Ухвала

від 07.02.2022 по справі 328/924/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.02.2022 Справа № 328/924/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №11-кп/807/239/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №328/924/19Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст.364 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 07 червня 2021 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Прага Чехословаччина, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму,

визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИЛА

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_8 обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

У період приблизно з жовтня 2013 року по 08.04.2014 року, ОСОБА_8 перебуваючи на посаді начальника відділу Держземагенства у Токмацькому районі Запорізької області діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, вчинила дії в результаті яких згідно рішення Токмацької міської ради №4 від 08.04.2014 була незаконно, без проведення земельних торгів, передана у власність ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС» (ЄДРПОУ 22120207) земельна ділянка площею 1,3644 га кадастровий номер 2311000000:01:010:0116) за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим спричинила тяжкі наслідки.

Так, на підставі наказу Держземагенства України №510-кт/а від 13.02.2013 ОСОБА_8 призначено на посаду начальника відділу Держземагенства у Токмацькому районі Запорізької області та вона, займаючи дану посаду, виконувала організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські обов`язки, в силу чого була службовою особою.

03 березня 2014 року директор ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЫМПЕКС» ОСОБА_9 подала на ім`я міського голови Токмацької міської ради ОСОБА_10 клопотання №26 від 02.03.2014 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,3700 га по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а також проведення експертної грошової оцінки, з метою придбання вказаної земельної ділянки.

Вказана земельна ділянка входила до складу земельної ділянки за кадастровим номером 2311000000:01:010:0064 площею 3,5416 га, яка до 31 грудня 2012 року була зареєстрована на праві оренди за ПРАТ «ТОКМАЦЬКЕ АТП 12308».

На підставі зазначеного клопотання ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС» на вісімдесят другій сесії шостого скликання Токмацької міської ради було винесене рішення про надання дозволу ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЫМПЕКС» на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,3700 га по АДРЕСА_3 , а також на проведення експертної грошової оцінки даної ділянки.

Так, ОСОБА_11 , діючи умисно, всупереч інтересам служби та достовірно знаючи про те, що на території земельної ділянки, яку мало намір придбати ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС», наявні об`єкти нерухомого майна, які належали на праві приватної власності ПРАТ «ТОКМАЦЬКЕ АТП 12308», а також знаючи про те, що нежитлова будівля (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 314432123110), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , і яка згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.03.2014 (індексний номер 19046508) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.03.2014 (індексний номер 19046858) належить ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС», розташовувалась за межами земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:010:0064, 18.03.2014 погодила проект землеустрою щодо відведення ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС» земельної ділянки площею 1,3644 га по АДРЕСА_3 з кадастровим номером 2311000000:01:010:0116, за шифром агровиробничої групи ґрунтів землі житлової та громадської забудови 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, згідно з даними форми 6-зем, при цьому згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем. №86 від 17.03.2014 виданою ОСОБА_8 , вид цільового призначення земельної ділянки: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (0,0626 га); 12.04. - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (1,3018 га).

У подальшому, на підставі рішення Токмацької міської ради №4 від 08.04.2014 земельна ділянка з кадастровим номером 2311000000:01:010:0116 продана ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС» за 434834,00 грн., а 09.04.2014 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки між Токмацькою міською радою в особі ОСОБА_12 та ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЫМПЕКС» в особі ОСОБА_13 .

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №5940/5941-16 від 14.04.2017:

- згідно «Плану земельних ділянок ПРАТ «ТОКМАЦЬКЕ АТП 12308», ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС» нежитлова будівля (кн) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 314432123110) площею 71,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , і яка згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.03.2014 (індексний номер 19046508) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.03.2014 (індексний номер 19046858) належить ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС», на момент надання органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС» - 12 березня 2014 року розташовувалась за межами земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:010:0064. Зазначений об`єкт нерухомого майна розташовувався в межах земельної ділянки із кадастровим номером 2311000000:01:010:0015.

- згідно «Плану земельних ділянок ПРАТ «ТОКМАЦБКЕ АТП 12308», ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС» комплекс, цілий майновий, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 і складається з об`єктів нерухомого майна: паркан (номер 1-4), ворота (номер 5), прибудова (літ. Б 1), КПП (літ. Б-3), ремонтна зона (літ. М), допоміжні приміщення (літ. Г), АЗС (літ. Ж), автомийка (літ. 3-2), склад (літ. К), трансформаторна (літ. Л), альтанка (літ. Н), фонтан (літ. П), ємкість (літ. Є), пам`ятник (літ. О), льох (літ. С), льох (літ. Т), який згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.11.2013 (індексний номер 13156611) належить ПРАТ «ТОКМАЦЬКЕ АТП 12308», на момент надання органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС» - 12 березня 2014 року розташовувався в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:010:0064;

- розроблений приватним підприємством «Алексер терра-транс союз» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2311000000:01:010:0116) площею 1,3644 га у власність ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС» для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована: АДРЕСА_3 та його затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування;

- рішенням дев`яносто п`ятої сесії шостого скликання Токмацької міської ради від 20 березня 2014 року № 13 «Про затвердження проектів із землеустрою» затверджено вищезазначений проект землеустрою, однак цільове призначення частини земельної ділянки площею 1,3018 га не змінено, що не відповідає статті 20 Земельного кодексу України.

Згідно висновку судової оціночно-земельної експертизи №08-17 від 21.06.2017 ймовірна ринкова вартість земельної ділянки площею 1,3644 га (кадастровий номер 2311000000:01:010:0116) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 08.04.2014, визначена у сумі 1455000,00 гривень.

Таким чином, у період приблизно з жовтня 2013 року по 08.04.2014 ОСОБА_8 , діючи умисно, незаконно, в інтересах третіх осіб та всупереч інтересам служби, вчинила зловживання службовим становищем, в результаті чого територіальній громаді м.Токмак Запорізької області спричинено збитки на суму 1 020 166,00 гривень, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є тяжкими наслідками.

Вказані дії обвинуваченої ОСОБА_8 прокурором були кваліфіковані за ч.2 ст.364 КК, як зловживання службовою особою службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Вироком суду ОСОБА_8 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдано у зв`язку з недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК та призначити їй покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з керівництвом державними органами та зі штрафом в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Свої вимоги мотивував тим, що оскільки у вказаному кримінальному провадженні Токмацькою міською радою до органів досудового слідства заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого не подавалися, то остання потерпілим не визнавалася, що в жодному разі не є перешкодою для здійснення кримінального провадження. Сторона захисту не оспорювала факт перебування обвинуваченої на вказаній посаді та наявність у неї відповідних обов`язків та повноважень, а тому не можна погодитися із позицією суду про те, що через ненадання прокурором наказу про призначення обвинуваченої на посаду та її посадової інструкції неможливо перевірити наявність в неї службових обов`язків. Висновки суду першої інстанції про порушення правил підслідності та здійснення повідомлення про підозру неналежним суб`єктом у вказаному кримінальному провадженні не відповідають матеріалам кримінального провадження та положенням КПК України. Висновки суду про обов`язковість долучення доказів на підставі ст.160 КПК є безпідставними, зважаючи на положення ч.2 ст.93 КПК та відсутність заперечень щодо видачі вказаних документів володільцем, власником тощо. Питання щодо законності вилучення вказаних документів у кримінальному провадженні №12014080350001545 від 07.12.2014 взагалі не належать до предмету судового розгляду у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 . Щодо надання суду першої інстанції неповного висновку експерта слід зазначити, що тим же складом суду вказані висновки експерта вивчено в оригіналах у іншому кримінальному провадженні, жодних об`єктивних даних щодо невідповідності вказаних висновків дійсності та оригіналам під час судового розгляду судом не встановлено.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник просив вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні; обвинувачену та її захисника, які заперечили проти скарги та просили вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як передбачено ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, визначених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

За ч.1 ст.92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 зазначеного Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та у визначених цим же Кодексом випадках на потерпілого.

Частиною 3 ст.62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Згідно з ч.1 ст.94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити кожний доказ із точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність забраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як вбачається з ч.1 ст.373 цього ж Кодексу, суд ухвалює виправдувальний вирок, який повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За п.1 ч.3 ст.374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Матеріали справи свідчать, що районний суд повно й усебічно розглянув обставини кримінального провадження, проаналізував докази, які перевірив і належним чином оцінив із точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, і дійшов правильного висновку про недоведеність в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК та обґрунтовано виправдав останню.

Разом із цим, суд зазначив у вироку, на яких саме підставах він дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_8 , з яким погоджується й колегія суддів.

Так, безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст.364 КК, є встановлений законодавством та посадовими інструкціями порядок здійснення зокрема службовими особами органів державної влади своїх повноважень. Суб`єктом злочину є службова особа, яка визнається такою у зв`язку із вчиненням нею певних дій, характер і зміст яких обумовлюється покладенням на особу конкретних обов`язків, передбачених посадою. З об`єктивної сторони злочин полягає у зловживанні владою або зловживанні службовим становищем, що слід розуміти як умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред`явлення вимог, а також прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними або юридичними особами. Зловживання владою або службовим становищем передбачають наявність взаємозв`язку між службовим становищем особи та її поведінкою, що виражається в незаконних діях або бездіяльності.

Під час розгляду кримінального провадження районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а можливість здобуття інших доказів не пропонується стороною обвинувачення.

Статтею 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Як на докази винуватості ОСОБА_8 , сторона обвинувачення посилалася на супровідні документи та документи щодо продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 .

Між тим, за результатами дослідження зазначених доказів, судом першої інстанції було встановлено, що справа з продажу земельної ділянки по АДРЕСА_3 була витребувана в рамках кримінального провадження, внесеного 07.12.2014 до ЄРДР за №12014080350001545 за ст.358 КК.

В подальшому матеріали кримінального провадження №12014080350001545 та оригінали документів з продажу земельної ділянки по АДРЕСА_3 , отримані в рамках даного кримінального провадження, були направлені на адресу т.в.о. начальника ГУ МВС України в Запорізькій області ОСОБА_14 .

Надалі вказані документи 31.08.2015 року на підставі постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Запорізькій області були приєднані до матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12015080000000207 від 02.04.2015 року і які в подальшому були виділені в окреме провадження постановою від 26.01.2018 року.

При цьому стороною обвинувачення не було надано доказів того, що була змінена підслідність кримінального провадження, внесеного 07.12.2014 до ЄРДР за №12014080350001545 за ст.358 КК, в рамках якого отримано документи щодо продажу земельної ділянки по АДРЕСА_3 .

Не було надано прокурором і доказів того, що вказані документи з кримінального провадження, що розслідувалось СВ Токмацького МВ ГУМВС в Запорізькій області, були вилучені та додані до кримінального провадження, що розслідувалось СУ ГУНП в Запорізькій області (ЄРДР за №12015080000000207 від 02.04.2015 року) в порядку вимог ст.160 КПК, або що вказані кримінальні провадження були об`єднані в порядку ч.5 ст.217 КПК.

У контексті наведених обставин суд першої інстанції дійшов законного висновку про те, що виділені з кримінального провадження, внесеного за №12015080000000207, документи з продажу земельної ділянки по АДРЕСА_3 , отримані не у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, що, з огляду на ч.1 ст.86 КПК, тягне за собою недопустимість цих доказів.

Суд першої інстанції правомірно відкинув і висновок земельно-технічної експертизи №5940/5941-16 та висновок судової оціночно-земельної експертизи №08-17 через відсутність у них певних аркушів, адже дана обставина унеможливлює використання таких доказів. Протягом усього судового розгляду прокурор не надав ці висновки у належному їх виді. При цьому твердження прокурора про дослідження судом оригіналів цих висновків експертиз в іншому кримінальному провадженні суперечить вимогам кримінального процесуального закону, адже така обставина не надає суду права на використання неповних копій цих висновків експертиз у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 .

Та обставина, що сторона захисту не оспорювала факт перебування ОСОБА_8 на посаді начальника відділу Держземагенства у Токмацькому районі Запорізької області та наявність у неї відповідних обов`язків, за жодних обставин не звільняє прокурора від обов`язку надати суду документи на підтвердження наявності у ОСОБА_8 службових обов`язків та відповідного статусу посадової особи з огляду на ст.92 КПК. Адже зловживання владою або службовим становищем можуть бути визнані лише такі дії посадової особи, які випливають з його службових повноважень та були пов`язані із здійсненням прав та обов`язків, якими ця особа наділена в силу посади, яку обіймає.

І головне. Оскільки ОСОБА_8 обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК, як посадова особа державного органу, діями якої завдано шкоди, розмір якої на переконання обвинувачення перевищив 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з огляду на приписи ч.5 ст.216 КПК досудове розслідування даного провадження мали здійснювати детективи Національного антикорупційного бюро України.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в порушення вимог ч.5 ст.216 КПК, досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_8 було здійснено органами Національної поліції, а відтак повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК було прийнято, перевірено, складено, підписано та вручено не уповноваженим суб`єктом.

Згідно з ч.5 ст. 36 КПК генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.

Відтак, виділивши в окреме кримінальне провадження матеріали щодо продажу земельної ділянки, яка є предметом злочину в даному кримінальному провадженні, і внісши відомості у них в ЄРДР за іншим новим номером, прокурор, тим самим, ініціював розслідування у даній кримінальній справі, фактично доручивши проведення розслідування у ній органу Національної поліції, що категорично заборонено.

Таким чином, фактично всі докази, на які посилався прокурор в своїй апеляційній скарзі, і які було зібрано органом досудового розслідування та надано суду, як докази доведеності вини ОСОБА_8 у пред`явленому їй обвинуваченні за ч.2 ст.364 КК, було зібрано неповноважним органом досудового розслідування, а відповідно з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, що зумовлює їх недопустимість, про що суд першої інстанції слушно зауважив.

Переконливих аргументів, які би спростовували правильність зазначених висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга прокурора не містить.

З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

Отже, на переконання колегії суддів, вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст.370, 373 і 374 КПК. Переконливих аргументів на спростування висновків районного суду прокурор в апеляційній скарзі не навів. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваного судового рішення колегією суддів не встановлено. Тому з огляду на вищевказане, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог, викладених в апеляційній скарзі.

В апеляційній скарзі прокурор просив дослідити усі докази, які надано сторонами у даному провадженні. Виходячи зі змісту скарги підставою для заяви такого клопотання стала лише невірна, на переконання прокурора, оцінка цих доказів районним судом. При цьому прокурор не заперечував тієї обставини, що всі докази, щодо яких заявлено таке клопотання, були досліджені судом першої інстанції.

Втім прокурор належним чином не обґрунтував своє клопотання та не довів наявність підстав для повторного дослідження письмових доказів, як того вимагають положення ст.404 КПК. Сама по собі незгода однієї зі сторін провадження з оцінкою доказів не породжує безумовний обов`язок суду апеляційної інстанції повторно дослідити докази, з огляду на що, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання. При цьому апеляційним судом інша оцінка дослідженим районним судом доказам не давалась.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 07 червня 2021 року щодо ОСОБА_8 в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4