Постанова

від 15.02.2022 по справі 127/976/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/976/13-ц

Провадження № 22-ц/801/250/2022

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б.,

суддів Матківської М. В., Сопруна В. В.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н. Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бабошин Андрій Сергійович, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2021 року, постановлену під головуванням судді Бойка В. М. в залі суду в м. Вінниця,

у цивільній справі № 127/976/13-ц за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_3 , в інтересах боржника ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянину України ОСОБА_1 , яке встановлене ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2015 року по справі № 127/976/13-ц.

Заява мотивована тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2015 року задоволено подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Паламарчука В. В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань ОСОБА_1 . Вказане подання було обумовлене тим, що на примусовому виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження №37899854 від 13.05.2013 з виконання виконавчих листів № 127/10737/13-ц від 26.03.2013, № 127/10327/13-ц від 20.08.2013, № 127/6383/13-ц від 01.04.2015. У вказаному подані було зазначено, що боржник ОСОБА_1 повністю ігнорує виконання рішень судів, що і стало підставою для задоволення подання державного виконавця. Однак, боржник зазначає, що про дану ухвалу суду він дізнався 09.08.2021, і ніяким чином не уникав взятих на себе зобов`язань, а тому не може вважатися особою, що злісно ухиляється від виконання рішення суду. Станом на листопад 2021 року ОСОБА_1 повністю виконав рішення суду про стягнення коштів на користь ОСОБА_4 , а отже на даний момент в органах ДВС не перебуває жодного виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь стягувачів.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, боржник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бабошин А. С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подану заяву, оскільки вважає оскаржувану ухвалу такою, що винесена із грубим порушенням норма матеріального та процесуального права, більш того вона була винесена без ретельного дослідження всіх обставин справи і в свою чергу грубо порушує права ОСОБА_1 , що передбачені Коституцією України.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав оцінки жодному аргументу, наведеному заявником у поданій заяві, а саме, що дійсно на момент винесення ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2015 року, в органах державної виконавчої служби перебувало декілька виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь фізичних осіб. Однак 12.04.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Паламарчуком В. В. винесено постанови про повернення виконавчих документів. Повертаючи стягувачам виконавчі документи державний виконавець керувався п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , оскільки коштів та майна належного боржнику на праві власності, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, державним виконавцем не виявлено. 12.06.2019 до Центрального відділу ДВС м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було пред`явлено на примусове виконання виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі № 127/6383/13-ц про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в розмірі 439 615,00 грн. Постановами головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Козачук І. В. від 14.06.2019, від 21.06.2021 звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 . Звертає увагу, що ОСОБА_1 постійно з`являвся на виклик державного виконавця для надання особистих пояснень. Ця обставина додатково свідчить про те, що ОСОБА_1 жодним чином не уникав взятих на себе зобов`язань по рішенню суду, а тому не може вважатись особою, що злісно ухилялась від виконання рішення суду. Станом на листопад 2021 року ОСОБА_1 повністю виконав рішення Вінницького міського суду Вінницької області в справі № 127/6383/13-ц про стягнення коштів на користь ОСОБА_4 . Отже на даний момент в органах ДВС не перебуває жодного виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь стягувачів.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, що передбачено частиною третьою статті 360 ЦПК України.

Представник Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - головний державний виконавець Микитюк М. О. подав заяву про розгляд справи без участі представника відділу, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

У судовому засіданні представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Бабошин А. С. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що суд не взяв до уваги постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.12.2021, яка знаходиться в матеріалах виконавчого провадження і перебувала на огляді в суді першої інстанції.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно з вимогами частини другої статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , встановленого ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2015 року по справі № 127/976/13-ц, суд першої інстанції виходив із наявності невиконаних зобов`язання перед чотирма стягувачами за рішеннями судів на суму понад три мільйони гривень, в тому числі, перед ОСОБА_2 , виконавчі документи були повернуті стягувачам через відсутність у боржника ОСОБА_1 коштів та майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стягувачі мають право повторно пред`явити до примусового виконання виконавчі документи. У той самий час представником боржника доказів про виконання боржником ОСОБА_1 рішень судів (погашення заборгованості перед стягувачами) суду не надано.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на наступне.

Встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2013 року у цивільній справі №127/976/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 140 000,00 доларів США (що еквівалентно 1 119 020,00 грн) боргу за розписками (договорами позики), 3% річних в розмірі 60 196,88 грн та 3 441,00 грн. судового збору (а.с.39-41).

Старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Собчуком В. В. 28.03.2013 відкрито виконавче провадження № 37273475 з виконання виконавчого листа № 127/976/13-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 26.03.2013, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 140 000,00 доларів США (що еквівалентно 1 119 020,00 грн) боргу, 60 196,88 грн - 3% річних та 3 441,00 грн судового збору. (а.с.47).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Паламарчука В. В. від 13.05.2013 об`єднано у зведене виконавче провадження № 73899854 виконавчі провадження: № 32297526 з виконання виконавчого листа № 212/770/2012, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці та № 37273475 з виконання виконавчого листа № 127/976/13-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 26.03.2013 (а.с.48).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.11.2015 тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань (а.с.77).

12.04.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Паламарчуком В. В. винесено постанови про повернення виконавчих документів:

- стягувачу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості в розмірі 140 000,00 доларів США (що еквівалентно 1 119 020,00 грн) боргу, 60 196,88 грн - 3% річних, 3 441,00 грн судового збору (виконавче провадження № 37273475) (а.с.182 зворот);

- стягувачу ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_6 на його користь заборгованості в розмір 29 000,00 Євро (що еквівалентно 302 541,45 грн) та 3 025,41 грн судового збору (виконавче провадження № 39487302) (а.с.182);

- стягувачу ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь боргу в розмірі 1 163 068,93 грн та 3 441,00 грн судового збору (виконавче провадження № 38906647) (а.с.183);

- стягувачу ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь боргу в розмірі 211 359,31 грн (виконавче провадження № 48973040) (а.с.183 зворот);

- стягувачу ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь боргу в розмірі 439 615,00 грн (виконавче провадження № 47225846 (а.с.184).

Зазначені виконавчі документи повернуто стягувачам на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження , оскільки коштів та майна належного боржнику на праві власності, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, державним виконавцем не виявлено .

Постановами головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Козачук І. В. від 14.06.2019, від 21.06.2021 звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а.с.125-126, 148-149).

Згідно з інформаційною довідкою № 170783738 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на нерухоме майно ОСОБА_1 накладено обтяження, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:02:073:0021, загальною площею 0, 0583 га, та на житловий будинок по АДРЕСА_1 , що є іпотечним майном (а.с.156-164).

Так, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, окрім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших й є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, окрім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно зі статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Як кореспондує стаття 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, установлених законом.

Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи (книга друга ЦК), а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (глава 21 книги другої ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України регламентовано, що право громадянина України на виїзд із України може бути тимчасово обмежено у випадку його ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Приписами частини п`ятої статті 441 ЦПК України врегульовано, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що обов`язковою ознакою для вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб).

Чинне законодавство України не містить визначення поняття ухилення , практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення є також відсутня.

З огляду на значення словосполучення ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) , вжите у пункті 5 частини першої статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України , пункті 19 частини третьої статті 18 Закону України Про виконавче провадження означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Як констатував у своєму висновку суд касаційної інстанції, то поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

При цьому законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за свідоме ухилення від їх виконання.

Відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, як і відомостей про обізнаність його з прийнятими під час виконавчого провадження постановами державного виконавця, строків їх виконання тощо, не може слугувати підставою для обмеження його конвенційних і конституційних прав, допоки протилежне не буде встановлено судом.

Стаття 37 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Пунктом 4 Розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, передбачено, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

20.12.2021 на адресу суду першої інстанції надійшов лист №145499/15.26-25/38 від державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Вінниці Микитюка М. О., в якому зазначено, що 05.11.2021 на адресу Першого відділу ДВС у м. Вінниці надійшла заява стягувача про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з повним погашенням боргу. У зв`язку з чим 10.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.231).

Отже, 10.12.2021 державним виконавцем, керуючись пунктом 9 статті 39 Закону України Про виконавче провадження , винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59322889 в справі № 127/6383/13-ц про стягнення коштів з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 .

Вказану постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.12.2021 державним виконавцем подано до суду апеляційної інстанції разом з заявою від 15.02.2022.

13.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 67860519 з виконання постанови № 59322889 про стягнення виконавчого збору на суму 41 869,56 грн з ОСОБА_1 на користь Першого ВДВС в м. Вінниці.

Також 13.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено на виконання до ПФУ в м. Вінниці.

Станом на листопад 2021 року ОСОБА_1 повністю виконав рішення Вінницького міського суду Вінницької області в справі № 127/6383/13-ц, на підставі невиконання якого, за поданням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Паламарчука В. В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2015 року суд тимчасово обмежив ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань. Отже на даний час в органах ДВС не перебуває жодного виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь стягувачів.

На переконання колегія суддів у матеріалах справи є відсутні відповідні докази свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов`язань, а відтак його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, на підставі лише наявності виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору на суму 41 869,56 грн з ОСОБА_1 на користь Першого ВДВС в м. Вінниці, не може вважатися підставним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає слушними, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи та спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з постановленням з цього питання нового судового рішення, яким заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у його праві виїзду за межі України необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бабошин Андрій Сергійович, задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яке встановлене ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2015 року по справі № 127/976/13-ц, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання ним своїх зобов`язань.

Копію ухвали направити до Адміністрації Державної прикордонної служби України для виконання (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2022 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: М. В. Матківська

В. В. Сопрун