Рішення

від 10.02.2022 по справі 478/1573/21

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/1573/21 пров. №2/478/41/2022

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2022 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, третя особа: Казанківська селищна рада про визнання наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області незаконними та їх скасування,

В с т а н о в и в:

28.12.2021 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, третя особа: Казанківська селищна рада про визнання наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області незаконними та їх скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому згідно державного акту на право приватної власності на землю серії МК № 1989, йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 52,0 га, яка розташована на території Новолазарівської селищної ради, для ведення селянського (фермерського) господарства. Крім того, відповідно до державного акту серії МК № 006793, йому передано у постійне користування земельну ділянку площею 18,54 га, яка розташована на території Новолазарівської селищної ради, для ведення селянського (фермерського) господарства. Життєві обставини позивача склалися таким чином, що він лише в 2020 році вирішив звернутися до ДП Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж наданих земельної ділянки площею 52,0 га та отримання кадастрового номера. Під час виготовлення технічної документації позивач довідався, що в період набуття вказаної земельної ділянки, відновленням її кадастрових меж та реєстрацію права власності у 2020 році, відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було надано земельні ділянки площею 2 га, частина територій яких накладено на його земельну ділянку, площею 52,0 га.

Вважає, що за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було безпідставно зареєстровано право власності на частину належної йому земельної ділянки, так як він є власником згідно Державного акту на право приватної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею і є чинним на сьогодні. Право власності на земельну ділянку, що належить йому відповідно до вищезазначеного державного акту на право власності на землю, не припинено. Інвентаризація та надання у власність земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відбулись без врахування правовстановлюючих документів на належну йому земельну ділянку, внаслідок чого належна йому земельна ділянка стала накладатись на земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Таким чином, видача наказів Головного управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області від 17.07.2018 року №4556/0/14-18-СГ та №4559/0/14-18-СГ про надання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у власність земельних ділянок площею 2 га є незаконними, тому просить суд їх скасувати.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 30.12.2021 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.

18.01.2022 року відповідачем ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області подано відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позову посилалося на те, що 03.07.2018 року до Головного управління звернулися відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із заявами про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області. Оскільки підстави для відмови у затвердженні такої документації, визначені ст.186-1 ЗК України були відсутні, Головним управлінням прийнято накази №4559/0/14-18-СГ від 17.07.2018 року та №4556/0/14-18-СГ від 17.07.2018 року, якими відповідачам затверджено документацію з землеустрою. Також Головне управління зазначило, що видані спірні накази є актами індивідуальної дії та вичерпали свою дію внаслідок повного виконання, шляхом реєстрації за відповідачами права власності на земельні ділянки площею 2,00 га., тому обраний позивачем спосіб захисту у разі порушених прав, не забезпечить його реального захисту.

Ухвалою суду від 19.01.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.02.2022 року та витребувано відповідні докази у відповідача ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та позивача ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином , але надав суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги визнав повністю та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час, дату і місце судового засідання повідомлялася належним чином , але надала суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги визнала повністю та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідач ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області явку свого представника в судове засідання не забезпечило, про час, дату і місце судового засідання повідомлялося належним чином , але надало суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без участі представника. Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2022 року відповідачем надано відповідні докази.

Третя особа - Казанківська селищна рада явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про час, дату і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Матеріалами справи встановлено, що 25 березня 1994 року рішенням 19 скликання 21 скликання Казанківської районної ради народних депутатів передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 52,0 гектарів.

На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_2 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії МК №989 від 30 березня 1994 року, відповідно до якого він є власником земельної ділянки площею 52,0 га в межах згідно з планом, на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства, про що в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю зроблено відповідний запис за №19 (а.с.9).

З Витягу з ЄДРПОУ щодо ФГ СВЯТА УКРАЇНА , код ЄДРПОУ №20897759 вбачається, що засновником вказаного фермерського господарства є позивач ОСОБА_2 , вид діяльності, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, дата державної реєстрації - 12.05.1994 року, дата запису - 21.12.2005 року, номер запису 15131200000000185 (а.с.11).

Згідно довідки №9-14-0.62-351/2-22 від 24.01.2022 року, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області не приймався наказ про припинення права власності (користування) відносно земельної ділянка площею 52,0 га, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 , відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії МК №989 від 30 березня 1994 року.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 17.07.2018 року №4556/0/14-18-СГ, ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4823684500:05:000:0058) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №248470929 від 17.03.2021 вбачається, що за ОСОБА_4 02.11.2018 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823684500:05:000:0058 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності - 28858597 (а.с.61-62).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 17.07.2018 року №4559/0/14-18-СГ, ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4823684500:05:000:0056) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №248470963 від 17.03.2021 вбачається, що за ОСОБА_3 02.11.2018 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823684500:05:000:0056 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності - 28857718 (а.с.63-64).

Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 52 га, яка розташована на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії МК № 989 від 30 березня 1994 року, виконавцем робіт Державним підприємством Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою встановлено, що під час відновлення меж земельної ділянки площею 52 га, яка складається з чотирьох самостійних ділянок, у тому числі площею 1,2 га, на якій виявлено сформовані інші земельні ділянки, що унеможливлює реєстрацію земельної вказаної частини земельної ділянки за ОСОБА_2 в Державному земельному кадастрі (а.с.18).

З викопіювання з публічної кадастрової карти України вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4823684500:05:000:0058 та 4823684500:05:000:0056виділені із частини земельної ділянки площею 52 га, яка перебуває у користуванні ФГ СВЯТА УКРАЇНА (а.с.60).

Статтею 42 ЦПК України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно ст.48 цього Кодексу сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Крім того, у ст.53 ЦПК України передбачено можливість заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідача за клопотанням позивача, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Разом з тим, залучення належного позивача ЦПК України не передбачено.

Позивач ОСОБА_2 звернувся за захистом цивільного права - права власності (користування) земельною ділянкою. В свою чергу, ОСОБА_2 є засновником та головою ФГ СВЯТА УКРАЇНА , зареєстрованого 12.05.1994 року як юридична особа.

Отже, вказані правовідносини урегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року №2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (далі - Закон № 2009-XII), у статті 2 якого вказано, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед державними, кооперативними, громадськими, зарубіжними, іншими підприємствами і організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності. З ним укладається договір на користування землею на умовах оренди, складаються також й інші документи відповідно до законодавства України.

У ст.9 Закону №2009-XII передбачалося, що після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Аналогічно врегульовані і правовідносини зі створення та діяльності фермерського господарства Законом України Про фермерське господарство від 19 червня 2003 року №937-IV (далі - Закон №937-IV), у статті 1 якого вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Частинами 1, 4 ст.4 Закону №937-IV визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Відповідно до ст.19 Закону № 937-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно ст.20 Закону №937-IV майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року (справа №615/2197/15) у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача й обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду послалась також на власні висновки, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц та від 12.12.2018 у справі №388/1103/16-ц, стосовно того, що у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою засновнику СФГ, відбувається фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача переходять до СФГ з дня його державної реєстрації.

Обов`язковою умовою державної реєстрації фермерського господарства є надання (передача) громадянину України або громадянам, які виявили бажання створити фермерське господарство земельної ділянки (земельних ділянок) для ведення фермерського господарства.

Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Крім цього законом не передбачено права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) СФГ. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №615/2197/15-ц).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц, СФГ, зареєстроване як юридична особа, є власником цілісного майнового комплексу, а не засновник або член такого господарства. Тому право власності земельної ділянки, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, після його створення належить цьому господарству.

Як зазначалося вище, ОСОБА_2 є засновником та керівником ФГ СВЯТА УКРАЇНА і його права та зобов`язання не є тотожними з правами та зобов`язаннями ФГ СВЯТА УКРАЇНА .

За змістом ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, визначення предмета і підстав позову є виключною прерогативою позивача.

Звертаючись до суду із вказаним позовом на захист права власності (користування) земельною ділянкою площею 52 га, яку надано для ведення фермерського господарства, позивач ОСОБА_2 вказує на порушення його прав як фізичної особи, однак, позивач не врахував, що з дня державної реєстрації саме ФГ СВЯТА УКРАЇНА набуло прав та обов`язків землекористувача й, відповідно, стало суб`єктом спірних правовідносин, замінивши ОСОБА_2 як фізичну особу.

Надана позивачу, у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянки в силу свого правового режиму є такою, що підлягає використанню виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Враховуючи те, що діяльність ФГ СВЯТА УКРАЇНА не припинилась, позивач-фізична особа ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, не надав доказів про наявність у нього як фізичної особи порушеного права, яке підлягає судовому захисту.

Верховний Суд України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14 висловив правову позицію, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з п.4 ч.4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За змістом наведених норм процесуального права суд може задовольнити позов лише тієї особи, яка має право пред`явлення вимоги до відповідачів. У разі відсутності у позивача такого права, його вимоги не підлягають задоволенню (постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 2-216/2011 (провадження № 61-5909св18)).

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, обставини справи, а також норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що стороною позивача не було доведено порушення його прав чи інтересів діями відповідачів, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Розглядаючи заяви відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2020 року у справі № 588/1311/17.

Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні.

На підставі наведеного, суд не приймає заяви відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання позову, оскільки законні підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, належить віднести на його рахунок.

Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, третя особа: Казанківська селищна рада про визнання наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області незаконними та їх скасування , - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, віднести на його рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 17.02.2022 року.

Суддя І.П. Сябренко