Постанова

від 09.02.2022 по справі 911/1232/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2022 р. Справа№ 911/1232/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 09.02.2022 року у справі №911/1232/21 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк ГЛОБУС

на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021, повний текст якого складено 03.12.2021.

у справі №911/1232/21 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста

до Акціонерного товариства Комерційний банк ГЛОБУС

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1.Публічного акціонерного товариства Український професійний банк , 2.Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 3.Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Тихоненко Юлії Ігорівни

про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію та визнання права власності.

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області до Акціонерного товариства Комерційний банк ГЛОБУС з позовом застосування наслідків нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами відкритих торгів аукціону, проведених Публічним акціонерним товариством Український професійний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (продавець) та оформлених протоколом №UA-ЕА-2020-01-09-00000-b від 15.01.2020 року щодо реалізації активів неплатоспроможних банків, 24.02.2020 року укладено Договір №80/7-5 купівлі-продажу майнових прав Публічного акціонерного товариства Український професійний банк щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за яким передано у власність Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста (покупець) майнові права щодо нерухомого майна: земельної ділянки, загальною площею 10,600 га, кадастровий номер: 3221287201:01:097:0067, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Рожни; земельної ділянки, загальною площею 5,6999 га, кадастровий номер: 3221287201:01:005:0022, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Рожни (далі - земельні ділянки).

Так, за Договором №80/7-5 купівлі-продажу майнових прав в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець передав у власність покупцеві, а покупець прийняв у власність майнові права на земельні ділянки, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме:

- визнання права власності на нерухоме майно;

- визнання правочину/рішення щодо припинення права власності продавця недійсним;

- припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;

- та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно: витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння;

- оскарження у судовому порядку недійсності/дійсності правочину за яким

- продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено право власності на нерухоме майно;

- звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством України, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів;

- набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких продавець набув право власності;

- отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем;

- інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно;

- пред`явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем.

Відповідно до п.1.3 Договору №80/7-5 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, майнові права є переданими з моменту підписання Договору.

Враховуючи, що Договір №80/7-5 купівлі-продажу майнових прав фактично укладено 24.02.2020 року, тому саме з даного моменту до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста перейшло право захисту порушеного права в порядку передбаченому ст.16 Цивільного кодексу України.

З огляду на що, та оскільки, вказані вище земельні ділянки вибули з права власності ПАТ Український професійний банк незаконно на підставі договорів, які є нікчемними на підставі ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а належним способом захисту права може бути визнання права власності на майно на підставі ст.392 Цивільного кодексу України, ТОВ ФК Інвестохіллс Веста звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк ГЛОБУС (набувача спірних земельних ділянок) про:

- застосування наслідків нікчемного правочину шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової Олени Ярославівни (індексний номер - 21465211 від 20 травня 2015 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з проведення за Публічним акціонерним товариством КБ ГЛОБУС державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею - 10,600 га, кадастровий номер 3221287201:01:097:0067, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Рожни;

- застосування наслідків нікчемного правочину шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової Олени Ярославівни (індексний номер - 21464866 від 20 травня 2015 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з проведення за Публічним акціонерним товариством КБ ГЛОБУС державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею - 5,6999 га, кадастровий номер 3221287201:01:005:0022, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Рожни;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Інвестохіллс Веста права власності на земельну ділянку, загальною площею - 10,600 га, кадастровий номер: 3221287201:01:097:0067, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Рожни, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21465211 від 20.05.2015 приватний нотаріус Тихоненко Юлія Ігорівна Київський міський нотаріальний округ;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Інвестохіллс Веста права власності на земельну ділянку, загальною площею - 5,69 га, кадастровий номер: 3221287201:01:005:0022, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), і знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Рожни - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2146866 від 20.05.2015 приватний нотаріус Тихоненко Юлія Ігорівна Київський міський нотаріальний округ.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2021 у справі №911/1232/21 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції вказав на обґрунтованість посилань позивача на нікчемність Договорів, за якими відповідач придбав земельні ділянки у проблемного (визнаного неплатоспроможним) банку, розрахувавшись коштами, яких реально не існувало, чим в порушення черговості та порядку задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку, отримав значні переваги. Нікчемність відповідних Договорів купівлі-продажу земельних ділянок виключає законність підстав проведеної за відповідачем державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки. Тому, за позовом позивача, яким придбано майнові права на відповідні земельні ділянки, підлягає скасуванню державна реєстрація права власності відповідача і позивач, як новий кредитор, повноважний на застосування наслідків нікчемних правочинів і в межах придбаних за Договором № 80/7-5 купівлі-продажу майнових прав набув прав власника спірних земельних ділянок.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції вказав на те, що позивач вступив у спірні правовідносини внаслідок придбання відповідних майнових прав за Договором № 80/7-5 купівлі-продажу майнових прав від 24.02.2020 року, а не внаслідок правонаступництва, тому міг дізнатися про порушення права лише після набуття такого права, а також сплив строку позовної давності стосується лише захисту права і не впливає на дійсність самого права, яке в даному випадку передано в порядку оплатного відступлення.

Не погодившись із вказаним рішення суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 у справі №911/1232/21 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що в оскаржуваному судовому рішенні нез`ясовано обставини, які мають значення для справи; не доведено обставини, які суд визнав встановленими; неправильно застосовано норми матеріального права, а також рішення суду прийняте з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду викладенні у ньому не відповідають дійсним обставинам справи.

Також відповідача вказує на наступне:

- судом першої інстанції не досліджено обставини справи, які мають значення для її об`єктивного вирішення, в частині правових підстав звернення позивача з віндикаційним позовом про витребування з чужого незаконного володіння спірних ділянок, необґрунтовано встановивши факт відсутності таких вимог з боку позивача та не надано правової оцінки позиції відповідача, яка була викладена у відзиві на позовну заяву з цього приводу;

- судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні в порушення, вимог Земельного кодексу України, визначено окрему інноваційну підставу та спосіб набуття права власності на землю, визнаючи укладений позивачем Договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, достатньою підставою набуття права власності на спірні земельні ділянки, що у свою чергу стало підставою для хибного визнання судом першої інстанції вимоги про визнання права власності на спірні земельні ділянки належним способом захисту прав позивача;

- суд першої інстанції, всупереч засад змагальності сторін у судочинстві в господарських судах, закріпленого у ст. 13 ГПК України, прийшов до хибного висновку, що в межах даної справи підлягає встановленню обґрунтованість доводів лише позивача щодо нікчемності правочинів, та як наслідок доводи відповідача з цього приводу взагалі судом першої інстанції залишено без уваги та розгляду, що вкотре підтверджує факт не з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. При цьому відповідач додатково звертає увагу на не дослідження судом першої інстанції його доводів щодо заперечень нікчемності Договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок, що призвело до хибного визнання судом доведеними обставини, які мають значення для справи;

- оскільки право власності на спірні земельні ділянки перейшло до ПАТ УПБ на підставі реалізації прав заставодержателя (іпотекодержателя) у 2012 році, а тому жодних перешкод щодо розпорядження ПАТ УПБ ними, навіть з врахуванням обмежень, накладених Постановою №293/БТ, на момент укладення Договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 20.05.2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І. за реєстрами відповідно №№294, 295, не існувало. Крім того, продаж ПАТ УПБ на користь відповідача спірних ділянок був здійснений не нижче ніж визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб`єктом оціночної діяльності, який відповідає критеріям, наведеним в абзацах 2-6 пункту 7 постанови №6032 Правління Національного банку України від 25.09.2014 року Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих Національним банком України , а значно вище її ринкової (оціночної) вартості, що вкотре підтверджує відсутність порушень керівництвом ПАТ УПБ обмежень, накладених Постановою №293/БТ щодо розпорядження спірними ділянками;

- постанова НБУ № 293/БТ не є нормативно-правовим актом, оскільки не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, містить гриф Банківська таємниця , а, отже, є актом індивідуальної дії та має персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямована передусім на ПАТ УПБ , вказана постанова жодним чином не могла обмежити права відповідача щодо розпорядження коштами на своєму кореспондентському рахунку, відкритому в ПАТ УПБ , в тому числі і щодо виконання прийнятих на себе зобов`язань по здійсненню будь-яких розрахунків з ПАТ УПБ ;

- позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між укладенням Договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок та визнанням ПАТ УПБ неплатоспроможним. При цьому відповідач зазначає, що передача спірних земельних ділянок (майна) за Договорами купівлі-продажу, укладених між ПАТ УПБ та ним, а також переказ коштів фізичних осіб - клієнтів ПАТ УПБ (ОСОБА_3, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) з їх рахунків в ПАТ УПБ , було здійснено ПАТ УПБ не з метою надання відповідачу та цим фізичним особам як кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, а з метою та в порядку належного виконання прийнятих на себе зобов`язань у відповідності до умов укладених договорів;

- перебіг строку позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину, в тому числі у вигляді права на звернення з віндикаційним позовом, так само як і з позовом про визнання права власності, розпочався 20.05.2015 року та сплив 20.05.2018 року;

- позивачем не надано доказів, які б свідчили про заміну сторони за договорами купівлі-продажу земельних ділянок з ПАТ УПБ на позивача, а визначені ним у позові наслідки нікчемності правочинів не передбачені законом.

Також відповідач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, об`єднаної палати Верховного Суду, Верховного Суду та Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 10.04.2019 по справі №463/5896/14-ц, від 05.06.2020 по справі №920/653/18, від 30.08.2019 по справі №914/970/18, від 14.08.2019 по справі №911/1123/18, від 18.08.2020 по справі №915/494/18, від 27.11.2019 по справі №396/29/17, від 04.07.2014 по справі №6-67цс14.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2021, вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк ГЛОБУС на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 у справі №911/1232/21; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк ГЛОБУС на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 у справі №911/1232/21 призначено на 09.02.2022 о 14:20 год.; витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1232/21; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

24.01.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

07.02.2022 та 08.02.2022 від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій загалом підтримує доводи наведенні в апеляційній скарзі та заперечує проти аргументів наведених позивачем у відзиві, а також додатково вказує на правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, яка викладена у постановах від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.201 8 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16, від 18.08.2020 у справі №915/494/18, від 02.09.2020 у справі №904/1939/18, від 13.10.2021 у справі №910/8680/20, від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 08.02.2019 по справі №904/3280/18, від 12.06.2020 по справі №906/775/17, від 13.05.2021 по справі №910/6360/20 та від 26.01.2022 по справі №916/913/21.

Треті особи наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 09.02.2022, не з`явились, своїх повноважних представників не направили та про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення третіх осіб не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності останніх.

Також треті особи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

В даному судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити їх.

В свою чергу, представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та відповіді на нього, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарги не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) викладена правова позиція з приводу того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є недійсним в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Така позиція також відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до статті 3 Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4 , 26 , 27 , 37 , 38 вказаного Закону , свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

За статтею 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону , виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, в її постановах від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 (провадження № 12-15гс18), від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16 (провадження № 11-163апп18) та від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15 (провадження № 11-1080апп18), від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16 (провадження № 11-775ас18) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) дійшла висновку про те, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на факт нікчемності Договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 20.05.2015 згідно з ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а також просить застосувати наслідки нікчемності договорів.

В свою чергу, відсутність обставин щодо нікчемності Договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 20.05.2015 відповідач обґрунтовує наступним.

Так, відповідач зазначає, що право власності на спірні земельні ділянки перейшло до ПАТ УПБ на підставі реалізації прав заставодержателя (іпотекодержателя) у 2012 році, а тому жодних перешкод щодо розпорядження ПАТ УПБ ними, навіть з врахуванням обмежень, накладених в постановою № 293/БТ, на момент укладення Договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок не існувало.

Також, відповідач зазначає, що у відповідності до п. 6 кожного з Договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок оплата за спірні земельні ділянки здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів в день укладення договорів на рахунок ПАТ УПБ № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ УПБ . Факти проведення оплати між сторонами підтверджені відповідними меморіальними ордерами від 20.05.2015 року за № 1765, 1759. При цьому, фактична вартість продажу спірних земельних ділянок значно перевищувала їх ринкову (оціночну) вартість.

Щодо посилання позивача на порушення з боку ПАТ УПБ порядку проведення розрахунків, а саме їх здійснення не через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України, як того вимагала постанова № 293/БТ, відповідач зазначає, що остання не є нормативно-правовим актом, оскільки не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, містить гриф Банківська таємниця , а, отже, є актом індивідуальної дії та має персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямована передусім на ПАТ УПБ , вказана постанова жодним чином не могла обмежити права відповідача щодо розпорядження коштами на своєму кореспондентському рахунку, відкритому в ПАТ УПБ , в тому числі і щодо виконання прийнятих на себе зобов`язань по здійсненню будь-яких розрахунків з ПАТ УПБ .

Щодо посилання позивача на п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів осіб як на підставу нікчемності правочинів - Договорів купівлі-продажу земельних ділянок, а саме пов`язуючи з тією обставиною, що ПАТ УПБ до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, відповідач в спростування відповідних висновків зауважив про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між укладенням Договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок та визнанням ПАТ УПБ неплатоспроможним.

Стосовно посилання позивача на п.7 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів осіб як на підставу нікчемності правочинів - Договорів купівлі-продажу земельних ділянок, а саме пов`язуючи з тією обставиною, що між ПАТ УПБ та відповідачем укладено правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, відповідач зауважив, що у вказаних правовідносинах щодо купівлі-продажу спірних земельних ділянок в силу ст. 510 Цивільного кодексу України відповідач виступав кредитором по відношенню до ПАТ УПБ лише в тому, що відповідач мав право вимагати передачі спірних земельних ділянок після їх оплати.

Крім того відповідач вказує, що фізичні особи - клієнти ПАТ УПБ ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) в силу ст. 510 Цивільного кодексу України виступають кредиторами по відношенню до ПАТ УПБ лише в тому, що вони мали право вимагати здійснення переказу власних коштів зі своїх рахунків в ПАТ УПБ , в тому числі на будь-які власні рахунки в інших банках України. Ними у передбачений Законом України Про платіжні системи та переказ коштів ініційовано переказ коштів з власного рахунку в ПАТ УПБ на власний рахунок в ПАТ КБ ГЛОБУС , оформлено у передбаченій Законом України Про платіжні системи та переказ коштів формі розрахунковий документ на переказ коштів, в ПАТ УПБ у визначений Законом України Про платіжні системи та переказ коштів спосіб проведено суму переказу через кореспондентській рахунок ПАТ ГЛОБУС , відкритий в ПАТ УПБ .

При цьому, зобов`язання сторін щодо переказу коштів відповідно п. 22.4. ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів було завершеним: для фізичних осіб - клієнтів ПАТ УПБ ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) з дати надходження розрахункового документа на виконання до ПАТ УПБ ; для ПАТ УПБ - з дати списання коштів з рахунків фізичних осіб - клієнтів ПАТ УПБ ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ).

З огляду на вказане відповідач зазначає, що переказ коштів фізичних осіб - клієнтів ПАТ УПБ ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) з їх рахунків в ПАТ УПБ , був здійснений ПАТ УПБ не з метою надання цим фізичним особам як кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, а з метою та в порядку належного виконання прийнятих ПАТ УПБ на себе зобов`язань у відповідності до умов укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування та/або депозитного вкладу.

Також відповідач звертає увагу на неотримання жодних повідомлень про визнання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб Договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 20.05.2015 нікчемними.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, постановою правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства Український професійний банк до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку ПАТ УПБ було віднесено до категорії неплатоспроможних строком до 180 днів із встановленням обмежень в його діяльності.

Постановою правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Український професійний банк до категорії неплатоспроможних ПАТ УПБ було віднесено до категорії неплатоспроможних; визнано такою, що втратила чинність, постанову правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ.

На підставі постанови правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було ухвалене рішення від 28.05.2015 №107 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Український професійний банк та розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації від 29.05.2015 по 28.08.2015 включно.

За наслідками запровадження у ПАТ УПБ тимчасової адміністрації та відповідно до статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наказом від 29.05.2015 №26/ТА було створено комісію з перевірки договорів, укладених ПАТ УПБ , якою проведено перевірку договорів, укладених банком з іншими контрагентами протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації.

Згідно з протоколом № 50 від 28.08.2015 року засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу № 26/ТА від 29.05.2015 року, комісією прийнято рішення затвердити результати перевірки, якою виявлено наступні правочини (договори), що є нікчемними згідно зі ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб :

- Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.05.2015 року, відповідно до якого ПАТ УПБ продав (передав у власність) ПАТ КБ ГЛОБУС (відповідачу) належну ПАТ УПБ земельну ділянку загальною площею 10,6 га, кадастровий номер: 3221287201:01:097:0067, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Рожни (далі - Договір купівлі-продажу земельної ділянки 1).

- Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.05.2015 року, відповідно до якого ПАТ УПБ продав (передав у власність) ПАТ КБ ГЛОБУС належну ПАТ УПБ земельну ділянку загальною площею 5,6999 га, кадастровий номер: 3221287201:01:005:0022, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Рожни (далі - Договір купівлі-продажу земельної ділянки 2).

Відповідні висновки зроблені уповноваженою комісією виходячи зі встановлених в ході перевірки обставин, а саме:

Договір купівлі-продажу земельної ділянки 1 та Договір купівлі-продажу земельної ділянки 2, укладені між ПАТ КБ ГЛОБУС та Банком в період дії постанови правління НБУ від 30.04.2015 року №293/БТ.

З умов Договорів купівлі-продажу земельних ділянок вбачається, що за погодженням сторін продаж земельної ділянки здійснювався за 7 778 653,53 грн за Договором купівлі-продажу земельної ділянки 1 та за 14 465 820,00 грн за Договором купівлі-продажу земельної ділянки 2, яку покупець сплачує повністю шляхом безготівкового переказу грошових коштів в день укладення Договорів на рахунок ПАТ УПБ .

Факт повного розрахунку між сторонами підтверджений меморіальним ордером №1765 від 20.05.2015 року, засвідченим підписом відповідального виконавця та відбитком штампа ПАТ КБ ГЛОБУС за Договором купівлі-продажу земельної ділянки 1 та меморіальним ордером №1759 від 20.05.2015 року, засвідченим підписом відповідального виконавця та відбитком штампа ПАТ КБ ГЛОБУС за Договором купівлі-продажу земельної ділянки 2.

Станом на 20.05.2015 року на кореспондентському рахунку НОМЕР_2 ПАТ КБ ГЛОБУС , відкритому в ПАТ УПБ залишок коштів складав 7 599 881,83 грн.

Комісією встановлено, що ПАТ КБ ГЛОБУС на момент укладення Договорів купівлі-продажу земельних ділянок є кредитором ПАТ УПБ на загальну суму 22 244 582,30 грн, за Договором №4565-УКВ про встановлення кореспондентських відносин від 11.02.2008 року.

При цьому, залишки грошових коштів на кореспондентських рахунках банків не підпадають під встановлені державою гарантії, а значна сума загальних кредиторських вимог надавала підстави вважати, що існували ризики неможливості повного або часткового задоволення вимог цього кредитора у випадку прийняття рішення щодо ліквідації Банку.

Також, в дату укладення Договорів купівлі-продажу земельних ділянок 20.05.2015 року на прямий кореспондентський рахунок НОМЕР_2 ПАТ КБ ГЛОБУС надійшли кошти фізичних осіб, що знаходились на депозитних та поточних рахунках в ПАТ УПБ , для зарахування на власні поточні рахунки фізичних осіб відкриті в ПАТ КБ ГЛОБУС в загальній сумі 14 644 700,47 грн, а саме: 10 570 000,00 грн перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_3 ; 2 733 579,66 грн перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 ; 945 613,49 грн перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 ; 360 000,00 грн перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_4 ; 24 318,14 грн перерахування коштів та поточний рахунок ОСОБА_1 ; 11 189,18 грн перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 , які знаходилися в Банку на рахунках фізичних осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) до моменту прийняття Постанови №293/БТ, а 20.05.2015 року були перераховані на кореспондентський рахунок НОМЕР_2 ПАТ КБ ГЛОБУС для зарахувань на власні поточні рахунки відкриті у ПАТ КБ ГЛОБУС .

При цьому, значна сума загальних кредиторських вимог фізичних осіб надавала підстави вважати, що існували ризики неможливості повного або часткового задоволення вимог цих кредиторів у випадку прийняття рішення щодо ліквідації Банку.

Державні гарантії щодо коштів на поточних та депозитних рахунках фізичних осіб обмежуються 200 тис.грн, а тому у тих кредиторів, де залишок коштів перевищував вищевказану суму, існував ризик неможливості часткового задоволення вимог цих кредиторів ПАТ УПБ .

Відповідно до протоколу № 50 від 28.08.2015 року засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання Наказу № 26/ТА від 29.05.2015 року вбачається, що розрахунки по Договорам купівлі-продажу проводилися 02.05.2015 року шляхом перерахування коштів з прямого кореспондентського рахунку НОМЕР_2 ПАТ КБ ГЛОБУС , відкритого в Банку, на рахунок 3610 Кредиторська заборгованість з придбання активів ПАТ УПБ на загальну суму 22 244 473,53 грн за земельні ділянки згідно Договорів купівлі-продажу.

Станом на кінець дня 20.05.2015 року залишок по рахунку НОМЕР_2 ПАТ КБ Глобус у ПАТ УПБ дорівнював нулю.

Таким чином, розрахунки по Договорам купівлі-продажу земельних ділянок були здійсненні через прямий кореспондентський рахунок, що було прямо заборонено Постановою №293/БТ, а також, платежі, які здійснювалися в національній валюті України, проходили не через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України.

Здійснивши правочини по перерахуванню коштів фізичних осіб (перерахування на власні поточні рахунки в ПАТ КБ ГЛОБУС ) та ПАТ КБ ГЛОБУС (розрахунки по Договорам купівлі-продажу земельних ділянок) через прямий кореспондентський рахунок ПАТ КБ ГЛОБУС , ПАТ УПБ неодноразово порушив заборони та обмеження в частині пункту 5 та пункту 6 Постанови № 293/БТ, а саме: заборону використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки (п. 5 Постанови № 293/БТ) та зобов`язання ПАТ УПБ здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (п. 6 Постанови № 293/БТ).

Від продажу нерухомості за Договорами купівлі-продажу земельних ділянок сума грошових коштів на кореспондентському рахунку Банку (ПАТ УПБ ) не збільшилась, як і не збільшилась його платоспроможність на суму відчуженої нерухомості, оскільки фактично за Договорами купівлі-продажу розрахувався покупець та фізичні особи (які здійснили перерахування на поточні рахунки ПАТ КБ ГЛОБУС ), в період дії Постанови № 293/БТ, коштами, які не підпадали під встановлені Державою гарантії, існували ризики неможливості повного або часткового задоволення вимог цих кредиторів у випадку прийняття рішення щодо ліквідації Банку.

В інший спосіб зняти кошти зі своїх рахунків чи переказати їх за межі Банку, ні ПАТ КБ ГЛОБУС , ні ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цей час не мали змоги, оскільки Банк (ПАТ УПБ ) вже перебував у важкому фінансовому становищі, маючи проблеми з ліквідністю, фактично вже будучи неплатоспроможним в розумінні Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , тобто не здатний виконувати свої грошові зобов`язання.

В зв`язку з цим, комісія дійшла висновку про достатність та обґрунтованість підстав вважати, що Договори купівлі-продажу земельних ділянок мали на меті фактичне забезпечення майном Банку (2 земельні ділянки) грошових вимог до Банку ПАТ КБ ГЛОБУС (а також ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), які одночасно були кредиторами Банку.

Тобто, при укладанні даних Договорів купівлі-продажу земельних ділянок були надані пільги (переваги) окремим кредиторам Банку (ПАТ КБ ГЛОБУС , а також ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в частині виведення власних коштів з проблемного (неплатоспроможного Банку), які прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку.

Також комісія дійшла висновку, що фактично відчуження майна Банку за такими Договорами купівлі-продажу земельних ділянок призвело до ще більшого зменшення обсягу високоліквідних активів Банку (ПАТ УПБ ), порушення внаслідок цього нормативів діяльності банку, встановлених Національним банком України, до повної неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами Банку (в першу чергу перед вкладниками) та як наслідок, прийняття Національним банком України 28.05.2015 року Постанови № 348 про віднесення ПАТ УПБ до категорії неплатоспроможних.

Крім того, в матеріалах справи міститься звіт аудиторської фірми ТОВ Інтер-аудит про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій ПАТ УПБ від 26.08.2016 року, метою відповідної перевірки було досліджено зокрема порядку укладення договорів з відчуження рухомого та нерухомого майна в періоді з 30.04.2015 року по 28.05.2015 року і здійснення розрахунків відповідно до цих договорів.

Так, аудитори у вказаному звіті вказують, що значна частка зменшення сум зобов`язань та активів в травні 2015 року відбулась без використання кореспондентського рахунку в Національному банку України, готівки в касі та банкоматах, а також кореспондентських рахунків в інших банках, шляхом внутрішньобанківських операцій; спостерігались значні та нетипові в порівнянні з попередніми звітними періодами зміни (зменшення) в інших ліквідних активах та зобов`язаннях банку, в результаті яких кредиторам, чиї вимоги в цей період були погашені, були надані переваги в черговості задоволення вимог, що існували до запровадження тимчасової адміністрації, порівняно з умовами розрахунку черговості, визначеній Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Узагальнюючи інформацію про операції, які наведені в попередніх розділах звіту та про вплив цих операцій на фінансовий стан ПАТ УПБ аудитори дійшли до висновків:

- що протягом періоду з 30 квітня по 28 травня 2015 року банком здійснено відчуження активів (майна та прав вимоги за кредитними договорами) на загальну суму 2 222 789,3 тис.грн. Таке відчуження прав вимоги за кредитними договорами та відчуження майна в травні 2015 року спричинило зниження ліквідаційної маси Банку для здійснення виплат кредиторам ПАТ УПБ в порядку черговості, визначеної Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб до 179,6 млн.грн. Сума акцептованих ФГВО вимог склала 1 092,1 млн.грн, різниця між розміром ліквідаційної маси та сумою вимог акцептованих ФГВО складає 912,5 млн.грн;

- що прямий балансовий збиток Банку за операціями зазначеними в розділі II цього звіту склав 394 501,93 тис.грн;

- що зазначені операції призвели до негативної динаміки залишків високоліквідних активів банку у вигляді грошових коштів та коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку України протягом травня 2015 року, яка значно перевищувала відповідне зменшення зобов`язань Банку за коштами клієнтів;

- що відбулося відчуження значної частини активів банку з негативним результатом та за відсутності оплати такого відчуження за рахунок зовнішніх надходжень до Банку.

Вищевикладені у відповідних розділах звіту операції здійснювались шляхом внутрішньобанківських перерахувань без використання кореспондентського рахунку банку, відкритому в НБУ.

Аудиторами встановлено, що станом на початок дня укладення кожного з договорів відступлення прав вимоги та відчуження активів Банку на рахунках нових кредиторів/покупців грошові кошти у сумах, достатніх для здійснення оплати зазвичай не обліковувались, а в більшості випадків надходили на їх рахунки в день відчуження активів від інших клієнтів Банку або шляхом внутрішньобанківських проводок з рахунків третіх осіб.

У своєму звіті аудитори вказують, що кредиторам Банку, за рахунок коштів яких формувалися залишки на рахунках осіб, що фактично здійснювали оплату за угодами в період з 30.04.2015 року по 28.05.2015 року, надані переваги в задоволенні вимог, що існували до запровадження тимчасової адміністрації, порівняно з умовами розрахунку у черговості, визначеній Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Отже, аудитори дійшли до висновку, що відчуження значної частини активів банку з негативним результатом та за відсутності оплати такого відчуження за рахунок зовнішніх надходжень до банку призвело до неплатоспроможності ПАТ УПБ .

За відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується, а сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним, в даному випадку навіть за наявності відмітки банку про проведення банківської операції без належного урахування наведеного вище.

Штучне зарахування коштів підтверджується тим, що оскільки ПАТ УПБ на час укладення оспорюваних правочинів був неплатоспроможним, і, відповідно, у останнього відсутні були фінансові можливості здійснити переказ грошових коштів ПАТ КБ ГЛОБУС на кореспондентський рахунок ПАТ УПБ , відкритого у НБУ, тому через що в оспорюваних договорах купівлі-продажу було вказано саме рахунок, відкритий в ПАТ УПБ , що дозволило виконати штучні транзакції по рахункам сторін, оспорюваних правочинів, що відкриті в ПАТ УПБ .

Вказані вище постанови правління Національного банку України не є нормативно-правовим актом, однак, є обов`язковою для суб`єктів, щодо яких прийняті в межах повноважень, встановлених Законом, у даному випадку для виконання ПАТ УПК .

Крім того, відповідач, як банк, володіє спеціальними знаннями та не міг не розуміти значення та наслідки своїх дій.

Таким чином, неплатоспроможний Банк (боржник по зобов`язанням перед власними кредиторами), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь окремого кредитора безпосередньо перед прийняттям та в супереч рішенням НБУ про його неплатоспроможність, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредиторів (вкладників), оскільки уклав договори купівлі-продажу, які порушують майнові інтереси кредиторів і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника, недопущення отримання реального зарахування грошових коштів на рахунок Банку та збільшення його активів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Касаційний цивільний суд у постановах від 27 січня 2021 року у справі № 554/9710/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 359/4886/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/4466/17, вирішуючи питання щодо здійснення розрахунків за спірними правочинами кредиторами Банка шляхом перерахування коштів, які знаходилися на рахунку в тому ж банку, застосовував підхід, відповідно до якого при здійсненні такої операції відбувається лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошового зобов`язання без реального зовнішнього надходження коштів на рахунок банка. На підставі викладеного Касаційний цивільний суд дійшов висновку, що спірний договір купівлі-продажу є нікчемним, оскільки, уклавши його, Банк здійснив відчуження власних активів, що погіршило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Оплата за договором мала бути здійснена особою, яка на момент укладання спірного договору була кредитором банку та мала залишки грошових коштів на рахунках ПАТ УПБ , шляхом перерахування коштів зі свого рахунку на рахунок банку. Від продажу об`єкта нерухомості сума грошових коштів на кореспондентському рахунку банку не збільшилася (банк не отримав коштів від продажу нерухомого майна), а укладення спірного договору зумовило неможливість виконання зобов`язань неплатоспроможного банку перед іншими кредиторами.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні Договори купівлі-продажу земельних ділянок від 20.05.2015 є нікчемними в силу статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вищевстановленого, а також доводи наведені останнім у вказаній частині не спростовують та не впливають на зазначені висновки суду.

За змістом п.1 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.24 зазначеного Закону наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п.4 ч.1 ст.3 цього Закону ).

У відповідності до положень статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи

Згідно з ч.1ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

При цьому, вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і бути об`єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливо).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.04.2021 року вбачається, що за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Глобус зареєстровано право власності на земельні ділянки, а саме: земельна ділянка, загальною площею 10,600 га, кадастровий номер: 3221287201:01:097:0067, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Рожни, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21465211 від 20.05.2015 року приватний нотаріус Тихоненко Юлія Ігорівна Київський міський нотаріальний округ; земельна ділянка, загальною площею 5,6999 га, кадастровий номер: 3221287201:01:005:0022, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с.Рожни - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2146866 від 20.05.2015 року приватний нотаріус Тихоненко Юлія Ігорівна Київський міський нотаріальний округ.

Колегією суддів встановлено, що наслідком укладення між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Глобус нікчемних правочинів стало набуття останнім права власності на передане йому нерухоме майно шляхом ухвалення державним реєстратором - приватний нотаріус Тихоненко Юлія Ігорівна Київський міський нотаріальний округ рішень від 20 травня 2015 року за №2146866 та №21465211.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування такого наслідку нікчемного правочину, як скасування вищевказаних оскаржуваних рішень про державну реєстрацію права власності.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка, зокрема викладена у постанові від 19.01.2022 по справі №203/4466/17.

Стосовно позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно статті 13 Конвенції "Про захист прав і основоположних свобод людини" , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. 31. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР .

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначено, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України . Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах .

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12- 187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14- 338цс18).

Таким чином, обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права, а протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, за результатами відкритих торгів аукціону, оформлених протоколом № UA-ЕА-2020-01-09-00000-b від 15.01.2020 року щодо реалізації активів неплатоспроможних банків, 24.02.2020 року укладено Договір № 80/7-5 купівлі-продажу майнових прав ПАТ УПБ щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за яким передано у власність позивачу (покупець) майнові права щодо нерухомого майна: земельної ділянки, загальною площею 10,600 га, кадастровий номер: 3221287201:01:097:0067, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Рожни; земельної ділянки, загальною площею 5,6999 га, кадастровий номер: 3221287201:01:005:0022, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Рожни.

У відповідності до право власності на спірні земельні ділянки у продавця виникло на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки Серії ЯЛ №217726 та Серії ЯЛ №217721.

За цим Договором в порядку та на умовах, визначених останнім, продавець передав у власність покупцеві, а покупець прийняв у власність майнові права на земельні ділянки, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме:

- визнання права власності на нерухоме майно;

- визнання правочину/рішення щодо припинення права власності продавця недійсним;

- припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;

- та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно: витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння;

- оскарження у судовому порядку недійсності/дійсності правочину за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено право власності на нерухоме майно;

- звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством України, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів;

- набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких продавець набув право власності;

- отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем;

- інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно;

- пред`явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на відкритих торгах (аукціоні), яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно до покупця - учасника аукціону, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, складання за результатами їх проведення протоколу проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на відкритих торгах (аукціоні), тобто є правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.11.2018 року по справі №2-1383/2010.

Матеріали справи не містять та учасниками справи не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності вказаного вище правочину.

З огляду на вищевикладене та, оскільки позивачем відповідно до Договору № 80/7-5 купівлі-продажу майнових прав отримано у власність майнові права щодо нерухомого майна, а саме: спірних земельних ділянок ПАТ УПБ , які є відмінними від права власності, та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема, й визнання права власності на нерухоме майно, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в порядку ст.392 Цивільного кодексу України позивач може бути визнаний судом власником нерухомого майна, а саме спірних земельних ділянок.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка, зокрема, викладена у постанові від 18.11.2020 року по справі №154/883/19-ц.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту, у даному випадку, гарантує практичний та ефективний захист його порушеного права, а також виключатиме необхідність здійснення ним інших судових проваджень для захисту порушеного права та не суперечить законодавству.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позов не містить вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння як способу захисту порушеного права, тому і відсутні підстави для дослідження та надання правової оцінки таким обставинам.

Щодо строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи відповідач скористався своїм правом та заявив в суді першої інстанції про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання (ч.1 та 3 ст.261 ЦК України ).

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивачем пропущена позовна давність щодо застосування наслідків нікчемного правочину, яка починається від дня, коли почалося його виконання (ч.3 ст.261 ЦК України ), оскільки таке виконання почалося з 20.05.2015.

Тому посилання позивача щодо моменту початку перебігу строку позовної давності, який пов`язує зі вступом у спірні правовідносини внаслідок придбання відповідних майнових прав за Договором № 80/7-5 купівлі-продажу майнових прав від 24.02.2020 року є помилковими, але водночас є такими, що вказують на поважність причин пропуску строку на звернення до суду із цим позовом.

Згідно з ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватися тільки за допомогою звернення до суду.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

За аналізом положень статті 267 Цивільного кодексу України від сторони вимагається подача заяви тільки у разі застосування позовної давності і як наслідок відмови у позові з цих підстав.

У разі поновлення позовної давності на захист порушеного інтересу у судовому порядку подача заяви від сторони не потребується. У цьому випадку суд може визнати причини пропущення позовної давності поважними та захистити порушене право позивача.

За таких обставин, врахувавши пояснення позивача, що про порушення його права стало відомо з моменту укладання Договору № 80/7-5 купівлі-продажу майнових прав від 24.02.2020, а також те, що позивач не є стороною нікчемних правочинів та з огляду на ненадання відповідачем доказів обізнаності позивача про таке порушення раніше, колегія суддів визнає поважними причини пропущення позовної давності.

З огляду на що, колегія суддів вважає, що хоча суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення вказаного вище не врахував, однак зазначене не вплинуло на правильне вирішення даного спору, а тому відсутні підстави для скасування відповідного рішення суду.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України , які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам сторін. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя.

Колегією суддів відхиляються посилання відповідача, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, об`єднаної палати Верховного Суду, Верховного Суду та Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 10.04.2019 по справі №463/5896/14-ц, від 05.06.2020 по справі №920/653/18, від 30.08.2019 по справі №914/970/18, від 14.08.2019 по справі №911/1123/18, від 18.08.2020 по справі №915/494/18, від 27.11.2019 по справі №396/29/17, від 04.07.2014 по справі №6-67цс14, від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.201 8 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16, від 18.08.2020 у справі №915/494/18, від 02.09.2020 у справі №904/1939/18, від 13.10.2021 у справі №910/8680/20, від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 08.02.2019 по справі №904/3280/18, від 12.06.2020 по справі №906/775/17, від 13.05.2021 по справі №910/6360/20 та від 26.01.2022 по справі №916/913/21, оскільки не спростовують вищевстановленого та не впливають на вказані вище висновки суду, а також такі висновки не суперечать висновкам щодо застосування норм права, викладених у вказаних постановах. До того ж, зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших предмета і підстав заявлених позовних вимог, іншого матеріально-правового регулювання відповідних правовідносин, що виникли у таких спорах, ніж у даній справі. Наведене унеможливлює висновок про подібність правовідносин у зазначених справах та у даній справі.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі та у відповіді на відзив, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржників.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ГЛОБУС на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 у справі №911/1232/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 у справі №911/1232/21 залишити без змін.

3.Судові витрати покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк ГЛОБУС .

4.Матеріали справи №911/1232/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 17.02.2022.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

А.І. Тищенко