Постанова

від 14.02.2022 по справі 922/3274/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/3274/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Чернота Л.Ф.

секретар судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

прокурора - Горгуль Н.В., посвідчення № 057317 від 09.10.2020,

позивача - не з`явився

1-го відповідача - не з`явився

2-го відповідача - Рибак Я.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ№2003 від 18.01.2018, ордер серія ХВ №1431000188 від 11.11.2019,

3-го відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства «Щастя-2016» (вх. №3560Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2021

у справі №922/3274/19 (суддя Лаврова Л.С., повний текст рішення підписано 04.11.2021)

за позовом Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова Харківської області,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Близнюкіської селищної ради Лозівського району Харківської області, с.Близнюки Харківської області

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

2. Фермерського господарства "Щастя-2016", м. Лозова,

3. ОСОБА_1 , с. Мурафа Краснокутського району Харківської області,

про визнання незаконним та скасування

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави з позовною заявою до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (1-й відповідач) та 2) Фермерського господарства "Щастя-2016" (2-й відповідач), в якій просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 04.02.2015 №212-СГ;

2) визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 10.03.2015 №505-СГ;

3) визнати недійсним договір від 30.04.2015 щодо оренди землі площею 32,5072 га, кадастровий номер 6320683500:01:000:0105 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 419947563206), укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та ФГ "Щастя-2016", скасувавши їх державну реєстрацію від 07.05.2015 №9588726;

4) визнати недійсним договір від 30.04.2015 щодо оренди землі площею 31,8430 га, кадастровий номер 6320683500:01:000:0104 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 419937163206), укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та ФГ "Щастя-2016", скасувавши їх державну реєстрацію від 07.05.2015 № 9590012;

5) визнати недійсним договір від 30.04.2015 щодо оренди землі площею 14,0977 га, кадастровий номер 6320682000:01:001:0648, та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 574075763206), укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та ФГ "Щастя-2016", скасувавши їх державну реєстрацію від 07.05.2015 № 9590649;

6) визнати недійсним договір від 30.04.2015 щодо оренди землі площею 17,0947 га, кадастровий номер 6320682000:01:001:0653, та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 574130763206), укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та ФГ "Щастя-2016", скасувавши їх державну реєстрацію від 07.05.2015 № 9591613;

7) зобов`язати ФГ "Щастя-2016" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки: площею 32,5072 га (кадастровий номер 6320683500:01:000:0105), площею 31,8430 га (кадастровий номер 6320683500:01:000:0104), площею 14,0977 га (кадастровий номер 6320682000:01:001:0648), площею 17,0947 га (кадастровий номер 6320682000:01:001:0653).

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що на підставі відповідних заяв ОСОБА_1 згідно з наказами ГУ Держземагентства у Харківській області "Про передачу в оренду земельної ділянки" №212-СГ від 04.02.2015 та №505-СГ від 10.03.2015 йому надано в оренду земельні ділянки площею 32,5072 га кадастровий номер 6320683500:01:000:0105, площею 31,8430 га кадастровий номер 6320683500:01:000:0104, площею 14,0977 га кадастровий номер 6320682000:01:001:0648, площею 17,0947 га кадастровий номер 6320682000:01:001:0653 для ведення фермерського господарства, а в подальшому укладено 4 відповідних договори оренди земельної ділянки від 30.04.2015. Згодом, між ГУ Держземагентства у Харківській області, ОСОБА_1 , та створеним ним ФГ "Щастя-2016" укладено 4 договори суборенди земельної ділянки від 13.01.2017.

Однак, вивченням прокуратурою матеріалів, на підставі яких ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки встановлено ряд істотних порушень, які на думку прокурора, зумовлюють необхідність визнання незаконним зазначених наказів Держземагенства, прийнятих всупереч вимогам ст.ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 7, 8, 14 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час) та недійсними зазначених договорів оренди та суборенди, якими незаконно передано ОСОБА_1 у користування, а в подальшому ФГ «Щастя-2016» , земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, та при цьому фактично проігноровано, що до прийняття зазначених наказів ОСОБА_1 вже було надано земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто право останнього на отримання земельної ділянки для відповідної мети останнім вже було реалізовано.

Зазначене, на думку прокурора, свідчить що при прийнятті зазначених наказів ГУ Держземагентства у Харківській області фактично проігноровано той факт, що дії ОСОБА_1 були спрямовані для отримання в користування вищевказаних земельних ділянок за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124. 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на той час). Також прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності, оскільки прокурор в цій справі є самостійним позивачем і про порушення інтересів держави дізнався за наслідками опрацювання даних, які містяться у відповідних реєстрах.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.09.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2020, в позові відмовлено повністю у зв`язку з пропуском позовної давності.

Постановою Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №922/3274/19 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2020 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В постанові Касаційного господарського суду зазначалося, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Суди дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову прокурора у зв`язку з пропуском позовної давності.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.11.2021 позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держземагенства у Харківській області від 04.02.2015 №212-СГ. Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держземагенства у Харківській області від 10.03.2015 №505-СГ. Скасовано державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9588726 від 07.05.2015 договору оренди землі від 30.04.2015 площею 32,5072 га, кадастровий номер 6320683500:01:000:0105 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 419947563206), які укладені між ГУ Держземагенства у Харківській області та ФГ "Щастя-2016". Скасовано державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9590012 від 07.05.2015 договору оренди землі від 30.04.2015 площею 31,8430 га, кадастровий номер 6320683500:01:000:0104 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 419937163206), які укладені між ГУ Держземагенства у Харківській області та ФГ "Щастя-2016". Скасовано державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9590649 від 07.05.2015 договору оренди землі від 30.04.2015 площею 14,0977 га, кадастровий номер 6320682000:01:001:0648 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 574075763206), які укладені між ГУ Держземагенства у Харківській області та ФГ "Щастя-2016". Скасовано державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9591613 від 07.05.2015 договору оренди землі від 30.04.2015 площею 17,0947 га, кадастровий номер 6320682000:01:001:0653 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 574130763206), які укладені між ГУ Держземагенства у Харківській області та ФГ "Щастя-2016". Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Харківській області на користь Прокуратури Харківської області 1.921,00 грн судового збору. Стягнуто з ФГ "Щастя-2016" на користь Прокуратури Харківської області 1.921,00 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Другий відповідач, ФГ «Щастя-2016» , з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неправильно застосував норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в даній справі, оскільки органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних відносинах є Держгеокадастр, який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту права та охоронюваних законом інтересів держави, а ГУ Держгеокадастр у Харківській області є органом державної влади та одночасно територіальним підрозділом Держгеокадастру, яке має право здійснювати зазначені повноваження у Харківській області;

- судом першої інстанції взагалі не було досліджено питання наявності чи відсутності у прокурора повноважень у цій справі на звернення до суду із самостійним позовом;

- матеріалами справи підтверджується, що відповідний орган (ГУ Держгеокадстр в Харківській області) належним чином здійснював надані йому повноваження, внаслідок чого відсутні підстави, передбачені чинним законодавством для звернення прокурора до суду, а у першого відповідача були відсутні підстави для відмови в задоволенні заяв ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельних ділянок;

- суд першої інстанції повинен був встановити, що початком перебігу строку позовної давності є момент, коли саме держава в особі ГУ Держгеокаадстру у Харківській області дізналося про порушення прав держави (тобто в момент видачі спірних наказів та укладання спірних договорів).

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2021 апеляційну скаргу ФГ «Щастя-2016» залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Чернота Л.Ф., в зв`язку з відпусткою судді Радіонової О.О.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ «Щастя-2016» і призначено її до розгляду на 31.01.2022. Сторонам по справі надано строк для подачі письмові пояснень, заперечень, відзивів на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).

12.01.2022 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№389), в якому перший відповідач погоджується із апеляційною скаргою 2-го відповідача, просить апеляційну скаргу ФГ «Щастя-2016» задовольнити, а рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2021 у справі №922/3274/19 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника Головного управління з урахуванням даної правової позицій по справі. В своєму відзиві на апеляційну скаргу перший відповідач також наголошує на тому, що прокурором при поданні даного позову до суду безпідставно не визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, необґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави, а також не наведено обставин нездійснення уповноваженими органами наданих повноважень. Заступником керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в позовній заяві не доведено того, що Держгеокадастр не здійснює або здійснює неналежним чином повноваження. При цьому, обставини дотримання прокурором встановленої частиною 3-4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи є факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів ст. ст. 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

Керівник Лозівської місцевої прокуратури Харківської області також направив відзив на апеляційну скаргу (вх. №970 від 14.01.2022), в якому наводить підстави в обґрунтування звернення до суду із відповідним позовом, а також зазначає, що доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними, просить рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2021 у справі №922/3274/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, прокурор зазначає, що подання позову як самостійним позивачем, без зазначення державного органу, в інтересах якого він звертається, відповідає вимогам ст. 53 ГПК України та ст. 131-1 Конституції України, оскільки перший відповідач, як державний орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, самостійно та тривалий час не вживав заходів та не лише допустив порушення, які є підставами для подання прокурором відповідного позову, а й протягом його розгляду займав активну позицію на заперечення своєї провини. Також прокурор посилається на практику Верховного Суду, в якій наводиться позиція щодо неможливості одночасного набуття органом влади статусу і позивача і відповідача.

З метою повного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні оголошено перерву до 14.02.2022, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2022.

14.02.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ГУ Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання (вх.№1780), в якому перший відповідач просить розглядати справи за відсутності його представника з урахуванням позиції, наведеної у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 14.02.2022 представник 2го відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній наведені.

Представник прокуратури у судовому засіданні 14.02.2021 заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

Суд апеляційної інстанції відповідно до ст.269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено наступні обставини:

- наказом №212-СГ ГУ Держземагенства у Харківській області від 04.02.2015 за заявою ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів на території Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області: земельна ділянка площею 32,5072 га - кадастровий номер 6320683500:01:000:0105; земельна ділянка площею 31,8430 га - кадастровий номер 6320683500:01:000:0104);

- наказом ГУ Держземагенства у Харківській області №505-СГ від 10.03.2015 ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів на території Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області: земельна ділянка площею 14,0977 га - кадастровий номер 6320682000:01:001:0648; земельна ділянка площею 17,0947 га - кадастровий номер 6320682000:01:001:0653;

- на підставі зазначених наказів, 30.04.2015 між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено 4 договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 49 років, які 07.05.2015 зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№ 9588726, 9590012, 9590649 та 9591613 відповідно.

- 25.03.2016 ОСОБА_1 створене Фермерське господарство «Щастя-2016» на виконання договорів оренди вищевказаних земельних ділянок;

- 13.01.2017 між ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , та створеним ним ФГ «Щастя-2016» укладено чотири тристоронні додаткові угоди до договорів оренди від 30.04.2015, якими змінено орендаря з ОСОБА_1 на ФГ «Щастя-2016» .

Зазначені обставини не заперечуються сторонами.

Прокуратура при вивченні матеріалів передання Ломакою А.І. в оренду земельні ділянки фермерському господарству, встановила ряд істотних порушень, що зумовлюють необхідність визнання незаконним зазначених наказів Держземагенства та недійсними зазначених договорів оренди та суборенди, оскільки при цьому фактично проігноровано, що до прийняття зазначених наказів ОСОБА_1 вже було надано земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто право останнього на отримання земельної ділянки для відповідної мети останнім вже було реалізовано.

Звертаючись до суду першої інстанції, прокурор зазначив, що подання ним самостійного позову без зазначення державного органу в інтересах якого він звертається відповідає вимогам ст. 53 ГПК України та ст. 131-1 Конституції України, оскільки 1-й відповідач - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, як державний орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, самостійно та тривалий час не вживає таких заходів, та більше того допустив порушення які і є підставами для подання прокурором відповідного позову.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову, зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 у справі №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131 1 , пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру , який набрав чинності 15.07.2015.

Отже цей Закон було прийнято до набрання чинності наведених вище положень статті 131 1 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.

Разом з тим статтею 53 ГПК України у редакції чинній з 15.12.2017, тобто що введена у дію після набрання чинності вказаними положеннями Конституції України, встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч.3). У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.5).

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено підстав представництва прокурором інтересів держави, оскільки ним не було дотримано процедури повідомлення уповноваженого органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах при поданні позову.

Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено наступну правову позицію.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п.39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (п.40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п.43).

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (п.47).

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, виклавши його в постанові від 19.02.2019 у справі №925/226/18 (п.54).

Відповідно до положень статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом статті 116 вказаного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями статті 13 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Виходячи із наведених вище положень статті 13 Конституції України статті 116 Земельного кодексу України рішення відповідного органу щодо набуття права на землю із земель державної та комунальної власності є формою його волевиявлення прав на землю та слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

У своїй постанові від 19.06.2018 зі справи №916/1979/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога про визнання рішення незаконним у спорі, що виник із земельних правовідносин, може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст.16 ч. 2 п. 2 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

У справі №344/13170/17 Верховний Суд у своїй постанові від 11.04.2018 виклав правову позицію про те, що рішення відповідного органу із земельних питань, на підставі якого укладено договір оренди землі, тобто виникли суб`єктивні права та обов`язки, які були реалізовані, не може бути самостійно скасоване таким органом. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 17.03.2015 (справа №21-38а15), а також в постановах від 18.11.2014 (справа № 21-438а14) та 04.06.2013 (справа №21-64а13).

Отже, вимога про визнання незаконним та скасування наказу, заявлена у цій справі, не є обов`язковою для реалізації права на захист.

За вказаних обставин у спірних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не позбавлене права звернутися у суд із позовом про визнання недійсними спірних договорів оренди та суборенди земель, незважаючи на наявність вищевказаного наказу цього органу про передачу в оренду земельної ділянки, та навести підстави, за яких вважало би видачу такого наказу незаконним, а суд під час розгляду такого позову не позбавлений права надати правову оцінку такому наказу, який є, фактично, письмовою формою волевиявлення особи, яка діє від імені власника землі у спірних правовідносинах. При цьому така вимога, як визнання рішення незаконним, не є обов`язковою у спорі, що виник із земельних правовідносин.

Відповідно до положень статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч.1). Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2).

Згідно статті 43 цього Кодексу учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1).

Ці положення процесуального законодавства стосуються у рівній мірі усіх учасників судового процесу без виключення, отже і прокурора.

Із наведених норм права та із положень статті 215 ЦК України вбачається, що одна із сторін правочину або інша заінтересована особа може звернутися у суд із позовом про визнання недійсним правочину.

Отже, виходячи із наведених норм права, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, яке прокурор визначив в якості відповідача у даній справі, не позбавлене права звернутися до суду із вказаним позовом і до повноважень прокурора не віднесено позбавлення його такого права.

Таким чином, згідно з ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду , повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень . У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача у справі, за наявності органу місцевого самоврядування, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не нівелює його обов`язку щодо дотримання порядку представництва , дотримання процедури, встановленої частинами 3 і 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави (схожий за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/708/19).

Окрім того, прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Оскільки прокурором не дотримано порядку звернення до суду з відповідним позовом та не доведено неможливості реалізації захисту інтересів держави безпосередньо органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, поданий позов підлягає залишенню без розгляду.

В свою чергу, місцевий господарський суд на заперечення учасників в цій частині не звернув належної уваги, обмежившись тільки висновком про те, що подання прокурором самостійного позову без зазначення державного органу в інтересах якого він звертається відповідає вимогам ст. 53 ГПК України та ст. 131-1 Конституції України, оскільки 1-й відповідач, як державний орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, самостійно та тривалий час не вживав ніяких заходів. Однак, колегія суддів зазначає, що такого висновку недостатньо для того, щоб вважати наявними підстави для представництва інтересів держави прокурором.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави із самостійним позовними вимогами, що є підставою для скасування ухваленого судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду.

Мотиви апеляційної скарги в частині наявності заперечень щодо представництва прокурором інтересів держави у справі визнаються обґрунтованими. Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення, підтвердились. Висновки, викладені місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, є такими, що не узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Щастя-2016» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2021 у справі №922/3274/19 скасувати.

Позов Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.02.2022

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Л.Ф. Чернота