Постанова

від 15.02.2022 по справі 300/2417/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 300/2417/21 пров. № А/857/20101/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі № 300/2417/21 (головуючий суддя Гундяк В.Д., м. Івано-Франківськ) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

В С Т А Н О В И В:

26.05.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Долинської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 позов задоволено частково.

25.10.2021 від представника позивача до Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява про стягнення судових витрат з відповідача у розмірі 8000 грн, до якої додано копії: ордеру серії АТ №1011049 про надання правничої допомоги позивачу від 26.05.2021 року, квитанцій від 26.05.2021 за №0.0.2140582871.1 та від 23.10.2021 за №129616744730, рахунку-фактури за №17/05 від 17.05.2021 та договору про надання правової допомоги від 14.05.2021 за №Ф-14/05/21.

Дана заява по своїй суті є заявою про ухвалення додаткового судового рішення у відповідності до п.3 ч.1 ст. 252 КАС України.

01.11.2021 Долинською міською радою подано заперечення на заяву про стягнення судових витрат з відповідача. Представник відповідача вказав, що витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними із складністю даної справи, яка розглядалась в порядку спрощеного провадження. Зазначив, що у представника позивача були наявні всі необхідні документи для стягнення витрат на професійну правничу допомогу до ухвалення рішення по даній справі, а тому просив суд у задоволенні даної заяви відмовити.

Ухвалою від 02 листопада 2021 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд відмовив в ухваленні додаткового судового рішення.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин норми ст.139 КАС України, якими передбачено подання доказів понесення судових витрат у відповідному розмірі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вказані вимоги були виконані позивачем.

Поряд з цим, вказана вище норма не передбачає жодних вимог щодо необхідності пояснення поважності причин подання доказів протягом п`яти днів.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в ухваленні додаткового судового рішення, суд першої інстанції керувався тим, що заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та докази понесення таких витрат подані після прийняття рішення у справі, при цьому жодних поважних причин, які б перешкодили поданню доказів понесення таких витрат до ухвалення судового рішення позивачем не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені ст. 244 КАС України.

Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи із аналізу вказаної норми, чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні питання.

При цьому, додаткове рішення може бути винесене на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду.

Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, зокрема, у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (ч. 3 ст. 143).

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, з огляду на положення ч.7 ст.139 КАС України в комплексному тлумаченні з приписами ч.3 ст.143 КАС України, підставами для ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат є: наявність поважних причин неможливості надання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, до закінчення судових дебатів; заява сторони про намір подати такі докази; подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У спірному випадку позивач до завершення розгляду справи судом подав письмову заяву від 26.07.2021, в якій вказав, що докази понесених судових витрат, зокрема, на правову (правничу) допомогу адвоката будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та подав такі в установлений строк. Проте позивач не зазначив поважних причин (і взагалі будь-яких причин) неможливості подання доказів понесення таких витрат до ухвалення рішення у справі.

Адже лише у випадку, передбаченому ч.3 ст.143 КАС України, тобто якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, ч. 5 ст. 143 КАС України передбачено, що суд виносить додаткове рішення щодо розподілу судових витрат в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, а саме: рахунок - фактура №17/05 на суму 8 000 грн; дублікат квитанції АТ КБ ПриватБанк про оплату наданої правничої допомоги на суму 4000 грн датовані 17.05.2021 та 26.05.2021 відповідно. Тобто до відкриття провадження у справі в суді першої інстанції та задовго до ухвалення рішення у цій справі та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Таким чином, оскільки на час ухвалення рішення у справі по суті позовних вимог суд першої інстанції вирішив питання про судові витрати, на підтвердження яких були подані належні докази (судовий збір), а докази на підтвердження інших понесених позивачем витрат були подані з порушенням вимог ч.3 ст.143 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для ухвалення додатково рішення у справі, як засобу усунення неповноти судового рішення.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на незастосування судом першої інстанції норм ст.139 КАС України, зокрема, ч.7 вказаної статті, оскільки такі підлягають комплексному застосуванню з приписами ч.3 ст.143 КАС України, яка передбачає можливість вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 139, 243, 252, 311, 315, 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі № 300/2417/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 15.02.2022.