Постанова

від 14.02.2022 по справі 569/3418/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 569/3418/19

провадження № 61-15572св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи :

позивач (відповідач за зустрічним позовом) ? Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву Рівнеагробуд ,

відповідачі: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) , товариство з обмеженою відповідальністю Приват Євробуд ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд на постанову Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., у справі за позовом Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Приват Євробуд про стягнення збитків та визнання відсутнім права на користування нерухомим майном, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву Рівнеагробуд (далі - асоціація Рівнеагробуд ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Приват Євробуд (далі - ТОВ Приват Євробуд ) про стягнення збитків та визнання відсутнім права на користування нерухомим майном.

Позов мотивовано тим, що 21 квітня 2003 року комунальним підприємством Рівненське МБТІ видано асоціації Рівнеагробуд свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: на нежитлову будівлю, адміністративний будинок (літ. А-4) за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому на підставі рішення ради асоціації від 15 липня 2004 року вказану будівлю передано до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю Агробуд-Рівне (далі - ТОВ Агробуд-Рівне ). 03 червня 2014 року між ТОВ Агробуд-Рівне (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, яким забезпечено вимоги іпотекодержателя, які випливають із договору позики від 18 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 .

У подальшому ОСОБА_1 звернув стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , оформивши право власності на це майно на своє ім`я на підставі договору іпотеки від 03 червня 2014 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2016 року у справі № 569/1221/16-ц витребувано з володіння ОСОБА_1 нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4), загальною площею 1512 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , на користь асоціації Рівнеагробуд . Зобов`язано ОСОБА_1 передати асоціації Рівнеагробуд вказану нежитлову будівлю.

ОСОБА_1 у період із 12 листопада 2014 року до 09 грудня 2016 року використовував адміністративну будівлю на АДРЕСА_1 шляхом передачі приміщення в оренду третім особам через ТОВ Приват Євробуд , в якому він є власником 99,656 % статутного капіталу.

Відповідачі могли отримати дохід у вигляді орендної плати за передачу зазначеної будівлі в оренду в розмірі 4 123 095,47 грн, які позивач вважає власними збитками (упущеною вигодою).

Із урахуванням наведених обставин, асоціація Рівнеагробуд просила солідарно стягнути з відповідачів дохід у вигляді отриманої за цей період орендної плати за передачу вищезазначеної будівлі в оренду в розмірі 4 123 095,47 грн; визнати відсутнім у період з 20 листопада 2014 року по 09 грудня 2016 року права на користування ОСОБА_1 та ТОВ Приват Євробуд нежитловою будівлею адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12, т. 1).

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до асоціації Рівнеагробуд про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , який був власником нерухомого майна на АДРЕСА_1 з моменту набуття в установленому законом порядку права власності на нього 12 листопада 2014 року до набуття рішенням про витребування його з незаконного володіння 09 серпня 2017 року відповідно до положень статті 319 ЦК України належним чином утримував таке майно, проводив поточні ремонтні роботи, здійснював поліпшення такого майна, сплачував комунальні послуги за це майно.

Із урахуванням наведених обставин, ОСОБА_1 просив суд стягнути з асоціації Рівнеагробуд на його користь 925 096,70 грн у якості відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження нерухомого майна на АДРЕСА_1 , та 15 999 500 грн - відшкодування здійснених витрат на поліпшення цього нерухомого майна у сумі, на яку збільшилася вартість нерухомого майна на АДРЕСА_1 (а. с. 5, т. 2).

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, первісний позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь асоціації Рівнеагробуд збитки (упущену вигоду) у сумі 745 943,58 грн. У задоволенні інших вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позовну ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що у період з 12 листопада 2014 року по 09 грудня 2016 року асоціація Рівнеагробуд , будучи власником адміністративної будівлі, не мала будь-яких договірних відносин щодо передачі прав володіння та користування такою будівлею з ОСОБА_1 та ТОВ Приват Євробуд . Водночас ОСОБА_1 у вказаний період використовував зазначене нерухоме майно шляхом передачі його в оренду для ТОВ Приват Євробуд , в якому він є власником 99,656 % статутного капіталу, яке в свою чергу передавало зазначене майно в суборенду третім особам.

Оскільки, відповідач користувався цією нерухомістю без достатньої правової підстави, тому судами встановлено наявність підстав для передання доходів від користування безпідставно набутим майном відповідно до частини другої статті 390, статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

При цьому суди вважали, що у позивача виникло право вимагати у відповідача передання доходів за користування його майном за період з 03 лютого 2016 року (дата відкриття провадження у справі про витребування майна) до 09 грудня 2016 року (останній день перебування у власності позивача нерухомого майна, яке було витребувано у відповідача).

Враховуючи те, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення доходів, що були отримані або могли бути отримані відповідачем за період з 12 листопада 2014 року по 20 лютого 2016 року відсутні підстави для задоволення позову про стягнення збитків за відповідний період.

Стягненню підлягають доходи, які відповідач міг отримати від користування витребуваним нерухомим майном за 9 місяців та 18 днів, - 745 943,58 грн.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди виходили з того, що витрати, заявлені позивачем за зустрічним позовом до стягнення, які пов`язані з витратами на постачання електроенергії, вивезення твердих побутових відходів, централізовану охорону майна, подачу води та прийняття стічних вод, постачання теплової енергії, на заробітну плату найманим працівникам, поточний ремонт, забезпечення іншої супутньої діяльності, не є необхідними витратами саме на утримання і збереження майна у розумінні частини третьої статті 390 ЦК України.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2021 року касаційні скаргиОСОБА_1 , асоціації Рівнеагробуд задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2020 року, скасовано. Постанову Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, ухвалену за результатами перегляду рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2020 року в частині позовних вимог асоціації Рівнеагробуд про стягнення збитків, скасовано, справу у вказаній частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що при визначенні періоду, за який позивач має право вимагати від ОСОБА_1 передання усіх доходів від майна, які він одержав, апеляційним судом не з`ясовано, коли саме добросовісний набувач дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння спірною будівлею. Зокрема, всупереч вимогам частини другої статті 390 ЦК України не встановлено момент, коли ОСОБА_1 було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Дохід, отриманий ТОВ Приват Євробуд від укладення договорів суборенди з іншими учасниками цивільних правовідносин, є доходом саме орендаря як суб`єкта господарювання і не може вважатися доходом фізичної особи ОСОБА_1 , навіть якщо такий є засновником зазначеної юридичної особи. Вказаного апеляційний суд при апеляційному перегляді справи до уваги не взяв та помилково вважав за доцільне при обрахуванні суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , взяти за основу ставки орендної плати, визначені договорами суборенди, укладеними ТОВ Приват Євробуд з третіми особами.

Розпорядженням Рівненського апеляційного суду від 13 липня 2021 року № 19 цивільну справу № 569 /3418/19 за позовом асоціації Рівнеагробуд до ОСОБА_1 , ТОВ Приват Євробуд про стягнення збитків та визнання відсутнім права на користування нерухомим майном передано до Волинського апеляційного суду на підставі пункту 2 частини четвертої статті 31 ЦПК України у зв`язку з неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи (а. с. 127, 128, т. 4).

Постановою Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2020 року в частині визначення розміру збитків та судового збору змінено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь асоціації Рівнеагробуд збитки у розмірі 7 697,11 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі № 569/1221/16-ц було вручено ОСОБА_1 23 лютого 2016 року. Відповідно до договору оренди від 20 листопада 2014 року за оренду спірної нежитлової будівлі фізична особа ОСОБА_1 як орендодавець і відокремлений учасник цивільних правовідносин отримував від ТОВ Приват Євробуд (орендаря) щомісячно 810,00 грн. Отже, розмір доходів, які набув ОСОБА_1 від неправомірного використання спірного майна та які підлягають стягненню на користь асоціації Рівнеагробуд , необхідно обраховувати виходячи із періоду з 23 лютого 2016 року до 09 грудня 2016 року та ставки орендної плати у розмірі 810,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року асоціація Рівнеагробуд звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у частині зміни рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що 12 листопада 2014 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на спірне нерухоме майно, а 18 листопада 2014 року створив юридичну особу ТОВ Приват Євробуд , у якому став його власником із часткою у розмірі 99,656 % статутного капіталу. Отже, усі доходи від спірного майна, які одержував ОСОБА_1 , є не лише ставка орендної плати у розмірі 810,00 грн на місяць, яка визначена у договорі оренди нежитлового приміщення від 20 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Приват Євробуд , а й дохід, який отримував ОСОБА_1 у вигляді дивідендів, нарахованих ТОВ Приват Євробуд йому як власнику корпоративних прав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У грудні 2021 року справу № 569/3418/19 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В ухвалі Верховного Суду від 11 листопада 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу асоціації Рівнеагробуд просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. ОСОБА_1 зазначає, що ця справа вже була предметом касаційного перегляду, касаційна скарга не містить обставин, які не були досліджені судом касаційної інстанції у постанові від 24 червня 2021 року та доводів, що спростовують обставини, які були покладені в основу оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 21 квітня 2003 року комунальним підприємством Рівненське МБТІ видано асоціації Рівнеагробуд свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, адміністративний будинок (літ. А-4) за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13, т. 1).

Відповідно до постанови ради асоціації Рівнеагробуд від 15 липня 2004 року № 6 вирішено в якості внеску асоціації Рівнеагробуд в статутний фонд ТОВ Агробуд-Рівне внести нежитлове приміщення, що належить асоціації Рівнеагробуд , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням установчих зборів учасників ТОВ Агробуд-Рівне від 28 липня 2004 року, оформленим протоколом № 1, розмір статутного фонду товариства визначено у сумі 251 549,00 грн та сформовано за рахунок внесків учасників товариства, зокрема, асоціація Рівнеагробуд внесла нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , що належить асоціації Рівнеагробуд і становить 98,8 % статутного фонду (а. с. 15, т. 1).

06 вересня 2004 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі розпорядження міського голови від 02 вересня 2004 року № 1974-р видано ТОВ Агробуд-Рівне свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, адміністративний будинок (літ. А-4) за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14, т. 1).

03 червня 2014 року між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ТОВ Агробуд-Рівне (іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з пунктом 1.1. якого вказаний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, які випливають із договору позики від 18 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 , за умовами якого позичальник зобов`язаний іпотекодержателю не пізніше 18 липня 2014 року повернути позику у розмірі 6 000 000,00 грн, сплатити штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених договором позики та чинним законодавством України.

Предметом іпотеки за договором іпотеки від 03 червня 2014 року є нерухоме майно - нежитлова будівля, адміністративний будинок, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 16-18, т. 1).

11 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернув стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , і оформив право власності на це майно на своє ім`я на підставі договору іпотеки від 03 червня 2014 року, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 листопада 2014 року № 29344732 (а. с. 19, т. 1).

20 листопада 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Приват Євробуд (далі - ТОВ Приват Євробуд ) (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого ОСОБА_1 передав ТОВ Приват Євробуд у тимчасове платне користування та володіння нежитлову будівлю, адміністративний будинок (літ. А-4), загальною площею 1512 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір орендної плати за один місяць складає 810,00 грн, строк дії оренди становить 1090 днів (а. с. 20-22, т. 1).

У подальшому ТОВ Приват Євробуд укладало із фізичними особами-підприємцями та підприємствами численні договори суборенди приміщень у цій будівлі (а. с. 236-274, т. 1).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2016 року у справі № 569/1221/16-ц витребувано з володіння ОСОБА_1 нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4), загальною площею 1 512 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , на користь асоціації Рівнеагробуд . Зобов`язано ОСОБА_1 передати асоціації Рівнеагробуд нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1 512 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , без вчинення з його боку, а також з боку третіх осіб будь-яких перешкод асоціації Рівнеагробуд щодо володіння, користування і розпорядження нежитловою будівлею адміністративного будинку (літ. А-4), загальною площею 1 512 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 24-28, т. 1).

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2016 року залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 10 червня 2016 року (а. с. 30-34, т.1) та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року (а. с. 35-38, т. 1).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року відмовлено (а. с. 39-45, т. 1).

Зазначеними судовими рішеннями встановлено обставини:

- власником нерухомого майна - нежитлової будівлі, адміністративного будинку (літ. А-4), загальною площею 1 512 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , є асоціація Рівнеагробуд ;

- ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, яке вибуло з володіння власника не з його волі.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 817/364/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Олинець А. М., третя особа - Асоціація Рівнеагробуд , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 червня 2016 року № 30025338 відмовлено (а. с. 48-57, т. 1).

13 червня 2016 року державним реєстратором речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Олинець А. М. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю, адміністративний будинок (літ. А-4), загальною площею 1 512 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за асоціацією Рівнеагробуд . Підставою для державної реєстрації права власності на відповідну будівлю стало рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2016 року у справі № 569/1221/16-ц (а. с. 46, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції лише у частині позовних вимог асоціації Рівнеагробуд про стягнення збитків.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Держава, згідно з частиною першою статті 386 ЦК України, забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Здійснюючи незаконне володіння майном, добросовісний або недобросовісний набувач можуть одержувати доходи від використання майна, яке належить на праві власності іншій особі.

Чинним законодавством України передбачено умови, за яких власник має право, крім витребування майна, вимагати також повернення доходів, які набувач одержав від неправомірного використання майна.

Так, відповідно до частини першої статті 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Разом із тим, частиною другою статті 390 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Таким чином, вирішуючи спори щодо відповідальності добросовісного або недобросовісного набувача після витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні враховувати таке: недобросовісний набувач зобов`язаний повернути або відшкодувати власнику всі доходи, які він одержав або міг одержати за весь час володіння майном; добросовісний набувач повинен відшкодувати такі доходи лише з моменту, коли він дізнався про незаконність володіння майном, наприклад, з моменту, коли йому вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем нерухомого майна - нежитлової будівлі (адміністративний будинок (літ. А-4), загальною площею 1 512 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, встановивши, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2016 року у справі № 569/1221/16-ц витребувано з володіння ОСОБА_1 як добросовісного набувача спірну нежитлову будівлю, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що асоціація Рівнеагробуд як власник майна відповідно до приписів частини другої статті 390 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_1 передання усіх доходів від майна, які він одержав.

Водночас, змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначав, що при визначенні періоду, за який власник має право вимагати від ОСОБА_1 передання усіх доходів від майна, які він одержав, місцевим судом не з`ясовано, коли саме добросовісний набувач дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння спірною будівлею. Зокрема, всупереч вимогам частини другої статті 390 ЦК України не встановлено момент, коли ОСОБА_1 було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

З метою встановлення зазначених обставин судом апеляційної інстанції направлено до Рівненського міського суду Рівненської області листа із проханням надати інформацію з цивільної справи № 569/1221/16-ц за позовом асоціації Рівнеагробуд до ОСОБА_1 про витребування майна та зобов`язання його повернення про дату вручення ОСОБА_1 судової повістки.

Згідно з листом від 25 серпня 2021 року № 20204/21 Рівненський міський суд Рівненської області повідомив, що 23 лютого 2016 року ОСОБА_1 було вручено ухвалу про відкриття провадження від 03 лютого 2016 року у справі № 569/1221/16, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 154, т. 4).

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що період, за який асоціація Рівнеагробуд має право вимагати від ОСОБА_1 передання усіх доходів від майна, які він одержав, необхідно обраховувати з 23 лютого 2016 року (вручення ухвали про відкриття провадження у справі за позовом власника про витребування майна) до 09 грудня 2016 року (кінцева дата, коли ОСОБА_1 використовував спірне нежитлове майно).

Визначаючи розмір доходів, які набув ОСОБА_1 від неправомірного використання спірного майна та які підлягають стягненню на користь власника, суд апеляційної інстанції виходив із такого.

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 ЦК України).

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи (статті 24, 25 ЦК України).

Цивільною дієздатністю фізичної особи називається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність в разі їх невиконання (стаття 30 ЦК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Частиною першою статті 55 Господарського кодексу України визначено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відокремленість майна означає, що суб`єкт господарювання має у своєму розпорядженні певне майно, яке належить виключно йому: воно відокремлене від майна засновників такого суб`єкта, а також від майна інших учасників господарських відносин.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України).

Судами встановлена, що 20 листопада 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ Приват Євробуд (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого ОСОБА_1 передав ТОВ Приват Євробуд у тимчасове платне користування та володіння нежитлову будівлю, адміністративний будинок (літ. А-4), загальною площею 1 512 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір орендної плати за один місяць складає 810,00 грн,строк дії оренди становить 1090 днів (а. с. 20-22, т. 1).

Відповідно до акта прийому-передачі від 20 листопада 2014 року ОСОБА_1 (орендодавець) передав, а ТОВ Приват Євробуд (орендар) прийняв цю нежитлову будівлю (а. с. 23, т. 1).

Інших обставин одержання фізичною особою ОСОБА_1 доходу від нерухомого майна, що в подальшому у нього було витребувано в судовому порядку, не встановлено.

Встановивши, що відповідно до договору оренди від 20 листопада 2014 року за оренду спірної нежитлової будівлі фізична особа ОСОБА_1 як орендодавець і відокремлений учасник цивільних правовідносин отримував від ТОВ Приват Євробуд (орендаря) щомісячно 810,00 грн, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що при обрахуванні розміру доходів, які набув ОСОБА_1 від неправомірного використання спірного майна та які підлягають стягненню на користь асоціації Рівнеагробуд , необхідно брати за основу саме цю суму.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно врахував, що дохід, отриманий ТОВ Приват Євробуд від укладення договорів суборенди з іншими учасниками цивільних правовідносин, є доходом саме орендаря як суб`єкта господарювання і не може вважатися доходом фізичної особи ОСОБА_1 , навіть якщо такий є засновником зазначеної юридичної особи.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що розмір доходів, які набув ОСОБА_1 від неправомірного використання спірного майна та які підлягають стягненню на користь асоціації Рівнеагробуд , становить 7 697,11 грн (810 грн x 9 місяців x 15 днів (пропорційно до розміру орендної плати)), які необхідно обраховувати виходячи із періоду з 23 лютого 2016 року до 09 грудня 2016 року та ставки орендної плати у розмірі 810,00 грн.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав про зміну рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру збитків, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Вказана справа вже була предметом касаційного перегляду та судом апеляційної інстанції враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 569/3418/19.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ Приват Євро , якому надавав спірне нерухоме майно в оренду, а тому до розміру доходів, які набув ОСОБА_1 від неправомірного використання спірного майна, необхідно включати також дивіденди, які отримував ОСОБА_1 як власник корпоративних прав, є необґрунтованими, оскільки за встановленими у справі обставинами спірне нерухоме майно до складу статутного капіталу ТОВ Приват Євробуд не вносилося, а тому відсутні підстави вважати, що отримані ОСОБА_1 як власник корпоративних прав ТОВ Приват Євро дивіденди є таким доходом, що пов`язаний із неправомірним використанням ОСОБА_1 спірного майна.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

А. І. Грушицький

Є. В. Петров