Постанова

від 09.02.2022 по справі 327/58/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.02.2022 Справа № 327/58/19

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 327/58/19Головуючий у 1-й інстанції Завіновська А.П. Повний текст рішення складено 10.02.2021 року. Пр. № 22-ц/807/19/22Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Лишенка Сергія Сергійовича на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя

та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 в особі представника Коломоєць І.В. звернулася до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 2-10), який в подальшому було неодноразово уточнено (остання редакція від 15.11.2019 року т.с. 2 а.с. 86-94) , в якому просила:

- визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на 43/100 частини житлового будинку , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями до нього;

- визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,15 га, з кадастровим номером 2324955100:06:001:0119;

- визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину коштів, що розміщені в АТ КБ Приватбанк в сумі 107000,00 грн., шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь останньої грошової компенсації в сумі 107000,00 грн.;

- визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину коштів, що розміщенні в АТ Райффайзен банк Аваль в сумі 21824,00 грн., шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь останньої грошової компенсації в сумі 21824,00 грн.;

- визнати за нею нею - ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 6,5283 га , з кадастровим номером 2324955100:01:001:0028, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію Ѕ частини вартості майнових прав відповідача у ТОВ Прогрес в розмірі 6549088,00 грн.

Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначала, що вона та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.12.1985 року по 09.10.2017 року, який було розірвано заочним рішенням Розівського районного суду Запорізької області у справі № 327/277/17.

За час шлюбу ОСОБА_3 за договором дарування від 13.12.2004 року у подарунок від матері отримав будинок АДРЕСА_1 з надвірними господарськими будівлями, вартість якого на той час складала 38871,00 грн. В період шлюбу для покращення умов проживання, внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя було здійснено поліпшення будинку , а саме в 2014 році реконструйовано будинок та лазню, добудовано мансарду, сарай-гараж, вбиральню-душ, каналізаційну яму, поставлено чотири паркани, ворота, три хвіртки, викладено замощення, через що вартість домоволодіння істотно збільшилась і на даний час складає 289 662, 00 грн., що визначено оцінювачем ФОП ОСОБА_5 , тобто істотне збільшення будинку складає 250791,00 грн. (289662,00 грн. - 38871,00 грн. = 250791,00 грн.), що є спільним майном подружжя, а тому частка позивачки у спірному домоволодінні складає 43,29 %, або 125395,50 грн. (250791,00 грн./2 = 125395,50 грн. = 43,29%), тобто 43/100 (43 %=43/100=43х1/100х1=43/100), яке відповідно до ст. 62 СК України є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу.

Окрім цього, за час шлюбу згідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 19.11.2013 року, було придбано земельну ділянку, яка оформлена на ім`я відповідача площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2324955100:06:001:0119, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка виходячи з положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України та з урахуванням частки позивачки у домоволодінні (43 %), буде становити 0,0645 га вартістю 2805,75 грн. (0,0645х 43,5 грн. (вартість 1 га).

Також за час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, відповідачем здійснено внесок до статутного капіталу ТОВ Прогрес в розмірі 100827,00 грн., що складає 11,2 % у статутному капіталі товариства, а тому позивачка набуває право вимоги виплати їй частини вартості майнових прав відповідача у товаристві, в розумінні ст. 190 ЦК України. На час розірвання шлюбу (найближча звітна дата 31.12.2017 року) балансова вартість ТОВ Прогрес становила 116948000,00 грн., і відповідно частка відповідача у статутному капіталі - 13098176,00 грн. (11,2%), половина з якої становить - 6549088,00 грн., що і належить позивачці.

Під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, ОСОБА_3 на своє ім`я було розміщено грошові кошти на банківських рахунках в АТ КБ ПриватБанк в сумі 214000,00 грн. та в АТ Райффайзен банк Аваль в сумі 43648,00 грн., які відповідно до положень ст. 61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності та підлягають поділу в рівних частинах, що становить 128824,00 грн. (107000, 00 грн. + 21824,00 грн.).

Крім того, в період шлюбу ОСОБА_3 за рахунок спільних коштів подружжя, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЗП № 032827, виданого 09.09.1999 року Розівською селищною радою Розівського району Запорізької області, отримав у приватну власність земельну ділянку площею 6,5283 га, з кадастровим номером 2324955100:01:001:0028, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угіддя - рілля, а тому відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, ст. 17 Закону України Про власність , ч. 2 ст. 112 ЦК УРСР, вказана земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя і також підлягає поділу, внаслідок чого частка позивачки буде становити 3,26415 га вартістю 81552,00 грн. (3,26415 га х 24 984, 00 грн. (вартість 1 га).

На підставі викладеного, ОСОБА_1 в особі її представника - адвоката Коломоєць І.В. у позовній заяві (в останній редакції від 15.11.2019 року) , просила визнати вищезазначене майно спільною сумісною власністю подружжя та здійснити його поділ.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Антіпову Т.А. (т.с. 1 а.с. 57).

Ухвалою судді Розівського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2019 року відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи (т.с. 1 а.с. 95-96).

У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою (т.с. 1 а.с. 109-110), яку в подальшому було уточнено (редакція від 25.04.21019 року т.с. 1 а.с. 129-130), в якій просив: - визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя; - стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію в розмірі Ѕ вартості квартири АДРЕСА_2 у розмірі 280000,00 грн.; - стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відшкодування витрат по оплаті судового збору в розмірі 2800,00 грн.

В обґрунтування свого зустрічного позову ОСОБА_3 зазначав, що в період шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23.10.2009 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Шевченко Т.В., він і позивачка, придбали трьохкімнатну квартиру, загальною площею 67,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 560000,00 грн. Право власності на вказану квартиру було оформлено на ОСОБА_1 , а тому виходячи з положень ст. ст. 69, 71 СК України, ст. 364 ЦК України, він має право на Ѕ частину квартири, компенсація за яку складає 280000,00 грн.

Ухвалою судді Розівського районного суду Запорізької області від 06 травня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 прийнято до провадження, об`єднано його в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя (т.с. 1 а.с. 138).

В автоматизованому порядку суддею Завіновською А.П. у цій справі замінено суддю Антіпову Т.А. (т.с. 1 а.с. 175). Ухвалою суду першої інстанції дану справу прийнято до провадження та розпочато її судовий розгляд зі стадії відкриття провадження за правилами загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (т.с. 1 а.с. 176).

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2021 року (т.с. 3 а.с. 211-219) позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 грошові кошти, розміщені в АТ Райффайзен банк Аваль в розмірі 43648,00 грн., на ім`я ОСОБА_3 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) Ѕ частину грошових коштів, розміщених в АТ Райффайзен банк Аваль на ім`я ОСОБА_3 в розмірі 21824,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму понесених судових витрат у виді судового збору в розмірі 20,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2000,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ТОВ Прогрес відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині (відмови у задоволенні первісного позову в частині), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні , позивач ОСОБА_1 в особі представника Лишенка С.С. у своїй апеляційній скарзі (т.с. 3 а.с. 228-230) просила рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати частково та змінити рішення в частині : визнати майно спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та здійснити поділ наступним шляхом:

- визнати за нею - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на Ѕ частині земельної ділянки , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 2324955100:06:001:0119, площею 1500 м2;

- визнати за нею - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на Ѕ частину коштів, розміщені в ПАТ КБ Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570) в сумі 107000,00 грн., шляхом стягнення з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошової компенсації в сумі 107000,00 грн.;

- стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) як компенсацію Ѕ вартості майнових прав в ТОВ Прогрес (код ЄДРПОУ 03748986) у розмірі 6549088,00 грн.;

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 6,5283 га, за адресою: Розівська сщ/рада, Розівський район, Запорізька область, кадастровий № 2324955100:01:001:0028.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 3 а.с. 238). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника Лишенка С.С. у цій справі відкрито (т.с. 3 а.с. 251), дану справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 3 а.с. 252), з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів Запорізького апеляційного суду, а також щорічної відпустки судді-доповідача у червні-липні 2021 року (т.с. 4 а.с. 27).

ОСОБА_3 (т.с. 4 а.с. 7-9) та ТОВ Прогрес (т.с. 4 а.с. 19-20) подали відзиви на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Лишенка С.С. у цій справі.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 18 серпня 2021 року (т.с. 4 а.с. 32), не відбувся в порядку задоволення першого клопотання апелянта ОСОБА_1 в особі представника Лишенка С.С. про його відкладення через зайнятість представника у цей день і час у засіданні комісії з оцінки корупційних ризиків Запорізької обласної ради, членом якої він є (т.с. 4 а.с. 28), та був відкладений з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень), а також додаткової відпустки судді-доповідача у жовтні 2021 року (т.с. 4 а.с. 52).

У судове засідання 08 грудня 2021 року (т.с. 4 а.с. 57-58) апелянт ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лишенко С.С. повторно не з`явились, Лишенка С.С. повторно подав клопотання не розглядати дану справу по суті за його відсутності, оскільки він у цей день і час зайнятий в інтересах іншої особи в іншій справі (кримінальній) в іншому суді у м. Києві (т.с. 4 а.с. 56), розглянути без участі його та ОСОБА_1 лише клопотання про призначення експертизи, яке було додатком до апеляційної скарги (т.с. 3 а.с. 231-233).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року (т.с. 4 а.с. 60-67) за присутності представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Борисенка В.А. (т.с. 4 а.с. 10) до початку розгляду цієї справи по суті в порядку задоволення вищезазначеного клопотання ОСОБА_1 в особі представника Лишенка С.С. про призначення судової експертизи у цій справі (т.с. 3 а.с. 231-233) призначено у цій справі комплексну судову експертизу за експертними спеціальностями : 10.10 Визначення, оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд , 10.14 Оцінка земельних ділянок , 12.1 Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів , 12.2 Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу, завданого власнику транспортного засобу для визначення дійсної (ринкової) вартості майна, що перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес станом на 09 жовтня 2017 року та судову економічну експертизу за експертною спеціальністю: 11.2 Дослідження документів про економічну діяльність підприємств та організацій для визначення дійсної (ринкової) вартості частки майна ОСОБА_3 , як у ТОВ Прогрес у разі виходу його як учасника з товариства, станом на 09 жовтня 2017 року, проведення якої доручити експертам ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЦЕНТРУ МВС УКРАЇНИ (Код ЄДРПОУ 25575055, Юридична адреса: 49070 м. Дніпро вул. Короленка, 4 Адреса розміщення: 49033 м Дніпро, Будівельний тупик, 1, Телефони для довідок: (056) 732-16-96, Електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_4), на вирішення якої поставлено питання:

- яка дійсна (ринкова) вартість майнових прав ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), як учасника в Товаристві з обмеженою відповідальністю Прогрес (ЄДРПОУ 03748986, 70300, Запорізька обл., Розівський район, селище міського типу Розівка, ВУЛИЦЯ ВИЗВОЛИТЕЛІВ, будинок 13, Телефон 1: 97156 , Телефон 2: 97285 , Адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_5 станом на 09.10.2017 року?

Для проведення експертизи надано:

- Інформацію головного управління Держпраці у Запорізькі області від 04.12.2019 р. 08/02.6-21/10516 про зареєстровані технологічні транспортні засоби ТОВ Прогрес (код 037448986) (т.с. 2 а.с. 136),

- Інформацію Головного управління Держспоживслужби в Запорізькій області від 04.12.2019 р. № 06-1116/7537 щодо зареєстрованої техніки в Реєстрі автоматизованого обліку машин: Прогрес (код 03748986) (т.с. 2 а.с. 137-138),

- Витяг з Державного реєстру транспортних засобів ТОВ Прогрес (код 03748986), наданого Сервісним центром МВС України в Запорізькій області, від 29.11.2019 р. (т.с. 2 а.с. 138 зворот-141),

- Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ Прогрес (код 03748986) від 13.01.2020 р. (на 1427 арк., доданий у матеріали цієї справи в електронному вигляді на флеш накопичувачі (Cruzer Force 32 GB - т.с. 2 а.с.158-159),

- Баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2017 р. ТОВ Прогрес (код 03748986) (т.с. 2 а.с. 143),

- Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 рік ТОВ Прогрес-03748986) (т.с.2 а.с. 142).

Встановлено строк проведення експертизи - 2 (два) місяці.

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обовязків.

Оплату послуг експертизи покладено на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 засоби зв`язку: тел. НОМЕР_6 , поштова адреса: через представника, представник: Адвокатське об`єднання Юрлюкссервіс (ЄДРПОУ 40437337) адвокат Лишенко Сергій Сергійович, 69035 м. Запоріжжя пр. Соборний, 155 оф. 79, РНОКПП НОМЕР_7 , засоби зв`язку: тел. НОМЕР_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Копії цієї ухвали надіслано учасникам цієї справи для відома, ОСОБА_1 для відома та виконання.

Копію цієї ухвали разом із матеріалами цієї цивільної справи ЄУН 327/58/19 у 4-х томах, у тому числі в яких містяться: - Інформація головного управління Держпраці у Запорізькі області від 04.12.2019 р. 08/02.6-21/10516 про зареєстровані технологічні транспортні засоби ТОВ Прогрес (код 037448986) (т.с. 2 а.с. 136), - Інформація Головного управління Держспоживслужби в Запорізькій області від 04.12.2019 р. № 06-1116/7537 щодо зареєстрованої техніки в Реєстрі автоматизованого обліку машин: Прогрес (код 03748986) (т.с. 2 а.с. 137-138), - Витяг з Державного реєстру транспортних засобів ТОВ Прогрес (код 03748986), наданого Сервісним центром МВС України в Запорізькій області, від 29.11.2019 р. (т.с. 2 а.с. 138 зворот-141), Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ Прогрес (код 03748986) від 13.01.2020 р. (на 1427 арк., доданий у матеріали цієї справи в електронному вигляді на флеш накопичувачі (Cruzer Force 32 GB - т.с. 2 а.с.158-159), - Баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2017 р. ТОВ Прогрес (код 03748986) (т.с. 2 а.с. 143), - Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 рік ТОВ Прогрес-03748986) (т.с.2 а.с. 142), надіслано експертам ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЦЕНТРУ МВС УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 25575055, Юридична адреса: 49070 м. Дніпро вул. Короленка, 4 Адреса розміщення: 49033 м Дніпро, Будівельний тупик, 1, Телефони для довідок: (056) 732-16-96, Електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_4) для виконання.

Роз`яснено учасникам цієї справи наслідки ухилення від участі в експертизі (ст. 109 ЦПК України), а саме: у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Провадження у цій справі на час проведення експертизи зупинено.

У січні 2022 року від ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЦЕНТРУ МВС УКРАЇНИ надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи № КСЕ-19/104-21/40415 від 30 грудня 2021 року (т.с. 4 а.с. 72-76) з підстав, зазначених у цьому повідомленні.

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 4 а.с. 80) апеляційне провадження у цій справі поновлено, призначено дану справу до апеляційного розгляду.

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 4 а.с. 87, 89-91), у тому числі апелянт ОСОБА_1 через свого представника адвоката Лишенка С.С. (т.с. 3 а.с. 234), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України , всі учасники цієї справи, окрім представника ОСОБА_3 - адвоката Бистрова Д.А. (т.с. 4 а.с. 93 ), не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили.

При цьому, від представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Лишенка С.С., який особисто ознайомився із вищезазначеним повідомленням експертної установи про неможливість проведення заявленої ним експертизи у цій справі завчасно - 25.01.2022 року (відмітка останнього на його заяві про ознайомлення (т.с. 4 а.с. 89 зворот), після цього інших клопотань перед апеляційним судом не заявляв , надійшло третє клопотання про відкладення розгляду цієї справи (т.с. 4 а.с. 97-99) через те, що він, як представник ОСОБА_1 , не має можливості брати участь у зазначеному судовому засіданні через погане самопочуття, наявність симптомів ГРВІ та здачу вранці 09.02.2022 року (тобто у день даного судового засідання апеляційного суду ) пцр-тесту на коронавірусну інфекцію, результат якого ще не відомий, без надання будь-яких письмових (у тому числі) медичних доказів на підтвердження викладеного у клопотанні взагалі.

Хоча, 30 березня 2020 року прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби COVID-19 . Цим законом внесені зміни до ЦПК України, зокрема ч. 4 ст. 212 ЦПК України у цій редакції передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби COVID-19, учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи спеціальній статус , або Державною судовою адміністрацією України.

Отже, ОСОБА_1 або її представник - адвокат Лишенко С.С. не були позбавлені можливості вжити заходів для забезпечення участі у даному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів .

Проте, цим правом у цій справі не скористались на свій власний розсуд.

В силу вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Також, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Апеляційне провадження у цій справі було відкрито апеляційним судом ще у квітні 2021 року (т.с. 3 а.с. 251).

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд виходить з того, що якщо вищезазначені учасники цієї справи не з`явились в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі та прийняття законної і обґрунтованої постанови, не відкладаючи розгляду справи, він може розглянуту дану справу в апеляційному порядку по суті. Оскільки, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасників судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення їх про дату, час і місце розгляду цієї справи апеляційним судом, не є підставою для скасування постанови апеляційного суду, прийнятої за відсутністю цих учасників справи та їх представників.

За таких обставин, апеляційний суд на підставі ст. 371-372 ЦПК України ухвалив : у задоволенні третього клопотання представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Лишенка С.С. про відкладення розгляду цієї справи відмовити , розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутністю представника ОСОБА_3 - адвоката Бистрова Д.А. (т.с. 4 а.с. 93), на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - адвоката Бистрова Д.А., дослідивши зміст вищезазначеного повідомлення про неможливість проведення експертизи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника Лишенка С.С. у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Встановлено, що всі учасники цієї справи, у тому числі зустрічний позивач ОСОБА_3 в частині задоволення позовних вимог первісного позивача ОСОБА_1 та в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову , із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Первісний позивач ОСОБА_1 в особі представника Лишенка С.С. оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині відмовлених її первісних позовних вимог у цій справі щодо визнання спільною сумісною власності та поділу майна подружжя у вигляді:

- земельної ділянки , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 2324955100:06:001:0119, площею 1500 м2;

- коштів, розміщених в ПАТ КБ Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570) в сумі 107000,00 грн., шляхом стягнення з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошової компенсації в сумі 107000,00 грн.;

- компенсації Ѕ вартості майнових прав в ТОВ Прогрес (код ЄДРПОУ 03748986) у розмірі 6549088,00 грн.;

- земельної ділянки площею 6,5283 га, за адресою: Розівська сщ/рада, Розівський район, Запорізька область, кадастровий № 2324955100:01:001:0028.

За таких обставин, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника Лишенка С.С. і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, - в частині відмовлених первісних позовних вимог ОСОБА_1 у вищезазначеній частині.

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, суд першої інстанції керувався ст. 22 КпШС України, ст. ст. 57, 60, 62, 63, 68-71 СК України, ст. ст. 113, 115, 177-179, 182, 331, 368, 372, 376, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. ст. 1, 12 Закону України Про господарські товариства , ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. ст. 4, 12, 13, 14, 76-81, 133, 137, 141, 211, 258-259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоведеності останнього у цій частині, відсутності підстав для задоволення останнього у цій частині.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є обґрунтованим та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_1 посилаючись на норми ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки , з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,15 га, з кадастровим номером 2324955100:06:001:0119.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 19.11.2013 року належить земельна ділянка площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2324955100:06:001:0119, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.с. 3 а.с. 123, 124).

Оскільки у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 в частині визнання права власності на 43/100 частину житлового будинку відмовлено , то в даному випадку положення ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, на які посилалася первісний позивач та її представник, як на підставу для задоволення позову в цій частині, відсутні .

ОСОБА_1 у первісному позові просила стягнути компенсацію Ѕ частини вартості майнових прав відповідача у ТОВ Прогрес в розмірі 6549088,00 грн., зазначаючи, що за час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, останнім здійснено внесок до статутного капіталу ТОВ Прогрес в розмірі 100827,00 грн., що складає 11,2 % у статутному капіталі товариства, а тому вона набуває право вимоги на частину вартості майнових прав відповідача, в розумінні ст. 190 ЦК України, яку визначала з балансової вартості ТОВ Прогрес станом на 31.12.2017 року.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є одним із засновників ТОВ Прогрес , його частка у статутному капіталі Товариства станом на 08.06.2017 року складала 100 827, 00 грн., або 11,2 % (т.с. 2 а.с. 242 зв. ст., 245, 246, 248-250).

В подальшому згідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ Прогрес № 2 від 17.01.2019 року, ОСОБА_3 було надано згоду на відчуження його частини частки у статутному капіталі Товариства на користь іншої особи - ОСОБА_7 в розмірі 99 814, 33 грн., або 11,0 %. Відповідно частка ОСОБА_3 у статутному капіталі Товариства склала 1 012, 67 грн., або 0,12 %, про що було внесено відповідні зміни до статуту Товариства, затвердженого протоколом загальних зборів № 9 від 15.05.2019 року та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.с. 2 а.с. 251, 252-260, 261-263).

За змістом ст. 113 ЦК України та ст. 1 Закону України Про господарські товариства товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі ст. 115 ЦК України та ст. 12 Закону України Про господарські товариства господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Висновок щодо застосування зазначених норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому, одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 11.03.2020 року у справі № 161/19023/17).

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 фактично про стягнення частини вартості майна (балансової вартості) товариства, виходячи з частки відповідача, є такими, що не узгоджуються з вимогами діючого законодавства, та є підставою для відмови у позові в цій частині.

Стосовно грошових коштів, розміщених в АТ КБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_3 в розмірі 214000,00 грн., то в цій частині позову ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно відмовив з таких підстав.

Позивачка просила визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя грошові кошти, розміщені в АТ КБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_3 в розмірі 214000,00 грн., здійснивши їх відповідний поділ в рівних частинах , надавши на підтвердження наявності такого спільного майна подружжя декларацію відповідача, подану як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік , в якій зазначена вказана грошова сума (т.с. 1 а.с. 27-32).

Відповідач в судовому засіданні в суді першої інстанції, заперечуючи проти задоволення позову в цій частині зазначав, що вказані грошові кошти є його особистою власністю, не відносяться до банківського вкладу (депозиту), а є лише картковим рахунком (карткою), який він періодично поповнює власними грошовими коштами та використовує для здійснення відповідних витрат. Представники відповідача в цій частині також посилалися на те, що вказана декларація є недопустимим доказом, оскільки не містить посилання, з якого ресурсу цей доказ було отримано, а також що на час розірвання шлюбу на картковому рахунку відповідача перебувало лише 13112, 48 грн., на підтвердження чого надали відповідні виписки з банку по картковому рахунку ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з такими доводами відповідача та його представників, судом першої інстанції зазначено, що з відкритих та публічних даних Єдиного державного реєстру декларацій встановлено, що відповідач ОСОБА_3 мав грошові кошти, розміщені у АТ КБ Приватбанку в розмірі 214000,00 грн., про що ним зазначено у декларації поданій за 2017 рік, як особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Разом з тим, під час судового розгляду справи в суді першої інстанції виявилось неможливим встановити час набуття та джерело походження цих коштів, враховуючи, що в декларації відповідача зазначені відомості за увесь 2017 рік, а шлюб між сторонами розірвано 09.10.2017 року.

І хоча виписки по картковому рахунку відповідача, на яких станом на час розірвання шлюбу знаходились грошові кошти у значно меншому розмірі, суд першої інстанції правильно вважав, що не можуть свідчити про відсутність інших рахунків відповідача у вказаному банку, водночас неможливість, внаслідок пасивної процесуальної поведінки сторін, визначитися з тим, чи були набуті вказані грошові кошти під час шлюбу, джерело їх набуття, позбавило суд першої інстанції можливості встановити чи відносяться вказані грошові кошти до об`єкту спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки збирання доказів не є обов`язком суду , а саме на учасників справи згідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, покладено обов`язок доведення обставин , які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмовити у цій частині позовних вимог ОСОБА_1 .

Крім того, суд першої інстанції правильно не вбачав правових підстав і для задоволення первісного позову ОСОБА_1 про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділу земельної ділянки площею 6,5283 га, з кадастровим номером 2324955100:01:001:0028, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, відповідачу ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЗП № 032827, виданого 09.09.1999 року Розівською селишною радою Розівського району Запорізької області, надано у приватну власність земельну ділянку площею 6,5283 га, з кадастровим номером 2324955100:01:001:0028, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.с. 3 а.с. 122, 125, 126).

Отже, наведені обставини свідчать про те, що вказана земельна ділянка була набута відповідачем ще в 1999 році, тобто спірні правовідносини виникли до 01 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України, зазначений Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року . За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Виходячи з роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону України Про власність , стаття 22 КпШС України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім`ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 статті 17, стаття 18, пункт 2 статті 17 Закону України Про власність ).

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб і сім`ю України (в редакція яка була чинна на момент спірних правовідносин), вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст. 25 КпШС) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст. 28 КпШС).

З рішення виконавчого комітету Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області від 24.02.1999 року № 39, яке послугувало підставою для видачі ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на землю, судом першої інстанції правильно встановлено, що вказана земельна ділянка надана останньому, в процесі розпаювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств , відповідно до Указів Президента України від 10.11.1994 року Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва та від 08.08.1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям , згідно до яких право на земельну частку (пай) мали члени сільськогосподарських підприємств, в тому числі, які раніше працювали в колгоспах, радгоспах та інших сільськогосподарських підприємствах (т.с. 3 а.с. 117, 121).

Отже, оскільки спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_3 безоплатно, в процесі розпаювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств, а не набута шляхом сумісних зусиль подружжя, то режим спільного сумісного майна подружжя на цю земельну ділянку не поширюється , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 в цій частині.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника Лишенка С.С. дублюють доводи її первісного позову в оскаржуваній частині у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а лише відображають позицію позивача, яку вона та її представник вважають єдино правильною та єдино можливою.

Суд першої інстанції розглянув дану справу в частині, яка фактично є предметом апеляційного оскарження, з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, у цій справі відсутні.

Первісний позивач ОСОБА_1 та її представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування первісного позову позивача у цій справі в частині, яка фактично є предметом апеляційного оскарження.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Проте, апеляційним судом встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

Оскільки, хоча й суд першої інстанції при вищевикладених встановлених фактичних обставинах цієї справи не зовсім вірно (лише через зловживання процесуальними правами іншого представника первісного позивача ОСОБА_1 - адвоката Коломоєць І.В.) відмовив ухвалою від 23 липня 2020 року (т.с. 3 а.с. 38-40) у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Коломоєць І.В. про призначення експертизи (т.с. 2 а.с. 182-187) у цій справі.

Проте, це не призвело до неправильності вирішення цієї справи судом першої інстанції по суті, а тому не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційним судом в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника Лишенка С.С .

Оскільки, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника Лишенка С.С. , а саме: призначив виключно саме ту експертизу та саме з приводу саме тих питань та надав на експертизу саме ті докази, які просила сторона апелянта у своєму клопотанні в апеляційному суді (т.с. 3 а.с. 231-233), при цьому отримаши повідомлення експертної установи про неможливість проведення останньої.

Зокрема, за змістом повідомлення ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЦЕНТРУ МВС УКРАЇНИ про неможливість проведення експертизи № КСЕ-19/104-21/40415 від 30 грудня 2021 року (т.с. 4 а.с. 72-76):

…На вирішення судової експертизи поставлене запитання:

Яка дійсна (ринкова) вартість майнових прав ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , будинок № учасника в Товаристві з обмеженою відповідальністю Прогрес (Ідентифікаційний код юридичної особи 03748986, 70300, Запорізька обл., Розівський район, селище міського типу Розівка, ВУЛИЦЯ ВИЗВОЛИТЕЛІВ, будинок 13, Телефон 1: НОМЕР_4 . Телефон 2: НОМЕР_5 , Адреса електронної пошти ргоgrеssоооrоz@gmail.com станом на 09.10.2017року?

Об`єкти доставлені на дослідження до канцелярії Дніпропетровського НДЕКЦ запечатані в картонну коробку. Цілістність упакування не порушено (зображення 1.1 Ілюстративної таблиці, що наведена у додатку 1 до повідомлення про неможливість проведення експертизи).

При розпакуванні картонної коробки встановлено, що в ній знаходяться матеріали цивільної справи № 327/58/19 (провадження № 22-ц/807/1646/21) в 4-х томах (зображення 1.2 Ілюстративної таблиці, що наведена у додатку 1 до повідомлення про неможливість проведення експертизи), а саме: 1-й том на 249 арк., 2-й том на 265 арк., 3-й том на 257 арк., 4-й том на 67 арк.

Експертиза призначена як комплексна за експертними спеціальностями 10.10 Визначення, оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд , 10.14 Оцінка земельних ділянок , 12.1 Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів , 12.2 Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу, завданого власнику транспортного засобу .

Разом з тим, на вирішення експертизи не поставлено жодного питання, яке відноситься до вказаних експертних спеціальностей.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень встановлені завдання та орієнтовний перелік питань, які ставляться експерту відповідної експертної спеціальності для проведення експертизи.

Основними завданнями оціночно-будівельної експертизи є: визначення різних видів вартості поліпшень земельних ділянок (будівель та їх частин, споруд, передавальних пристроїв тощо);

визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна (поліпшень земельної ділянки) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.

Основними завданнями оціночно-земельної експертизи є: експертна грошова оцінка земельних ділянок; експертна грошова оцінка прав на земельні ділянки.

Основними завданнями товарознавчої експертизи є: визначення вартості товарної продукції.

До числа основних завдань транспортно-товарознавчої експертизи належить визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього.

В матеріалах справи наявні довідки державних органів про наявність транспортних засобів у ТОВ Прогрес :

-Головного управління Держпраці у Запорізькі області від 04.12.2019р. 08/02.6-21/10516 про зареєстровані технологічні транспортні засоби ТОВ Прогрес (код 037448986) (т.с. 2 а.с. 136),

-Головного управління Держспоживслужби в Запорізькій області від

29.11.2019р. № 06-1116/7537 щодо зареєстрованої техніки в Реєстрі автоматизованого обліку машин: Прогрес (код 03748986) (т.с. 2 а.с. 137-138),

-Витяг з Державного реєстру транспортних засобів ТОВ Прогрес (код 03748986), наданого Сервісним центром МВС України в Запорізькій області, відр. (т. 2 а.с. 138 зворот - 141).

Довідки щодо наявності транспортних засобів видані на різні дати, які не співпадають з датою вказаною в ухвалі 09.10.2017 року, а також не підтверджено наявність вказаних транспортних засобів в обліку ТОВ Прогрес станом на 09.10.2017 року.

Відсутня будь-яка інформація щодо характеристик, технічного стану, зносу транспортних засобів.

Також для проведення експертизи наданий Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ Прогрес (код 03748986) від 13.01.2020 р. (на 1427 арк., доданий у матеріали цієї справи в електронному вигляді на флеш накопичувані (Cruzer Forse 32 GB - т.с. 2 а.с. 158-159).

Для проведення експертизи документи та матеріали подаються в роздрукованому та завіреному вигляді.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи.

Відповідно до ч. 4 ст. 104 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у разі необхідності суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з`ясування, та за його клопотанням дати відповідні роз`яснення щодо поставлених питань.

Відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні встановлено, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

На вирішення експертизи за експертними спеціальностями:

10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд (у разі призначення оціночно-будівельної експертизи);

10.14 Оцінка земельних ділянок (у разі призначення оціночно- земельної експертизи);

12.1 Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів (у разі призначення товарознавчої експертизи);

12.2. Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу (у разі призначення автотоварознавчої експертизи)

можливо поставити питання щодо визначення дійсної (ринкової) вартості відповідного майна, що перебуває у володінні юридичної особи на конкретну дату із зазначенням переліку майна, наданням технічної документації, вказати технічний стан, знос та визначити місце, час для огляду майна експертами.

До завдань судово-економічної експертизи за спеціальністю 11.2. Дослідження документів про економічну діяльність підприємств та організацій входить визначення документальної обґрунтованості розрахунків частки майна у разі виходу учасника зі складу засновників та передбачає відповідь на питання Чи підтверджується документально сума внеску до статутного фонду (найменування організації або учасника) та розрахунок розміру частини майна , що підлягає поверненню особі, яка вибула зі складу засновників (зазначається дата виходу)? .

Економічні категорії частка майна та ринкова вартість майнових прав не є тотожними. Визначення дійсної (ринкової) вартості майнових прав не входить до завдань судової економічної експертизи. Проведення економічної експертизи щодо визначення частки майна учасника здійснюється на підставі документів бухгалтерського обліку підприємства з урахуванням ринкової вартості активів, які обліковуються на балансі на конкретну дату, яка визначається суб`єктами оціночної діяльності та/або судовими експертами.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Вищезазначене повідомлення про неможливість проведення експертизи, саме про яку просила сторона апелянта у цій справі в апеляційному суді (т.с. 4 а.с. 72-76), є доказом, передбаченим ст. 367 ч. 3 ЦПК України, який може бути прийнятий апеляційним судом до уваги на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника Лишенка С.С .

Проте, останнім не спростовуються правильно встановлені судом першої інстанції обставини в оскаржуваній частині та правильність висновку суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_8 в оскаржуваній частині.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України, вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, в частині, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника Лишенка С.С. не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, у цій справі або ж його зміни. В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Лишенка Сергія Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2021 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, залишити без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 17.02.2022 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.