Рішення

від 14.02.2022 по справі 160/24383/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року Справа № 160/24383/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.06.2021 року №934101/1-2407-0417 в частині визнання суми податкового зобов`язання на 61 612,61 грн. та №934101-2407-0417 в частині визнання суми податкового зобов`язання на суму 61 612,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області з порушенням норм податкового та іншого законодавства України, їх прийняття грубо порушує її права, а тому вони є протиправними і підлягають скасуванню в частині визначення суми податкового зобов`язання за кожним із них на суму 61 612,61 грн., а разом на загальну суму 123 255,22 грн.

Позивач вважає, що відповідач не є суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі. Проте, прийнявши спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач фактично зміним умови договору, укладеного між позивачем та Синельниківською міською радою, в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Ухвалою суду від 07.12.2021 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції, відповідач зазначає, що після укладання договору №1 оренди земельної ділянки від 06.01.2012 року вступило в силу рішення Синельниківської міської ради від 10.02.2012 року №287-18/VI Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Синельникового , до якого згодом було внесено зміни на підставі Порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 27.04.2012 року №337-20/VI.

У зв`язку з вказаними подіями між громадянками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Синельниківською міською радою було укладено додаткову угоду від 25.01.2013 року до договору оренди земельної ділянки №1 від 06.01.2012 року про зміну розміру орендної плати.

Відповідач стверджує, що рішенням Синельниківської міської ради від 26.03.2015 року №913-50/VI Про внесення змін до Порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради затверджених рішенням міської ради від 27.04.2018 року №337-20/VI , а згодом і Рішенням Синельниківської міської ради від 21.07.2018 року №532-31/VI Про внесення змін до Порядку встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради затверджених рішенням міської ради від 27.04.2018 року №337-20/VI (що набрало законної сили 01.01.2019 року) Синельниківською міською радою було внесено змини до діючих договорів оренди земельних ділянок відносно розміру орендної плати, у тому числі щодо розміру процентних ставок.

На підставі вказаного рішення ставка орендної плати позивача змінилась з 3% на 7%.

На думку відповідача такі зміни не суперечать укладеному договору оренди та діючому законодавству.

Відповідач впевнений, що при розрахунку орендної плати за орендовану земельну ділянку за 2020 і 2021 роки орендарям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід враховувати положення рішення Синельниківської міської ради від 21.07.2018 року №532-31/VI Про внесення змін до Порядку встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради затверджених рішення міської ради від 27.04.2012 року №337-20/VI .

Однак, у порушення умов договірних відносин та діючого земельного, цивільного та податкового законодавства, останні при розрахунку орендної плати за 2020 та 2021 роки використовували нечинний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №7/1 від 16.01.2013 року.

У зв`язку з викладеним, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти відзиву, позивачем надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яку долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на норми ст. 288 Податкового кодексу України, зокрема на пункт 288.1 вказаної статті, яким встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а також на пункт 288.5 цієї статті, який встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Однак, при цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач як на підставу проведення нарахування орендної плати посилається не на договір оренди, а на рішення Синельниківської міської ради від 26.03.2015 року №913-50/VI та від 21.07.2018 року №532-31/VI.

Крім того, позивач звертає увагу, що не приймала пропозицій Синельниківської міської ради про внесення змін до договору оренди, зокрема, в частині збільшення розміру орендної плати за 2020 і 2021 роки, та не підписувала інших додаткових угод до Договору оренди, крім додаткової угоди від 25.01.2013 року.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що між Синельниківською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендарі) укладено договір оренди земельної ділянки №1 від 06.01.2012 року, відповідно до умов п. 1 Орендодавець на підставі рішення Синельниківської міської ради від 16.12.2011 року №257-16/VI надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на АДРЕСА_1 для комерційного виробництва - обслуговування торгівельно-промислового комплексу, за рахунок земель, закладів комунального обслуговування Синельниківської міської ради.

Відповідно до п.2 договору оренди зазначено, що в спільну часткову оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1213000000:01:505:0044, площею 0,3365 га.

Пунктом 3 договору оренди визначено, що на час обстеження на земельній ділянці розташоване нерухоме майно (нежитлова будівля котельні), яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу ВМС №484443 р.670 від 09.06.2009 року та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу ВЕІ №054384 р.2408 від 15.12.2006 року.

Пунктом 5 Договору оренди визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 544 322,40 грн.

Договір укладено на 49 років (п. 8).

Орендна плата складає 27 216,12 грн. за рік, що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 9).

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.12.2012 року, який відповідно до абз.5 п.47 Договору оренди є його невід`ємною частиною, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 544 322,40 грн., при цьому для її визначення застосовано коефіцієнт Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) у розмірі 2,5, що відповідає комерційному використанню.

Далі, рішенням Синельниківської міської ради від 20.06.2012року №371-22/У вирішено внести зміни до рішення міської ради від 16.12.2011 року №257-16/VI Про надання земельної ділянки в оренду громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що знаходиться на АДРЕСА_1 , в частині зміни функціонального використання земельної ділянки, змінивши словосполучення комерційне використання на виробниче використання , в частині зміни функціонального використання земельної ділянки, змінивши словосполучення з комерційного використання на виробниче використання на підставі містобудівної документації.

На підставі вище наведеного рішення Синельниківської міської ради 25.01.2013 року між Орендодавцем та Орендарями укладено Додаткову угоду до Договору оренди, якою:

- п.5 Договору оренди викладено в новій редакції - встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 529 651,00 грн.;

- п.9 Договору оренди викладено в новій редакції - встановлено, що орендна плата складає 15 889,53 грн. за рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.01.2013року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 529 651,00 грн., при цьому для її визначення застосовано коефіцієнт Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) у розмірі 1,2, що відповідає виробничому використанню.

Вищевказана Додаткова угода до Договору оренди зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 07.10.2016 року індексний номер 70010918.

Судом встановлено, що більш між Орендодавцем та Орендарями не укладались жодні додаткові угоди до Договору оренди, в тому числі щодо зміни функціонального використання земельної ділянки, розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки або ставки орендної плати.

Як встановлено судом, 25.06.2021 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення форми Ф від 10.06.2021 року №934101/1-2407-0417, яким позивача повідомлено, що згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до п.286.5 ст.286 розділом XII Податкового кодексу України, останній визначено суму податкового зобов`язання за платежем Орендна плата з фізичних осіб, код платежу 18010900 за 2020 рік на суму 69 607,38 грн. та податкове повідомлення-рішення форми Ф від 10.06.2021 року №934101-2407-0417, яким позивача повідомлено, що згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до п.286.5 ст.286 розділом XII Податкового кодексу України, останній визначено суму податкового зобов`язання за платежем Орендна плата з фізичних осіб, код платежу 18010900 за 2021 рік на суму 69 607,38 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішень, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року.

За змістом п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі - орендна плата).

Згідно зі с. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У даному спірному випадку відповідачем збільшено позивачу, як користувачу земельної ділянки, суму грошового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб.

Підпунктом 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є нормативно-грошова оцінка землі з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п.288.5.2).

Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлюється статтями 285-287 ПК України.

Приписами п.п.271.1.1п.271.1ст.271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі"орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Крім того, статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Отже, слід зазначити, що законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до вимог ст. 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов`язальні правовідносини) визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що пунктом 33 Договору № 1 оренди земельної ділянки від 06.01.2012 року, який укладений між Синельниківською міською радою, позивачем та ОСОБА_2 передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що в п. 33 Договору оренди сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Тобто одностороння зміна умов договору не допускається.

Суд зазначає, що договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо. Суб`єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Отже, податковий орган, який не є суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.

З урахуванням вище зазначеного, суд зазначає, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкових зобов`язань з орендної плати за 2020 та 2021 роки за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі №813/3819/17 (адміністративне провадження №К/9901/46821/18).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Беручи до уваги вищевикладене, відповідачем жодних підстав та доказів правомірності збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з урахуванням аналізу норм податкового законодавства та встановлених обставин справи, суду не наведено.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1232,30 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №252Т003Q1G від 02.12.2021 року.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 10.06.2021 року №934101/1-2407-0417 в частині визнання суми податкового зобов`язання на 61 612,61 грн. та №934101-2407-0417 в частині визнання суми податкового зобов`язання на суму 61 612,61грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що складаються зі сплати судового збору у розмірі 1232,30 грн. (тисяча двісті тридцять дві гривні 30 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Симферопольська, 17а, ЄДРПОУ 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 14.02. 2022 року.

Суддя І.О. Лозицька