Постанова

від 14.02.2022 по справі 640/658/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/658/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта МК" про надання дозволу на погашення боргу,

ВСТАНОВИВ :

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта МК" про надання дозволу на реалізацію майна позивача, яке перебуває у податковій заставі, з метою погашення усієї суми податкового боргу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що Опис в податкову заставу майна, щодо якого існував пріоритет за іпотечним договором, не може бути підставою для відмови повністю в позові ГУ ДФС про надання дозволу на реалізацію майна ТОВ Акта МК , яке перебуває в податковій заставі, для погашення усієї суми податкового боргу. Дозвіл суду на реалізацію такого повноваження може стосуватися як майна, яке вже описано в податкову заставу, так і майна, яке буде описано додатково у зв`язку з його виявленням контролюючим органом або у зв`язку із збільшенням суми податкового боргу, а також на майно, право на яке у платника податків, що має податковий борг, виникне в подальшому.

Такий зміст правового регулювання, судами першої та апеляційної інстанцій, взятий до уваги не був, що призвело до неправильного висновку цих судів щодо результату розгляду справи.

Висновок суду щодо підстав задоволення позову, крім того, зроблений без повного встановлення обставин у справі. Так, суд першої інстанції вмотивував висновок про відмову в задоволенні позову також тим, що ГУ ДФС не вжило заходів щодо погашення податкового боргу ТОВ Акта МК за рахунок грошових коштів на рахунку відкритому відповідачу в ПАТ Креді Агріколь Банк , не встановивши призначення цього рахунку. Доводи ГУ ДФС, що цей рахунок був відкритий для зарахування страхових платежів, стосовно яких статтею 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлений правовий режим, який виключає їх використання як джерела погашення податкового боргу, залишається не перевіреним.

Зробивши правильний висновок, що вимога пункту 95.1 статті 95 ПК щодо першочергового використання контролюючим органом як джерела погашення податкового боргу грошових коштів, які належать платнику податків, стосується як коштів на банківських рахунках, так і готівки, суди першої та апеляційної інстанцій, разом з тим, не звернули увагу, що відповідач не навів доводів, що позивач не використав готівкові кошти, які у нього є, з метою погашення податкового боргу .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Право контролюючого органу звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, передбачено підпунктом 20.1.341 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з інформацією Головного управління ДФС у м. Києві про податковий борг від 12 грудня 2018 року №38082/9/26-15-17-06-29 за ТОВ Акта МК обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 15 009 760,51 грн.

Як зазначає позивач, Головне управління ДФС у м. Києві вжило всіх необхідних та вичерпних заходів з метою погашення суми податкового боргу ТОВ Акта МК .

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, яка регулює питання змісту податкової застави, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених вказаним Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Отже, податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів, так і за рахунок майна платника податків.

Згідно зі статтею 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 вказаної статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Пункт 89.5 статті 89 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пункт 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлює, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Податковий кодекс України визначає черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а саме: спочатку здійснюються заходи стягнення коштів з рахунків платника податків, потім стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, і лише у разі недостатності коштів проводиться стягнення за рахунок майна платника податку, яке перебуває у податковій заставі.

До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків або стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №1340/4871/18.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що Головне управління ДФС у м. Києві сформувало податкову вимогу від 15 вересня 2017 року №80153-17, згідно з якою сума податкового боргу ТОВ Акта МК складає 10 642 293,53 грн. Вказана податкова вимога вручена представнику відповідача Гуні О.Н. 15 вересня 2017 року, про що свідчить відповідна відмітка та підпис на вимозі.

Відповідно до рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15 вересня 2017 року №80153-17 про опис майна у податкову заставу вирішено здійснити опис майна відповідача у податкову заставу.

Згідно з рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 28 листопада 2017 року №2/26-15-17-02-29 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках та інших фінансових установах ТОВ Акта МК . Як свідчить відмітка на цьому рішенні, його отримав представник позивача Гуня О.Н. 18 грудня 2017 року.

На підставі цих рішень податковий керуючий Вацлавів В.О. провів опис майна у податкову заставу платника податків ТОВ Акта МК , а саме:

1) майновий комплекс мийка автомобільна , об`єкт нежитлової нерухомості, (адреса: м. Київ, вулиця Кільцева дорога, 12-Б, літера А, вартість - 84677,61 грн.); 2) нежитловий будинок (адреса: м. Київ, вулиця Кільцева дорога, 12-В, літера А, вартість - 19902,30 грн.); 3) нежитловий будинок (адреса: м. Київ, вулиця Кільцева дорога, 12-Г, літера А, вартість - 29888,11 грн.).

На виконання рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28 листопада 2017 року №2/26-15-17-02-29 контролюючий орган направив до установ банків (ПАТ АКБ Траст-Капітал , ПАТ Креді Агріколь Банк , ПАТ КБ ПриватБанк , Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі ГУ ДКСУ у м. Києві) інкасові доручення (розпорядження) №1429/26-15-17-02-31 від 19 лютого 2018 року, №2952/26-15-17-02-31 від 25 квітня 2018 року, №3815/26-15-17-02-31 від 22 травня 2018 року, №3816/26-15-17-02-31 від 22 травня 2018 року, №3817/26-15-17-02-31 від 22 травня 2018 року, №4158/26-15-17-02-31 від 06 червня 2018 року.

Вказані інкасові доручення (розпорядження), крім інкасових доручень №4161/26-15-17-02-31 та від 06 червня 2018 року №2955/26-15-17-02-31 від 25 квітня 2018 року, повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках.

Інкасові доручення №4161/26-15-17-02-31 та від 06 червня 2018 року №2955/26-15-17-02-31 від 25 квітня 2018 року виконані частково на суми 69,29 грн. та 298,89 грн. відповідно.

Як зазначає позивач, вжиті ним заходи стягнення не призвели до погашення податкового боргу, а тому, звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом із тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували інформацію про усі відкриті рахунки ТОВ Акта МК у банках чи інших фінансових установах.

Позивач також не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про відсутність коштів на таких рахунках відповідача, необхідних для погашення суми податкового боргу, на момент звернення до суду - 11 січня 2019 року.

Суд відхиляє в якості доказів надані позивачем копії інкасових доручень (розпоряджень), оскільки вони складені та повернені банками у період лютий-червень 2018 року, а тому не можуть підтверджувати відсутність коштів на усіх рахунках платника податків у обслуговуючих його банках на час звернення із позовом до суду.

За наведеного, позивач не довів суду, що ним було вчинено усіх необхідних дій щодо стягнення коштів з рахунків ТОВ Акта МК , так само як і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки.

Отже, позивач не вжив всіх необхідних та вичерпних заходів з метою погашення суми податкового боргу ТОВ Акта МК , та не довів наявність правових підстав для погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Суд також звертає увагу, що позивач не надав суду письмових пояснень та відповідних доказів на виконання постанови Верховного Суду від 06 листопада 2020 року.

Наведене у своїй сукупності вказує, що позовні вимоги про надання дозволу на реалізацію майна відповідача, яке перебуває у податковій заставі, з метою погашення усієї суми податкового боргу нормативно і документально не підтверджуються.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, дослідження питання пріоритету податкової застави або іпотеки на нерухоме майно відповідача є передчасним, оскільки такі обставини не мають правового значення, у зв`язку із відсутністю у межах спору підстав для погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.О.Сорочко

суддя В.В.Файдюк