Постанова

від 20.07.2022 по справі 160/24383/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

21 липня 2022 року справа № 160/24383/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 (суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03.12.2021 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2021 №934101/1-2407-0417 в частині визнання суми податкового зобов`язання на 61612,61грн та №934101-2407-0417 в частині визнання суми податкового зобов`язання на суму 61612,61 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022, прийнятому в спрощеному провадженні, позов задоволений.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою проведено на підставі договору, з урахуванням рішення Синельниківської міської ради від 21.07.2018 №532-31/VI «Про внесення змін до Порядку встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради затверджених рішенням міської ради від 27.04.2018 №337-20/VI та витягу про грошову оцінку від 07.12.2020. Зазначають про право податкового органу донараховати суми податку в тому разі, якщо податкове зобов`язання сплачується у розмірі меншому від визначеного Законом.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Між Синельниківською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендарі) укладено договір оренди земельної ділянки №1 від 06.01.2012.

Відповідно до п.2 Договору в спільну часткову оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1213000000:01:505:0044, площею 0,3365 га.

Відповідно до п. 3 Договору на час обстеження на земельній ділянці розташоване нерухоме майно (нежитлова будівля котельні), яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу ВМС №484443 р.670 від 09.06.2009 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу ВЕІ №054384 р.2408 від 15.12.2006.

Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 544322,40 грн.

Відповідно до п. 8 Договір укладено на 49 років.

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата складає 27216,12 грн за рік, що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.12.2012, який відповідно до абз.5 п.47 Договору оренди є його невід`ємною частиною, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 544322,40 грн, при цьому для її визначення застосовано коефіцієнт Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) у розмірі 2,5, що відповідає комерційному використанню.

Рішенням Синельниківської міської ради від 20.06.2012 №371-22/У внесено зміни до рішення міської ради від 16.12.2011 №257-16/VI «Про надання земельної ділянки в оренду громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 » в частині зміни функціонального використання земельної ділянки, змінивши словосполучення «комерційне використання» на «виробниче використання», в частині зміни функціонального використання земельної ділянки, змінивши словосполучення з «комерційного використання» на «виробниче використання» на підставі містобудівної документації.

На підставі цього рішення укладено Додаткову угоду до Договору оренди, якою:

- п.5 Договору оренди викладено в наступній редакції - нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 529651,00 грн.;

- п.9 Договору оренди викладено в наступній редакції - орендна плата складає 15 889,53 грн. за рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.01.2013, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 529651,00 грн, при цьому для її визначення застосовано коефіцієнт Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) у розмірі 1,2, що відповідає виробничому використанню.

Додаткова угода до Договору оренди зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 07.10.2016 індексний номер 70010918.

Інші додаткові угоди до Договору оренди, в тому числі щодо зміни функціонального використання земельної ділянки, розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки або ставки орендної плати не укладались.

Орендна плата здійснювалась позивачем відповідно до укладеного договору.

Разом з тим, ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 10.06.2021 №934101/1-2407-0417, яким позивача повідомлено, що згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до п.286.5 ст.286 розділом XII Податкового кодексу України, останній визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб, код платежу 18010900» за 2020 рік на суму 69607,38 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 10.06.2021 №934101-2407-0417, яким позивача повідомлено, що згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до п.286.5 ст.286 розділом XII Податкового кодексу України, останній визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб, код платежу 18010900» за 2021 рік на суму 69607,38 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 10.2-1 пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди. Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно пункт 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки..

Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

З аналізу наведених норм вбачається, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір (ставка) орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічний правовий висновок міститься, у постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 (справа № 21-274а14), 07.04.2015 (справа №21-117а15), 14.04.2015 (справа № 21-165а15), 24.04.2015 (справа № 21-131а15), таких же висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 22.05.2018 року (справа № 809/3756/15), від 21.02.2019 року (справа № 811/2052/13-а), від 28.01.2018 року (справа№ 814/1622/16).

Отже, нормами ПК України, визначено мінімальний розмір річної та максимальний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено.

Проте, як видно з матеріалів справи, при винесенні оскаржуваного ППР позивачу не було замінено ставку податку орендної плати за землю. Податковим органом застосовано ставку податку визначену договором 3%, при цьому із дотриманням п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України в діапазоні ставки від 3% до 12 %.

При винесені ППР відповідачем змінено розмір грошової оцінки земельної ділянки, шляхом застосування при обчисленні розміру орендної плити нового розміру грошової оцінки земельної ділянки згідно інформації з Державного земельного кадастру.

Суд зазначає, що податковий кодекс України у пункті 288.5 статті 288 визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю, такі як податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлюються статтями 285-287 цього кодексу.

Крім того, статтею 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як встановлено судом першої інстанції, в договорі оренди укладеному між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та позивачем, з урахуванням додаткової угоди, визначено, що розмір річної орендної плати складає 15889,53грн, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що в пункті 33 Договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі наявності недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку. Тобто одностороння зміна умов договору не допускається.

Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами за їхньою згодою, або на підставі рішення суду змін до Договору оренди земельної ділянки щодо визначення розміру річного обов`язкового платежу.

Враховуючи викладене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган, який не є суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши податкове повідомлення-рішення фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору та є підставою для скасування таких рішень.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 без змін.

Постанова набирає законної сили з 21.07.2022 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий А.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко