Постанова

від 07.02.2022 по справі 612/155/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

07 лютого 2022 року

м. Харків

Справа № 612/155/21

Провадження № 22-ц/818/935/22

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря - Гармаш К.В.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Софія-Близнюки

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Софія-Близнюки про стягнення орендної плати, пені, інфляційних втрат, 3% річних та розірвання договорів оренди землі, з апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ Лисенко О.В. на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 10 червня 2021 року, постановлене у складі судді Масло С.П.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Софія - Близнюки про стягнення орендної плати, пені, інфляційних втрат, 3% річних та розірвання договорів оренди землі.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що між нею та ТОВ Софія-Близнюки були укладені чотири Договори оренди землі б/н від 06 червня 2016 року на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, площею 5,5092га, кадастровий номер 6320686300:02:001:0326; площею 5,2682га, кадастровий номер 6320686300:02:001:0447; площею 5,2817га, кадастровий номер 6320686300:02:001:0448; площею 6,5970га, кадастровий номер 6320686300:02:001:0449, які належать їй на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку. Згідно умов договорів земельні ділянки передані в оренду строк на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розмір орендної плати становить 3 % від грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Орендна плата вноситься щорічно, за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Вказує, що вона в повному обсязі та належним чином виконала взяті на себе договірні зобов`язання, передавши в строкове орендне користування ТОВ Софія-Близнюки земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Натомість відповідач, в порушення умов договорів не здійснив внесення на її користь сум орендної плати за 2018, 2019, 2020 роки. Крім того, невиконання ТОВ Софія-Близнюки власного договірного грошового зобов`язання у вигляді невнесення розміру орендної плати за отримані у користування сільськогосподарські угіддя за 2018-2020 роки передбачає відповідальність, встановлену умовами Договорів б/н оренди землі від 06 червня 2016 року. Загальна сума заявлених позовних грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Софія-Близнюки у вигляді орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню на її користь за Договорами оренди землі б/н від 06 червня 2016 року, складає 54 954,62грн., з яких: 48 304,38грн. - орендна плата, 2 032грн. - пеня; 2 950,74грн. - інфляційні втрати; 1 667,50грн. - 3% річних. Оскільки, відповідач не виконує обов`язку зі своєчасного внесення на її користь орендної плати вона має право на розірвання Договорів оренди землі б/н від 06 червня 2016 ркоу, укладених з відповідачем.

Просить суд: стягнути відповідача на її користь заборгованість із виплати орендної плати у розмірі 48304,38 грн., з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2950,74 грн., 3 % річних у розмірі 1667,50 та пеню у розмірі 2032,00 грн., а також розірвати чотири договори оренди землі б/н від 06 червня 2016 року, укладені між нею та ТОВ Софія-Близнюки .

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 10 червня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Софія - Близнюки на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2018-2020 роки, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 54 453,64грн.

Розірвано договір оренди землі, укладений 06 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Софія - Близнюки на земельну ділянку кадастровий номер 6320686300:02:001:0326, зареєстрований 16 березня 2017 року за №19543853 та припинити інше речове право за № 19543853 - право оренди земельної ділянки. Розірвано договір оренди землі, укладений 06 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Софія - Близнюки на земельну ділянку кадастровий номер 6320686300:02:001:0448, зареєстрований 16 березня 2017 року за № 19543018 та припинити інше речове право за № 19543018 - право оренди земельної ділянки.

Розірвано договір оренди землі, укладений 06 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Софія - Близнюки на земельну ділянку кадастровий номер 6320686300:02:001:0447, зареєстрований 16 березня 2017 року за №19543449 та припинити інше речове право за №19543449 - право оренди земельної ділянки.

