Рішення

від 26.01.2022 по справі 420/13753/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13753/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Токмілової Л.М.,

за участю секретаря Мунтян С.І.,

за участю сторін:

представник позивача - Слаблюка В.М.,

представника відповідачів - Яровенко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Трейдінг до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці Держмитслужби як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Трейдінг до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці Держмитслужби як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UA500020/2021/009422 від 17.03.2021 року;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби України № UA500020/2021/00164 від 17.03.2021 року.

В обґрунтування позовних позивач зазначає, що прийняте митницею оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасування. Позивач наполягає на тому, що на підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості ввезеного товару за митною декларацією подано всі необхідні та достатні документи для розмитнення товару саме за вказаною у митній декларації ціною. Проте, відповідач, ненавівши в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребував додаткові документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, на переконання позивача, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. На переконання позивача, на момент митного оформлення товару, позивачем були надані всі належні та достатні основні документи, які містили усю необхідну інформацію, у тому числі, числові дані щодо заявленої митної вартості товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного Кодексу) та які давали право та можливість відповідачу визначити митну вартість товару саме за заявленою ціною договору (контракту).

09.08.2021 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху та позивачу встановлено 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

26.08.2021 року від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків зазначених в ухвалі суду.

30.08.2021 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

07.10.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує щодо задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підвереджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України та були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій останні вважає твердження відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів позивача наведених у позові.

12.10.2021 року ухвалою суду залучено до участі у справі №420/13753/21 у якості другого відповідача Одеську митницю Держмитслужби як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 44005631). Розпочато розгляд справи спочатку.

28.10.2021 року судом здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

21.12.2021 року судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 18.01.2022 року представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваного рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Трейдінг зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата запису 02.03.2010 року, номер запису: 15561020000038352, види економічної діяльності: 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний); 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

09.11.2020 року між ТОВ Інтер Трейдінг та компанією Seafoodia SAS, Франція, (продавець) укладено контракт № 09/11-2020, відповідно до предмету якого Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець приймати і оплачувати рибопродукцію, іменовану надалі Товар , за заявками Покупця і відповідно до взаємоузгодженими інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту (а.с. 94-98).

Згідно п. 4 вказаного контракту ціни на Товар вказуються в Інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Сумою контракту є сума всіх Інвойсів за цим контрактом, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Валютою контракту долар США. Податки, митні витрати, а також інші витрати в зв`язку з цим контрактом і його виконанням, які повинні оплачуватися в країні Продавця , несе Продавець , в країні Покупця - Покупець .

Умови оплати товару визначені п. 5 контракту, зокрема Покупець зобов`язаний оплатити Товар шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця за банківськими реквізитами, що зазначені в інвойсах на оплату, які виставляються Продавцем. Умови платежу, вартість продукції, що поставляється і терміни проведення розрахунку по кожній партії товару визначаються в інвойсі на поставку кожної партії товару.

09.11.2020 року продавцем оформлено рахунок-фактуру № INTRDUA 007 на суму 36450,00 доларів США, термін першого платежу 30% сплачується до 01 лютого 2021 року - 10935,00 доларів США; другий платіж 70% сплачується до 14 лютого 2021 року - 25515,00 доларів США (а.с.102, том 1).

17.12.2020 року ТОВ Інтер Трейдінг здійснено оплату за рахунком-фактурою № INTRDUA 007 від 09.11.2020 року на суму 10935,00 доларів США (платіжне доручення №161) (а.с.35).

11.02.2021 року продавцем оформлено комерційний інвойс № Oc: INTRDUA 007 від 11.02.2021 року, на продаж товару - Африканська скумбрія без голови/випотрошена, без хвоста; Загальна вартість 36450 доларів США; 125 кг в упаковці 2x12 (24 кг) (а.с.99).

У вказаному інвойсі визначені умови оплати, а саме:

термін першого платежу: банківський переказ при отриманні попереднього рахунку, 30% сплачується до 01 лютого 2021 (01.02.2021) - 10935,00 доларів США;

другий платіж: банківський переказ після отримання копії транспортних документів, 70% сплачується до 14 лютого 2021 (14.02.2021) - 25515,00 доларів США.

15.02.2021 року продавцем оформлено рахунок-фактуру № INTRDUA 008 на суму 36450,00 доларів США, термін першого платежу 30% сплачується до 01 лютого 2021 року - 10935,00 доларів США; другий платіж 70% сплачується до 14 лютого 2021 року - 25515,00 доларів США.

24.02.2021 року ТОВ Інтер Трейдінг здійснено оплату за рахунком-фактурою № INTRDUA 007 від 09.11.2020 року та інвойсом № INTRDUA 008 на суму 36450,00 доларів США (платіжне доручення №164) (а.с.35).

Як встановлено судом, ТОВ Інтер Трейдінг оплачувало залишок від суми замовлення згідно інвойсу INTRDUA 007 від 09.11.2020 року та аванс на майбутню поставку товару згідно інвойсу INTRDUA 008 від 15.02.2021 року.

В межах вказаного контракту товар був імпортований до України і позивач заявив його до митного оформлення за митною декларацією № UA500020/2021/009422 від 18.03.2021 року зазначивши митну вартість товару 36450,00 доларів США.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару було надано до Одеської митниці Держмитслужби: Рахунок-фактура № INTRDUA 007, коносамент, навантажувальний документ, міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво, Сертифікат про походження товару, страховий поліс, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 09/11-2020, копія митної декларації країни відправлення.

Проте, відповідач, під час здійснення митного контролю, встановив, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товару зокрема:

- у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 05.02.2021 № 0000726 та сертифікату про походження товару від 09.02.2021 № 726Х відсутні реквізити зовнішньо-економічного контракту та інвойсу, відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;

- відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

- Відповідно до інвойсу від 11.02.2021 № INTRDUA 007 сплата за товар продавцю здійснюється за такою схемою : 30%+70% передплати ... . Тобто, друге платіжне доручення має бути на суму 25515 дол. США, що суперечить платіжному дорученню від 24.02.2021 № 164 (сума вказана 36450 Дол. США)

Митним органом декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем на адресу митного органу направлено пояснення від компанії Seafodia; комерційну пропозицію від компанії Seafodia; пояснення від директора ТОВ Інтер Трейдінг Кімаченко О.М. (а.с.52-55, том 1).

В поясненнях директора ТОВ Інтер Трейдінг Кімаченко О.М., зазначено, що 07 грудня 2020 року ТОВ Інтер Трейдінг оплатило компанії Seafoodia SAS 30% від всієї суми замовлення в розмірі 10 935,00 дол. США згідно інвойсу INTRDUA 007 від 09 листопада 2020 року. 24 лютого 2021 року ТОВ Інтер Трейдінг оплатило одним платіжним дорученням 70%, які залишилися від всієї суми замовлення в розмірі 25515,00 дол. США згідно інвойсу INTRDUA 007 від 09 листопада 2020 року і аванс на майбутню поставку, який склав 30% від всієї суми замовлення в розмірі 10 935,00 дол. США згідно Інвойсу INTRDUA 008 від 15 лютого 2021 року разом сума платежу становила 36450,00 доларів США. Також, повідомлено, що вартість тари і упаковки включена в ціну Товару тобто, обов`язок упаковки і маркування лежить компанії Seafoodia SAS. Витрати по упаковці товару покладаються також на компанію Seafoodia SAS. Зазначені витрати включені в ціну товару та додатковому відшкодуванню з боку ТОВ Інтер Трейдінг не підлягають, що підтверджується Сертифікатом якості на продукцію, що експортується до України, Декларацією на продукцію, що експортується до України, Проектом коносамента. Сертифікатом походження (а.с.55, том 1).

В оскаржуваному рішенні, відносно наданих позивачем документів, зазначено, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК та не спростовані наявні розбіжності у документах.

Співробітниками митного органу, за результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. Проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товарів та встановлено, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим і становить: по товару № 1 - 1,655 дол. США/кг (МД від 14.04,2020 № UA500130/2020/212794), ніж заявлено декларантом (1,35 дол. США/кг). Враховуючи вищезазначене, митну вартість товарів №№ 1 скориговано.

Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2021/009422 від 17.03.2021 року та відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби України № UA500020/2021/00164 від 17.03.2021 року (а.с.15-18, том 1)

Позивач, вважаючи прийняті відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачений перелік витрат (складових митної вартості), що включаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем, як підставу зазначено, що:

- у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 05.02.2021 № 0000726 та сертифікату про походження товару від 09.02.2021 № 726Х відсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту та інвойсу, відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару;

- у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- відповідно до інвойсу від 11.02.2021 № INTRDUA 007 сплата за товар продавцю здійснюється за такою схемою: 30%+70% передплати ... . Тобто, друге платіжне доручення має бути на суму 25515 дол. США, що суперечить платіжному дорученню від 24.02.2021 № 164 (сума вказана 36450 Дол. США)

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення оформлюється продавцем, відправником товару, контрагентом позивача та правильність її оформлення жодним чином не залежить від покупця товару, у даному випадку позивача.

До того ж, митна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості та декларант не відповідає за її заповнення.

В свою чергу, сертифікат походження - документ спеціально установленої форми, який підтверджує, що товари/послуги вироблені або виконані в даній країні, і який містить інформацію для їх ідентифікації. Вказаний документ також оформлюється продавцем товару, не є первинним документом підтвердження митної вартості та декларант не відповідає за його зміст і наявність всіх реквізитів.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням відсутності будь-яких інших розбіжностей щодо кількості, умов поставки товару, зазначений недолік у документах, на думку, суду жодним чином не впливає на числові показники митної вартості товару.

Щодо вартості відсутності у наданих до митного оформлення документах даних щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.

Відповідно до контракту № 09/11-2020 від 09.11.2020 року упаковка в якій здійснюється відвантаження товару повинна відповідати міжнародним стандартам і гарантувати збереження товару під час транспортування і збереження (п.32. контракту).

Також, з сертифікату якості на продукцію, декларації виробника, сертифікату якості товару, проекту коносаменту вбачається, що вартість упаковки включена в ціну товару.

Отже, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо розбіжностей в платіжних документах стосовно суми оплати за товар, суд зазначає, що 24.02.2021 року ТОВ Інтер Трейдінг здійснено оплату за рахунком-фактурою № INTRDUA 007 від 09.11.2020 року та інвойсом № INTRDUA 008 на суму 36450,00 доларів США (платіжне доручення №164) (а.с.35). Як встановлено судом, ТОВ Інтер Трейдінг оплачувало залишок від суми замовлення згідно інвойсу INTRDUA 007 від 09.11.2020 року та аванс на майбутню поставку товару згідно інвойсу INTRDUA 008 від 15.02.2021 року, що пояснює різницю в сумі, що мала бути перерахована в якості другого платежу.

Отже, враховуючи спростування наведених в оскаржуваному рішенні зауважень та дослідження наданих до митного органу документів на підтвердження вартості заявленого до розмитнення товару, відповідач мав змогу пересвідчитись в обґрунтованості зазначених розбіжностей та наявності підстав для розмитнення товару за заявленою вартістю.

Відтак, підстави для висновків про зазначені розбіжності, як такі, що впливають на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, та виключають можливість застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору), відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, подані документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав права витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності задекларованої митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, у відзиві на позов відповідачем не спростовані доводи позивача.

Посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товару на наявність інформації про те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Таким чином, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.

До того ж, митний орган, витребовуючи додаткові документи, обмежився фактично формальним переписом документів з положень ч. 3 ст. 53 МК України, не вказавши котрих саме документів недостатньо для підтвердження числових значень митної вартості.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Суд зазначає, що коригування митної вартості товару на підставі інформації наявної в базі даних про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі №826/16046/16.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняті Одеською митницею Держмитслужби Рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10580,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 15.04.2021 року між позивачем та ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА НОМЕР ОДИН в особі адвоката Слаблюка В.С., укладено Договір про надання правової допомоги № 15.04.21.

Оплата послуг адвоката за даним договором становить 10580,00 грн.

Пунктами 4.4 та 4.5 визначено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується двома сторонами. В акті вказується обсяг наданої Юридичною фірмою юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається КЛІЄНТУ Юридичною фірмою факсимільним зв`язком або поштою. На письмову вимогу КЛІЄНТА, Юридична фірма може надавати Акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання КЛІЄНТОМ, останній не надав Юридичній фірмі письмові аргументовані заперечення на акт.

Суд зазначає, що вказаного акту до суду не надано.

У відповіді на відзив позивач зазнає про збільшення суми за послуги з надання правової допомоги до 12000,00 грн.

Суд звертає увагу, що жодних доказів на підтвердження збільшення суми за оплату послуг з правової допомоги до суду не надано.

Відповідно до рахунку-фактури № 0000088 від 09.09.2021 року ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА НОМЕР ОДИН виставлено рахунок на суму 12000,00 грн.

Також, платіжним дорученням № 2810 від 03.09.2021 року підтверджується перерахування коштів ТОВ Інтер Трейдінг в розмірі 12000,00 грн на рахунок ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА НОМЕР ОДИН .

Також, позивачем надано докази оплати здійснення перекладу документів, що надані на виконання ухвали суду про залишення позову без руху в розмірі 3000 грн.

В силу положень ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Аналізуючи документи, надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи (оскільки дана категорія справ дуже поширена), враховуючи також інші критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч. 5 ст. 134 КАС України суд вважає за обґрунтоване частково стягнути з відповідача кошти на правову допомогу у розмірі 6000 грн, що на переконання суду є співмірним розміром до стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частин 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст. 139 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Трейдінг (65091, м. Одеса, вул. Разумовського, 51, код ЄДРПОУ 36919756) до Одеської митниці Держмитслужби (вул.Івана та Юрія Лип, 21-А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459), Одеської митниці Держмитслужби як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул.Івана та Юрія Лип, 21-А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UA500020/2021/009422 від 17.03.2021 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби України № UA500020/2021/00164 від 17.03.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Трейдінг суму сплаченого судового збору в розмірі 4540,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Трейдінг витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 26.01.2022 року.

Суддя Токмілова Л.М.