Постанова

від 17.02.2022 по справі 560/10596/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10596/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

17 лютого 2022 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красилівської міської ради Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення восьмої сесії восьмого скликання Красилівської міської ради від 09.07.2021 №29 "Про розгляд звернень громадян із земельних питань" в частині пункту 2 про розгляд заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Також, позивач просив зобов`язати Красилівську міську раду Хмельницької області повторно розглянути заяву від 07.06.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, яка розташована на території Хмельницької області, Красилівського району, Кульчинівської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства, з метою подальшої передачі у власність.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач 07.06.2021 звернувся до Красилівської міської ради Хмельницької області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прощею 2 га, яка розташована на території Хмельницької області, Красилівського району, Кульчинівської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства, з метою подальшої передачі у власність.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру від 06.06.2021 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.08.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 6822785800:03:001:0078, площею 10.3471 га, має цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу, форма власності - комунальна.

Рішенням восьмої сесії міської ради восьмого скликання Красилівської міської ради Хмельницької області від 09.07.2021 №29 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, з метою подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок частини сформованої земельної ділянки комунальної власності площею 10,3471 га кадастровий номер 6822785800:03:001:0078, яка розташована за адресою Хмельницька область, Красилівський район, Кульчинівської сільська рада, в зв`язку з тим, що згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Кульчинівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області та відомостей в Державному земельному кадастрі, вищевказана земельна ділянка має цільове призначення: 16.00 землі запасу, у тому числі за земельними угіддями: пасовище (землі загального користування).

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру від 06.06.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 6822785800:03:001:0078 має цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу, тип власності - комунальна.

Підставою для відмови позивачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою слугувало те, що дані земельні ділянки належать до земель загального користування (пасовище).

Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Кульчинівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області та відомостей в Державному земельному кадастрі, вказана земельна ділянка має цільове призначення: 16.00 землі запасу, у тому числі за земельними угіддями: пасовище (землі загального користування).

Таким чином, відповідач не вирішив питання за результатом звернення позивача згідно з вимогами статті 118 ЗК України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави, якими керувався відповідач, приймаючи оскаржене рішення, не можуть вважатися законними підставами для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Також, суд першої інстанції не заперечує право колегіального органу приймати рішення в межах наданих йому повноважень, однак робити це він зобов`язаний з урахуванням вимог та обмежень, встановлених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та за результатами розгляду прийняти рішення, передбачене статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з п.б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачає ч.3 ст.116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У такому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Раді міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.3 ст.123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, згідно з ч.5 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч.6 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Стаття 33 ЗК України передбачає, що громадяни можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Абзац 2 ч.5 ст.20 ЗК України встановлює обов`язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33-37 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.06.2021 позивачем подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до якого долучено, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Рішенням восьмої сесії міської ради восьмого скликання Красилівської міської ради Хмельницької області від 09.07.2021 №29 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, з метою подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок частини сформованої земельної ділянки комунальної власності площею 10,3471 га кадастровий номер 6822785800:03:001:0078, яка розташована за адресою Хмельницька область, Красилівський район, Кульчинівської сільська рада, в зв`язку з тим, що згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Кульчинівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області та відомостей в Державному земельному кадастрі, вищевказана земельна ділянка має цільове призначення: 16.00 землі запасу, у тому числі за земельними угіддями: пасовище (землі загального користування).

Як вбачається з публічної кадастрової карти України земельна ділянка 1825085500:07:000:0117 має наступне цільове призначення - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, визначається поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Як зазначалось вище земельна ділянка 6822785800:03:001:0078 має наступне цільове призначення - (код КВЦПЗ 16.00) Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). В свою чергу, відповідно до Класифікатору "громадські пасовища" відносяться до землі загального користування (код КВЦПЗ 18.00).

В свою чергу, апелянт не заперечує, що дана земельна ділянка має цільове признає код КВЦПЗ 16.00. Разом з цим, апелянт вказує, що згідно переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) дана земельна ділянка є пасовищем (КВЗУ 002.02).

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача та відмова з цих підстав не знаходять свого підтвердження.

Отже, колегія суддів звертає увагу, що з підстав вказаних вище, в рішенні восьмої сесії Красилівської міської ради від 09.07.2021 №29 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач не зазначив належні підстави для відмови, які передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно визнав протиправним п. 2 рішення восьмої сесії Красилівської міської ради №29 від 09.07.2021 та відповідно зобов`язав відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ро надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок частини сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6822785800:03:001:0078, яка розташована на території Кульчинівської сільської ради, Красилівського району, Хмельницької області, з метою подальшої передачі безоплатно у власність та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

У відповідності з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Красилівської міської ради Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.