Розірвано договір оренди землі, укладений 06 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Софія - Близнюки на земельну ділянку кадастровий номер 6320686300:02:001:0449, зареєстрований 16 березня 2017 року за №19541938 та припинити інше речове право за №19541938 - право оренди земельної ділянки.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Софія - Близнюки на користь ОСОБА_1 втрати зі сплати судового збору у розмірі 4531,74грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ Софія-Близнюки просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Вказує, що орендодавець уповноважила свого сина ОСОБА_2 одержувати від її імені орендну плату. Отже за три роки оренди чотирьох земельних ділянок ТОВ Софія-Близнюки сукупно сплатило позивачу 117 960грн., що підтверджується доданими до відзиву доказами. Суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача, виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про належне оформлення представництва позивача ОСОБА_1 її сином ОСОБА_2 щодо отримання орендної плати за її земельні ділянки в 2018-2020 року. Вказує, що представник відповідача надала до суду копію довіреності, виданої ОСОБА_1 , проте суд не прийняв її до уваги, оскільки вона посвідчена нотаріусом ДНР. Допитаний у судовому засіданні син ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно ставив свій підпис у відомостях на виплату орендної плати, але ОСОБА_1 його не уповноважувала цього робити. Зазначає, що матеріали справи містять відомості про виплату орендної плати, підписані ОСОБА_2 та квитанції банку про перерахування коштів ОСОБА_2 . Зазначає, що в поясненнях представника позивача та сина позивача існують розбіжності, у зв`язку з чим відповідач звертався до суду із заявою про визнання явки позивача обов`язковою, проте суд відмовив у задоволенні цієї заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_3 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що надані відповідачем відомості про виплату орендної плати є неналежним доказам, оскільки вони не відповідають вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року №148. Довіреність, на яку посилається відповідач, є недопустимим доказом, оскільки видана в порушення вимог діючого законодавства України.

Позивачем рішення суду не оскаржується.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині рішення суду колегією не переглядається.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата отримувалася сином позивачки ОСОБА_2 . Належних та допустимих доказів того, що орендна плата за 2018-2020 роки отримувалася безпосередньо позивачкою матеріали справи не містять та відповідачем не надано. Довіреність від 14 листопада 2020 року, на яку посилається відповідач, є недопустимим доказом, оскільки остання видана з порушенням порядку встановленого законодавством України. Разом з тим, наведений позивачем розрахунок заборгованості по орендній платі, пені, 3% річних та інфляційних втрат є помилковим, оскільки при його складанні позивачем не врахований податок на доходи фізичних осіб 18% та військовий збір 1,5%, які сплачуються орендарем (відповідачем), як податковим агентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачу на підставі державних актів на право приватної власності на землю від 28 серпня 2002 року та 20 листопада 2012 року належать земельні ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0326 площею 5,5092га, кадастровим номером 6320686300:02:001:0447 площею 5,2682га, з кадастровим номером 6320686300:02:001:0448 площею 5,2817га, з кадастровим номером 6320686300:02:001:0449 площею 6,5970га - для ведення товарного сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Софіївської сільської ради

06 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Софія - Близнюки було укладено чотири договори оренди б/н землі, відповідно до умов яких ОСОБА_1 передала ТОВ Софія - Близнюки в строкове платне користування вказані вище земельні ділянки строком на 10 років.

Як вбачається з Інформацій Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17 лютого 2021 року, за ТОВ Софія - Близнюки 16 березня 2017 року зареєстровані речові права у виді права оренди на земельні ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0326 площею 5,5092га, кадастровим номером 6320686300:02:001:0447 площею 5,2682га, з кадастровим номером 6320686300:02:001:0448 площею 5,2817га, з кадастровим номером 6320686300:02:001:0449 площею 6,5970га - для ведення товарного сільськогосподарського призначення.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п.п. 4.1 - 4.5 чотирьох договорів оренди від 06 червня 2016 року оренда плата встановлюється у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки зазначеної в п. 2.4 цього договору. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій формах або шляхом поєднання різних форм орендної плати. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Орендна плата вноситься щорічно. Орендна плата виплачується Орендодавцю за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до п.п. 1 п. 10.2 чотирьох договорів оренди від 06 червня 2016 року орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Пунктом 14.3 чотирьох договорів оренди від 06 червня 2016 року передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % від несплаченої своєчасно суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені.

Згідно п.13.3 чотирьох договорів оренди від 06 червня 2016 року дія договору припинється шляхом його розірвання за: згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених п.9, п.10 цього договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов договорів не здійснив внесення на її користь сум орендної плати за 2018, 2019, 2020 роки, що є підставою, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення заборгованості по виплаті орендиної плати, пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також розірвання чотирьох договорів оренди землі від 06 червня 2016 року.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України ).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельний кодексом, Цивільним кодексом України, а також законами України, зокрема Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також конкретним договором оренди землі.

Так, власники земельних ділянок мають право передавати земельну ділянку в оренду (ст.90 ЗК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте, саме Законом України Про оренду землі врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Згідно положень ст.1, 3, 13 Закону України Про оренду землі (надалі - Закону) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень ст.ст.14, 15 Закону (в редакції, яка діяла на час укладання договору оренди землі) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтями 21, 22 Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до положень ст.25 Закону орендар земельної ділянки поміж іншого зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Статтею 651 ЦК України передбачено зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч.1 ст.32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) зроблено висновок, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо) .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4.12.2019 року у справі № 318/433/18 міститься висновок, що неналежне виконання умов договорів також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те чи виплачена у подальшому заборгованість по договору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

На підтвердження виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за чотирьома договорами оренди землі від 06 червня 2016 року останнім надано відомості на оплату орендної плати, в тому числі, за 2018 - 2020 роки включно.

Досліджуючи вказані докази, судом встановлено та не заперечується сторонами, що у вказаних відомостях про отримання орендної палати на суми: 12000 грн. та 45000 грн. за 2018 рік, у сумі 12000 грн. за 2019 рік, у сумі 15000 грн. за 2020 рік, розписувався син позивачки ОСОБА_2 , що також підтверджується показаннями останнього, допитаного в суді першої інстанції в якості свідка.

Представник відповідача також підтвердив той факт, що від імені позивача у відомостях розписувався ОСОБА_2 , вказував, що ОСОБА_2 був уповноважений отримувати орендну плату від імені позивачки на підставі довіреності від 14 листопада 2020 року.

Такі доводи колегією суддів не приймаються.

Як вбачається із змісту довіреності серія СБ №500586 остання була видана 14 листопада 2020 року в м. Горлівка Донецької Народної Республіки , посвідчена нотаріусом Горлівського міського територіального округу Карпенко С.А. за реєстрованим №21277.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення , м. Горлівка Донецької області належить до переліку населених пунктів на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Статтею 1 Закону від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (з наступними змінами) Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України встановлено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Частинами 2, 3, 4 статті 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.

Враховуючи вищенаведені норми права, висновки суду першої інстанції щодо недопустимості довіреності 14 листопада 2020 року серії СБ №500586 в якості доказу, оскільки остання видана з порушенням порядку, встановленого законодавством України, є законним та обгрунтованим.

Твердження відповідача про те, що хоча і вказана вище довіреність була посвідчена неуповноваженою особою, проте, на цій довіреності міститься особистий підпис ОСОБА_1 - колегією суддів також не приймаються.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Частинами 1 та 4 статті 245 ЦК України передбачено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Проте, в матеріалах справи відсутня належно оформлена довіреність від ОСОБА_1 , якою остання уповноважила ОСОБА_2 на отримання від її імені орендної плати за вказаними вище договорами оренди.

За таких обставин підстав вважати, що у вказаних вище відомостях про отримання орендної плати розписувалась уповноважена особа - немає.

Що стосується чеку від 27 грудня 2019 року, то в ньому відсутні відомості щодо призначення платежу. Крім того, даний платіж був здійснений фізичною особою ОСОБА_4 , а не юридичною особою ТОВ Софія-Близнюки .

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які свідчили б про отримання позивачем орендної плата за 2018-2020 роки - матеріали справи не містять та відповідачем не надано, як і відсутні докази направлення відповідачем листа позивачу щодо можливості отримання орендної плати за спірні періоди та відмови позивача від її отримання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доведеними доводи позивача щодо невиконання відповідачем свого обов`язку щодо виплати орендної плати за 2018-2020 роки, що є підставою для розірвання спірних договорі оренди зелі.

Доводи відповідача, що судом безпідставно не враховано фіскальний чек від 10 жовтня 2017 року - є безпідставними, оскільки як було зазначено судом, позивачем заявлені позовні вимоги що стягнення заборгованості по орендні плати за період з 2018-2020 роки, доводи позивача стосуються невиплати орендної плати саме за цей період, тому докази щодо оплати орендної плати за інший період (в даному випадку за 2017 рік) знаходить поза межами предмету доказування.

Що стосується позовних вимог, щодо стягнення заборгованості із виплати орендної плати за період з 2018-2020 роки, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 526 , 527 , 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України ).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання. Зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України ).

Невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 1 ст. 611 ЦК).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 524, 533 - 535, 625 ЦК України грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10. 2011 року у справі № 6-38цс11, від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 року у справі № 6-42цс11) та нараховуються незалежно від вини боржника (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі № 6-38цс11).

Заходи відповідальності за порушення грошового зобов`язання та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена (постанови Верховного Суду України від 6.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13).

Відповідно до Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: нормативна грошова оцінка зелельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0326 складає 175871,61грн.; з кадастровим номером 6320686300:02:001:0447 - 168101,02грн.; з кадастровим номером 6320686300:02:001:0448 - 167124,28грн.; з кадастровим номером 6320686300:02:001:0449 - 143433,73грн.

Як зазначалось вище, за умовами чотирьох договорів оренди від 06 червня 2016 року орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір пені, у разі невнесення орендної плати у стоки визначені спірними договорами, складає 0,01% від несплаченої суми за кожень день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Так, згідно наведеного розрахунку суду першої інстанції, який жодною із сторін не оспорюється загальний розмір заборгованості по виплаті орендної плати, з уразування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військового збору 1,5%, за період з 2018-2020 року складає 47 420,73грн., яка складається з:

суми орендної плати з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0326 - 12741,90грн.;

сума орендної плати з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0447 - 12178,92грн.;

сума орендної плати з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0448 - 12108,15грн.;

сума орендної плати з оренди земелної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0449 - 10391,76грн.;

Оскільки судом встановлено та висновки суду не спростовано відповідачем, щодо порушення сотаннім виконання умов чотирьох договорів оренди землі від 06 червня 2016 року, а саме щодо виплати позивачу орендної плати у порядку та розмірах встановлених цими договорами, тому наявні підстав для нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Так, згідно наведеного розрахунку судом першої інстанції, який також не спростовано сторонами:

загальна сума заборгованості по пені нарахованої в межах спірного періоду становить 1 994,84грн., яка складається із:

заборгованості по пені нарахованої на підставі договору оренди землі від 06 червня 2016 року з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0326 - 536,01грн.

заборгованості по пені нарахованої на підставі договору оренди землі від 06 червня 2016 року з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0447 - 512,33грн.;

заборгованості по пені нарахованої на підставі договору оренди землі від 06 червня 2016 року з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0448 - 509,35грн.

заборгованості по пені нарахованої на підставі договору оренди землі від 06 червня 2016 року з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0449 - 437,15грн.;

загальна сума 3% річних з оренди чотирьох земельних ділянок, за спірний період, складає становить 1639,59грн., яка складається з:

3% річних з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0326 - 440,55грн.

3% річних з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0447 - 421,09грн.;

3% річних з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0448 - 418,65грн.

3% річних з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0449 - 359,30грн.

загальна сума інфляційних втрат з оренди чотирьох земельних ділянок, за спірний період, складає 3 398,48грн., яка складається з:

інфляційних втрат з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0326 - 913,17грн.

інфляційних втрат з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0447 - 872,82грн.;

інфляційних втрат з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0448 - 867,75грн.

інфляційних втрат з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0449 - 744,74грн.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи доведеність позивачем заявлених позовних вимог щодо розірвання чотирьох договорів оренди від 06 червня 2016 року, тому висновки суду першої інстанції щодо припинення іншого речового права - право оренди чотирьох земельних ділянок за ТОВ СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ відповідають вимогам закону.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суд, яке ухвалене з дотримання вимог закону.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ Лисенко О.В. - залишити без задоволення.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 10 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2022 року.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна