Рішення
від 22.12.2021 по справі 160/14624/21
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року Справа № 160/14624/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Царікової О.В., секретаря судового засідання:Голубцової А.І., за участі: представника позивача: представника відповідача: Молчанової А.В., Авілова Р.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу №160/14624/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія Союз Дніпро до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Союз Дніпро» (далі - ТОВ «БКСД» , підприємство, позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0103950718 від 13.07.2021;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0110270718 від 26.07.2021;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0103950718 від 13.07.2021 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності з єдиного внеску у розмірі 170,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0110220702 від 26.07.2021;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0110250702 від 26.07.2021;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0110210702 від 26.07.2021.

Позовні вимоги ТОВ «БКСД» обґрунтовані протиправністю оскаржених рішень про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень - рішень, з огляду на безпідставність висновків акта перевірки. Позивач зазначив, що підприємством позивача своєчасно заповнено та подано до контролюючого органу звітність з єдиного внеску за червень 2019 року з усіма необхідними таблицями та додатками. Позивач вважає, що застосування штрафної санкції за самостійно уточнене виправлення в звітності законодавством не передбачено, а виявлення у такій звітності помилок не може бути підставою для повторного стягнення з позивача єдиного внеску, який був сплачений у строки та в розмірі, які визначено чинним законодавством. ТОВ «БКСД» стверджує, що факт реальності господарських операцій з контрагентами підтверджується наданими до перевірки та до суду первинними документами та свідчить про добросовісність позивача як платника податку на додану вартість і платника податку на прибуток приватних підприємств. Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення №0110250702 від 26.07.2021, у зв`язку з тим, що останнє прийнято не в рамках проведення контролюючим органом камеральної перевірки. Позивач зауважив, що не відображення в графах податкових розрахунків за формою № 1-ДФ за період 3 квартал 2019 року нарахування і виплати засновнику підприємства дивідендів та доходу виплаченого фізичній особі-підприємцю не призвело до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань ні платника податку, ні його контрагентів. За таких обставин, позивач вважає оскаржені податкові повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №160/14624/21 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.10.2021. Останнє судове засідання відбулося 22.12.2021.

19.10.2021 до суду надійшов від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву (вх. №89879/21), в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ТОВ «БКСД» та просив у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначив, що в ході проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення підприємством вимог Податкового кодексу України та іншого законодавства, в результаті чого підприємством позивача занижено податок на прибуток та податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, подано податкові розрахунки за формою №1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2019 року не в повному обсязі, а саме: без відображення нарахування та виплати засновнику підприємства дивідендів та без відображення доходу, виплаченого підприємцю-фізичній особі. Також, контролюючий орган в ході перевірки виявив несвоєчасне надання позивачем звітів по ЄСВ за червень 2019 року та несвоєчасне нарахування єдиного внеску в звітах по ЄСВ на суми нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, у межах максимальної величини та відображеного підприємством самостійно у звітах по ЄСВ у жовтні 2018 року та у вересні 2020 року. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що в ході перевірки ним встановлено, що ТОВ «БКСД» несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску за період з 21.03.2020 по 10.04.2020 та суму військового збору за період з 01.02.2020 по 31.12.2020. Окрім того, податковим органом встановлено, що в порушення вимог Податкового кодексу України підприємством несвоєчасно подано податкові декларації з транспортного податку за 2018 рік та 2019 рік.

02.11.2021 до суду надійшла від ТОВ «БКСД» заява про уточнення позовних вимог (вх. №95822/21), в якій позовні вимоги викладено в такій редакції:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.07.2021 №0103950718;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.07.2021 №0110270718;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.07.2021 №0110260718;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.07.2021 №0110220702;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.07.2021 №0110250702;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.07.2021 №0110210702.

02.11.2021 до суду надійшла від ТОВ «БКСД» відповідь на відзив (вх. №95820), в якій викладено заперечення проти доводів відповідача у відзиві на позовну заяву, які за змістом є аналогічними до обґрунтувань, викладених у позовній заяві.

04.11.2021 представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подані до суду пояснення щодо заяви про уточнення позовних вимог (вх. №96879/21), в яких зазначено, що позиція контролюючого органу щодо позовних вимог ТОВ «БКСД» викладена у відзиві на позовну заяву. Також в означених поясненнях відповідач виклав власну позицію щодо присудження витрат на правову допомогу.

04.11.2021 до суду надійшла від ТОВ «БКСД» заява про уточнення позовних вимог (вх. №16794/21-ел), в якій позовні вимоги викладено в такій редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення №0103950718 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 13.07.2021;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2021 №0110270718;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0110260718 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.07.2021;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2021 №0110220702;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2021 №0110250702;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2021 №0110210702.

Подання означеної заяви представником позивача обумовлено тим, що у прохальній частині позовної заяви і попередньої заяви про уточнення позовних вимог ТОВ «БКДС» помилково зазначено рішення №0103950718 від 13.07.2021 та рішення №0110260718 від 26.07.2021 як податкові повідомлення-рішення, в той час як останні є рішеннями про застосування штрафних санкцій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 замінено відповідача у справі №160/14624/21 на його правонаступника, а саме: замінено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44118658).

23.11.2021 до суду надійшли від ТОВ «БКСД» письмові пояснення (вх. №104419/21), в яких зазначено, що підприємством 22.07.2019 здійснено дві спроби подати до контролюючого органу звітність з ЄСВ, однак остання не прийнята за технічних обставин та лише 24.07.2019 цю звітність з 4-ої спроби було прийнято відповідачем. Позивач наголосив, що технічні обставини, які призводили до неприйняття контролюючим органом означеної звітності, не пов`язані з неправомірними чи халатними діями підприємства позивача. У своїх поясненнях позивач звернув увагу на приписи п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України щодо неправомірності прийняття податкового повідомлення - рішення № 0110250702 від 26.07.2021. Також, позивач виклав свою позицію стосовно вирахування залишкової вартості автомобіля, здійснення розрахунків із контрагентами, виплати дивідендів та обставин щодо не відображення суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, а саме: не відображення суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам - підприємцям в графах звіту форми № 1-ДФ.

Представник позивача у судовому засіданні 22.12.2021 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позовну заяву повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.2021 заперечив проти задоволення позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, ТОВ «Будівельна Компанія Союз Дніпро» (скорочене найменування - ТОВ «БКСД» ; код ЄДРПОУ 38677547) зареєстроване як юридична особа від 18.04.2013 (номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 12241020000057238) та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області. Позивач є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами економічної діяльності позивача є (коди за КВЕД): 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 73.11 Рекламні агентства; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 41.10 Організація будівництва будівель; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 25.12 Виробництво металевих дверей і вікон; 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

У період з 12.04.2021 по 30.04.2021 фахівцями Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства, за результатами якої відповідачем складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія Союз Дніпро» (код 38677547) податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 по 31.12.2020, іншого законодавства з 01.01.2017 по 31.12.2020» (далі - акт перевірки).

За підсумками означеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку щодо порушення позивачем:

1) п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 135.1. ст. 135, п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 152 164 грн. (в т.ч. по періодам: за 2017 рік у сумі 887 809 грн., за 2018 рік у сумі 1 054 504 грн., за 1 квартал 2019 року у сумі 90 000 грн., за 2 квартал 2019 року у сумі 831 291 грн., за 3 квартал 2019 року у сумі 1 611 904 грн., за 4 квартал 2019 року у сумі 466 150 грн., за 4 квартал 2020 року у сумі 210 506 грн.);

2) п. 188.1. ст. 188. п.п. 192.1.1. п. 192.1. ст. 192, п. 198.2., п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 884 577 грн. (в тому числі по періодам: за липень 2017 року у сумі 567 грн.; за жовтень 2017 року у сумі 3 589 грн.; за листопад 2017 року у сумі 59 405 грн.; за грудень 2017 року у сумі 57 512 грн.; за січень 2018 року у сумі 100 561 грн.; за лютий 2018 року у сумі 93 826 грн.; за березень 2018 року у сумі 35 667 грн.; за листопад 2018 року у сумі 960 407 грн.; за березень 2019 року у сумі 100 000 грн.; за травень 2019 року у сумі 406 667 грн.; за червень 2019 року у сумі 516 990 грн.; за липень 2019 року у сумі 434 505 грн.; за серпень 2019 року у сумі 900 000 грн.; за вересень 2019 року у сумі 456 500 грн.; за жовтень 2019 року у сумі 493 968 грн.; за листопад 2019 року у сумі 23 977 грн.; за травень 2020 року у сумі 15 грн.; за червень 2020 року у сумі 9 грн.; за жовтень 2020 року у сумі 240 412 грн.);

3) відповідно до 120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України буде застосовано штрафну санкцію за не реєстрацію податкових накладних;

4) абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, р. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 за № 4, в частині подання податкових розрахунків за формою №1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за період 3 квартал 2019 року не в повному обсязі, а саме: без відображення нарахування та виплати засновнику підприємства дивідендів у розмірі 213903, 75 грн. та без відображення доходу, виплаченого підприємцю-фізичній особі у сумі 727 234 грн.;

5) п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, з урахуванням п. 1 р. III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, що призвело до несвоєчасного надання звітів по ЄСВ за червень 2019 року;

6) п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, в частині несвоєчасного нарахування єдиного внеску в звітах по ЄСВ на суми нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, у межах максимальної величини та відображеного підприємством самостійно у звітах по ЄСВ у відповідних місяцях у розмірі 31 953,97 грн. (в тому числі: у жовтні 2018 року в сумі 24 292,76 грн., у вересні 2020 року в сумі 7 661,21 грн.);

7) ч. 2 ст. 6 та ч. 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 28 177, 9 грн. за період з 21.03.2020 по 10.04.2020;

8) п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.4, п.п. 1.5, п.п. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання по військовому збору в розмірі 22 461, 97 грн. за період з 01.02.2020 по 31.12.2020 (по терміну сплати до 31.12.2020, з урахуванням сплати за період з 01.01.2021 - 09.04.2021);

9) п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49, п.п. 267.6.4 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненням з), а саме ТОВ «БКСД» несвоєчасно подано податкові декларації з транспортного податку за 2018 рік та 2019 рік.

Не погодившись із означеними висновками контролюючого органу, ТОВ «БКСД» подало до податкового органу заперечення до акта перевірки за вих. № 06.07 від 06.04.2021.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено:

- рішення від 13.07.2021 за №0103950718 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію (штраф) на суму у розмірі 170, 00 грн.;

- рішення від 26.07.2021 за №0110260718 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію (штраф) на суму 9101, 35 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.07.2021 за №0110270718 (форми «ПС» ), згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 1020, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.07.2021 за №0110250702 (форми «ПС» ), згідно з яким до позивача застосовано штрафу санкцію в сумі 680, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.07.2021 за №0110220702 (форми «Р» ), за яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з ПДВ на загальну суму 6 105 721, 25 грн. (в т.ч.: податкове зобов`язання - 4 884 577, 00 грн., штрафна санкція - 1 221 144, 25 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 26.07.2021 за №0110210702 (форми «Р» ), за яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 6 387 578, 50 грн. (в т.ч.: податкове зобов`язання - 5 125 164, 00 грн., штрафна санкція - 1 235 414, 50 грн.).

Не погодившись із вищезазначеними рішеннями та податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «БКСД» звернулося до суду з означеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема: на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.14 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (підпункт 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України (в редакції, яка була чинною на момент подачі позивачем декларації з ПДВ за липень 2020 року).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У пункті 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, а для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Цією ж нормою в редакції Закону №1724-VIII від 03.11.2016 передбачено, що для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пункт 2.4. Положення (в редакції Наказу Міністерства фінансів України №372 від 07.06.2010 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України №427 від 11.04.2017) передбачає, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов`язання).

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення від 13.07.2021 за № 0103950718, за яким до ТОВ «БКСД» застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання звітності з єдиного внеску в розмірі 170, 00 грн. суд зазначає таке.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що підприємством несвоєчасно подано звітність по єдиному внеску за період: червень 2019 року, чим порушено п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010, з урахуванням п.1 р.ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015, оскільки ТОВ «БКСД» подано таку звітність 24.07.2019, однак граничний термін її подання був 20.07.2019.

Позивач зазначає, що відповідну звітність з єдиного внеску з усіма таблицями та додатками подано 22.07.2019, що підтверджується копією скріну з автоматизованої системи M.E.DOC. 11.02.046 та копіями отриманих квитанцій.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 (далі - Закон №2464).

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За змістом п. 2 розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (далі - Порядок №435), встановлено, що у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення звітного періоду помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми «скасовуюча» з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми «початкова» із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому, таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку повинна містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо. Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не повинен містити таблиць 1 - 4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв`язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається. Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5 та 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.

Відповідно до п. 48.3 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Податкова декларація повинна містити такий обов`язковий реквізит як місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів закріплений у ст. 49 ПК України, та у відповідності до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу.

Імперативний характер статей 48 та 49 ПК України означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п. 49.3 ст. 49 ПК України.

Згідно із п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Зміст вищенаведених правових норм свідчить про те, що перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями ст. 48 та ст. 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

Отже, обов`язок щодо подання звіту покладений на суб`єкта господарювання, а прийняття звітності - на контролюючий орган.

Як стверджує позивач, звіт підприємства про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого ЄСВ за червень 2019 року було завантажено до реєстру застрахованих осіб без пропуску встановленого законодавством строку подачі 22.07.2019, й факт отримання означеної звітності підтверджується квитанціями контролюючого органу.

Згідно п.2 розділу І Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.08.2017 за №959/30827 (далі - Порядок №557), електронні документи - документи (у тому числі податкова звітність, звітність зі сплати єдиного внеску, фінансова та статистична звітність, податкові та акцизні накладні, розрахунки коригування до податкових та акцизних накладних, заяви, довідки, сервісні запити, витяги, договори, повідомлення, рішення, інші документи), які створені в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису, складення, та/або подання, та/або надіслання яких передбачається Податковим кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання Кодексу, та/або пов`язане з реалізацією прав та обов`язків платника та/або контролюючих органів згідно із нормами Кодексу, та подаються у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 3-5 розділу II Порядку № 557, автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів та з використанням надійного засобу ЕЦП, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).

Обов`язкові реквізити електронних документів визначаються законодавством.

Позивач зазначає, що у поданій ним звітності були наявні та заповнені всі необхідні реквізити у повному обсязі, й скріплені ЕЦП уповноваженою особою ТОВ «БКСД» .

Як слідує зі змісту наявної у матеріалах справи квитанції № 2, звітність з ЄСВ доставлено до ГУ ДФС у Дніпропетровській області 22.07.2019 о 17:27:05, однак за результатами обробки пакету документів, контролюючим органом не прийнято подану своєчасно звітність з ЄСВ за червень 2019 року.

ТОВ «БКСД» повторно подано звіт про суми нарахованої заробітної плати, документ доставлено до ГУ ДФС у Дніпропетровській області 22.07.2019 о 19:19:26, однак в цей день квитанції про не прийняття поданої вчасно звітності з ЄСВ за червень 2019 року не отримано.

При цьому, судом враховано, що операційний день триває з 0 до 23-ї години.

У разі відсутності у межах операційного дня надісланої контролюючим органом квитанції, що підтверджує прийняття податкової декларації або відмову у її прийнятті, така податкова декларація вважається зареєстрованою датою її надсилання.

Означену правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 17.12.2020 по справі №802/1958/16-а та від 28.10.2020 по справі № 620/817/19.

Пунктом 48.2 ПК України визначено, що обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Позивач пояснив, що за технологією програми M.E.DOC.11.02.046 при подачі звітності автоматизована програма не дозволяє накласти електронний цифровий ключ в разі не заповнення всіх необхідних реквізитів декларації, звіту, відповідно до вимог ст. 48 ПК України, що нівелює можливість направлення такого документу до контролюючого органу.

Та обставина, що у звітності було виявлено помилки і вона вважається неподаною, не може бути підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій, не додержання платником податків приписів п. 49.4 cт. 49 ПК України щодо подання податкової звітності не є підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, при умові наявності у поданих документах реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України.

Наведений вище висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 по справі №826/5744/17, від 31.07.2018 по справі №810/1570/16, від 01.10.2018 по справі №821/1902/17.

Отже, наведене вище свідчить про те, що ТОВ «БКСД» було своєчасно заповнено та подано до контролюючого органу звітність з єдиного внеску за червень 2019, з усіма необхідними таблицями та додатками.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області рішення № 0103950718 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 13.07.2021 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесеного контролюючим органом рішення від 26.07.2021 за №0110260718, за яким до ТОВ «БКСД» застосовано штрафні санкції за несвоєчасне нарахування єдиного внеску в розмірі 9101,35 грн. суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абз. 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зокрема, на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

ТОВ «БКСД» за серпень 2018 року не у повному обсязі зазначено у звіті про суми нарахованої заробітної плати про дані єдиного внеску, який був сплачений при виплаті заробітної плати.

Проте, звітом за жовтень 2018 року позивач виправив цю помилку й всі попередньо сплачені суми зазначено останнім.

Отже, у звітності підприємства виявлено помилки, які самостійно відкориговані та відображені всі нарахування ЄСВ, що не призвело до втрат бюджету.

Враховуючи наведене, суд вважає, що доводи контролюючого органу не можуть бути підставою для повторного стягнення з позивача єдиного внеску, який вже було сплачено підприємством у строки та в розмірі, визначені чинним законодавством.

Пунктом 6 частини 11 статті 25 Закону №2464 визначено, що за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Частинами 10 та 13 ст.25 Закону №2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У відповідності до положень пунктів 2-3 частини 11 статті 25 Закону № 2464, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф за своєчасно сплачені суми.

Натомість, наявні у матеріалах справи платіжні доручення підтверджують те, що позивачем було своєчасно та у повному обсязі сплачено єдиний внесок за найманих працівників, що свідчить про відсутність підстав для застосування до ТОВ «БКСД» штрафних санкцій.

Та обставина, що у звітності було виявлено помилки і вона вважається неправильно нарахованою, не може бути підставою для повторного стягнення з позивача єдиного внеску, який вже було сплачено у строки та в розмірі, визначені чинним законодавством.

Наведену правову позицію підтримує й Верховний Суд від 29.07.2021 по справі №826/5744/17.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку, що прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області рішення № 0110260718 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.07.2021 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом.

Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення -рішення від 26.07.2021 № 0110210702 (форми "Р"), суд зазначає таке.

Означене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем, у зв`язку з виявленням в ході перевірки порушення ТОВ «БКСД» вимог п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135, п. 138.1 ст. 138 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 5 152 164,00 грн.

Висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки мотивовані тим, що неможливо підтвердити реальність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «БКСД» із ТОВ «БРУТЕКС» , ТОВ «ТРЕЙНКОМ» , ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ» , ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС", ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН» , ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД» , ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД» .

Отже, під час розгляду справи щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «БРУТЕКС» , ТОВ «ТРЕЙНКОМ» , ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ» , ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС", ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН» , ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД» , ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД» , судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ТОВ «БКСД» та ТОВ «БРУТЕКС» , ТОВ «ТРЕЙНКОМ» , ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ» , ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС", ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН» , ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД» , ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД» .

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, взаємовідносини ТОВ «БКСД» із ТОВ «БРУТЕКС» (код ЄДРПОУ 42101569) відбувалися на підставі договорів підряду від 31.10.2018 № 3110, від 01.11.2018 № 0111/2, від 01.11.2018 № 0111.

На підтвердження реальності виконання умов означених договорів позивачем надані первинні документи: договір підряду від 31.10.2018 № 3110, договірна ціна, підсумкова відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року (форми № КБ-2в); договір підряду від 01.11.2018 № 0111/2, договірна ціна, підсумкова відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2018 року, акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року (форми № КБ-2в); договір підряду від 01.11.2018 № 0111, договірна ціна, підсумкова відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2018 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року (форми № КБ-2в), належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Розрахунки за виконані будівельні роботи здійснені в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що взаємовідносини ТОВ «БКСД» із ТОВ "Трейнком" (код ЄДРПОУ 42457093) відбувалися на підставі договорів підряду від 26.03.2019 № 2603, від. 26.04.2019 № 2604/2, від 08.05.2019 № 0805.

На підтвердження реальності виконання умов означених договорів позивачем надані первинні документи: договір підряду від 26.03.2019 №2603, договірна ціна, підсумкова відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року (форми № КБ-2в); договір підряду від 26 квітня 2019 року №2604/2, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2019 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року (форми № КБ-2в); договір підряду від 08 травня 2019 року №0805, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2019 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Проведення розрахунків за виконання будівельних робіт між сторонами підтверджено випискою по рахунку та платіжними дорученнями від 08.05.2019 №52, від 08.05.2019 №54, від 08.05.2019 №53, від 29.05.2019 №175, від 05.06.2019 №174, від 03.06.2019 №177, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

В частині проведення оплати по договору підряду від 26.04.2019 №2604/2 позивачем здійснено переведення боргу на суму у розмірі 400000,00 грн. на підставі договору про переведення боргу від 26.06.2019 №2106, укладеного із ТОВ "Агро-торг-технології" та на суму у розмірі 449562,00 грн. на ТОВ "Гуна Пром" згідно із договором про переведення боргу від 20.06.2019 №2006, належним чином засвідчені копії означених договорів та платіжні доручення про здійснення часткової оплати містяться в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин ТОВ «БКСД» із ТОВ "ВАНХЕЛЛОУ" (код ЄДРПОУ 42464294) судом встановлено, що господарські взаємовідносини між означеними контрагентами відбувалися на підставі договорів підряду від 01.03.2019 №0103, від 11.05.2019 №1105, від 09.07.2019 №0907.

На підтвердження реальності виконання умов означених договорів позивачем надані первинні документи: договір підряду від 01.03.2019 №0103, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2019 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року (форми № КБ-2в); договір підряду від 11.05.2019 №1105, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2019 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 року (форми № КБ-2в); договір підряду від 09 липня 2019 року №0907, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2019 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 року, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження здійснення часткової оплати за виконані будівельно-монтажні роботи позивачем надані платіжні доручення від 26.07.2019 №273, від 26.007.2019 №272, від 22.07.2019 №222, від 19.07.2019 №307, від 12.07.2019 №222, від 02.07.2019 №213, від 01.07.2019 №221, від 15.08.2019 №418, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що взаємовідносини ТОВ «БКСД» із ТОВ "Будівельна компанія Лотус" (код ЄДРПОУ 42860742) відбувалися на підставі договорів підряду від 29.07.2019 №2907/1, від 05.08.2019 №0508, від 05.08.2019 №0508/1, від 23.08.2019 №2308.

На підтвердження реальності виконання умов означених договорів позивачем надані первинні документи: договір підряду від 29.07.2019 №2907/1, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2019 року, акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року (форми № КБ-2в); договір підряду від 05 серпня 2019 року №0508, договірна ціна, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2019 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року (форми № КБ-2в); довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2019 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року (форми № КБ-2в); договір підряду від 05.08.2019 № 0508/1, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2019 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року, договір підряду від 23 серпня 2019 року № 2308, договірна ціна, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2019 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2019 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Розрахунки за виконання будівельно-монтажних робіт здійснені частково, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.12.2019 №613, від 06.11.2019 №343, від 23.ю10.2019 №322, від 23.10.2019 №321, від 23.10.2019 №320, від 15.10.2019 №347, від 30.09.2019 №793, від 26.09.2019 №760, від 23.09.2019 №664, від 23.09.2019 №663, від 16.09.2019 №571, від 05.09.2019 №428, від 05.09.2019 №429, від 02.09.2019 №347, від 02.09.2019 №346, від 02.09.2019 №345, від 02.09.2019 №344, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин ТОВ «БКСД» із ТОВ "Будівельна компанія "Вавілон" (код ЄДРПОУ 41197522), судом встановлено, що господарські взаємовідносини між означеними контрагентами відбувалися на підставі договору підряду від 12.12.2017 №1212/1, на підтвердження реальності виконання умов якого позивачем надані первинні документи: договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на будівельні роботи, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року (форми № КБ-2в), належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження здійснення часткової оплати за виконані будівельно-монтажні роботи позивачем надано виписку по рахунку, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що взаємовідносини ТОВ «БКСД» із ТОВ "Строй-Компані ЛТД" (код ЄДРПОУ 41634000) відбувалися на підставі договорів підряду від 27.11.2017 №2711 та додаткових угод №1 від 07.12.2017, №2 від 02.01.2018, договору підряду від 02.02.2018 №02/02.

На підтвердження реальності виконання умов означених договорів позивачем надані первинні документи: договір підряду від 27.11.2017 №2711, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2017 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року; договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-3, додаткові угоди №1 від 07.12.2017, №2 від 02.01.2018, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2018 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2018 року, підсумкова відомість ресурсів, договір підряду від 02.02.2018 року №02/02, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2018 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2018 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018 року, підсумкова відомість ресурсів, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Розрахунки за виконання будівельних робіт здійснені в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин ТОВ «БКСД» із ТОВ "Маріуполь Промбуд" (код ЄДРПОУ 41212849) судом встановлено, що господарські взаємовідносини між означеними контрагентами відбувалися на підставі договору субпідряду від 01.11.2017 № 01/11/17 із додатками до нього.

На підтвердження реальності виконання умов означеного договору позивачем надані первинні документи: договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 року, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року, підсумкова відомість ресурсів, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Розрахунок проведений повністю шляхом переведення боргу на ТОВ "Будівельна Група "Вавілон", на підтвердження чого позивачем надано договір про переведення боргу від 12.12.2017 № 1212/1 та виписку по рахунку, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

У відзиві на позовну заяву та під час розгляду справи, представник контролюючого органу зазначив, що висновки контролюючого органу щодо не підтвердження реальності господарських операцій позивача із ТОВ «БРУТЕКС» , ТОВ «ТРЕЙНКОМ» , ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ» , ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС", ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН» , ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД» , ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД» , зокрема, зроблені у зв`язку з тим, що підприємством не надано регістри бухгалтерського обліку за 2017 рік.

Під час розгляду справи позивач пояснив, що ТОВ «БКСД» повідомило контролюючий орган, що відповідні регістри були пошкоджені комп`ютерним вірусом « Win32/PETYA.A» , у зв`язку з чим ТОВ «БКСД» надавалася виключно первинна документація, що також зазначено в акті перевірки.

Суд відзначає, що саме по собі ненадання платником податків регістрів бухгалтерського обліку не є порушенням норм чинного податкового законодавства та підставою для нарахування податкових зобов`язань.

Верховний Суд України в рішенні від 11.06.2019 по справі №825/2387/18 та в рішенні від 12.04.2018 по справі №815/225/17 висловив правову позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вирішуючи справи із подібними правовідносинами, Верховний Суд у постановах від 27.02.2020 у справах №813/7081/14 і №814/120/15, від 03.10.2019 у справі №813/4079/15, від 10.09.2019 у справі №814/2412/17 визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Висновки контролюючого органу про відсутність достатніх як трудових, так і матеріальних ресурсів контрагентів здійснено лише на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах ДПС України, однак така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів зі сторони контрагентів податкового обліку.

Відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

У відповідності до положень статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

При цьому, податкове законодавство України також не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 по справі №826/4212/17.

Суд зазначає, що посилання податкового органу на інформацію баз даних податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача можливості поставляти виконувати роботи (надавати послуги) не заслуговують на увагу, оскільки внесення відомостей до баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі №818/418/17.

В свою чергу, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1497/17.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 у справі №826/6245/18 визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Крім того, відповідно до роз`яснення Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Компанія "Вестберга таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції", Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 у справі №520/10016/18 вказав, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій, з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Разом з тим, суд зауважує, що контролюючим органом не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів (у тому числі по ланцюгу постачання) трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення будівельних, будівельно-монтажних робіт, обумовлених укладеними із позивачем договорами.

Суд відзначає, що на стор. 11 акта перевірки зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що згідно наданих первинних документів, дохід від реалізації товарів за 2017 рік становить 13 577 460, 61 грн. (склад доходів у розрізі замовників та сум, наведено у додатку №14 до акту перевірки).

Водночас, в додатку №14 до акта перевірки зазначена інша сума, що є помилковим твердженням та свідчить про невірність розрахунків контролюючого органу.

Позивач стверджує, що за 2017 рік ним отримано дохід від реалізації товарів у розмірі 9 317 415,00 грн., який відповідно і задекларовано у декларації з податку на прибуток.

За змістом акта перевірки (стор. 58-64 акта перевірки) за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 позивачем задекларовано різниці, що виникають відповідно до ПК України в сумі 103364 грн., однак перевіркою задекларованих ТОВ БКСД показників рядка 03 Декларацій Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України контролюючим органом встановлено їх заниження на загальну суму 1 169 476 грн. (в т.ч. у 4-ому кварталі 2020 року на суму 1 169 476 грн.).

Окрім того, як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву та в акті перевірки, згідно наданих до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та даних з ЄРПН на придбання та реалізацію, ТОВ "БКСД" реалізовано автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200 за ціною, нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції, а саме: станом на 01.10.2020.

Означений автомобіль (TOYOTA LAND CRUISER 200 4.46IL WAGON A/T Модель VDJ200L-GMTVZW (0E) JTMCV02J904248325) ТОВ «БКСД» придбало у ТОВ фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД» (код ЄДРПОУ 23946642) в жовтні 2018 року.

При цьому, в бухгалтерському обліку цей автомобіль зараховано на баланс підприємства на рахунок 105 "Транспортні засоби" за первісною вартістю 2170790,68 грн.

Надалі в жовтні 2020 року означений автомобіль реалізовано ТОВ "Рентсервіс CM" (код ЄДРПОУ 43851750) згідно видаткової накладної №1 від 08.10.2020 на загальну суму 302254 грн. (в т.ч. ПДВ - 50375,67 грн.) та виписано податкову накладну №3 від 08.10.2020, яка зареєстрована в ЄРПН 30.10.2020 та включена до складу податкових зобов`язань відповідного звітного періоду.

Як зауважив відповідач, на дату реалізації (08.10.2020) вартість автомобіля амортизовано на загальну суму 716 852,18 грн., в т.ч.: 2018 рік - 65 168,38 грн., 2019 грн. - 358 426,09 грн., 2020 рік - 293 257,71 грн., з урахуванням чого залишкова (балансова) вартість автомобіля на дату його реалізації складала 1 453 938,50 грн.

Представник ТОВ БКСД у письмових поясненнях зазначив, що у зв`язку з проведенням щорічної інвентаризації (згідно наказу №30/09/2-1 від 30.09.2020) щодо Toyota Land Cruiser 200 4.5 6А/Т (5м) PREMIUM виникла необхідність у переоцінці та приведення його до реальної вартості.

На підставі наказу Про проведення переоцінки автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 за №30/09 від 30.09.2020, відповідальною особою підприємства (бухгалтер Фролова С.М.) проведено 01.10.2020 переоцінку означеного транспортного засобу, за результатами чого відповідальними особами підприємства складено акт переоцінки від 01.10.2020, за змістом якого залишкова вартість автомобіля становила 1 453 938, 50 грн., а справедлива вартість стала 251 878, 33 грн.

При проведенні переоцінки, як наголосив позивач, позивач керувався Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України за №92 від 27.04.2000 (далі - П(С)БО 7) та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2003.

Як пояснив позивач, відповідно до п. 17 П(С)БО 7, індекс переоцінки складає 0,173239, а відтак переоцінена вартість автомобіля розрахована таким чином:

2 170 790,68 грн (первинна вартість транспортного засобу) х 0,173239 (індекс переоцінки) = 376 065, 08 грн. Сума зносу автомобіля складає 124 186,75.

Отже, відповідно д п. 17 П(С)БО залишкова вартість автомобіля після проведення переоцінки складає 251 878,33 грн.

Наведена вище інформація відображена в регістрах бухгалтерського обліку ТОВ БКСД , якя досліджувалися відповідачем в ході перевірки.

Операція з переоцінки автомобіля у бухгалтерському обліку відображена наступними проведеннями:

- Д-т 131 К-т 105 - 749 436,37 грн.;

- Д-т 286 К-т 105 -251 878,33 грн.;

- Д-т 975 К-т 105- 1 169 475,98 грн.

Операція з реалізації автомобіля у бухгалтерському обліку відображена наступними проведеннями:

- Д-т 361 К-т 712-302 254,00 грн.;

- Д-т 712 К-т 643 - 50 375,67 грн.;

- Д-т 712 К-т 791-251 878,33 грн.;

- Д-т 943 К-т 286 - 251 878,33 грн.

08.10.2020 підприємство реалізувало вищезазначений транспортний засіб ТОВ "Рентсервіс CM" за ціною без ПДВ - 251878,33 грн. (вартість автомобіля з ПДВ - 302254, 00 грн.) згідно з договором від 08.10.2020, про що також складено накладну №1 від 08.10.2020.

Відповідно до пункту 4 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509 (зі змінами) (далі - П(С) БО 7):

основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);

первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів;

залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу);

переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки;

справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на певну дату.

Відповідно до пункту 16 П(С) БО 7, підприємство може переоцінювати об`єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об`єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об`єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об`єктів групи основних засобів, до якої належить цей об`єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об`єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в другому реченні пункту 27 Положення (стандарту) 7.

Відповідно до пункту 17 П(С) БО 7, переоцінена первісна вартість та сума зносу об`єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об`єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об`єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об`єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об`єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об`єкта. При цьому для таких об`єктів, що продовжують використовуватися, обов`язково визначається ліквідаційна вартість.

Слід зазначити, що Мінфін України у листі від 20.03.2003 №053-2940 дійшов висновку, що норма П(С)БО 7 щодо переоцінки основних засобів не є імперативною та має лише дозвільний характер. Тим часом кількісні критерії та якісні ознаки істотності інформації про господарські операції, події й статті фінансової звітності визначає керівництво підприємства, якщо такі критерії не встановлено П(С) БО, іншими нормативно-правовими актами.

Отже, рішення про проведення переоцінки основних засобів ухвалює керівництво підприємства, переоцінка можлива лише коли різниця між балансовою та справедливою вартістю істотна.

Слід зауважити, що в акті перевірки відсутні зауваження щодо оформлення первинними документами операції з переоцінки, щодо проведення розрахунків сум переоцінки, що свідчить про дотримання позивчаем правил бухгалтерського обліку та національних стандартів під час переоцінки.

Суд відзначає, що висновки контролюючого органу не можуть грунтуватися на припущеннях, а мають посилатися на первинні документи.

Суб`єктивний висновок відповідача щодо неправильності відображення підприємством різниць, які виникають відповідно до ПК України в 4-ому кварталі 2020 року на суму 1 169 476 грн., у зв`язку з реалізацією вказаного вище транспортного засобу за ціною нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку суд вбачає необґрунтованим, оскільки експерти з даного питання контролюючим органом під час проведення перевірки не залучалися, комісія не створювалася.

За таких обставин, твердження відповідача про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування за 4-й квартал 2020 на суму у розмірі 1169476 грн. є безпідставними.

Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення -рішення від 26.07.2021 за № 0110220702, суд зазначає таке.

Означене податкове повідомлення - рішення винесено відповідачем, у зв`язку з встановленням під час проведення перевірки порушення ТОВ "БКСД" вимог п. 18.1 ст. 18, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено ПДВ на загальну суму 4 884 577, 00 грн.

У п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

За змістом норм ПК України, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів, робіт, послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником- платником ПДВ, сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Підтвердження факту реальності господарських операцій з контрагентами є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій, та, як наслідок, свідчить про відсутність підстав для донарахування контролюючим органом ПДВ.

Аналогічну правову позицією висловлено Верховним Судом у постанові від 12.05.2020 по справі №813/621/15.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та його контрагентами здійснювалися господарські взаємовідносини на підставі вищеозначених договорів підряду/субпідряду, за результатами яких складені первинні документи, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, між сторонами проведені розрахунки за виконані роботи, у позивача будь-яких зауважень щодо виконання робіт немає.

Податкові накладні по господарським операціям підприємства із вищезазначеними контрагентами зареєстровані в ЄРПН.

Судом допитано в якості свідка головного державного ревізора - інспектора відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 .

Свідок пояснив, що під час проведення перевірки підприємством позивача не надано регістрів бухгалтерського обліку, з огляду на зараження файлів комп`ютерним вірусом "Win32/PETYA.A"; контролюючим органом встановлено, що позивач мав господарські відносини із ризиковими контрагентами, що мають недостатню кількість працівників, у яких відсутні основні засобіи та проіснували з дати реєстрації менше року, здійснювали інші види діяльності, ніж ті, що задекларовані позивачем, деякі з них віднесені до ризикових контрагентів та мають анульовані свідоцтва платника ПДВ.

Суд відзначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 по справі №826/4212/17.

Зі змісту акта перевірки (стор. 72) встановлено, що в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено взаємовідносини ТОВ «БКСД» із контрагентами, по яким внесено інформацію до ЄРДР (наявна інформація по ст.ст. 205, 212 КК України), встановлено відсутність походження послуг по ланцюгу постачання, не встановлено фактичної можливості надання послуг, а саме:

1) ТОВ «БРУТЕКС» (ЄДРПОУ 42101569) в листопаді 2018 р. на загальну суму 5762 441, 06 грн. (в т.ч. ПДВ - 960 406, 89 грн.);

2) ТОВ «ТРЕЙНКОМ» (ЄДРПОУ 42457093) в березні та травні 2019 р. на загальну суму 3040 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 560 666, 66 грн.);

3) ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ» (ЄДРПОУ 42464294) в червні та липні 2019 р. на загальну суму 5708 968, 62 грн. (в т.ч. ПДВ - 951 494, 76 грн.);

4) ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС» (ЄДРПОУ 42860742) в серпні, вересні та жовтні 2019 р. на загальну суму 11 246 667, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 874 444, 61 грн.);

5) ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН» (ЄДРПОУ 41197522) в грудні 2017 р. на загальну суму 337500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 56 250, 00 грн.);

6) ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД» (ЄДРПОУ 41634000) на загальну суму 1624 016, 53 грн. (в т.ч. ПДВ - 270 669,42 грн.);

7) ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД» (ЄДРПОУ 41212849) в грудні 2017 р. на загальну суму 112 739, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 789, 83 грн.).

Судом встановлено, що ТОВ «БРУТЕКС» , ТОВ «ТРЕЙНКОМ» , ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ» , ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС", ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН» , ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД» , ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД» згідно з відомостями Інформаційного ресурсу (www.usr.minjust.gov.ua) на момент здійснення господарських взаємовідносин із позивачем були зареєстровані як юридичні особи та відповідно до інформації, наявної на офіційному сайті Державної податкової служби України за посиланням (https://tax.gov.ua/), на момент вчинення господарських правовідносин із позивачем були зареєстровані як платники ПДВ, а отже, мали спеціальну правосуб`єктність для вчинення задекларованих із позивачем господарських операцій.

Доказів того, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача не були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість відповідачем не надано.

Оцінюючи доводи контролюючого органу, що по контрагентам позивача ТОВ «БРУТЕКС» , ТОВ «ТРЕЙНКОМ» , ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ» , ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС", ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН» , ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД» , ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД» внесено інформацію до ЄРДР (наявна інформація по ст.ст. 205, 212 КК України), суд зазначає, що внесення означеної інформації до ЄРДР та наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків, в яких не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

У справі № 826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг). Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким керівника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.

Між тим, доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами, які фігурують у кримінальних провадженнях, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача та цими контрагентами.

Такий висновок кореспондується з нормою частини 6 статті 78 КАС України, згідно з якою вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, матеріали досудового розслідування не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

Правову позицію з аналогічного питання Верховний Суд висловив у постанові від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17 та у постанові від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17. Верховний Суд дійшов висновку, що сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні в матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Суд зазначає, що відповідачем ані в акті перевірки, ані до матеріалів справи не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Щодо висновку контролюючого органу, викладеного на стор.75 акта перевірки стосовно завищення підприємством показника ПДВ в рядку 10.1 (колонка Б) на загальну суму 5415,00 грн., позивач пояснив, що в додатках до акта перевірки така інформація не міститься, у той же час усі декларації ТОВ «БКСД» заповнені відповідно до податкових накладних, що належним чином зареєстровані в ЄРПН.

З урахуванням викладеного, оскаржене податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 26.07.2021 № 0110220702 (форми "Р") є протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 26.07.2021 за №0110270718, судом встановлено таке.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено про порушення ТОВ «БКСД» п.176.2 ст.176 ПК України та розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (далі - Порядок №4), у вигляді подання підприємством податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку з недостовірними відомостями, а саме: ТОВ «БКСД» не відображено суми нарахованого та виплаченого доходу засновнику підприємства (дивідендів) на загальну суму 213903,75 гри. та не відображено суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям в графах форми 1-ДФ з ознакою доходу - 157.

Заповнення форми №1-ДФ пов`язане з дотриманням рядків щодо виплачених доходів, які не включають до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та які не призводять до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку. Відповідно не відображена в графах форми №1-ДФ нарахованого і виплаченого доходу сума з ознакою доходу - 157 не є в розумінні Податкового кодексу України податковим зобов`язанням і штрафні санкції до такого агента не повинні застосовуватися.

Пунктом 176.2 статті 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Слід зауважити, що в Порядку №4 (форма № 1ДФ) взагалі відсутні поняття "недостовірні відомості".

Не відображення в формі № 1ДФ нарахувань та виплат фізичним особам-підприємцям не є обов`язком юридичної особи.

Окрім того, означене не призвело до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку, що свідчить про те, що накладення штрафу не може бути застосовано до ТОВ "БКСД" за відсутності законодавчо обґрунтованих на те підстав.

Враховуючи те, що не відображення суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, а саме: не відображення суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям в графах форми № 1-ДФ з ознакою доходу - 157 не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у контролюючого органу були відсутні.

Аналогічне правозастосування міститься у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 по справі №809/942/17.

Такі ж висновки стосуються й питання щодо не відображення позивачем нарахування та виплати засновнику підприємства дивідендів у розмірі 213903,75 грн.

Суд наголошує, що фактичні обставини та матеріали справи свідчать про те, що арифметичні помилки у податковій звітності не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань ні платника податку, ні його контрагентів, у зв`язку з чим контролюючим органом необґрунтовано застосовано штрафну санкцію у вигляді накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. за відсутністю законодавчо обґрунтованих на те підстав.

Аналогічне правозастосування наведене у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 520/1186/19 та у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №822/1868/15.

Штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу.

Допущені платником податків недоліки не є підставою для висновку про не підтвердження сум доходів ФОП, отриманих за кожен перевіряємий період.

Відповідно до п. 18.1 ст. 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що податковим агентом визнається особа, яка не лише виплачує дохід фізичній особі, але й нараховує, утримує та сплачує податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Відтак, з огляду на те, що фізичними особами-підприємцями, щодо яких позивачем не була зазначена інформація у формі №1-ДФ, були надані копії документів, що підтверджують їх державну реєстрацію як суб`єктів підприємницької діяльності, платником правомірно відповідно до п. 177.8 ст.177 ПК України податок на доходи не утримувався, оскільки в даному випадку позивач не виступає податковим агентом щодо таких осіб, тому, як наслідок, обов`язок щодо подання інформації про виплату доходу зазначеним фізичним особам-підприємцям за формою №1-ДФ у позивача відсутній.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №825/809/16.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №00110270718 від 26.07.2021 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 26.07.2021 за №0110250702, згідно з яким до підприємства позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 680,00 грн., з огляду на порушення позивачем вимог п.п. 16.1.3 п. 16.1, п.п. 49.18.3 п. 49.18. ст. 49, п.п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПК України, у вигляді несвоєчасного подання ТОВ «БКСД» податкових декларацій з транспортного податку за 2018 рік та за 2019 рік. суд зазначає таке.

У період 2018 і 2019 роки підприємством задекларовано транспортний податок на загальну суму 31250, 00 грн.

Так, в ході перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області встановлено, що позивачем несвоєчасно подано означені податкові декларації, а саме:

- податкову декларацію з транспортного податку за 2018 рік (№9311280060 від 05.03.2019) подано до контролюючого органу 05.03.2019, у той час як граничним терміном для її подання є 04.11.2018;

- податкову декларацію з транспортного податку за 2019 рік (№9334284689 від 12.02.2020) подано до контролюючого органу 12.02.2020, у той час як граничним терміном для її подання є 19.02.2019.

Означене порушення позивачем вимог податкового законодавства позивачем не спростовано.

Позивачем зазначено, що своєчасність подання декларацій з видів податку є предметом виключно камеральної перевірки, під час планової виїзної перевірки проводиться виключно повнота, обсяг, своєчасність та достовірність сплати нарахованих податків, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення від 26.07.2021 № 0110250702 прийнято відповідачем всупереч вимогам ст.ст. 75, 79 ПК України.

Визначення понять та сутності камеральної та документальної перевірок наведено у статті 75 ПК України.

Так, згідно із приписами п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

У відповідності до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-15-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Судом встановлено, що в переліку питань для здійснення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БКСД» , затвердженого уповноваженою особою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в межах означеної перевірки, за результатами якої відповідачем складено акт перевірки, включено, зокрема, питання перевірки дотримання платником податків інших норм та виконання інших обов`язків, передбачених Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Одночасно з цим, суд зауважує, що статтею 75 ПК України встановлено обмеження щодо предмету планової документальної перевірки виключно щодо перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-15-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Разом з тим, суд відзначає, що у другому абзаці п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України вказано, що предметом камеральної перевірки може бути, зокрема, своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків), однак означеною нормою або іншими положеннями Податкового кодексу України не передбачено, що відповідне питання має бути предметом виключно камеральної перевірки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 680,00 грн. згідно із податковим повідомленням-рішенням від 26.07.2021 за № 0110250702 (форми «ПС» ), а тому позовні вимоги в означеній частині не підлягають задоволенню судом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржені рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 13.07.2021 за № 0103950718, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.07.2021 №0110260718, податкові повідомлення-рішення від 26.07.2021 за №0110270718 (форми «ПС» ), від 26.07.2021 за №0110220702 (форми «Р» ), від 26.07.2021 за №0110210702 (форми «Р» ) прийняті відповідачем на підставі, у межах, але не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, беручи до уваги все вищенаведене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «БКСД» є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню судом.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд зазначає таке.

У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно із приписами статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи положення ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, з огляду на те, що позовну заяву ТОВ «БКСД» задоволено частково, суд доходить висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 22 698, 77 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 16180,00 грн., суд зазначає таке.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із п. п. 6, 7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту положень статті 134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, в якій зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, на думку суду, заявлена до стягнення сума понесених позивачем витрат на правову допомогу є завищеною.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги позивачем долучено копії:

- договору про надання правничої правової допомоги № BL6-04/21 від 12.04.2021, укладеного позивачем із Адвокатським бюро «БІЗНЕС ЕНД ЛЕКС» ;

- додатку №1 до договору про надання правничої правової допомоги №BL6-04/21 від 12.04.2021;

- акта приймання-передачі наданих послуг від 14.12.2021;

- звіту про виконання договору від 14.12.2021;

- рахунку на оплату № 92 від 13.12.2021.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), викладених у звіті про виконання договору від 14.12.2021, Адвокатським бюро "БІЗНЕС ЕНД ЛЕКС" в особі Керуючого партнера Молчанової А.В. в межах означеного договору надані позивачу такі послуги:

- вивчення порушеного Клієнтом питання, ознайомлення з первинними документами, проведення аналізу нормативно-правової бази (2 години) (вартість - 3600, 00 грн.);

- проведення огляду аналізу та узагальнення судової практики у справах, що за предметом співпадають зі справою, дорученою Клієнтом (2 години) (вартість - 1400, 00 грн.);

- підготовка письмових доказів до позовної заяви (2 години) (вартість - 1400, 00 грн.);

- підготовка та подання позовної заяви (3 години) (вартість - 3780, 00 грн.);

- підготовка та подання пояснень (2 години) (вартість - 1200, 00 грн.);

- судові засідання (6 засідань) (вартість - 4800, 00 грн.).

Разом з тим, слід зазначити, що із вищезазначеного опису наданих послуг (виконаних робіт), суд вбачає, що до цього переліку включені, в тому числі і роботи з вивчення порушеного клієнтом питання, ознайомлення з первинними документами, проведення аналізу нормативно-правової бази, проведення огляду, аналізу та узагальнення судової практики у справах, підготовка письмових доказів до позовної заяви, однак, означені витрати не підлягають окремій компенсації, оскільки охоплюються поняттям «підготовка та подання позовної заяви» .

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява №19336/04).

Суд зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Указане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17 та від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

Суд також зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі « Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

Враховуючи те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між позивачем та адвокатом, і є обов`язковими до виконання, а також те, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, приймаючи до уваги принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також враховуючи часткове задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 9780, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія Союз Дніпро (проїзд Шаховий, буд. 63, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 38677547) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м.Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.07.2021 за №0103950718 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.07.2021 за № 0110260718 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.07.2021 № 0110270718 (форми ПС ).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.07.2021 №0110220702 (форми Р ).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.07.2021 за № 0110210702 (форми Р ).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія Союз Дніпро (код ЄДРПОУ 38677547) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 22698 (двадцять дві тисячі шістсот дев`яносто вісім) грн. 77 коп.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія Союз Дніпро (код ЄДРПОУ 38677547) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9780 (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 грудня 2021 року.

Суддя О.В. Царікова


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	22.12.2021
Оприлюднено	18.02.2022
Номер документу	103341725
Судочинство	Адміністративне

Коршун А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.12.2021 по справі 160/14624/21ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/14624/21

Рішення
від 22.12.2021 по справі 160/14624/21
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД