Рішення

від 17.02.2022 по справі 293/2430/21

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/2430/21

Провадження № 2/293/200/2022

17 лютого 2022 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів справу за позовом

ОСОБА_1 до

Територіальної громади в особі Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області

про визнання права власності в порядку спадкуванняза заповітом

Процесуальні дії по справі.

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Територіальної громади в особі Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, відповідно до змісту якого просить:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря" с. Пекарщина Черняхівського району визначеного в розмірі 19206,00 грн або 0,5588% в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 13.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 10 січня 2022 року.

Пунктом 7 даної ухвали суд у порядку ст. 84 ЦПК України витребував з Житомирського обласного державного нотаріального архіву матеріали спадкової справи №629/2008 ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та матеріали спадкової справи №144/1997 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

29.12.2021 за вх.№7908 на адресу суду з Житомирського обласного державного нотаріального архіву, на запит суду, надійшла копія спадкової справи № 629/2008, заведена до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та копія спадкової справи №144/1997, заведена до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с. 26-97).

Ухвалою від 10.01.2022, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 10.01.2022 суд відклав підготовче засідання на 31.01.2022.

Ухвалою від 31.01.2022 суд закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті на 17.02.2022.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її матір ОСОБА_2 , яка на момент своєї смерті проживала у м. Житомирі.

Позивач вказує, що є єдиним спадкоємцем майна померлої.

Так, ОСОБА_2 за свого життя склала заповіт, згідно умов якого все своє майно заповіла доньці ОСОБА_1 .

До складу майна померлої ОСОБА_2 входили: земельні ділянки з кадастровими номерами 1825686800:03:000:0009, 1825686800:03:000:0002, 1825686800:01:000:0240 та 1825686800:01:000:0301. які знаходяться на території Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, та майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

17 січня 2009 року державним нотаріусом Другої Житомирської державної нотаріальної контори Ольшевським В.С. позивачу виано свідоцтво на право на спадщину за заповітом на земельні ділянки.

Проте право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства позивачем не оформлено оскільки, зазначений пай був успадкований ОСОБА_2 після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначає, що вказане майно належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, проте ОСОБА_2 після прийняття спадщини за ОСОБА_3 не звернулась до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на майновий пай.

У жовтні 2018 року позивач звернулась до державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майновий пай після ОСОБА_2 , проте державний нотаріус Поліщук А.І. видав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не оформила правовстановлюючі документи на майновий пай після смерті ОСОБА_3 , хоча спадщину прийняла у встановленому законом порядку.

Таким чином, позивач вичерпала всі способи позасудового захисту своїх прав та позбавлена можливості оформити право власності на спадкове майно у інший спосіб, що стало підставою звернення з даним позовом до суду.

Сторони у судове засідання не з`явились. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

У своїй заяві від 31.01.2022 позивач просила проводити розгляд справи без її участі. Позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити (а.с.105).

Відповідач Пекарщинська сільська рада Житомирського району Житомирської області в повноважного представника в судове засідання не направив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. У поданій до суду 16.02.2022 заяві відповідач просив здійснювати розгляд справи без їх участі, щодо рішення суду покладається на розсуд суду (а.с. 111).

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на подані сторонами заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд здійснює розгляд на підставі наявних у матеріалах справи документів у порядку ч.3 ст. 211 ЦПК України за відсутності сторін.

В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

У судовому засіданні від 17.02.2022 відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд підписав рішення суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Пекарщина Черняхівського району Житомирської області помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29.08.2018 (виданого повторно) (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря" с. Пекарщина Черняхівського району визначеного в розмірі 19206,00 грн або 0,5588% відповідно до свідоцтва (майнового сертифікату) серії ЖИ-6 №100290 (а.с. 13), яку прийняла ОСОБА_2 , дружина померлого та мати позивачки.

Згідно з матеріалами спадкової справи №144/1997 (а.с. 29-32) до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 його єдиною спадкоємицею була дружина - ОСОБА_2 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Житомирі померла мати позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 29.05.2007 (а.с. 14).

Єдиним спадкоємцем майна померлої є її донька, позивач ОСОБА_1 .

Так, ОСОБА_2 за свого життя склала заповіт, згідно умов якого все своє майно заповідала доньці - ОСОБА_1 (а.с.16).

З наданих заявником документів суд встановив, що ОСОБА_1 є дочкою померлої гр. ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтвом про народження заявника серії НОМЕР_3 від 28.10.2003 (виданого повторно) (а.с. 10), у якому у графі "мати" записана ОСОБА_2 , копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 14.10.1978, відповідно до якого заявник змінила прізвище після одруження на " ОСОБА_4 " (а.с. 11).

Постановою від 16.10.2018 № 2632/02-31 державний нотаріус Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщук А.І. відмовив ОСОБА_1 (позивачу) у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря", розташованого в с. Пекарщина Черняхівського району Житомирської області, в розмірі 19206 грн 00 коп або 0,5588 відсотків від загальної вартості майна пайового фонду підприємства станом на 01 січня 2003 року, що належав ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємицею якого була його дружина ОСОБА_2 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.17).

Позивач, вказує на те, що вона як спадкоємець першої черги за законом не може в позасудовому порядку реалізувати свої спадкові права після померлої матері, а саме на вищевказаний спадковий майновий пай, оскільки спадкодавцем за життя не було виготовлено відповідні правовстановлюючі документи.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 15, 16 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України)

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Предметом даного спору є визнання за позивачем права власності у порядку спадкування за заповітом на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємтва.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 (далі - ЦК Української РСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статтею 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Водночас, статтею 548 ЦК Української РСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Разом з тим ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Аналогічні положення закріплені статтями 1217, 1261, 1268,1270 ЦК України, 2004 року.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За приписами частини першої та частини другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства визначені, зокрема,Законом України Про колективне сільськогосподарське підприємство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема, Законом України від 14 лютого 1992 року №2114-XII "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Указом Президента України від 29 січня 2001 року №62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки", постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" і Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (далі Порядок), затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62.

Статтею 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 року передбачено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року за № 177 Про врегулювання питань забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки та Наказом Мінагрополітики України від 14.03.2001 року за№ 62 Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств визначено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства.

Спадкодавець - ОСОБА_3 , отримав свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства майнової частки (паю), право на яке після його смерті увійшло до складу спадкового майна, яке у свою чергу успадкувала його дружина - ОСОБА_2 , а у подальшому після смерті ОСОБА_2 , успадкувала позивач.

Вказані обставини відповідачем не спростовані.

У відповідності до положень ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Позивач не маючи відповідного правовстановлючого документу на спадкове майно не має можливості в позасудовому порядку скористатись своїм правом на спадкове майно.

За вказазних обставин, оскільки до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшло право на майновий пай у КСП "Зоря" , яке належало ОСОБА_3 , а позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері, вимога позивача про визнання за нею права на частку майнового паю в КСП "Зоря " в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 є обгрунтованою та підялгає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача.

Розподіл судових витрат

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 13, 15, 16, 76-80, 89, 141,142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря" с. Пекарщина Житомирського (Черняхівського) району в розмірі 19206,00 грн або 0,5588% в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованан за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Територіальна громада в особі Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області (адреса: вул. Петровського, буд. 3, с. Пекарщина, Черняхівський район, Житомирська область, 12330, код ЄДРПОУ 04344297)

Суддя Людмила ЛОСЬ