Рішення

від 23.11.2021 по справі 160/14668/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року Справа № 160/14668/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області з вимогами: визнати протиправною бездіяльність Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28.07.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, адреса: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту) кадастровий номер 1224255100:01:005:0520 та надання ОСОБА_1 і безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер 1224255100:01:005:0520 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту); зобов`язати Покровську селищну раду Покровського району Дніпропетровської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, адреса: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту) кадастровий номер 1224255100:01:005:0520 та надання ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер 1224255100:01:005:0520 площею 2,0000 та для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту); стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що рішенням Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області № Р-1614-20/VІІІ від 14.07.2021 року позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, адреса: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту), поряд з земельною ділянкою кадастровий номер 1224255100:01:005:0999. Позивачем було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який 28.07.2021 року було подано до відповідача з відповідною заявою про затвердження проекту землеустрою. Проте відповідачем у встановлений законом строк не вчинено передбачених законом дій щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1224255100:01:005:0520. Бездіяльність відповідача, яка виразилась у належному розгляді заяви, на думку позивача, спрямована на перешкоджання права на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та є протиправною, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/14668/21 за позовом ОСОБА_1 до Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

19.10.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому він просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що поданий 28.07.2021 року позивачем пакет документів було опрацьовано відділом земельних відносин і охорони навколишнього природного середовища виконавчого комітету Покровської селищної ради та встановлено, що підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу відсутні. У зв`язку з цим, було підготовлено проект рішення Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » . Цей проект рішення ради було погоджено на засіданні постійної комісії селищної ради з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища (протокол №34 від 05.08.2021 року) та оприлюднено 05.08.2021 року на офіційному сайті Покровської селищної об`єднаної територіальної громади. Вищевказаний проект рішення ради виносився на пленарне засідання сесії Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області двічі: 20 серпня 2021 року та 13 вересня 2021 року, але рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » не було прийнято у зв`язку з недостатньою кількістю голосів депутатів Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області № Р-1614-20/VІІІ від 14.07.2021 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, поряд з земельною ділянкою кадастровий номер 1224255100:01:005:0999 та надання її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, яка знаходиться за адресою: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту).

28.07.2021 року позивачем подано до Покровської селищної ради заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, яка знаходиться на території Покровської селищної ради (за межами населеного пункту), кадастровий номер 1224255100:01:005:0520.

05.08.2021 року на сайті Покровської селищної ради було опубліковано проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » , яким вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, адреса: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту) кадастровий номер 1224255100:01:005:0520; надати ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер 1224255100:01:005:0520 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту), яка утворилася шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 1224255100:01:005:0999.

Вищевказаний проект рішення Покровської селищної ради виносився на пленарні засідання сесії Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області 20 серпня 2021 року та 13 вересня 2021 року, але рішення не було прийнято у зв`язку з недостатньою кількістю голосів депутатів Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області.

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору суд враховує наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , Земельного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами частини першої статті 35 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина 9 статті 118 Земельного кодексу України).

Частинами 10-11 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 4 статті 122 Земельного кодексу України).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 186-1 Земельного кодексу України, яка діяла до виключення згідно Закону України № 1423-IX від 28.04.2021 року).

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина 5 статті 186-1 Земельного кодексу України, яка діяла до виключення згідно Закону України № 1423-IX від 28.04.2021 року).

Отже Покровська селищна рада наділена повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність або у користування, яка знаходиться на території смт Покровське.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).

Згідно частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Таким чином, Покровська селищна рада повинна прийняти рішення по заяві позивача виключно на пленарному засіданні Покровської селищної ради, чого останньою зроблено не було.

Відповідно до частини 5 статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок» .

У матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення Покровської селищної ради стосовно розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою. Відповідач з цього приводу зазначає лише про недостатність кількість голосів депутатів Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області.

Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення за наслідками такого розгляду.

Разом з тим, слід зазначити, що строк розгляду заяви є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правомочності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Тому, пропуск цього строку сам по собі не свідчить про звільнення відповідної ради від обов`язку розглянути питання затвердження проекту землеустрою.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Покровську селищну раду Покровського району Дніпропетровської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, адреса: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту) кадастровий номер 1224255100:01:005:0520 та надання ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер 1224255100:01:005:0520 площею 2,0000 та для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту), суд зазначає наступне.

Так, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. - під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом , адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

В даному випадку повноваження щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність належать відповідачу та регламентовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою та наданні ділянки у власність, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти позитивне рішення. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають такий вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або не затвердити (відмовити).

З огляду на вказане, право відповідача на вчинення дій щодо затвердження проекту землеустрою, є його дискреційними повноваженнями.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення та визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, та зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України до повноважень адміністративного суду належить поновлення порушених прав особи шляхом прийняття рішень у спосіб визначений чинним процесуальним законом, відсутність порушеного права зумовлює відсутність необхідності встановлення способу його відновлення.

Крім того, суд зазначає, що прийняття рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність призведе до вирішення відповідного питання неповноважним органом без фактичного її розгляду в установленому законом порядку, відтак є неналежним заявлений позивачем спосіб захисту його прав та інтересів. Отже, вимога про зобов`язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки є передчасною, у зв`язку з чим вона не підлягає задоволенню.

Відповідно частини ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне прийняти інше рішення, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а саме, зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 28.07.2021 року.

Отже, враховуючи встановлену судом протиправну бездіяльність відповідача в частині неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 28.07.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га та надання її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, адреса: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту), кадастровий номер 1224255100:01:005:0520, ефективним та належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання Покровську селищну раду на засіданні чергової сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.07.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га та надання її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, адреса: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту), кадастровий номер 1224255100:01:005:0520, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача коштів у сумі 100 000, 00 грн. на відшкодування моральної шкоди, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві шкоду, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації її життя.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправною бездіяльністю відповідача, відповідно до якої заподіяно шкоду.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що протиправною бездіяльністю відповідача як суб`єкта владних повноважень їй завдано моральну шкоду, оскільки тривала боротьба за захистом її прав виснажила її, викликала психічне напруження у зв`язку із очікуванням рішення.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння їй душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 100 000 грн., яку має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної їй шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищезазначені висновки суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією від 23.08.2021 року № 69302.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 454 грн. підлягає стягненню з Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області (вул. Центральна, буд. 20, смт. Покровське, Покровський район, Дніпропетровська область, 53600, ЄДРПОУ 04338492) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 28.07.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га та надання її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, адреса: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту), кадастровий номер 1224255100:01:005:0520.

Зобов`язати Покровську селищну раду Покровського району Дніпропетровської області на засіданні чергової сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.07.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га та надання її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, адреса: Покровська селищна рада (за межами населеного пункту), кадастровий номер 1224255100:01:005:0520, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 454 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська