Постанова

від 15.02.2022 по справі 752/5204/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року місто Київ

Справа № 752/5204/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/453/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Желепи О.В.,

суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого здійснює повноваження секретаря судового засідання Гордійчук Ж.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року (ухвалене в складі судді Машкевич К.В., інформація щодо дати складання повного тексту ухвали відсутня) про забезпечення позову

за заявою представника заявника - Одосій Ольги Юріївни про забезпечення позову до подачі позовної заяви

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю СП АТАД К , товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Ентерпрайзіс , товариства з обмеженою відповідальністю Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар І.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договорів, визнання права власності на нежитлове приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року представник заявника - адвокат Одосій О.Ю. звернулася до суду з заявою і просить забезпечити позов до подачі позивачем - ОСОБА_2 позовної заяви, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення №48, загальною площею 569,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 2265200480000), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ (код ЄДРПОУ: 41000117) на праві власності.

Посилається на те, що ОСОБА_2 має намір звернутися до суду з позовом до ТОВ СП АТАД К, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М., ТОВ ГЛОБАЛ ЕНТЕРПРАЙЗІС , ТОВ ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар І.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номеру запису про право власності, визнання недійсним договору іпотеки, скасування/припинення обтяження нерухомого майна, визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, визнання права власності на нежитлове приміщення.

Предметом спору в даній справі буде визнання права власності на нежитлове приміщення №48, загальною площею 569,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважає, що існує реальна загроза утруднення поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_3 та виконати рішення суду буде неможливо, а тому просить задовольнити заяву.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нежитлове приміщення №48, загальною площею 569,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2265200480000), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ (код ЄДРПОУ: 41000117, адреса: 01042, м.Київ, б-р Дружби Народів, 19) на праві власності.

Не погоджуючись з ухвалою, ТОВ Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз 11.11.2021 року, безпосередньо до апеляційного суду, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу суду та постановити нову якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову у повному обсязі. Вважає її необгрунтованою та безпідставною, постановленою без об`єктивного та повного дослідження матеріалів справи, порушено норми процесуального законодавства.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалися на те, що при постановленні Оскаржуваної ухвали Голосіївський районний суд міста Києва не врахував, що власником спірного майна на момент звернення із заявою про забезпечення позову являлось ТОВ Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз , основним видом діяльності якого, згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.Таким чином, накладення арешту на нерухоме майно Апелянта безпосередньо перешкоджає господарській діяльності останнього та потенційно несе ризики збитків, які понесе Відповідач-3 внаслідок необгрунтованого забезпечення позову.

Зазначає, що за змістом п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Однак, в оскаржуваній ухвалі питання зустрічного забезпечення судом першої інстанції фактично, не вирішено, попри наявність у матеріалах справи відомостей про те, що основним видом діяльності Апелянта є надання в оренду власного майна та очевидний висновок про те, що Відповідач-3 може понести збитки у зв`язку із заходом забезпечення позову.

Звертає увагу на те, що заявлений Позивачем спосіб забезпечення не є співмірним та адекватним заявленим позовним вимогам. Позивач не надає пояснень, чому, ще у листопаді 2020 року, отримавши документи, достатні для реєстрації права власності за собою, не вчинив жодних дій, направлених на це. Відповідно, у Позивача ніколи не виникало право власності на спірний об`єкт в силу положень абз. З ч. 2 ст. 331 ЦК України. Враховуючи, що право власності на спірний об`єкт нерухомості у Позивача ніколи не виникав, обрані Позивачем способи захисту є безпідставними. Як наслідок - захід забезпечення позову, задоволений судом першої інстанції є безпідставним та таким, що порушує припис Постанови № 9 в частині обов`язку суду з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Також вказує на те, що що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження можливого відчуження Спірного об`єкта третім особам та вчинення будь- яких дій, спрямованих на ускладнення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог, вказані побоювання Позивача мають форму припущень та не знаходять свого обґрунтованого підтвердження. В заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення Позивача, не підтвердженні належними доказами, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Потенційна можливість вчинення скаржником дій, про які зазначено у заяві, без наведення відповідного обґрунтування не є та не могло бути достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

24 січня 2022 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, обґрунтований тим, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ не містить чітких підстав для скасування Ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі №752/5204/21 про забезпечення позову, виходячи зі змісту ст.376 ЦПК України, а ґрунтується лише на припущеннях та домислах скаржника. Просить суд, залишити апеляційну скаргу Товариству з обмеженою відповідальністю ВЕБ- ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі №752/5204/21 про забезпечення позову - без змін.

В судове засіданні апеляційного суду преставник ТОВ Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз - не з`явився, просили відкласти розгляд справи з огляду на рекомендації Ради суддів України утриматись від участі в судових засіданнях під час карантину, про що напередодні судового засіданнянаправили електронний лист .

ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 заперечувала проти задоволені апеляційної скарги, надала пояснення, що позовну заяву, до подачі якої позов забезпечувався вже подано і провадження відкрито.

Відповідно до ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, проте суд може відкласти розгляд справи, якщо повідомлені стороною причини неявки буде визнано поважними.

Апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки представника відповідача з таких міркувань.

По-перше, посилаючись на посилення карантинних заходів, представник апелянта, будучи повідомленим про розгляд апеляційної скарги завчасно мав можливість подати клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, проте таке клопотання подано не було.

Слід зазначити, що рада суддів, дійсно рекомендувала громадянам обмежити участь в судових засіданнях, а судам радила проводити більше засідань з використанням відеоконференцій, як з іншими судами так і власними засобами за допомогою програми ІЗІКОН.

По-друге, відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України < завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В даній справі провадження відкрито 09 грудня 2021 року. Строки розгляду апеляційних скарг на ухвали суду обмежені 30 днями з дати відкриття. Учасники справи не звертались до суду з клопотаннями про продовження вказаного строку з будь-яких поважних причин. Таким чином, з метою недопущення порушення розумних строків, колегія дійшла висновку про не задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

І по-третє, відхиляючи клопотання про відкладення справи суд враховує, що відповідач подав апеляційну скаргу, в якій грунтовно і змістовно виклав свою позицію щодо незаконності і необгрунтованості судової ухвали та наявності підстав для її скасування.

З огляду на викладене та з метою дотримання передбачених законом розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, а вказані у заяві представника про відкладення розгляду причини неявки визнати неповажними.

Решта учасників належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується направленими згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на їх офіційні електронні адреси судовими повістками і повідомленням про їх доставлення, до суду не з`явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Желепи А.В., пояснення представника позивача та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19 травня 2017 року між ТОВ СП АТАД К та ОСОБА_5 було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №19/02-18, відповідно до умов якого ТОВ СП АТАД К зобов`язувалося передати ОСОБА_5 майнові права на нежитлове приміщення, загальною площею 561,18 кв.м., яке знаходиться на 4 поверсі у будинку АДРЕСА_1 , після введення в експлуатацію адміністративно-житлового будинку, збудованого за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 сплатив повну вартість майнових прав за вказане нежитлове приміщення в сумі 11951450,50 грн., що підтверджується довідкою вих.№37, виданою ТОВ СП АТАД К від 20 вересня 2018 року.

20 вересня 2018 року між ТОВ СП АТАД К , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено тристоронній Договір відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу майнових прав №19/02-18 від 19 травня 2017 року, на підставі якого ОСОБА_2 набув право вимоги на майнові права на нежитлове приміщення, загальною площею 561,18 кв.м., яке знаходиться на 4 поверсі у будинку АДРЕСА_1 .

На виконання умов Договору ОСОБА_2 було здійснено оплату за майнові права, вищевказаного нежитлового приміщення, в повному розмірі, а саме: 11951450,00 грн., що становить 100% вартості майнових прав та підтверджується довідкою від 16 листопада 2020 року.

Відповідно до п.4.1 Договору купівлі-продажу майнових прав №19/02-18 від 19 травня 2017 року, майнові права передаються шляхом підписання Акту, який підписується сторонами не пізніше 45 робочих днів з дня введення об`єкту нерухомості в експлотацію за умови здійснення покупцем оплати 100% загальної вартості майнових прав.

Листом вих.№99 від 17 вересня 2020 року ТОВ СП АТАД К гарантувало право ОСОБА_2 отримати зазначене приміщення у приватну власність, після введення в експлуатацію адміністративно-житлового будинку.

16 листопада 2020 року між ТОВ СП АТАД К та ОСОБА_2 було укладено Акт прийому-передачі майнових прав на нежитлове приміщення до Договору відступлення прав вимоги від 20 вересня 2018 року за Договором купівлі-продажу майнових прав №19/02-18 від 19 травня 2017 року та Акт приймання -передачі нежитлового приміщення.

Зазначає, що ОСОБА_2 не вдалося зареєструвати право власності на нежитлове приміщення, через відсутність документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

24 грудня 2020 року Розпорядженням Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації №613 було присвоєно адміністративно-житловому будинку на АДРЕСА_1 поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Посилається, що в порушення умов вищевказаних договорів та не маючи правових підстав, ТОВ СП АТАД К звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М., яка внесла запис про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення 48, загальною площею 569,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ СП АТАД К .

Після чого, 15 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. було здійснено державну реєстрацію іпотек на підставі договору іпотеки, серія та номер 283, іпотекодавець: ТОВ Глобал Ентерпрайзіс , код ЄДРПОУ: 40740256, іпотекодержатель: ТОВ ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ , код ЄДРПОУ: 41000117 та внесла запис про обтяження нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2265200480000.

18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 182, було здійснено державну реєстрацію на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2265200480000, за ТОВ ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи (ч.2 ст.149 ЦПК).

Види забезпечення позову, які може вжити суд, передбачені ч.1 ст.150 ЦПК України, згідно якої позов в тому числі забезпечується забороною вчиняти дії щодо предмета спору. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК).

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав.

За змістом вказаних норм, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови ПВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Тобто, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим що, з врахуванням предмету майбутнього спору сторін та обсяг майна, наявні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову до подачі позовної, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення №48, загальною площею 569,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2265200480000), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ (код ЄДРПОУ: 41000117) на праві власності.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам процесуального закону.

При вжитті заходів забезпечення позову судом обгрунтовано враховано як зміст вимог позивача, які полягають у оспоренні законності вчинення відповідачами правочинів у відношенні спірної квартири і реєстрації права власнсоті на це нерухоме майно, так і співмірність вжитих заходів із позовними вимогами та вид забезпечення позову (пункти 3 і 4 постанови ПВСУ № 9 від 22.12.2006 р. Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Погоджуючись із ухвалою суду, колегія суддів враховує те, що вжиті заходи у вигляді накладення арешту не призведуть до суттєвого обмеження прав ТОВ Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз .

Доводи апеляційної скарги про те, що основним видом діяльності власника спірної квартири відповідача ТОВ Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз є надання в оренду і експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна, а тому накладення арешту на спірне нежитлове приміщення перешкоджає його господарській діяльності, не спростовують висновків суду про наявність підстав для забезпечення позову.

Відхиляючи дані доводи колегія суддів враховує, що накладення арешту на спірне нежитлове приміщенняніяким чином не перешкоджає господарській діяльності товариства, яке має змогу у повному обсязі виконувати свої статутні цілі, в тому числі у відношенні будь-якого іншого нерухомого майна шляхом здачі його в оренду, користування, експлуатацію тощо, окрім спірного приміщення . Це по-перше.

По-друге, посилання скаржника на неможливість здачі ним в оренду спірного приміщення навпаки свідчать про правильність доводів позивача і вжитих судом заходів забезпечення позову, оскільки передача спірного приміщенняв оренду третім особам у випадку задоволення позовних вимог не призведе до ефектиного поновлення прав позивача, якому доведеться витрачати час на подачу нових позовів до суду щодо визнання недійсним (розірвання тощо) договору оренди (чи інших договорів щод ечових прав третіх осіб на квартиру), а також звільнення приміщення, що не відповідає положенням ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо необхідності ефективного захисту прав особи в судовому порядку.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Ефективний засіб захисту, який гарантований ст.13 Конвенції, передбачає, зокрема, що за результатами розгляду скарги особа отримує відповідний захист.

По-третє, скаржник ТОВ Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз залишається власником спірних приміщень і їхкористувачем, а вжиті судом заходи перешкоджають лише розпорядженню даним приміщенням , що є співмірними з вимогами позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що заява позивача не містить його пропозиції про зустрічне забезпечення і в ухвалі суду це питання не вирішено, що є важливим з огляду на вид діяльності відповідача та потенційно несе ризик збитків, колегія суддів відхиляє так як воно не впливає на правильність постановлення рішення суду.

