Ухвала

від 17.02.2022 по справі 560/19607/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/19607/21

УХВАЛА

17 лютого 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокрай" до Щиборівської сільської ради, третя особа на стороні відповідача - Сільськогосподарський кооператив "Кузьминський" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду 16 лютого 2022 року надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокрай" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

встановлення заборони Щиборівській сільській раді Хмельницькій області вирішувати питання щодо розпорядження (в тому числі надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою, затвердження проекту землеустрою, прийняття рішень про надання в оренду/користування/власність) земельними ділянками із кадастровими номерами: 6822785500:03:008:0133, 6822785500:03:005:0117, 6822785500:02:004:0127, 6822785500:02:005:1002, 6822785500:02:005:1001, 6822785500:02:004:0148, 6822785500:02:004:0147, 6822785500:02:003:0058;

встановлення заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо проведення державної реєстрації права власності та/або інших речових прав стосовно земельних ділянок із кадастровими номерами: 6822785500:03:008:0133, 6822785500:03:005:0117, 6822785500:02:004:0127, 6822785500:02:005:1002, 6822785500:02:005:1001, 6822785500:02:004:0148, 6822785500:02:004:0147, 6822785500:02:003:0058,

загальною площею 17,1072 га, які знаходяться на території Кузьминського старостинського округу.

В обґрунтування заяви вказує, що Щиборівською сільською радою надано дозвіл СК "Кузьминський" на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, на які вже надано відповідний дозвіл ТОВ "Агрокрай".

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема:

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

При цьому вищезазначені підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року по справі № 461/3212/17.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

За правилами ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.

Позивачем не доведено, що невжиття визначених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд зазначає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 125, 126 Земельного кодексу України). Реєстрація такого права здійснюється уповноваженими суб`єктами, перелік яких визначений приписами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В межах спірних правовідносин позивачем не заявлялося вимог до суб`єктів, які наділені правом вчиняти відповідні реєстраційні дії.

Крім того, суд наголошує, що у своїй численній практиці (постанови від 10.12.2013 у справі № 21-358а13, від 07.06.2016 у справі №820/3507/15, від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а та від 05.03.2019 у справі № 806/602/18) Верховний Суд наголошує на тому, що усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою. Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є першою стадією земельно-правової процедури щодо безоплатного отримання у власність земельних ділянок. Виходячи з приписів статей 116, 123 ЗК України, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Отже, припущення заявника щодо ймовірного набуття прав на обрані ним земельні ділянки іншими особами не може бути підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки до моменту оформлення позивачем права власності на бажані земельні ділянки закон не містить будь яких заборон щодо можливості претендувати на їх зайняття іншими особами.

Суд зауважує, що саме передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 року у справі №815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №545/808/17.

Таким чином, посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Тобто, зазначене позивачем порушення прав має ймовірний, виключно прогнозований характер; позивач не зазначив про негативні наслідки, які для нього настануть без вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Враховуючи вищезазначене, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокрай" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя О.О. Михайлов