Ухвала

від 17.02.2022 по справі 905/1213/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 905/1213/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий національний стандарт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 (колегія суддів: Тихий П. В., Гребенюк Н. В., Терещенко О. І.) і рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 (суддя Демідова П.В.) у справі

за позовом керівника Слов`янської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Слов`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий національний стандарт" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на користь власника за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у сумі 280 490,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий національний стандарт" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 і рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2022 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.

Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 270,00 грн.

Предметом позову, у даній справі, є стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на користь власника за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у сумі 280 490,05 грн, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Скаржник обґрунтовує необхідність відкриття касаційного провадження, посилаючись на підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Положення про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи означає, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, має обґрунтувати зазначені обставини та додати докази на їх підтвердження.

Проте скаржник не обґрунтовує при розгляді якої саме іншої справи він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями і до матеріалів касаційної скарги не додано будь-яких доказів на підтвердження цього.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями і відповідно не свідчить, що особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими рішеннями, при розгляді іншої справи.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст судового рішення ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів його законність тільки через те, що воно оскаржено і скаржник вважає його незаконним.

Таким чином, Верховний Суд, надавши оцінку доводам скаржника щодо наявності підстави касаційного оскарження передбаченої підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

У частині четвертої статті 11 ГПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: " Levages Prestations Services v. France " № 21920/93, § 48, 23.10.1996).

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці ЄСПЛ, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини першої статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий національний стандарт", оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника, то клопотання про зупинення виконання судового рішення не розглядається.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий національний стандарт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 і рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 у справі № 905/1213/21.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич