Постанова

від 01.02.2022 по справі 910/2284/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2022 р. Справа№ 910/2284/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 01.02.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 (повний текст рішення складено 12.10.2021)

у справі №910/2284/20 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промексплуатація

до Київської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Промексплуатація (далі - ТОВ Промексплуатація , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії Договору оренди земельної ділянки від 03.12.2009.

Позов обґрунтовано тим, що до закінчення строку дії Договору оренди позивач листом повідомив відповідача про свій намір скористатися переважним правом на поновлення Договору оренди, до якого було додано Додаткову угоду №1 про поновлення Договору оренди земельної ділянки, які залишені відповідачем без відповіді та реагування. Оскільки після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватись земельною ділянкою, за відсутності заперечень відповідача проти продовження договору протягом місяця після завершення строку його дії, проте, зволікання зі сторони відповідача щодо укладення додаткової угоди до Договору оренди, позивач зазначає про наявність підстав для поновлення Договору оренди відповідно до частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі та укладення додаткової угоди в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020, позов задоволено частково. Визнано поновленим Договір оренди земельної ділянки від 03.12.2009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. за реєстровим №903 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 04.12.2009 за № 66-6-00548, укладений ТОВ Промексплуатація та Київською міською радою, на той самий строк та на тих самих умовах. Доповнено статтю 3 Договору оренди земельної ділянки від 03.12.2009, пунктом 3.2 наступного змісту: 3.2. Дію цього договору продовжено на наступні 10 років відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі . Стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ Промексплуатація 2 102,00 грн судового збору.

Постановою Верховного Суду від 23.12.2020 суд частково задовольнив касаційну скаргу Київської міської ради, скасував рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 та направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки запереченням відповідача, що сплата орендної плати не свідчить про належне виконанням договору оренди земельної ділянки, оскільки предметом Договору оренди є земельна ділянка, розташована за адресою: проспект Возз`єднання, 2 у Дніпровському районі міста Києва, яка надавалась орендарю в користування для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку. При цьому, виконання орендарем обов`язків щодо будівництва судами не досліджено.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги шляхом визнання поновленим договору оренди земельної ділянки помилково дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову, що фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин без укладення додаткової угоди.

У постанові Верховний Суд також звертає увагу, що суд першої інстанції вийшовши за межі позовних вимог та задовольнивши їх у спосіб, який не заявлявся позивачем, а також суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду та не виправляючи зазначених порушень, не прийняли до уваги останню правову позицію щодо способу захисту порушеного права, у разі звернення з позовом на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі , викладену, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц.

При новому розгляді справи № 910/2284/20 рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 позов задоволено.

Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії Договору оренди земельної ділянки від 03 грудня 2009 р. (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. 03.12.2009 за реєстровим №903 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 04.12.2009 за № 66-6-00548), між Товариством з обмеженою відповідальністю Промексплуатація та Київською міською радою, в редакції, зазначеній у резолютивній частині оскаржуваного рішення суду.

Стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ Промексплуатація 2102 грн судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Київська міська рада звернулася безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі №910/2284/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/2284/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді:Михальська Ю.Б., Станік С.Р

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021, справу призначено до розгляду на 30.11.2021. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2284/20.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 06.10.2021 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

30.11.2021 по справі оголошено перерву до 01.02.2022.

01.12.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі (звернення громадян з доданими до нього компакт-диском із світлинами та відеозображенням) поза межами строку, визначеного апеляційним судом для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі. В своєму клопотанні позивач вказав, що зазначені докази надійшли на адресу Київської міської ради лише 30.11.2021. Клопотання про поновлення строків, в порядку ст.118, 119 Господарського процесуального кодексу України позивачем не подано.

На вказане клопотання, позивачем, 26.01.2022 подано до суду пояснення по справі в яких останній заперечує проти їх долучення та в його обґрунтування позивачем подано докази частина яких вже міститься в матеріалах справи.

У судове засідання 01.02.2022 з`явився представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судових засіданнях надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники позивача у судових засіданнях також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про долучення додаткових доказів по справі, в силу норми ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, апеляційний суд не приймає докази надані відповідачем, оскільки подані поза межами процесуальних строків та без доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції. Клопотання про поновлення строків відповідачем не подано.

За вказаних підстав також не приймаються до уваги й подані позивачем до письмового пояснення додаткові докази (копії технічного звіту щодо ґрунтового обстеження та складання агрохімічного паспорта ґрунтів земельної ділянки, проекту рішення датованого 23.06.2020 та пояснювальної записки № ПЗН-1215 від 18.11.2019). Позивачем не ставиться питання перед судом про залучення їх до матеріалів справи. Клопотання про поновлення строків для подання вказаних доказів, позивачем не подано.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції рішенням 03 грудня 2009 року між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ Промексплуатація (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.12.2009 за реєстровим №903 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 04.12.2009 за №66-6-00548 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2729 га, яка знаходиться за адресою: проспект Возз`єднання, 2 у Дніпровському районі міста Києва і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 8000000000:90:105:0042; цільове використання земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку.

Цільове використання земельної ділянки за договором для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку (п. 2.1. договору).

За умовами пункту 6.2 договору оренди право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 04.12.2009, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:105:0042.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що договір укладено на 10 років. Відповідно, з урахуванням державної реєстрації договору (04.12.2009), строк його дії закінчився 04.12.2019.

Згідно з пункту 11.7 договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

01 грудня 2019 року позивачем було передано через канцелярію Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради лист-повідомлення про поновлення договору оренди, відповідно до якого було додано примірник відповідної Додаткової угоди №1 про поновлення договору оренди земельної ділянки підписаний та скріплений печаткою орендаря.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у відповідь листом № 05716-1508 від 27.01.2020 повідомив позивача про те, що для поновлення договору оренди земельної ділянки потрібно рішення Київської міської ради або висновок постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування про поновлення такого договору, оскільки такі документи до Департаменту не надходили, немає підстав для укладання додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки.

27 січня 2020 року позивачем на ім`я Київського міського голови було направлено повторну заяву № 4/01 щодо підписання додаткової угоди про поновлення Договору оренди у строки, встановлені статтею 33 Закону України Про оренду землі , додавши до вказаної заяви додаткову угоду. Проте, вказана заява також була залишена без належного реагування.

З огляду на те, що відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, а позивач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендні платежі, при цьому від відповідача протягом місяця після закінчення строку дії цього договору не надходило заперечення проти його поновлення, позивач просив суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки про поновлення терміну дії договору від 03.12.2009.

У відповідності до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом приписів ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України та ст. 649 ЦК України, згідно яких спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Виходячи зі змісту вказаних норм і принципу свободи договору, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що можливість розгляду судом спорів про спонукання до укладення договору обумовлюється обов`язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акту органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом).

Положеннями частиною 3 статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Закон України Про оренду землі визначає умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Порядок поновлення договору оренди земельної ділянки визначено статтею 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини перша-п`ята цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста цієї статті).

Стаття 33 Закону України Про оренду землі передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 вказаного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 цього Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із, зокрема, уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, статтею 33 Законом України Про оренду землі регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами - частини перша-п`ята цієї статті, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди - частина шоста цієї статті, тоді як останній порядок є відмінним від передбаченого положеннями частин 1-5 статті 33 Закону, оскільки передбачає право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке виникає після закінчення строку дії відповідного договору оренди земельної ділянки за умови, що орендар продовжує користуватись цією ділянкою, за відсутності протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди листа-повідомлення орендодавця про заперечення проти поновлення договору.

Пунктом 11.7 договору оренди земельної ділянки від 03.12.2009 визначено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, позивач, за умови належного виконання своїх обов`язків, має переважне право на поновлення договору. У цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, лист-повідомлення про поновлення договору оренди був направлений позивачем 01.12.2019 з порушенням строку повідомлення, встановленого договором оренди. Проте, враховуючи, що умови договору оренди не встановлюють будь-яких прямих правових наслідків порушення визначеного пунктом 11.7 договору строку, у тому числі і права орендодавця відмовитись від розгляду заяви, втрати прав орендатора тощо, тому з урахуванням граничного строку направлення листа-повідомлення (не пізніше ніж за місяць до закінчення дії договору), встановленого частиною 2 статті 33 Закону України Про оренду землі , колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновки суду першої інстанції, що строк звернення орендаря до орендодавця з повідомленням про поновлення договору оренди землі здійснено з дотриманням чинного законодавства, а отже, позивачем не втрачено переважного права на поновлення договору.

Частинами 8 та 9 статті 33 Закону України Про оренду землі визначено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що відповідач є носієм прямого позитивно-правового обов`язку, встановленого частиною п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі , укласти у місячний термін угоду про поновлення договору або направити лист-повідомлення про наявність заперечень. Обрана законодавцем дефініція лист-повідомлення орендодавця про заперечення свідчить про встановлений законом обов`язок орендодавця саме повідомити орендаря про таке своє заперечення проти поновлення договору і саме протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Таким чином, враховуючи положення частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , орендодавець мав висловити заперечення щодо продовження строку дії договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк до 04.01.2020.

Проте, як встановлено судом, наведені вимоги Закону відповідачем не виконано, ні в місячний строк після закінчення строку дії спірного договору, ні станом на момент розгляду справи у суді, відповідач не направляв позивачу повідомлення про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суть поновлення договору оренди згідно із частиною 6 статті 33 Закону полягає саме у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідач заперечуючи проти позову зазначає про неналежне виконання з боку позивача зобов`язань за договором та про відсутність доказів в підтвердження перешкод в отриманні останнім дозволу на будівництво у встановлений строк.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, суд касаційної інстанції зазначив, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Так, судом встановлено, що у даній справі цільове використання земельної ділянки за договором передбачено для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку. На момент підписання договору оренду на земельній ділянці знаходилось нерухоме майно позивача.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2010 року позивач звернувся до ТОВ Науково-технічний центр експертизи нерухомості щодо обстеження нежитлової будівлі позивача, яка знаходиться на спірній земельній ділянці. За висновком ТОВ Науково-технічний центр експертизи нерухомості стан нежитлової будівлі відноситься до аварійного.

13 вересня 2010 року позивач звернувся до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації щодо надання дозволу на знесення нежитлової двоповерхової будівлі по проспекту Возз`єднання, 2, що належить позивачу.

Листом від 27.09.2010 року № 8-19/46-4257/4 Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією було надано дозвіл на знесення будівлі.

21 жовтня 2010 року позивачем було отримано Дозвіл на виконання підготовчих робіт № 2238-Дн/С. В процесі підготовчих робіт позивачем було проведено роботи з розчищення земельної ділянки та проведено роботи по укріпленню стін котловану після знесення нежитлової будівлі, що підтверджується листом Державної архітектурно-будівельної інспекції від 21.01.2011 року № 40-16-230.

10 березня 2011 року позивач звернувся до Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища щодо розроблення містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.

23 травня 2011 року позивачем було отримано висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища про відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Крім того, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечувало проти підготовки містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.

06 червня 2011 року позивачем було отримано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки.

Протягом 2011 року позивачем також було отримано Технічні умови та висновки: технічні умови, необхідні для підготовки завдання на розроблення розділу Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) ; технічні умови на водопостачання об`єкта; технічні умови на каналізування об`єкта; продовження терміну дії висновку міськСЕС проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; технічні вимоги з енергоефективності для розробки проектної документації на будівництво.

07 липня 2011 року позивачем було отримано позитивний висновок № 00-0003-11/ЦБ державної експертизи архітектурно-будівельної частини проекту будівництва Адміністративний будинок ТОВ Промексплуатація на проспекті Возз`єднання, 2 у м. Києві .

07 лютого 2012 року було зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт за № КВ 08312018874 та розпочато будівельні роботи, які тривали протягом 2012 року.

За доводами позивача, в період з 2013 року по 2015 рік Товариство з обмеженою відповідальністю Промексплуатація було змушене призупинити будівельні роботи у зв`язку з політичною ситуацією в Україні (революція Гідності , бойові дії на сході України АТО ), яка спричинила знецінення гривні, що дуже ускладнило фінансування будівництва. У 2016 році позивач намагався відновити будівництво, але депутати Київської міської ради, які представляли інтереси мешканців мікрорайону Березняки, наполягли на призупиненні будівництва та внесенні змін до проектної документації. Зазначенні перемовини з місцевими депутатами тривали до початку 2019 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 21 листопада 2019 року позивачем було укладено договір №21112019 на розроблення проектної документації на будівництво адміністративного будинку по проспекту Возз`єднання, 2 у Дніпровському районі м. Києва, яка передбачала зменшення поверховість будівлі з 6 поверхів до 3 поверхів.

21 листопада 2019 року позивачем було укладено договір № 21112019 на розроблення проектної документації на будівництво адміністративного будинку по проспекту Возз`єднання, 2 у Дніпровському районі м. Києва.

29 квітня 2020 року Комісією з обстеження зелених насаджень м. Києва складено акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню. За зазначеним актом встановлено відновну вартість зелених насаджень 284196,52 грн., які було сплачено позивачем.

29 жовтня 2020 року позивачем було укладено договір на виконання робіт з проведення комплексної експертизи проекту Будівництво адміністративного будинку по проспекту Возз`єднання, 2 у Дніпровському районі м. Києва .

29 січня 2021 року позивачем було отримано позитивний експертний звіт № 00979-21 щодо розгляду проектної документації Будівництво адміністративного будинку по проспекту Возз`єднання, 2 у Дніпровському районі м. Києва .

Отже, з вищенаведеного вбачається, що позивач протягом всього часу землекористування вчиняв всі необхідні дії для проведення робіт з будівництва адміністративної будівлі на виконання умов договору оренди земельної ділянки, що свідчить про її належне використання та виконання орендарем своїх обов`язків за договором.

Крім того судом першої інстанцій вірно встановлено, що також перевірено судом апеляційної інстанції, після 04.12.2019 року позивач продовжував сплачувати орендні платежі, що є свідченням належного виконання умов договору, та користувався земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно позивача (незавершене будівництво, адміністративний будинок, що підтверджується довідкою №183275684 від 02.10.2019).

Також, судом встановлено, що відповідно до Висновку до кадастрової справи №618900584, постійна комісія Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування вирішила поновити договір оренди земельної ділянки, без прийняття рішення Київською міською радою відповідного рішення, шляхом укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до зазначеного Висновку заперечення Київської міської ради щодо поновлення договору оренди були відсутні.

У пояснювальній записці до проекту висновку постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування, були також відсутні заперечення Департаменту земельних ресурсів щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.

Вищезазначене свідчить, що виконавчим органом Київської міської ради, до повноважень якого належить контроль за використанням земель комунальної власності, не зазначено жодного порушення умов договору щодо користування земельною ділянкою позивачем, що свідчить про належне користування.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі у відповідній редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі.

Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Для застосування положень частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури і строків.

Для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частина 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі ) або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина 6 статті 33 Закону України Про оренду землі ) (позиція Верховного Суду викладена у постанові від 16.09.2019 року у справі № 908/2314/18). Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19

Таким чином, за встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця з клопотанням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди на тих самих умовах, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору на підставі положень частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 13, ч. 1 ст. 15, ч.ч. 1, 2 п.п. 1, 4, 5 ст. 16 Цивільного кодексу України: при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусового виконання обов`язку в натурі.

Згідно з пунктами а , д частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, застосуванням інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи викладені обставини справи, умови договору оренди землі, наведені норми законодавства, правові позиції Верховного Суду, та те, що позивач вчинив всіх необхідних дій, направлені на укладення додаткової угоди до договору оренди, зокрема, позивач належно виконував свої зобов`язання за договором оренди, повідомив відповідача про намір поновити договірні відносини на новий строк, долучивши до повідомлення проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, та продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою сплачуючи орендні платежі, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Промексплуатація та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 03.12.2009 року, укладеного між Київською міською радою та ТОВ Промексплуатація про його поновлення, в редакції позивача. Суд першої інстанції ухвалив законне та обгрунтоване рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2021, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Київської міської ради слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2021 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі №910/2284/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі №910/2284/20 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Київську міську раду.

4. Матеріали справи №910/2284/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 17.02.2022.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Ю.Б. Михальська