Самі по собі такі процесуальні недоліки оформлення заяви про забезпечення позову як відсутність пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення не є достатньою підставою для скасування правильної по суті і законної ухвали з одних лише формальних міркувань, оскільки відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про зустрічне забезпечення. Само по собі не зазначення в оскаржуваній ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати допущеним судом першої інстанції істотним процесуальним порушенням, достатнім для скасування ухвали про забезпечення позову, (постанова від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18).

Стосовно доводів про те, що суд протиправно не застосував заходи зустрічного забезпечення апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до ч.7 ст.153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно із ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Враховуючи наведене правило процесуального Закону суд має право, втім він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені ч.3 ст.154 ЦПК України відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Жодна з наведених обставин судом не була встановлена, з огляду на що доводи заявника апеляційний суд визнає необґрунтованими (правова позиція Верховного Суду у постанові від 26 грудня 2018 року у справі 369/7793/17).

При цьому апеляційний суд враховує, що відповідач вправі подати окрему заяву до суду перешої інстанції про зустрічне забезепечення відповідно її мотивувавши.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним та адекватним заявленим вимогам, оскільки позивач не надав пояснень чому у листопаді 2020 року, отримавши документи для реєстрації за собою права власності не вжив до цього жодних дій і право власності у нього відсутнє, а обрані ним способи захисту є взаємовиключними, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для забезпечення позову, необгрунтовані.

Позивачем в обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову було додано інформацію, яка стала відома Позивачу з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2265200480000).

Вищевказане підтверджує, що захід забезпечення позову у вигляді накладання арешту на нерухоме майно є співмірним та адекватним, адже існує реальна загроза утруднення поновлення порушених прав та інтересів Позивача, а також невиконання рішення суду при задоволенні позову.

Дані обставини щодо наявності у позивача прав на спірне приміщення та обраних ним способів захисту свого права відповідно до положень цивільного процесуального законуз`ясовуються при розгляді справи по суті позовних вимог, де сторонами подаються відповідні докази на обгрунтування їх доводів. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд не вправі давати оцінку доказам, а також вирішувати наперед питання обгрунтованості доводів та заперечень сторін по суті позову і правомірності заявлених позовних вимог.

Це ж стосується посилань скаржника в апеляційній скарзі на незазначення позивачем на підставі чого у нього виникло право власності на спірні приміщеннята щодо неправомірності набуття такого права відповідачем, які є необгрунтованими.

Як вище вказувалося дані обставини щодо підставності вимог вирішуються при розгляді справи по суті.

Аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження можливого відчуження товариством квартири чи ускладнення виконання можливого судового рішення, не спростовують висновків суду про наявність передбачених процесуальним законом підстав для накладення арешту, оскільки ТОВ Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз як титульний власник нерухомого майна має право в будь-який час провести його відчуження. Таке припущення є обгрунтованим з огляду на неодноразове відчуження приміщення за досить короткий період. Наведене у свою чергу дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову і можливе відчуженнянежитлового приміщення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, які як вище вказувалося полягають у поверненні майна у його власність.

Аналогічна правава позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, де Верховний Суд вказав, що через ризик відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту 1/2 частини будинку може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову. А те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки апеляційного суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір.

Доводи скарги про те, що суд не врахував, що приміщення не є предметом позову у даній справі, що свідчить про безпідставність і неспівмірність вжитих судом заходів забезпечення позову надумані. Спірне приміщення, наявність прав на яке доводить позивач і просить визнати за ним право власності на це нерухоме майно є безпосереднім предметом спору по справі.

Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказала, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, вжиті судом заходи безпосередньо стосуються предмета спору та поновлення прав позивача за захистом яких він звернувся до суду. Такі заходи є співмірними, розумними і адекватними, в тому числі такими, що не перешкоджають відповідачу у здійсненні прав власника, зокрема володінні і користуванні майном.

Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах Серявін та інші проти України , Трофимчук проти України , Проніна проти України ). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Наведені у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2022 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді В.А. Кравець

О.Ф. Мазурик