Ухвала

від 16.02.2022 по справі 320/15054/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

16 лютого 2022 року м. Київ 320/15054/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши заяву про забезпечення позову за позовом Вишгородської міської ради Київської області до Державного кадастрового реєстратора відділу в Арбузинському районі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області Гончар Тетяни Миколаївни, треті особи: ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області, ТОВ "Київ Архземпроект", ТОВ "Ориса", Квартирно-експлуатаційна частина (м. Київ) Міністерства оборони України, про визнання протиправними дій та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулась Вишгородська міська рада Київської області (ЄДРПОУ: 04054866, адреса: пл. Шевченка, буд. 1, м. Вишгород, Київська область, 07301) з позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу в Арбузинському районі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області Гончар Тетяни Миколаївни (адреса: вул. Шевченка, буд. 208, смт. Арбузівка, Миколаївська область, 55301), треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області (ЄДРПОУ: 39818550, адреса: 54034, м. Миколаїв, просп. Миру, буд. 34), ТОВ "Київ Архземпроект" (ЄДРПОУ: 42567192, адреса: 04208, м. Київ, вул. Світлицького, 37-А, кім. 128), ТОВ "Ориса" (ЄДРПОУ: 34487694, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 52, оф. 74), Квартирно-експлуатаційна частина (м. Київ) Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: 24974770, адреса: вул. Електриків, буд. 33, м. Київ, 04176), в якому просить суд:

- визнати протиправним дії Державного кадастрового реєстратора відділу в Арбузинському районі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області Гончар Тетяни Миколаївни, що виразились у здійсненні державної реєстрації змін щодо земельної ділянки площею 4,6523 кадастровий номер 3221810100:33:045:0001, що знаходиться в межах Вишгородської міської територіальної громади;

- скасувати повністю проведену Державним кадастровим реєстратором відділу в Арбузинському районі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області Гончар Тетяною Миколаївною державну реєстрацію змін щодо земельної ділянки площею 4,6523 кадастровий номер 3221810100:33:045:0001, що знаходиться в межах Вишгородської міської територіальної громади.

Ухвалою суду від 28.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15.01.2022 судом зареєстровано заяву позивача про забезпечення позову, в якій останній просить суд:

- зупинити дію розпорядження виконуючого обов`язки голови Вишгородської районної державної адміністрації №741 від 28.12.2021 "Про надання дозволу Квартирно-експлуатаційній частині (місто Київ) Міністерства оборони України на проведення інвентаризації земельної ділянки військового містечка №11 розташованої за адресою вул. Парусна, м. Вишгород, Вишгородський р-н, Київська область" до набрання чинності рішення у даній справі;

- накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 3221810100:33:045:0001.

Позивачем у поданій заяві зазначено, що він має обґрунтовані підстави стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення його прав, відновлення яких буде неможливим у майбутньому, а оскаржувані дії державного кадастрового реєстратора, які призвели до порушення права на володіння та розпорядження землею комунальної власності, що належить Вишгородській міській територіальній громаді шляхом віднесення земельної ділянки із кадастровим номером 3221810100:33:045:0001 у державну власність, містять очевидні ознаки протиправності.

Дослідивши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1-3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин 1, 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).

У постанові від 25.03.2020 року у справі №240/9592/19 Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За висновком Верховного Суду, що викладені у постанові від 23.06.2020 у справі №640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом поданої заяви про забезпечення позову необхідність застосування заявлених заходів позивач обґрунтовує тим, що третьою особою у справі - Квартирно-експлуатаційною частиною (м. Київ) Міністерства оборони України було вчинено, за твердженням позивача, протиправні дії щодо замовлення виготовлення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (окремої земельної ділянки) орієнтовною площею 4,6 га, що знаходиться на обліку підрозділів Міністерства оборони України та яка розташована на території Вишгородської міської територіальної громади (урочище Гористе) із кадастровим номером 3221810100:33:045:0001, подавши ТОВ "Київ Архземпроект" завідомо недостовірні документи, які необхідні для розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (окремої земельної ділянки).

Також позивачем зазначено, що 28.12.2021 виконуючим обов`язки голови Вишгородської районної державної адміністрації Данчином О.О. прийнято розпорядження №741 "Про надання дозволу Квартирно-експлуатаційній частині (місто Київ) Міністерства оборони України на проведення інвентаризації земельної ділянки військового містечка №11 розташованої за адресою вул. Парусна, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область", у випадку реалізації якого Вишгородська міська рада буде позбавлена можливості захистити свої права та інтереси, що були спричинені протиправними діями відповідача.

Зокрема, позивач у поданій заяві про забезпечення позову, так само як у позовній заяві вказує на те, що Квартирно-експлуатаційна частина (м. Київ) Міністерства оборони України всупереч приписам профільного законодавства замовила розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації окремої земельної ділянки, подавши проектанту рішення Вишгородської міської ради, прийнятого щодо іншої земельної ділянки, що перебуває у власності Міністерства оборони України із кадастровим номером 3221810100:33:004:6001.

Так, першочергово суд вважає за необхідне зазначити, що надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення чи інфентаризації земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 року у справі №815/5987/14, постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №766/6141/16-а.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність (користування, в тому числі на умовах оренди). Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом (постанова Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі 509/4722/16-а).

При цьому суд звертає увагу, що у даному випадку, така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення , може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі, суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Також суд зазначає, що всі наведені позивачем обставини у позовній заяві потребують доказуванню, крім того, їх не можна вважати такими, що очевидно призведуть до заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі або свідчать про очевидність ознак протиправності оскаржуваних позивачем дій відповідача

В свою чергу, на переконання суду, позивачем не наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, адже позивачем не надано належних доказів щодо існування наразі очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Разом з тим суд звертає увагу позивача і на вимоги пункту 5 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів на даній стадії розгляду справи, а також що у своїй заяві про забезпечення позову позивач просить зупинити дію розпорядження суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в даній адміністративній справі, суд дійшов висновку про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову, а відтак подана позивачем заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Вишгородської міської ради Київської області про забезпечення позову в адміністративній справі №320/15054/21- відмовити.

Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.