав. Позов та уточнення до позову представник відповідача не отримував.

Жодної судової повістки про розгляд справи відповідачеві направлено не було, тобто цими діями суд порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді, чим позбавив справедливого судового розгляду.

Місцевий суд ухвалив заочне рішення у справі та не надав можливості відповідачу подати суду свої доводи щодо спору та довести справжність правової природи укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Із справи, що переглядається, відомо, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «СП «Колор» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 23 грудня 2019 року позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 23 січня 2020 року.

Судову повістку, копію ухвали та позовної заяви з додатками направив сторонам у справі (т. 1, а. с. 32).

Конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернувся від ТОВ «СП «Колор» із відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» (т. 1, а. с. 44-45).

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, суд першої інстанції розгляд справи призначив на 26 лютого 2020 року.

Судову повістку-повідомлення про виклик на підготовче судове засідання ТОВ «СП «Колор» отримало 30 січня 2020 року (т. 1, а. с. 51).

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 26 лютого 2020 року витребував у ТОВ «СП «Колор» документи.

09 квітня 2020 року на електронну пошту суду надійшло клопотання ТОВ «СП «Колор» підписане директором Мордвілко В. І. про продовження строку виконання вимог суду, викладених у зазначеній ухвалі.

У підготовчому судовому засіданні неодноразово оголошувалися перерви та ТОВ «СП «Колор» отримувало судові повістки-повідомлення про виклик в підготовче судове засідання (т. 1, а. с. 78, 164).

У лютому 2021 року позивач подав до суду позовну заяву із змінами та просив суд зобов`язати відповідача повернути йому спірну земельну ділянку (т. 1, а. с. 168-172).

У додатках до зміненої позовної заяви ОСОБА_1 надав копію опису до вкладення та накладної від 18 лютого 2021 року № 5000024288321 з інформацією про відправлення ТОВ «СП «Колор» позовної заяви зі змінами (т. 1, а. с. 173).

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 23 лютого 2021 року прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову, копію ухвали та судову повістку-повідомлення про виклик в підготовче судове засідання на 25 березня 2021 року направив відповідачу ТОВ «СП «Колор», в тому числі і на електронну пошту: viktoriadumarova@ukr.net (а. с. 175, 177, 178, 179).

У підготовче судове засідання 25 березня 2021 року учасники справи не з`явилися та ухвалою від 25 березня 2021 року Апостолівський районний суд Дніпропетровської області закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду на 12 травня 2021 року.

Конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернувся від ТОВ «СП «Колор» із відміткою «адресат відмовився» (т. 1, а. с. 184-185).

На електронну адресу суду 12 травня 2021 року надійшла заява представника відповідача Сафонової О. О. про відкладення розгляду справи (т. 1, а. с. 188, 189).

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 12 травня 2021 року клопотання представника відповідача Сафонової О. О. про відкладення розгляду справи залишив без задоволення та 12 травня 2021 року ухвалив заочне рішення з огляду на статтю 280 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Аналіз матеріалів справи свідчить про належне повідомлення ТОВ «СП «Колор» про розгляд справи на 12 травня 2021 року з огляду на частину дев`яту статті 130 ЦПК України (у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою).

Крім того, матеріали справи спростовують доводи відповідача про те, що товариство не знало про наявність цієї справи на розгляді в Апостолівському районному суді Дніпропетровської області, оскільки товариство неодноразово отримувало судові повістки-повідомлення та подавало до суду клопотання.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що матеріали справи, зокрема клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, безумовно свідчать про обізнаність відповідача про час та місце судового розгляду 12 травня 2021 року.

Колегія суддів Верховного Суду враховує сукупність визначених статтею 280 ЦПК України критеріїв для проведення заочного розгляду справи та вважає, що аргументи касаційної скарги заявника з посиланням на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України щодо розгляду справи за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не заслуговують на увагу, та не свідчать про порушення прав сторін щодо участі у розгляді справи.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що ТОВ «СП «Колор» не повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, а отже відсутні підстави для скасування судових рішень з цих підстав.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Колор» залишити без задоволення.

Заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська