Рішення

від 10.02.2022 по справі 916/3686/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3686/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Овчар А.С.

при розгляді справи за позовом : Приватного підприємства «АЛЬТЕР ЕГО КОНСЬЄРЖ СЕРВІС» (вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 2Б, кв. 240, м. Київ, 03186)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕНІДІС ТРЕВЕЛ-ОДЕСА» (пров. Маяковського, буд. 7, кв. 7, м. Одеса, 65082)

про стягнення 405102,93грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Назаров Р.Ю.;

від відповідача : Ратушний А.І.

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «АЛЬТЕР ЕГО КОНСЬЄРЖ СЕРВІС» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕНІДІС ТРЕВЕЛ-ОДЕСА» , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 405102,93 грн, з яких: 348359,40 грн безпідставно набутих коштів, 43753,94 грн інфляційних збитків, 12989,59 грн 3% річних.

Позиція учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину ухилення відповідача від повернення сплачених позивачем як агентом коштів за договором на реалізацію туристичного продукту від 20.02.2020 №АДТА/20-ODS.00032. Зокрема позивач зазначив, що діючи на підставі укладеного з відповідачем договору між позивачем та фізичними особами був укладений договір на туристичне обслуговування від 21.02.2020 №21/02/2020-А у формі підтвердженої відповідачем заявки від 27.02.2020 №STH15080АО у системі он-лайн бронювання, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання надати туристам відповідний туристичний продукт з відпочинку у Грецькій Республіці. Як зазначає позивач, вказана заявка була оплачена позивачем на користь відповідача власними коштами у розмірі 348359,40 грн, водночас, у зв`язку з пандемією коронавірусу, до початку туристичної подорожі, туристи відмовились від туристичного продукту, а згодом, у зв`язку з погіршенням умов туристичної подорожі, зміни її строків, договір з туристами був розірваний, про що 01.09.2020 було укладено додаткову угоду №2. Приймаючи до уваги, що оплата туристичного продукту по заявці була здійснена позивачем за власні кошти на підставі п.6.9. агентського договору, а оплата від туристів позивачу не надходила, останній вважає, що після розірвання договору з туристами у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення безпідставно набутих ним коштів на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України. Позивач вважає, що оскільки обов`язок повернути грошові кошти в розмірі 348359,40 грн у відповідача виник 02.09.2020, що є першим календарним днем після розірвання договору з туристами, у відповідача, окрім вартості сплаченого позивачем туристичного продукту, виник обов`язок перед позивачем з оплати інфляційних втрат та 3% річних за період з 02.09.2020 по 29.11.2021, тобто по день звернення до суду.

19.01.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (а.с.123-168, т.1), згідно з яким він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке: відповідач у спірних відносинах є посередником та діє від імені грецької компанії Mouzenidis Travel A.E., якою фактично здійснюється реалізація туристичного продукту та саме на користь цієї юридичної особи були перераховані сплачені позивачем кошти; відповідач наголошує, що за умовами укладеного між сторонами договору правовідносини між позивачем та туристами мали бути оформлені шляхом укладення договору, форма якого встановлена на сайті www.mzt.ua , а у протилежному випадку позивач діяв на власний розсуд та всупереч інтересам відповідача, що призвело до понесення позивачем збитків, які він намагається відшкодувати за рахунок відповідача; як зазначає відповідач, на виконання законодавчого акту Уряду Грецької Республіки та підтвердження взятих на себе зобов`язань у спірних відносинах компанією Mouzenidis Travel A.E. було надано 31.07.2020 офіційне повідомлення, що по скасованому бронюванню STH15080АО надано депозит на суму 12486,00 Євро на майбутній тур, який дійсний до 31.01.2022, тобто вимоги позивача за договором та заявкою №№STH15080АО забезпечені депозитом, яким позивач на час звернення до суду з позовом не скористався, а отже його права, станом на цей час, не порушені; відповідач наголошує, що він не отримував від позивача заявки на повернення грошових коштів відповідно до умов договору, а твердження про ігнорування відповідачем вимог про повернення коштів не відповідають дійсності; спірні відносини між сторонами виникли на підставі договору на реалізацію туристичного продукту від 20.02.2020 №АДТА/20-ODS.00032., який станом на цей час є діючим, що виключає можливість застосування до правовідносин сторін положень ст.1212 ЦК України.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 24.01.2022 (а.с.176-187, т.1), позивач наголосив на тому, що: за змістом укладеного між сторонами договору від сторони принципала діяв саме відповідач як самостійна юридична особа, при цьому договір не містить жодних вказівок на те, що вступаючи в правовідносини з позивачем, відповідач діє на підставі договору з компанією Mouzenidis Travel A.E.; позивач наполягає на тому, що на момент укладення договору йому не було відомо, що відповідач діє як посередник (представник) компанії Mouzenidis Travel A.E.; укладений між сторонами договір не містить посилань на те, що відповідач отримав від компанії Mouzenidis Travel A.E. згоду на укладення договору з позивачем; укладений між відповідачем та компанією Mouzenidis Travel A.E. агентський договір не змінює та не скасовує взятих на себе зобов`язань відповідачем за договором; позивач не був ознайомлений з кредит-нотою Mouzenidis Travel A.E. до часу її долучення відповідачем до матеріалів справи; позивач вважає, що правовою підставою для набуття відповідачем спірних коштів є укладений договір між позивачем та туристом, а не агентський договір з позивачем, а тому враховуючи, що договір з туристом був розірваний, наявні всі підстави для застосування до спірних відносин сторін положень ст.ст.1212, 1213 ЦК України; пункт 2.2. агентського договору передбачає можливість реалізації туристичного продукту на підставі договору за 2 формами: 1) встановленою принципалом на сайті www.mzt.ua та/або 2) встановленою в особистому кабінеті агента в системі он-лайн бронювання принципала; позивач вважає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обставин виконання зобов`язань перед компанією Mouzenidis Travel A.E., зокрема, щодо перерахування коштів в сумі 348359,40 грн та/або 12486,60 Євро.

07.02.2022 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.16-42, т.2), в яких відповідач наголосив на тому, що: твердження позивача щодо необізнаності про існування договірних відносин між відповідачем та компанією Mouzenidis Travel A.E. спростовуються тим, що, по-перше, для укладення договору з відповідачем позивач спочатку мав зареєструватись на сайті www.mouzenidis.com , власником якого є компанія Mouzenidis Travel A.E., та надати останній відомості про своє підприємство та тільки після цього позивач зміг укласти агентський договір, а по-друге, в преамбулі агентського договору містяться відомості, що відповідач діє від імені та в інтересах компанії Mouzenidis Travel A.E.; права та обов`язки між сторонами виникли саме на підставі агентського договору, на реквізити якого сам позивач посилався при здійсненні оплати спірних коштів; позивач у відповіді на відзив дійшов хибного висновку про наявність двох форм договорів на туристичне обслуговування, оскільки як на сайті, так і в особистому кабінеті агента, встановлена однакова типова форма відповідного договору; відповідач зазначає, що доводи позивача про необізнаність існування кредит-ноти спростовується листуванням сторін, роздруківка якого долучена до заперечень; також відповідач наполягає на тому, що з листування сторін чітко вбачається, що позивач був обізнаний про перерахування спірних коштів грецькій компаній, щодо відкритого депозиту на його ім`я, крім цього, позивач повідомляв про те, що кошти по заявці були сплачені саме клієнтом.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях представник позивача заявлені до відповідача вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 позовну заяву Приватного підприємства «АЛЬТЕР ЕГО КОНСЬЄРЖ СЕРВІС» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3686/21; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; призначено судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "23" грудня 2021 о 17:00.

Під час розгляду справи по суті судом оголошувались протокольні ухвали про перерву у судових засіданнях: з 23.12.2021 - до 19 січня 2022 о 15:00; 19.01.2022 - до 03 лютого 2022 о 16:00; 03.02.2022 - до 10 лютого 2022 о 17:00.

Крім цього, ухвалами суду від 13.12.2021, 12.01.2022, 25.01.2022 та від 03.02.2022 судом було забезпечено участь представника позивача у судових засіданнях в режимі відеоконференції відповідно до ст.197 ГПК України.

У судовому засіданні 10.02.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МУЗЕНІДІС ТРЕВЕЛ-ОДЕСА» (компанія) та Грецькою компанією Mouzenidis Travel - Travel Agency Tourism and Hotels Enterprises Societe Anonyme (Mouzenidis Travel S.А., Mouzenidis Travel A.E.) (партнер) був укладений агентський договір з реалізації туристичного продукту та окремих туристичних послуг №MZT/GR-ODS/16 (далі - агентський договір; а.с.137-143, т.1). За умовами п.1.1. агентського договору компанія зобов`язується за винагороду здійснювати угоди та/або інші правочини з реалізації сформованих партнером туристичних продуктів та/або окремих туристичних послуг, а також забезпечити комплекс заходів з їх реалізації на умовах цього договору. Реалізація туристичного продукту (комплекс послуг по розміщенню туриста, екскурсійні послуги, послуги гідів-перекладачів, а також інші послуги) та/або окремих туристичних послуг (в т.ч. авіаперевезення, наземне обслуговування та інші послуги), надані згідно з заявками компанії (далі - туристичний продукт), здійснюється компанією за дорученням, від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок партнера.

За змістом п/п 2.3.1. п.2.3. агентського договору компанія має право, зокрема, з метою виконання умов цього договору надавати іншим туристичним агентам (субагентам) аналогічні або подібні до них права та обов`язки. У будь-якому випадку компанія зобов`язана надати партнеру інформацію щодо цього субагента та отримати від партнера згоду перед делегуванням повноважень субагенту.

Відповідно до п.3.2. агентського договору партнер не несе відповідальність перед компанією, зокрема, за: відмову у в`їзній візі або несвоєчасне відкриття в`їзної візи клієнтові та/або особам, що з ним подорожують, зазначеним у путівці, консульськими службами іноземних держав і неможливість перенесення термінів подорожі у зв`язку з цим; неможливість здійснення прийнятих на себе зобов`язань, передбачених цим договором, внаслідок дій митних служб, прикордонного контролю або інших дій офіційних органів чи влади, що роблять неможливим здійснення партнером прийнятих на себе зобов`язань не з його вини.

Пунктом 6.9. агентського договору передбачено, що всі суми, отримані компанією на свій рахунок в гривневому еквіваленті за комерційним курсом від реалізації туристичного продукту партнера є власністю партнера (за вирахуванням агентської винагороди, додаткової вигоди згідно з п.6.8. цього договору та вартості послуг, наданих клієнтам на підставі окремих договорів між компанією та третіми особами). Зазначені суми є транзитними для компанії і знаходяться під її відповідальністю до моменту завершення всіх необхідних розрахунків між сторонами.

За змістом п.п.9.2., 9.3. агентського договору він підписаний терміном до 31 грудня 2016 року і діє до повного виконання взаємних зобов`язань сторін, що виникли до моменту закінчення строку дії договору. Договір вважається пролонгованим на невизначений строк якщо жодна із сторін не заявить письмово за 30 календарних днів до закінчення строку його дії про розірвання договору.

20.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МУЗЕНІДІС ТРЕВЕЛ-ОДЕСА» , яке діє від імені та в інтересах туристичних компаній Mouzenidis Travel A.E. (Грецька Республіка), Mouzenidis Travel Cyprus LTD (Республіка Кіпр), Mouzenidis Travel Tbilisi LTD (Грузія), Mouzenidis Travel LLC (Республіка Вірменія), Mouzenidis Azerbaijan LLC (Азербайджанська Республіка), в особі директора Кобзар О.І., яка діє на підставі Статуту (далі - принципал) та Приватним підприємством «АЛЬТЕР ЕГО КОНСЬЄРЖ СЕРВІС» (далі - агент) був укладений договір на реалізацію туристичного продукту №АДТА/20-ODS.00032 (далі - договір; а.с.13-21, т.1).

Згідно з п.п.1.2., 1.3. договору агент зобов`язується за винагороду, за дорученням, шляхом посередництва від імені, в інтересах та за рахунок принципала вчиняти юридичні та/або інші дії з реалізації туристичного продукту з використанням знаку для товарів і послуг, сформованого принципалом та/або окремих туристичних послуг принципала (далі - туристичний продукт) у відповідності до умов цього договору. Агент діє в межах встановлених повноважень, відступ від встановлених повноважень і вказівок принципала можливий в окремих випадках, передбачених цим договором.

Відповідно до п.п.2.2., 2.3. договору реалізація туристичного продукту, сформованого принципалом, здійснюється агентом на підставі договорів на туристичне обслуговування за формою, встановленою принципалом на сайті принципала www.mzt.ua та/або в особистому кабінеті агента в системі он-лайн бронювання принципала. До укладення договору на туристичне обслуговування агент зобов`язаний надати туристу або іншому замовнику туристичного продукту підтвердження заявки агента принципалом. Споживчі властивості туристичного продукту вказуються агентом у договорі на туристичне обслуговування, що укладається з туристом або іншим замовником туристичного продукту в суворій відповідності з підтвердженням заявки. Послуги, що надаються агентом туристу або іншому замовникові за договором на реалізацію туристичного продукту, але не зазначені принципалом у підтвердженні заявки, не є предметом цього договору й надаються агентом під свою відповідальність.

За змістом п.п.2.6., 2.7. обов`язок принципала надати туристичний продукт агентові виникає за умови підтвердження заявки й оплати рахунку принципала з урахуванням інших положень цього договору. З дати підтвердження принципалом заявки, відмова агента від туристичного, у тому числі шляхом надіслання письмової ануляції, або по факту не надходження оплати рахунку принципала, або внаслідок інших дій, що свідчать про відмову від підтвердженого туристичного продукту, спричиняє наслідки, передбачені п.5.2. цього договору.

Відповідно до п/п 3.5.5. п.3.5. договору агент погоджується, зокрема, з тим, що з моменту отримання підтвердження заявки агента виникає зобов`язання агента оплатити вартість туристичного продукту принципалу. Термін оплати визначається у рахунку на оплату туристичного продукту. Враховуючи, що агент самостійно відстежує статус заявки й підтвердження заявки, посилання агента на технічні збої в мережі Інтернет, неотримання електронної пошти, неможливість прочитання або роздруківки документів та інші події, через які факт підтвердження заявки не був зафіксований агентом або туристичний продукт не був отриманий і реалізований, не приймаються і не є підставою для звільнення агента від обов`язку оплати підтвердженого туристичного продукту.

За змістом п/п 4.2.1. п.4.2. договору принципал має право робити заміну туристичних послуг і послуг перевезення, що входять у туристичний продукт, зі збереженням класу (категорії, зірковості) послуг по раніше оплаченій агентом категорії або з наданням послуг більш високого класу (категорії, зірковості) без додаткової доплати. В той же час, положенням п/п 4.3.7. п.4.3. договору передбачено, що при укладенні договорів на реалізацію туристичного продукту з туристами та/або іншим замовником туристичного продукту, агент зобов`язується передбачити можливість зміни надаваних послуг, відповідно до п/п 4.2.1. цього договору. Відповідальність за невиконання даної вимоги несе агент.

Згідно з п/п 5.1.1. п.5.1. договору принципал несе відповідальність перед агентом за виконання прийнятих на себе зобов`язань тільки за умови виконання агентом вимог даного договору й чинного законодавства України в області захисту прав споживачів і туристичної діяльності.

Відповідно до п/п 5.1.3. п.5.1. договору принципал не несе відповідальності перед агентом, туристом та/або замовником туристичного продукту за негативні наслідки й збитки, що виникли в результаті подій і обставин, що знаходяться поза межами його компетенції, а також за дії (бездіяльність) третіх осіб, зокрема: за дії митної й імміграційної влади; за не надання агентом своїм клієнтам інформації про загальні правила реалізації туристичного продукту принципалом; за відмову у в`їзній візі або несвоєчасне відкриття в`їзної візи туристу та/або подорожуючим з ним особам, зазначеним у путівці, консульськими службами іноземних держав і неможливість здійснення поїздки або переносу строків подорожі у зв`язку з цим.

За умовами п/п 5.2.2. п.5.2. договору у випадку відмови від раніше підтвердженого туристичного продукту агент зобов`язаний оплатити принципалові фактично понесені витрати в розмірі, передбаченому Додатком №1 до договору. При відмові від туристичного продукту агент несе відповідальність незалежно від причин, що викликали відмову. Відмова від раніше підтвердженого туристичного продукту (ануляція) здійснюється в письмовій формі або через систему он-лайн бронювання на сайті принципала.

Відповідно до п/п 5.2.3. п.5.2. договору компенсація фактично понесених витрат принципала має бути оплачена агентом в строк не більше 10 (десяти) банківських днів від дати відмови від підтвердженого туристичного продукту. Принципал вправі утримати суму понесених витрат та збитків принципала з коштів, оплачених агентом. Повернення коштів, за винятком фактично понесених витрат та збитків принципала, відбувається у безготівковій формі банківським переказом протягом 10 (десяти) банківських днів від дня отримання заяви агента на повернення грошових коштів .

Згідно з п.6.3. договору агент здійснює оплату туристичного продукту за ціною нетто, що вказана у рахунку на оплату принципала та не включає агентську винагороду агента. Всі суми, отримані агентом від реалізації туристичного продукту, включаючи агентську винагороду, не є власністю агента (є транзитними для агента) і знаходяться під відповідальністю агента до моменту завершення всіх необхідних розрахунків між сторонами. Агентська винагорода переходить у власність агента з моменту закінчення сторонами розрахунків, але не раніше закінчення споживання відповідного туристичного продукту. Оплата вважається здійсненою лише після зарахування всієї суми, виставленої в рахунку на оплату, на поточний рахунок принципала.

Відповідно до п.6.9. договору рахунок на оплату, виставлений принципалом, є невід`ємною частиною цього договору та дійсний протягом одного банківського дня. Агент оплачує принципалові вартість туристичного продукту за реквізитами, в строк й на підставі рахунку на оплату або сприяє у здійсненні такої оплати туристом або іншим замовником туристичного продукту, зокрема, шляхом здійснення платежу за дорученням і від імені туриста або іншого замовника туристичного продукту. Замовник туристичного продукту або турист має право здійснити оплату туристичного продукту самостійно, шляхом перерахування коштів безпосередньо на розрахунковий рахунок принципала згідно з реквізитами, зазначеними в рахунку на оплату та отриманими від агента. Факт надходження оплати вартості туристичного продукту на розрахунковий рахунок принципала від агента або туриста або іншого замовника туристичного продукту за заявкою на бронювання туристичного продукту, оформленою через систему он-лайн бронювання в Особистому кабінеті агента, є підтвердженням укладення між агентом та туристом чи іншим замовником туристичного продукту договору на туристичне обслуговування відповідно до п.2.2. цього договору.

Згідно з п.6.13. договору повернення грошових коштів за туристичний продукт (у разі анулювання або перерахунку вартості туру) проводиться за курсом на дату оплати туристичного продукту агентом протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання заявки агента на повернення грошових коштів. Якщо оплата проводилась кількома платежами, повернення вартості здійснюється за середнім курсом.

За умовами п.п.9.1., 9.2. договору наявність форс-мажорних обставин (стихійні лиха, воєнні дії будь-якого характеру або погроза таких дій, випадки цивільної непокори, терористичні акти, пожежі, повені, екологічні порушення, страйки або документально підтверджена погроза страйку, зміни в розкладі, технічні поломки та механічні ушкодження, запізнення та заміни типів міжнародних повітряних, водних і наземних перевізників, постанови митних, прикордонних (імміграційних) служб, зміни в законодавстві країни виїзду, в`їзду або транспортного проходження, зміни строків оформлення документів у посольстві або порушення графіка його роботи і т.д.), у результаті яких не зможуть бути виконані зобов`язання за цим договором, звільняє сторони від відповідальності без компенсації збитку, заподіяного одній із сторін. При настанні обставин непереборної сили строк виконання зобов`язань збільшується відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Відповідно до п.9.3. договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором, повинна негайно протягом 2 (двох) календарних днів сповістити іншу сторону про настання та прогнозований термін припинення обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим договором. Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості будуть служити документи, видані компетентними органами відповідної країни.

Згідно з п.9.4. договору невиконання вимог п.9.3. даного договору позбавляє сторону права посилатись на форс-мажорні обставини.

Відповідно до п.п.10.2., 10.3. договору він набуває чинності з моменту підписання сторонами, в тому числі із застосуванням електронного цифрового підпису та/або кваліфікованого електронного підпису і діє до 31 грудня 2020 року. Всі раніше укладені між сторонами угоди та договори втрачають свою силу після виконання сторонами зобов`язань, що виникли до підписання цього договору. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його розірвання щорічно до 15 грудня поточного року.

Додатком №1 до договору (а.с.22, т.1) сторонами погоджено розміри фактично понесених принципалом витрат у разі відмови від раніше підтвердженого туристичного продукту. Пунктом 2 Додатку №1 сторонами погоджено, що під відмовою від підтвердженого туристичного продукту сторони розуміють: одержання письмового (електронного) повідомлення про анулювання заявки; відсутність оплати туристичного продукту або інші дії (бездіяльність) агента, що свідчать про відмову від підтвердженого туристичного продукту; відмова у в`їзній візі або несвоєчасне відкриття в`їзної візи туристу та/або подорожуючим з ним особам, зазначеним у ваучері, консульством й консульськими службами інших іноземних держав і неможливість здійснення поїздки або переносу строків подорожі у зв`язку з цим. При відмові від туристичного продукту агент несе відповідальність незалежно від причин, що викликали відмову.

За умовами п.4 Додатку №1 до договору сума фактичного понесення витрат принципала повинна бути оплачена у строк не більше 10 (десяти) банківських днів від дати відмови від підтвердженого туристичного продукту. Принципал вправі цю суму неустойки та збитків принципала утримати з коштів оплачених агентом. У випадку збільшення розміру фактично понесених принципалом витрат, визначених в п.1.1.-1.5. цього додатку до договору, сторони домовились, що принципал зобов`язаний пред`явити агенту підтвердження цих витрат, а агент зобов`язується оплатити їх принципалу. Принципал утримує суму на оплату цих витрат з фактично сплачених агентом коштів, а у випадку, якщо сплачених коштів недостатньо для оплати, агент зобов`язаний оплатити ці витрати принципалу протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту повідомлення про таку оплату.

Відповідно до п.5 Додатку №1 до договору повернення коштів, за винятком фактичних витрат та збитків принципала, відбувається за курсом на дату оплати туристичного продукту агентом у безготівковій формі банківським переказом протягом 10 (десяти) банківських днів від дня отримання заяви агента на повернення грошових коштів . Якщо оплата проводилась кількома платежами, повернення вартості здійснюється за середнім курсом.

Додатками №№2-6 до договору (а.с.23-27, т.1) сторонами погоджено: умови реалізації шоп-турів; зразок наданих послуг; умови рекламного туру; визначення міжнародних термінів і літерних скорочень; положення про захист персональних даних.

Як зазначив позивач у позовній заяві, діючи на підставі положень вищевказаного агентського договору, ним через особистий кабінет в системі он-лайн бронювання відповідача подано заявку на реалізацію туристичного продукту фізичним особам - туристам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідно до підтвердження заявки від 27.02.2020 №STH15080АО (а.с.28-29, т.1) відповідачем було підтверджено можливість надання туристичного продукту вказаним туристам з відпочинку у Республіці Греції у період з 15.08.2020 по 26.08.2020, вартістю туристичного продукту в сумі 14844,00 Євро.

За позицією позивача договір на туристичне обслуговування між ним та туристами був укладений саме у формі вищевказаної підтвердженої заявки від 27.02.2020 №STH15080АО. На підтвердження укладення між позивачем та туристами окремого договору матеріали справи доказів не містять. В свою чергу відповідач наполягає на тому, що позивач був зобов`язаний укласти з туристами договір на туристичне обслуговування за формою, встановленою на сайті відповідача www.mzt.ua та в особистому кабінеті агента в системі он-лайн бронювання, зразок якого відповідач долучив до матеріалів справи (а.с.149-151, т.1). Крім цього, до матеріалів справи відповідачем було долучено копію договору-комісії з клієнтом, який укладений між позивачем та фізичною особою ОСОБА_6 (а.с.29-30, т.2), водночас, за твердженням позивача, вказаний договір не стосується спірних відносин сторін.

На підставі договору №АДТА/20-ODS.00032 відповідачем був виставлений позивачу рахунок на оплату від 27.02.2020 №STH15080АО (а.с.30, т.1) на суму 348359,40 грн.

Згідно платіжним дорученням від 27.02.2020 №391 (а.с.31, т.1) позивачем було сплачено на користь відповідача кошти в розмірі 348359,40 грн з призначенням платежу сплата по заявці STH15080АО згідно з договором від 20.02.2020 №АДТА/20-ODS.00032 за туристичні послуги .

02.03.2020 компанією Mouzenidis Travel A.E. був виставлений рахунок №STH15080АО для здійснення відповідачем оплати за договором від 04.01.2016 №MZT/GR-ODS/16 на суму 12486,00 Євро (а.с. 153, т.1). Як зазначив відповідач, вказаний рахунок стосується саме вартості туристичного продукту згідно з заявкою від 27.02.2020 №STH15080АО, що не спростовано позивачем. На підтвердження здійснення перерахунку вартості туристичного продукту за вказаною заявкою на користь грецької компанії Mouzenidis Travel A.E. відповідачем до матеріалів справи було долучено виписку по рахунку та акт звіряння взаємних розрахунків за договором від 04.01.2016 №MZT/GR-ODS/16 (а.с.154-156, т.1).

22.06.2020 позивач, на підставі агентського договору на реалізацію туристичного продукту від 20.02.2020 № АДТА/20-ODS.00032, діючи від імені відповідача, який, в свою чергу, діє від імені та в інтересах туристичної компанії Mouzenidis Travel A.E. (туроператор), уклав додаткову угода №1 до договору на туристичне обслуговування №21/02/2020-А з ОСОБА_6 (замовник) (а.с.66, т.1). За умовами додаткової угоди №1 погоджено, що сторони домовились визнати таким, що втратив чинність Додаток №1 від 21.02.2020, в якому були погоджені параметри туристичного продукту, у зв`язку з односторонньою відмовою замовника від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі. Відмова замовника від туристичного продукту здійснюється в порядку ст.20 Закону України Про туризм та умов договору, а саме з відшкодуванням замовником фактично понесених тур агентом та/або туроператором витрат, пов`язаних з відмовою, у разі їх наявності, а саме: тарифи без повернення HotelBeds; авіаквитки через системи бронювання GDS; кошти, утримані готелями за ануляцію тощо. Вартість раніше погодженого сторонами туристичного продукту, від якого відмовився замовник, в обсязі, перерахованому тур агентом на рахунок туроператора, за врахуванням фактично понесених витрат туроператора, вважається сторонами оплатою/передоплатою за туристичний продукт, параметри якого будуть погоджені сторонами у Додатку №1 в новій редакції на умовах, викладених у додатковій угоді.

Далі позивач звернувся до відповідача із заявою від 24.06.2020 №24/06 (а.с.65, т.1), в якій повідомив, що замовник туристичних послуг ОСОБА_6 за договором на туристичне обслуговування від 21.02.2020 №21/02/2020-А (далі - договір), заявка № STH15080АО, відмовився від туристичного продукту, параметри якого визначені в Додатку №1 (підтвердження заявки замовника) до договору, у зв`язку з пандемією коронавірусу. У зв`язку з цими обставинами позивач просив внесену за заявкою №STH15080АО суму в розмірі 348359,40 грн, що еквівалентно 12486,00 Євро, вважати передоплатою за туристичний продукт, параметри якого в строк до 01.12.2020 будуть додатково погоджені з замовником туристичного продукту за актуальними цінами в системі он-лайн бронювання та зафіксованими в Додатку №1 в новій редакції до договору на туристичне обслуговування, але в будь-якому разі не включатимуть умови про дату початку подорожі пізнішу, ніж 31.12.2021. Цією заявою позивач також підтвердив свою персональну відповідальність за переукладення із замовником додатку №1 до договору на туристичне обслуговування від 21.02.2020 №21/02/2020-А у новій редакції. Позивач зазначив, що після укладення із замовником додатку №1 в новій редакції нові параметри туристичного продукту з його боку будуть повідомлені відповідачу у порядку, встановленому агентським договором. У протилежному випадку позивач взяв на себе зобов`язання щодо самостійного врегулювання всіх конфліктних ситуацій із замовником, пов`язаних з укладенням додатку №1 в новій редакції.

31.07.2020 компанією Mouzenidis Travel було видано кредит-ноту згідно з ст.71 Законодавчого акту від 13.04.2020 Заходи щодо подолання поточних наслідків пандемії Covid-19 та інші термінові положення (а.с.157-158, т.1). У вказаному документі міститься повідомлення, що стосовно скасованого замовлення № STH15080АО запропоновано кредит-ноту на суму 12486,00 Євро, строком дії протягом 18 місяців з дати його видачі, в іншому випадку, якщо нове замовлення не буде сформовано, після закінчення цих 18 (вісімнадцяти) місяців, сума кредиту буде відшкодована.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про доведення до відома позивача змісту вищевказаної кредит-ноти, при цьому позивач заперечив обставину щодо обізнаності про існування цього документу до передачі спору на вирішення суду.

01.09.2020 позивач, на підставі агентського договору на реалізацію туристичного продукту від 20.02.2020 № АДТА/20-ODS.00032, діючи від імені відповідача, який, в свою чергу, діє від імені та в інтересах туристичної компанії Mouzenidis Travel A.E. (туроператор), уклав з фізичною особою ОСОБА_6 (замовник) додаткову №2 до договору на туристичне обслуговування №21/02/2020-А (а.с.67, т.1). За умовами цієї додаткової угоди сторони її підписання, у зв`язку зі зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувались під час укладення договору, зокрема, погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків, прийшли до згоди розірвати договір на туристичне обслуговування від 21.02.2020.

Так, за поясненнями позивача оплата туристичного продукту на рахунок відповідача ним була здійснена власними коштами. До матеріалів справи позивач долучив заяву свідка - фізичної особи ОСОБА_6 (а.с.64, т.1), який підтвердив, зокрема, що ним та/або іншими туристами, які зазначені у підтвердженій заявці від 27.02.2020 №STH15080АО, жодних коштів тур агенту та/або туроператору не надавали та не сплачували, а рахунок на суму 348359,00 грн був оплачений агентом самостійно та від його власного імені. У заяві ОСОБА_6 також відзначив, що жодного доручення, у розумінні п.6.9. агентського договору, туристи тур агенту не надавали, а всі розрахунки за підтвердженою заявкою між позивачем та відповідачем здійснювались виключно в рамках агентського договору.

У позовній заяві позивач наголосив на тому, що оскільки оплата туристичного продукту була проведена позивачем за власні кошти, а тому після розірвання договору з туристами у позивача виникло право вимагати від відповідача повернути спірні кошти, як безпідставно набуте майно відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України. Як зазначає позивач, станом на час звернення до суду з позовом до відповідача, останній своїх зобов`язань відповідно до положень ч.1 ст.1212 ЦК України не виконує, вимоги позивача щодо повернення коштів ігнорує. На підтвердження обставин щодо неотримання спірних коштів від туристів та неповернення цих коштів відповідачем позивач до матеріалів справи долучив довідки щодо банківських рахунків позивача (а.с.32-34, т.1) та виписки по рахунку позивача (а.с.35-63, т.1).

Між цим, як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень позивача, після розірвання договору із замовником туристичного продукту позивачем не було направлено відповідачу заяву на повернення грошових коштів відповідно до умов п.п.5.2., 6.13. агентського договору та п.5 Додатку №1 до нього.

Відповідачем до матеріалів справи було долучено роздруківку листів з електронної пошти (а.с.31-41, т.2), за результатом дослідження якої суд констатує, що з цієї роздруківки не вбачається можливим встановити осіб, які приймали участь у листуванні, обсяг їх повноважень, а також електронних підписів цих осіб. При цьому з цих доказів судом не встановлено подання уповноваженою особою позивача заяви на повернення грошових коштів відповідно до умов п.п.5.2., 6.13. агентського договору та п.5 Додатку №1 до нього, більше того, у судовому засіданні представник позивача взагалі заперечив, що частина переписки (а.с.37-41, т.2) здійснювалась від імені його працівників та/або уповноважених позивачем осіб у спірних відносинах.

Крім цього, на підтвердження своїх доводів щодо обізнаності про існування договірних відносин між відповідачем та компанією Mouzenidis Travel A.E. відповідач до матеріалів справи долучив роздруківку з сайту www.mouzenidis.com , а також скріншот з сторінки сайту з відомостями, що позивач є зареєстрованим партнером (а.с.25-28, т.2).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

За змістом ст.305 ГК України передбачено, що відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 2 Закону України Про туризм (далі - Закон) передбачено, що майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним та Господарським кодексами України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

За змістом статті 5 Закону учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність. Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є, зокрема: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Відповідно до ст.17 Закону з метою створення рівних можливостей суб`єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туроператорської діяльності. Суб`єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність.

Статтею 20 Закону передбачено, що за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону. Кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін. Права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом .

Частиною 1 статті 32 Закону передбачено, що за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.37 Закону посередницька діяльність на території України з укладення договорів на туристичне обслуговування з іноземними суб`єктами туристичної діяльності не допускається. Така діяльність може здійснюватися лише через туроператорів, створених за законодавством України.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позиція суду

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Між цим, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як встановлено судом, між сторонами у справі був укладений агентський договір на реалізацію туристичного продукту від 20.02.2020 №АДТА/20-ODS.00032, який визначає права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору при здійсненні позивачем, шляхом посередництва від імені та в інтересах відповідача, юридичних дій з реалізації туристичного продукту.

На підставі вищевказаного договору позивач уклав договір із замовником туристичних послуг щодо організації відпочинку туристам у Республіці Греції на умовах, що визначені у підтвердженій відповідачем заявці від 27.02.2020 №STH15080АО. На підставі договору позивач, як агент, сплатив на користь відповідача кошти у розмірі вартості туристичного продукту, а саме в сумі 348359,40 грн, що еквівалентно 14844,00 Євро на час здійснення оплати. Обставина щодо здійснення перерахунку спірних коштів саме на підставі договору від 20.02.2020 №АДТА/20-ODS.00032 підтверджується платіжним дорученням від 27.02.2020 №391 (а.с.31, т.1) та поясненнями позивача, які викладені у позовній заяві (а.с.3, т.1).

Як встановлено судом, до початку подорожі між позивачем та замовником туристичного продукту була укладена додаткова угода №1, якою останні погодили визнати таким, що втратив чинність додаток до договору, в якому були погоджені параметри туристичного продукту, у зв`язку з односторонньою відмовою туриста, а також погоджено, що вартість раніше погодженого туристичного продукту, від якого відмовився замовник, вважається оплатою/передоплатою за турпродукт, параметри якого будуть погоджені в подальшому. За поясненнями позивача відмова замовника туристичних послуг пов`язана з обмеженнями, які були введенні у зв`язку з пандемією коронавірусу, водночас, як встановлено судом, додаткова угода №1 такого посилання не містить.

Водночас, у подальшому 01.09.2020 між позивачем та замовником послуг була укладена додаткова угода №2 до договору на туристичне обслуговування, відповідно до якої вказаний договір був розірваний з підстав погіршення умов туристичної подорожі та зміни її строків.

За позицією позивача, у зв`язку з розірванням договору між позивачем та замовником туристичного продукту у відповідача виник обов`язок перед позивачем повернути на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України грошові кошти, отримані за туристичний продукт, враховуючи, що оплата позивачем була здійснена за власні кошти.

Так, відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 05.09.2021 у справі №908/1518/20.

Як зазначалось судом, між сторонами у справі був укладений агентський договір на реалізацію туристичного продукту від 20.02.2020 №АДТА/20-ODS.00032, який визначає права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору при здійсненні позивачем, шляхом посередництва від імені та в інтересах відповідача, юридичних дій з реалізації туристичного продукту, в тому числі, щодо повернення коштів відповідачем у випадку відмови від раніше підтвердженого туристичного продукту. Отже, оскільки спірні кошти позивачем на рахунок відповідача були перераховані саме на підставі договору від 20.02.2020 №АДТА/20-ODS.00032, суд вважає, що в даному випадку позивачем не доведено обставини їх безпідставного набуття відповідачем, а питання щодо повернення цих коштів має бути вирішене з урахуванням умов цього ж договору, який станом на час виникнення спірних відносин сторін не припинений.

Як встановлено судом, умовами договору від 20.02.2020 №АДТА/20-ODS.00032 передбачений порядок та встановлений строк для відповідача щодо повернення коштів - десять банківських днів від дня отримання заяви агента (позивача) на їх повернення. Водночас, як пояснив суду представник позивача та вказане не спростовано матеріалами справи, позивач до відповідача із заявкою, як це передбачено договором, не звертався, а тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що станом на час звернення до суду з позовом, що розглядається судом, у відповідача виник обов`язок з повернення спірних коштів. При цьому суд зауважує, що з наявної у справі роздруківки листів з електронної пошти, які не містять електронних підписів, не представляється можливим встановити подання уповноваженою особою позивача заяви на повернення грошових коштів відповідно до умов агентського договору, а також встановити осіб, які приймали участь у листуванні, обсяг їх повноважень тощо.

Крім цього, як на підставу позову позивач посилається на те, що відповідач зобов`язаний повернути спірні кошти, які він безпідставно зберіг за рахунок позивача. Водночас, як встановлено судом з наданих відповідачем під час розгляду справи доказів та які не спростовані позивачем, отримані відповідачем кошти з метою надання послуг туристам за погодженим туристичним продуктом є транзитними для відповідача та були перераховані на користь грецької компанії Mouzenidis Travel, від імені та в інтересах якої діяв відповідач у спірних правовідносинах згідно з преамбулою агентського договору між сторонами, а тому позивачем не доведено обставини збереження цих коштів, станом на час вирішення спору, саме відповідачем.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідача щодо відсутності можливості надати позивачу у повному обсязі визначені умовами договору туристичні послуги, у зв`язку з встановленими обмеженнями щодо перетину кордону, оскільки матеріали справи не містять доказів, що про такі обставини позивач був сповіщений відповідно до п.9.3. договору. Водночас суд зауважує, що відповідні докази щодо ухвалених Урядом Грецької Республіки законодавчих актів, а також щодо запровадження обмежень перетину кордону відповідач не надав і під час розгляду цієї справи.

Водночас, аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі «Серявін та інші проти України» , які зводяться до того, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За сукупності вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Приватного підприємства «АЛЬТЕР ЕГО КОНСЬЄРЖ СЕРВІС» слід відмовити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений позивачем при поданні позову судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позову відмовити повністю.

2 . Судовий збір за подання позову покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15 лютого 2022 р.

Суддя Д.О. Бездоля