Рішення

від 11.02.2022 по справі 302/1350/21

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1350/21

№ 2/302/46/22

Номер рядка звіту 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2022 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді КривкаВ. П

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду в смт.Міжгір`ї, у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Приймак О.Ю., до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 200608,22 грн та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

25.11.2021 року представник позивача адвокат Приймак О.Ю. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу в розмірі 200608,22 грн за договором позики. Позов обгрунтовано так.

11.09.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів на суму 200 000 грн, що на момент укладення вказаного договору було еквівалентно 7345 доларам США. Згідно цього договору відповідач зобов`язався повернути позивачу зазначену суму грошових коштів до 25.09.2021 року. На підтвердження факту отримання у ОСОБА_1 грошової суми відповідач написав в присутності двох свідків власноручно розписку про отримання коштів та із зазначенням дати повернення цих коштів. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та до вказаної дати позичені гроші позивачу не повернув. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути кошти, однак ОСОБА_2 ігнорує всі вимоги позивача та борг не повертає. Сторона позивача покликається на ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, п.п. 6-9 Положення про процентну політику Національного банку України та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 200608,22 грн, з яких 200000 грн - сума основного боргу, 608,22 грн - 3 % річних. Також стороною позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у виді судового збору та витрат на правову допомогу.

Згідно ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, від сторін до суду не надходили.

Ухвалою суду від 10.12.2021 року задоволено клопотання сторони позивача про забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку ОСОБА_2 , площею 0,2 га, кадастровий номер 2122481600:01:002:0023.

Відповідач ОСОБА_2 будучи повідомленим про розгляд справи судом за адресою, фактичного місця проживання, відзив на позовну заяву та будь-які клопотання до суду не подавав.

Позивач ОСОБА_1 24.01.2022 року подав суду оригінал Розписки від 11.09.2021, яка складена в м.Виноградів ОСОБА_2 про отримання ним в ОСОБА_1 грошові кошти в борг в сумі 200000 грн на строк до 25.09.2021, та квитанцію про оплату послуг адвоката в сумі 10000 грн.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст позовних вимог та зміст оригіналу боргової розписки гр. ОСОБА_2 суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю виходячи з такого.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу боргових зобов`язань.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до оригіналу розписки від 11.09.2021 року, наданої відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 у присутності двох свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оригінал якої досліджено судом, а також долучено до матеріалів справи, відповідач взяв в борг у позивача 200 тисяч гривень 11.09.2021 року і зобов`язався вказану суму повернути ОСОБА_1 до 25 вересня 2021 року.

Дані обставини відповідачем не заперечені та не спростовані, жодним доказом.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано перед позивачем зобов`язання щодо повернення коштів згідно боргової розписки від 11.09.2021 року, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу 200000 грн та 608, 22 грн, як 3 % річних.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1ст. 207 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, 11.11.2015 року в справі № 6-1967цс15.

З наявної в матеріалах справи розписки від 11.09.2021 року вбачається, що строк позики розпочинається з моменту підписання розписки і становить до 25.09.2021 року.

Отже, вказана розписка містить в собі інформацію щодо отримання позичальником ОСОБА_2 коштів в борг у гр. ОСОБА_1 та зобов`язання щодо повернення боргу у визначений строк.

Статтею 545 ЦК України врегульовано питання щодо підтвердження виконання зобов`язання, зокрема передбачено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

З наведеного вбачається, що доказом повернення позики є факт передачі позикодавцем оригіналу боргового документа позичальникові, або зазначення кредитором відомостей у розписці про повернення боргу щодо неможливості повернення боргового документа. Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 25.04.2012 року, справа № 6-24ц12.

Ці обставини, з урахуванням вимог ст. 545 ЦК України, свідчать про невиконання відповідачем боргового зобов`язання перед позивачем.

Відповідно до ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

У частині ч. 1 ст.527 ЦК України сформульоване загальне правило, відповідно до якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Із розписки, написаної відповідачем ОСОБА_2 , вбачається, що він взяв на себе зобов`язання повернути позивачу ОСОБА_1 кошти у сумі 200000 грн в строк до 25.09.2022.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі.

Стороною позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у виді судового збору в сумі 2454 грн та витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн.

Така вимога позивача закріплена в ч. 1 ст. 134 ЦПК (попереднє визначення суми судових витрат), п. 9 ч. 1 ст. 175 ЦПК (вимоги до позовної заяви). За цих підстав, суд надає оцінку поданим позивачем до суду доказам на ствердження понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн, що підтверджено договором про надання правової (правничої) допомоги, укладеним позивачем і АБ "Приймак та Партнери", в особі керуючого адвокатським бюро Приймак М.М., та актом виконаних робіт (наданих послуг з правової допомоги). При вирішенні зазначеного питання суд керується положеннями статті 141 ч.1, ч.3 ЦПК України і вважає за необхідне задовольнити ці витрати в повному розмірі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат у виді судового збору в сумі 2000 грн (сплачений за подання позову до суду) та 454 грн (сплачений за подання заяви про забезпечення позову) підлягає до задоволення, оскільки вказані судові витрати понесені позивачем підтверджені документально.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 ) суму боргу за договором позики в розмірі 200000 грн та 608,22 грн - 3 % річних, всього 200608 (двісті тисяч шістсот вісім) грн 22 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати у виді: судового збору в сумі 2454 грн, витрати за послуги надання правової допомоги в сумі 10000, всього 12454 (дванадцять тисяч чотиристо п`ятдесят чотири) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцять днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Суддя: В. П. Кривка