Постанова

від 15.02.2022 по справі 1.380.2019.006341

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006341 пров. № А/857/21743/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Затолочного В.С., Пліша М.А.,

за участі секретаря судового засідання Рибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року (суддя - Мартинюк В.Я., м. Львів, повне судове рішення складено 06 жовтня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Львівської міської ради, про скасування реєстрації декларації,-

ВСТАНОВИВ:

Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу у листопаді 2019 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Львівська міська рада, у якому просило скасувати реєстрацію декларації про початок будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками № 35 на вул. Староєврейській та № 3 на вул. Арсенальській у м. Львові, зареєстровану у вересні 2015 року за №ЛВ 083152601398.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у спірній декларації замовником вказано недостовірні дані щодо коду об`єкта проведення капітального ремонту. Земельна ділянка, на якій планується будівництво, розташована в межах історичного населеного місця в межах ареалу історичного населеного місця безпосередньо на території об`єкта, що перебуває під охороною ЮНЕСКО - Львів. Історичний центр . Крім того, в декларації відсутня інформація про підрядника, що є підставою скасування її реєстрації. При цьому, балансоутримувач на конкурсних умовах не визначений, документація на капітальний ремонт розроблена з порушеннями, роботи заплановано виконувати без підрядника, вимоги ДБН щодо проектування не дотримано. Також звертає увагу на те, що проект виготовлено за відсутності науково-проектної документації. Незважаючи на вказані обставини, під час розробки проектної документації не розроблено: розрахункових навантажень, розрахункових характеристик ґрунтів, гідрогеологічних умов. Зазначає, що замовник вніс неправдиві дані до декларації щодо режиму забудови території, коду об`єкта будівництва, класу наслідків запланованого будівництва, та наявності необхідної проектної документації. Крім того, відповідач на час розгляду питання щодо реєстрації декларації та змін до неї зобов`язаний був знати та врахувати ухвалу Львівської міської ради, якою затверджено генеральний план м. Львова, положення генплану та встановлені ним обмеження, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради про затвердження меж історичного ареалу міста та обмеження, що виникли з його прийняттям. Також позивач покликався на ст.11 Закону України Про охорону культурної спадщини , якою передбачено, що громадські організації можуть встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяти державі у здійсненні заходів з охорони використання, виявлення, обліку, реєстрації об`єктів культурної спадщини, а також на рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2014 року у справі №814/4078/13, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 року у справі №813/5933/15.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №1.380.2019.006341 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки не надано оцінки усім аргументам учасників судового процесу. Частиною 2 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Поняття культурна спадщина в межах Міжурядової Угоди, укладеної між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки Про охорону та збереження культурної спадщини від 04.03.1994, означає культові заклади, місця історичного значення, пам`ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, які мають до цього відношення. Таким чином, територія між будинками № 35 на вул. Староєврейській та № 3 на вул. Арсенальській у м. Львові класифікується згідно з законодавством України, як місце пов`язане з важливими історичними подіями, а згідно з міжнародним - як місце історичного значення. Враховуючи наведені вище обставини, а також зазначені у позовній заяві порушення щодо здійснення реєстрації декларації про початок будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальській у м. Львові від 17.09.2015 №ЛВ 083152601398, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідач та треті особи правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 17.09.2015 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у м. Львові за №ЛВ083152601398.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо здійснення реєстрації декларації про початок будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками № 35 на вул. Староєврейській та № 3 на вул. Арсенальській у м. Львові від 17.09.2015 №ЛВ 083152601398, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірною декларацією не порушено прав та свобод Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, при цьому позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес у спірних правовідносинах. Крім того, у позивача не було правових підстав для звернення до суду із цим позовом в інтересах суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У розвиток цієї конституційної норми, частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до ч.1 ст.53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 №12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (п.2.6 Рішення).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу звернулося до суду з даним позовом в інтересах суспільства.

Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що позови в інтересах суспільства (в інтересах законності), відомі як actio popularis, загалом не характерні для правових систем країн Європи. Захист таких інтересів, репрезентованих громадськими організаціями, може надаватися, як виняток.

Особливості правового статусу громадських організацій, що звертаються до суду в інтересах своїх членів аналізувалися Верховним Судом у справі №815/219/17. У постанові від 14.03.2018 Верховний Суд дійшов висновку про те, що громадські організації є організаційно-правовою формою діяльності людей, які об`єднуються для спільного здійснення та захисту своїх прав, свобод та інтересів, які відображаються у статуті громадської організації у вигляді мети та напрямів її діяльності. Таким чином, діяльність громадських організацій не можна розглядати абстрактно, без зв`язку з її метою та правами людей (її членів), що об`єдналися. Створюючи громадську організацію або вступаючи до неї, її члени об`єднуються на визначених статутом умовах для спільної реалізації своїх прав.

Отже, вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з`ясувати: статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; мету громадської організації та її безпосередній зв`язок з предметом позову; інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту; чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації; добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.

Апеляційний суд звертає увагу, що позови в інтересах неконкретизованих осіб (в інтересах суспільства, народу) можуть розглядатися, як виняток у випадках, прямо передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 2 Статуту Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу - Апостиль, згідно Гаазької Конвенції від 05.10.1961, який міститься в матеріалах справи, метою створення Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу, Інк. ("Корпорації") є ведення наступних видів діяльності:

А. Поширення освіти громадськості в питаннях положення з дискримінацією та упередженим ставленням до осіб єврейської національності та порушення прав людини та релігійних свобод в колишньому Радянському Союзі та в інших місцях через їх національну приналежність, вірування або бажання емігрувати; при необхідності домагатися через суди досягнення цілей корпорації; координація діяльності інших доброчинних організацій, чия діяльність співпадає з цілями діяльності корпорації або подібна її діяльності.

Б. Пошук і прийняття в дар грошей, цінних паперів, нерухомого та особистого майна; інвестування та реінвестування засобів та інших активів Корпорації.

В. Отримання з будь-якого джерела або джерел безпосередньо, в довірче володіння або іншим чином, і мати готівкові гроші, нерухоме та особисте майно в межах, дозволених законодавством.

Г. Робити пожертвування для досягнення мети в таких розмірах, які будуть встановлені директорами як припустимі, благодійним організаціям, але тільки для благодійних цілей.

Д. Утримувати та купувати, продавати, інвестувати, реінвестувати свої активи в будь-які цінні папери, акції, облігації, нерухоме та особисте майно на території або поза межами штату Массачусеттс, включаючи без обмеження будь-які паї або облігації будь-яких корпорацій, асоціацій, підприємницьких трастів, інвестиційних трастів, або інвестиційних кампаній, не дивлячись на те, що деяке або все майно, придбане або утримане таким чином, є невигідним або збитковим або є такого типу або розміру, що вважатимуться, не належними за умови, що ні жодний з активів корпорації не буде позичена прямо або опосередковано жодній з посадових осіб, жодному з директорів або членів.

Е. Будувати або набувати через купівлю, оренду, подарунок, заповіт, заповідальне відказування, відчуження або будь-яким іншим способом, повністю або в довірче володіння, тримати, використовувати, утримувати, покращувати та експлуатувати, а також продавати, здавати в оренду, ліквідувати, або іншим чином розпоряджатися нерухомим, особистим або змішаним майном або будь-яким інтересом у ньому; позичати гроші та гарантувати позичання грошей іншими особами та видавати за це розписки та забезпечувати це іпотекою, заставою або іншим чином будь-яким або всім майном корпорації.

Є. Оформляти та видавати акти, контракти, договори оренди та угоди будь-якого роду з будь-якою фірмою, особою, трастом, асоціацією, корпорацією або урядовою організацією або адміністративним органом, а також звертатися за будь-якими і всіма дозволами, згодами, ліцензіями, грантами, правами або інтересами будь-якого роду, які корпорація може вважати необхідними або бажаними для досягнення її цілей та отримувати їх.

Ж. В цілому, виконувати та здійснювати прямо або опосередковано, самостійно, або у співпраці або в кооперації з іншими особами, формуваннями або організаціями будь-якого роду або характеру будь-які та всі інші дії або речі, які є доречні або сприяють досягненню будь-яких з вищезазначених цілей або проведенню будь-якої діяльності, якою корпорація може займатись на законних підставах.

З. Застосовувати та користуватися всіма повноваженнями, які надаються час від часу законами ОСОБА_1 корпораціям, зареєстрованим згідно з положеннями глави 180 Кодексу загальних законів Співдружності Массачусетсу.

І. Корпорація є неприбуткова корпорація і не заснована для приватних доходах будь-якої особи.

Ї. Корпорація заснована та діє виключно з науковими, освітніми та доброчинними цілями в значенні положень Розділу 501(c)(3) Податкового кодексу від 1986 року (з поправками, включаючи також будь-які поправки, що вноситимуться в Кодекс у майбутньому).

К. Незалежно від будь-яких інших положень цього Статуту не повинна займатися, за винятком незначних випадків, будь-якою діяльністю або користуватися будь-яким повноваженнями, які не пов`язані з предметом діяльності Корпорації, причому Корпорація не повинна займатись будь-якою діяльністю, не дозволеною для корпорації, звільненою від податків згідно з положеннями Розділу 501(c)(3) Кодексу, або (іі) для корпорації, внески до яких не оподатковуються згідно з положеннями Розділу 170(c)(2), 2055(a) або 2522(a) Кодексу.

Л. Значною частиною діяльності Корпорації не може бути лобіювання або пропаганда або інші намагання вплинути на законодавство, причому Корпорація не повинна брати участь або втручатися в будь-які політичні кампанії (включаючи публікацію або розповсюдження заяв) від імені або проти будь-якого кандидата на державну посаду.

М. Майно цієї Корпорації однозначно використовується для благочинних цілей. Жодна частина чистого доходу або активів цієї Корпорації ніколи не слугуватиме на користь будь-якого з її членів, директорів або посадових осіб або на користь будь-якої приватної особи за винятком того, що ця Корпорація має повноваження та право виплачувати обгрунтовану компенсацію за надані їй послуги та інші виплати та видатки для досягнення її цілей.

Н. В разі розпуску або закінчення діяльності цієї Корпорації її активи, що залишаються після виплати або забезпечення виплати всіх боргів та зобов`язань цієї Корпорації, повинні бути внесені в неприбутковий фонд, фундацію або корпорацію, засновані та діючі виключно для наукових, освітніх або доброчинних цілей та мають статус звільнених від податків згідно з положеннями Розділу 501 (c) (3) Кодексу.

Застосовуючи наведені вище загальні підходи до справи, що розглядається, апеляційний суд бере до уваги, що визначені у статуті мета та напрямки діяльності Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу є загальними та не пов`язані безпосередньо зі сферою будівництва. Організація не навела обставин, які б свідчили про її безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; безпосереднього зв`язку з предметом спору та не зазначила інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту. Обґрунтування права на звернення до суду є абстрактним та не розкриває дійсних приводів, причин та підстав звернення до суду.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу не довело, що має право на звернення до суду з даним в інтересах суспільства.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі з подібними правовідносинами (справа №640/21611/19).

Також колегія суддів апеляційного суду враховує загальні підходи до судового захисту законних інтересів, які були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17

Так, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово її ); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до юридичного відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Ознаки потерпілого від порушення законного інтересу: (а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; (б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; (в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); (г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Щодо покликань позивача на рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2014 року у справі №814/4078/13, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 року у справі №813/5933/15, в частині встановлення обставин наявності порушеного права у спірних правовідносинах, то апеляційний суд звертає увагу на те, що постанова від 31.03.2021 у справі №640/21611/19, яка стосується матеріально-правової заінтересованості громадських організацій в оскарженні рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та яка, в силу положень ч.5 ст.242 КАС України, є обов`язковою для суду, була ухвалена Верховним Судом значно пізніше, ніж згадані рішення.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що висновки, які містяться у згаданій вище постанові Верховного Суду є пріоритетними по відношенню до рішень Господарського суду Львівської області від 08.04.2014 у справі №814/4078/13 та Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 у справі №813/5933/15, на які покликається позивач.

Крім того, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові не була учасником процесу у вказаних вище справах, що позбавляє суд поширити обставини порушеного права позивача на спірні правовідносини у цій справі.

Щодо покликань позивача на Угоду між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про охорону і збереження культурної спадщини від 04.03.1994, то апеляційний суд зазначає таке.

Вказана угода стосується співробітництва між державами Україною та Сполученими Штатами Америки у сфері охорони культурної спадщини. При цьому, у ній жодним чином не йдеться щодо діяльності громадських організацій у цій сфері.

Щодо покликання позивача на ст.11 Закону України Про охорону культурної спадщини , то відповідно до цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства усіх форм власності, заклади науки, освіти та культури, громадські організації, громадяни сприяють органам охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної спадщини, можуть встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони об`єктів культурної спадщини і поширенні знань про них, беруть участь у популяризації культурної спадщини серед населення, сприяють її вивченню дітьми та молоддю, залучають громадян до її охорони.

Українське товариство охорони пам`яток історії та культури сприяє залученню широких верств населення до участі в охороні культурної спадщини, здійснює пропаганду культурної спадщини і законодавства про її охорону, громадський контроль за її збереженням, використанням, консервацією, реставрацією, реабілітацією, музеєфікацією та ремонтом, сприяє роботі органів охорони культурної спадщини.

Незалежні групи спеціалістів з ініціативи об`єднань громадян, органів охорони культурної спадщини, а також інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах можуть здійснювати громадську експертизу з питань охорони культурної спадщини. Висновки даної експертизи можуть враховуватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування при прийнятті відповідних рішень згідно із законом.

Апеляційний суд звертає увагу, що ст.11 Закону України Про охорону культурної спадщини не стосується діяльності громадських організацій у сфері будівництва, а тому такі посилання позивача колегія суддів до уваги взяти не може.

Аналізуючи фактичні обставини справи у сукупності з наведеними вище приписами нормативно-правових актів, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірною декларацією не порушено прав та свобод Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, при цьому позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес у спірних правовідносинах. Крім того, у позивача не було правових підстав для звернення до суду із цим позовом в інтересах суспільства.

Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №1.380.2019.006341 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. С. Затолочний М. А. Пліш Повне судове рішення складено 17 лютого 2022 року