Рішення
від 17.02.2022 по справі 922/4891/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4891/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі регіональної філії "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монітор" (61010, м. Харків, вул. Георгіївська, буд. 10) про стягнення 194097,12 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Монітор" про стягнення штрафу у розмірі 194097,12 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за Договором №П/НХ-19950/НЮ від 08.07.2019 в частині постачання якісного товару.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2911,47 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.01.2022 відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (вх. №30768 від 30.12.2021).

12.01.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Монітор" зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №529), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи. Разом із відзивом на позовну заяву подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2022 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Монітор" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. №529 від 12.01.2022).

17.01.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" зареєстровано клопотання про призначення експертизи (вх. №872), в якому позивач просить суд призначити у даній справі судову товарознавчу експертизу та провести її проведення Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На розгляд та вирішення експерта поставити таке питання: Чи відповідають костюми утеплені "Зима", придбані за договором від 08.07.2019 №П/НХ-19950/НЮ вимогам замовника визначеним в тендерній документації на закупівлю робочого одягу. Крім того, у даному клопотанні позивач просить суд витребувати у слідчого ВП №2 ХРУП №3 ГУНП України в Харківській області Літкевич В.П. зразки придбаного у ТОВ "Місто" одягу, що направлялись на товарознавче дослідження. На час проведення судової експертизи провадження у справі №922/4891/21 зупинити.

18.01.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №292), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

28.01.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано заперечення на відповідь на відзив та заперечення проти клопотання про призначення експертизи разом із заявою про стягнення судових витрат (вх. №2046), яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

07.02.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано уточнення до клопотання про призначення експертизи (вх. №2726), яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Згідно із частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.07.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі начальника структурного підрозділу "Служба матеріально-технічного забезпечення" регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" Рождественського А.С. та в особі начальника фінансового відділу структурного підрозділу "Служба матеріально-технічного забезпечення" регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" Головко Л.П. (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монітор" (надалі - відповідач, постачальник) укладеного договір №П/НХ-19950/НЮ (надалі - договір).

Умовами п. 1.1. Договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1), розмірної специфікації (Додаток №2), які є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2. Договору сторони визначили найменування товару: Код ДК 021:2015:18130000-9 Спеціальний робочий одяг (костюм утеплений "Зима").

Відповідно до п. 1.4, 1.5. Договору визначено виробника товару: ТОВ "Монітор", Україна та рік виготовлення: 2019 рік.

Умовами п. 3.1., 3.4. Договору погоджено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у Специфікації №1. Ціна договору становить 809116,80 грн., з урахуванням ПДВ 20%: 134852,80 грн.

Згідно з п. 4.2. Договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару впродовж 30 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові надання постачальником рахунку-фактури, документів якості на поставлений товар, але не раніше реєстрації постачальником податкової накладної на кожну партію товару.

Відповідно до п. 5.1.1. Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP інкотермс-2010 (61080, м. Харків, вул. Південнопроектна, 2а, Виробничий підрозділ "Харківський головний матеріально-технічний склад" регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"). Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця впродовж 15 календарних днів з дати відправлення вимоги на електронну адресу постачальника.

Пунктом 5.1.6 Договору передбачено, що датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником акту прийому-передачі товару, який готується постачальником та надається одночасно з товаром покупцю.

Умовами п. 5.2.5. Договору визначено, що підтвердженням про приймання товару у власність покупцем є акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 10.1 Договору зазначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Додатковою угодою №1 від 12.12.2019 до договору №П/НХ-19950/НЮ від 08.07.2019 сторони погодили внести зміни до умов зазначеного договору, зокрема, пункт 10.1. розділу 10 договору виклали в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 березня 2020 року, а в частині розрахунків - до повного виконання."

Додатковою угодою №2 від 05.03.2020 та №3 від 30.03.2020 до договору №П/НХ-19950/НЮ від 08.07.2019 погоджено внести зміни до пункту 4.2. Розділу 4 договору в частині строків оплати поставленого товару.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання кожною із сторін взятих на себе договірних зобов`язань за договором №П/НХ-19950/НЮ від 08.07.2019 було укладено низку документів: видаткова накладна №08/08/19 від 08.08.2019, рахунок-фактура №08/08/19 від 08.08.2019, товарно-транспортна накладна №Р08/08 від 08.08.2019, довіреність №524 від 08.08.2019; акт прийому-передачі товару від 08.08.2019; видаткова накладна №12/08/19 від 12.08.2019; товарно-транспортна накладна №P12/08/01 від 12.08.2019, довіреність №530 від 12.08.2019, акт прийому-передачі товару від 12.08.2019; видаткова накладна №17/01/2020 від 17.01.2020; рахунок-фактуру №17/01/2020 від 17.01.2020, товарно-транспортна накладна №P1 від 17.01.2020; акт прийому-передачі товару від 17.01.2020.

Так, 07.08.2019 між покупцем та постачальником було підписано акт прийому-передачі товару, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв костюм утеплений "Зима" у кількості 400 штук на загальну суму 454560,00 грн.

12.08.2019 між покупцем та постачальником було підписано акт прийому-передачі товару, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв костюм утеплений "Зима" у кількості 312 штук на загальну суму 354556,80 грн.

17.01.2020 між покупцем та постачальником було підписано акт прийому-передачі товару, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв костюм утеплений "Зима" у кількості 142 штук на загальну суму 161368,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що у відношенні посадових осіб регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" за фактом розтрати грошових коштів, шляхом зловживання службовим становищем, органами національної поліції України було порушено кримінальне провадження. Матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020221070000183.

Отже, з огляду на висновок комплексної судової товарознавчої експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів №19515/19516/18005-18022-18038 від 20.07.2021 та умов п. 7.2. договору №П/НХ-19950/НЮ від 08.07.2019 позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% поставленого товару, який складає 194097,12 грн.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем мало місце листування претензійного характеру з приводу сплати заявленої до стягнення суми штрафу у розмірі 194097,12 грн. Так, 29.10.2021 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №НЮ-05/11/81 від 28.10.2021 з відповідною вимогою, яка з огляду на заперечення відповідача залишилася без задоволення.

Наведені вище обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами по даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором №П/НХ-19950/НЮ від 08.07.2019, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Згідно з статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналіз наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19).

Частиною 1 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між сторонами досягнуто згоду щодо усіх істотних умов договору №П/НХ-19950/НЮ від 08.07.2019, а відповідачем на виконання своїх зобов`язань за договором передано у власність позивача товар, що підтверджується, зокрема, актами прийому-передачі товару від 07.08.2019, 12.08.2019, 17.01.2020, які підписано сторонами без будь-яких претензій та зауважень щодо якості, кількості та своєчасності поставленого товару, підписи яких скріплено відтисками печаток.

У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Також, вимогами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Натомість у даному разі матеріали справи свідчать, що договірні зобов`язання між сторонами виконано належним чином без будь-яких взаємних зауважень та в межах визначеного умовами договору строку його дії. Відтак, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд констатує відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на підставі п. 7.2. договору штрафу у розмірі 194097,12 грн.

Щодо заявленого позивачем клопотання про призначення експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Зі змісту вказаної норми випливає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Оцінюючи доводи позивача, а також заперечення відповідача, суд зазначає, що питання щодо оцінки спірного договору, як документа, на підставі якого можуть виникнути зобов`язальні відносини між сторонами, є такими, що не потребують спеціальних знань, оскільки оцінка договору та його умов, правова кваліфікація правовідносин, які виникли між сторонами даного договору є виключною прерогативою суду під час розгляду справи.

При цьому, за змістом статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають, серед іншого, неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування. Відтак, призначення по справі судової експертизи призведе до безпідставного зупинення провадження по справі та, відповідно, затягування строків розгляду справи, що свідчитиме про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, які покладають на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи відсутність необхідності у спеціальних знаннях при дослідженні умов спірного договору, беручи до уваги заперечення відповідача проти клопотання про призначення експертизи, а також важливість недопущення безпідставного зупинення провадження у справі, суд не вбачає наявності підстав для призначення у справі судової експертизи, а тому відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Разом з тим, з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Окрім того, суд зауважує, що зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Тобто, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в обґрунтування наявності правових та фактичних підстав для задоволення позову позивачем суду не надано.

Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні доводи сторін, а також всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Наявні в матеріалах справи докази були ретельно та у повному обсязі досліджені судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "17" лютого 2022 р.

Суддя Г.І. Сальнікова

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення17.02.2022
Оприлюднено21.02.2022
Номер документу103370864
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/4891/21

Постанова від 21.11.2022

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шутенко Інна Анатоліївна

Ухвала від 29.05.2022

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шутенко Інна Анатоліївна

Ухвала від 29.05.2022

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шутенко Інна Анатоліївна

Рішення від 17.02.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Сальнікова Г.І.

Ухвала від 19.01.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Сальнікова Г.І.

Ухвала від 06.01.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Сальнікова Г.І.

Ухвала від 23.12.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Сальнікова Г.І.

Ухвала від 14.12.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Сальнікова Г.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні