Постанова

від 08.02.2022 по справі 761/39166/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року м. Харків Справа № 761/39166/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.

за участі секретаря судового засідання Перікової К.В.

за участі представників учасників справи:

позивача - не з`явився

1-го відповідача - не з`явився

2-го відповідача - не з`явився

3-ої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» , м. Київ (вх. №91 Д/2)

на рішення Господарського суду Донецької області від 16.11.2021,ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Говорун О.В., дата складання повного тексту рішення-06.12.2021, у справі №761/39166/18

за позовом Акціонерне товариство "ПроКредит Банк", м.Київ

до відповідача-1 - ОСОБА_1 , м.Київ

до відповідача-2 - ОСОБА_2 , м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фартнео", м. Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 1 018 297,93 грн з кожного з відповідачів,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (далі-позивач, АТ "ПроКредит Банк") звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом, в якому просив:

-стягнути на користь банку з поручителя ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) як солідарного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фартнео" боржника заборгованість за договором про надання овердрафту №401.44439/FW401/372 від 20.05.2014, який є невід`ємною частиною Рамкової угоди №FW401/372 від 15.04.2011 в розмірі 1 018 297,93 грн;

-стягнути на користь банку з поручителя ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) як солідарного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фартнео" боржника, заборгованість за договором про надання овердрафту №401.44439/FW401/372 від 20.05.2014, який є невід`ємною частиною Рамкової угоди №FW401/372 від 15.04.2011 в розмірі 1 018 297,93 грн;

Обґрунтовуючи позовні вимоги банк зазначав, що між позивачем та третьою особою було укладено рамкову угоду №FW401/372 від 15.04.2011. 20.05.2014 між позивачем та третьою особою укладений договір про надання овердрафту №401.44439/FW401/372, згідно з яким третій особі був наданий кредит в розмірі 1 000 000,00 грн. В забезпечення виконання зобов`язань третьої особи за кредитним договором 15.04.2011 були укладені договори поруки з відповідачами. Враховуючи, що третя особа порушила умови договору кредиту, своєчасно не погасила кредит та відсотки, утворилась заборгованість в розмірі 1 018 297,93 грн, позивач просить стягнути з кожного відповідача як солідарного з третьою особою боржника.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.12.2019 позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 15.09.2020 рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.12.2019 скасовано, у задоволенні позовних вимог АТ "ПроКредит Банк" відмовлено повністю.

Постановою Верхового Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21.04.2021 рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.12.2019 та постанову Донецького апеляційного суду від 15.09.2020 скасовано, провадження у справі закрито.

Повідомлено АТ "ПроКредит Банк", що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 26.05.2021, справу №761/39166/18 за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фартнео" про стягнення заборгованості в розмірі 1018297,93 грн з кожного з відповідачів передано для продовження розгляду до Господарського суду Донецької області.

08.06.2021 справа надійшла до Господарського суду Донецької області.

У наданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву, відповідач 1 зазначав, що позивачем пропущений строк звернення з вимогою до відповідачів як поручителів, у зв`язку з чим порука є припиненою, отже наявні підстави для відмови в позові.

Позивач, у наданих до суду першої інстанції письмових поясненнях зазначав, що банк не оголошував вимогу про дострокове погашення кредиту, хоча й мав таке право відповідно до п.8.2.1. Рамкової угоди. Крім того, за змістом п.8.7 Рамкової угоди, кредитор вправі самостійно та без повідомлення позичальника приймати рішення про збільшення строків вказаних у пунктах 8.4 та 8.6 Рамкової угоди. Банк скористався своїм правом передбаченим п.8.7 Рамкової угоди та збільшив строки зазначені в п.8.6 Рамкової угоди та виніс борг по овердрафту на дострокове погашення 29.12.2015, а відтак банком не пропущений трирічний строк на звернення з вимогою до поручителів, оскільки позов до суду був поданий 10 жовтня 2018 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.11.2021 у справі №9761/39166/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що кредитором пропущений строк на пред`явлення вимоги до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов`язання, у зв`язку з чим, дійшов висновку про припинення поруки та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Донецької області від 16.11.2021 у справі №761/39166/18 скасувати та прийняти нове, яким позивні вимоги АТ «ПроКредит Банк» задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що відповідно до пункт 8.7 Рамкової угоди, Банк та Позичальник узгодили, що кредитор вправі самостійно та без повідомлення позичальника приймати рішення про збільшення строків вказаних у пунктах 8.4 та 8.6 Рамкової угоди. Як вважав апелянт, «прийняття рішення» про збільшення строків вказаних у пунктах 8.4 та 8.6 Рамкової угоди полягало не виключно у оформленні документу про збільшення строків, більш того цей документ не міг бути надісланий позичальнику та поручителям для ознайомлення з рішенням банку, оскільки поштові відправлення не доставлялись до міста Донецька.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.11.2021 року у справі № 761/39166/18 та призначено її до розгляду на 08.02.2022. Встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань - до 01.02.2022. Доведено до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судове засідання 08.02.2022 представники відповідача 1, відповідача 2, третьої особи - ТОВ Фартнео , не з`явились. Враховуючи, що місцезнаходженням відповідача 2 та третьої особи є м. Донецьк, вказані особи про час, дату та місце судового засідання повідомлені судом шляхом розміщення на офіційному сайті Східного апеляційного господарського суду відповідного повідомлення у справі №761/39166/18 в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції, направлена на адресу відповідача 1, повернулась до суду апеляційної інстанції із позначкою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою .

За змістом статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, між іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Оскільки відповідач про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи суд не повідомляв, нормами Господарського процесуального кодексу України на суд не покладено обов`язку з`ясування адреси учасника справи, який таку адресу змінив, колегія суддів приходить до висновку, що представник відповідача 2 повідомлений про час, день та місце судового засідання належним чином.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Як вбачається з клопотання представника АТ "ПроКредит Банк", відкладення розгляду справи обґрунтовано з посиланням на необхідність ознайомлення з відзивом на апеляційну скаргу.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач 1 , відповідач 2 та третя особа правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, представник апелянта, будучи обізнаним про час, день та місце судового засідання, не був позбавлений можливості завчасного ознайомлення з матеріалами справи, доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, явка сторін не визнавалася обов`язковою, зазначені у клопотанні обставини не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи. У зв`язку з цим, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що правова позиція скаржника викладена ним в апеляційній скарзі, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників сторін.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.04.2011 між Публічним акціонерним товариством "ПроКредитБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фартнео" укладено Рамкову угоду № FW401/372 (далі - Рамкова угода).

За умовами п.2.1 Рамкової угоди, кредитор на підставі Угоди зобов`язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов`язується належно виконати всі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати всі інші зобов`язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами (т.1 а.с.5-7).

Відповідно до п. 7.8. Рамкової угоди, належним та достатнім доказом наявності заборгованості, безспірності та розміру заборгованості позичальника, наявності порушення Договорів є письмова довідка кредитора.

З метою забезпечення належного виконання боржником своїх зобов`язань за Рамковою угодою, 15.04.2011 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "ПроКредитБанк" (далі - кредитор) укладено договір поруки № FIL.64577-ДП2 від 15.04.2011 (т.1 а.с.21-22).

Також, в забезпечення виконання боржником зобов`язань за Рамковою угодою, 15.04.2011 між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "ПроКредитБанк" (далі - кредитор) укладено договір поруки № FIL.64577-ДП2 від 15.04.2011 (т.1 а.с.19-20).

Відповідно до п.4.1 договорів поруки від 15.04.2011, порука діє з моменту укладення договору протягом усього часу дії, встановленого Рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії Рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог кредитора. Припинення окремих Кредитних договорів чи погашення заборгованості позичальника на момент припинення строку дії Рамкової угоди, а також не пред`явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки.

Кредитор вправі пред`явити вимогу поручителю про погашення заборгованості позичальника протягом 3 років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості позичальника.

20.05.2014 між АТ "Прокредитбанк" та ТОВ "Фартнео" укладено договір про надання овердрафту №401.44439/FW401/372 (далі-кредитний договір).

За умовами п.1 кредитного договору, кредитор на підставі та на умовах Рамкової угоди №FW401/372 від 15.04.2011 та цього договору зобов`язуються надати позичальнику кредит шляхом здійснення протягом строку дії овердрафту переказів грошей з вказаного у п.2 цього договору рахунку позичальника згідно з розрахунковими документами позичальника понад залишок коштів на даному рахунку у межах ліміту овердрафту встановлених цим договором. Розмір ліміту склав 1000000 гривень.

Відповідно до п. 3, строк дії овердрафту встановлено сторонами з 20 травня 2014 по 20 травня 2016 року.

Розмір процентів- 23% річних (т.1 а.с.8-9).

Згідно п.15 кредитного договору, даний договір є невід`ємною частиною Рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між сторонами, що виникли на підставі цього договору.

Пунктом 4.1. Рамкової угоди передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти у розмірі та порядку, визначених Угодою та Кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених Угодою.

Згідно п.4.2. Рамкової угоди проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.

У випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентами за користування даним кредитом за кожен день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення (п.4.4. Рамкової угоди).

Відповідно до п.7.8. Рамкової угоди сторони погодили, що належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості Позичальника, наявності порушень договорів є письмова довідка Кредитора.

Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов`язань за цим договором тривалістю більше ніж 3 банківські дні (п.8.2.1. кредитного договору).

Згідно п. 8.4. Рамкової угоди позичальник зобов`язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п`яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо Кредитор вручив вимогу) Позичальнику чи Поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимогі.

За змістом п.п.8.6., 8.7. Рамкової угоди, при простроченні погашення грошових зобов`язань за цим договором тривалістю більш ніж 30 календарних днів, Позичальник зобов`язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи Кредитор пред`явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з Кредитором. При цьому, Кредитор вправі самостійно та без повідомлення Позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.

Даний кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання Позичальником та однією уповноваженою особою Кредитора і діє протягом усього строку дії овердрафту та до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань і реалізації прав за цим договором (п.16 кредитного договору).

Звертаючись до суду, позивач зазначав, що кредитором порушено умови кредитних договорів щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилась заборгованість у вигляді пені, процентів та процентів за неправомірне користування кредитом. Банком прийнято рішення не стягувати заборгованість по пені з боржника, натомість банк набув право вимагати стягнення заборгованості з поручителів (відповідача 1 та відповідача 2), як солідарних з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фартнео" (далі ТОВ "Фартнео") боржників, за капіталом по кредиту, відсоткам по графіку та відсоткам за фактичне користування капіталом. У зв`язку з цим, банк просив суд стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 як солідарних з ТОВ "Фартнео" боржником боржників суму заборгованості в розмірі 1 018 297,93 грн відповідно, з кожного поручителя.

Рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовлено, є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Статями 11, 629 ЦК України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 526, 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За своєю правовою природою, укладені між позивачем та ТОВ "Фартнео" Рамкова угода та договр офердрафту, є кредитними договорами, відносини щодо яких регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п`ять Цивільного кодексу України.

В силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частини 1, 3 статті 1049 ЦК України).

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За умовами п. 5 договору овердрафту №401.44439/FW401/372 від 20.05.2014 овердрафт може бути наданий з моменту початку дії овердрафту та повинен бути повністю погашеним не пізніше дня припинення його дії. Строк дії овердрафту встановлено сторонами з 20 травня 2014 по 20 травня 2016 року.

Відповідно до п. 8 договору овердрафту №401.44439/FW401/372 від 20.05.2014 нарахування і погашення процентів здійснюється в перший банківський день кожного календарного місяця, а у випадку повного погашення овердрафту - у день повного погашення.

За змістом п.8.6. Рамкової угоди, у разі виникнення заборгованості позичальника тривалістю понад 30 календарних днів, позичальник зобов`язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення не пізніше ніж через 3 банківських дні з моменту настання тридцятого календарного дня прострочення незалежно від того, чи кредитор пред`явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором.

Отже, за умовами Рамкової угоди, сторони дійшли згоди, що після спливу тридцяти днів з дня виникнення заборгованості, у позичальника виникає зобов`язання з дострокового погашення кредиту протягом 3 банківських днів незалежно від наявності вимоги кредитора, якщо інше не буде погоджено з кредитором.

У п.7.8. Рамкової угоди сторони погодили, що належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості Позичальника, наявності порушень договорів є письмова довідка Кредитора.

Як зазначає в позовній заяві сам позивач, відповідно до умов договору, розрахунки заборгованості, що додаються, в силу п. 7.8. Рамкової угоди є належним та достатнім доказом наявності та розміру заборгованості, а також підтвердженням обставин порушення Кредитних договорів.

Позивачем до позовної заяви надано розрахунок заборгованості ТОВ "Фартнео" за договором овердрафту №401.44439/FW401/372 від 20.05.2014, який укладено на підставі Рамкової угоди № FW401/372 від 15.04.2011, яким підтверджується, що востаннє ТОВ "Фортнео" сплачені проценти 22.04.2015 (т.1 а.с.10 зворотний бік).

Таким чином, останнім строком сплати процентів боржником за кредитними договорами є 22.04.2015.

Як вже зазначалось, за умовами п.8.6. Рамкової угоди після спливу тридцяти днів з дня виникнення заборгованості, у позичальника виникає зобов`язання з дострокового погашення кредиту протягом 3 банківських днів незалежно від наявності вимоги кредитора, якщо інше не буде погоджено з кредитором. Отже, як правомірно зазначено судом першої інстанції, з 06.05.2015, у третьої особи виникла заборгованість зі сплати відсотків, а позичальник, виходячи з умов п.8.6. Рамкової угоди, зобов`язаний був достроково погасити отриманий кредит до 09.06.2015.

Доказів погодження позичальника з кредитором інших умов, ніж зазначених позивачем у розрахунку заборгованості, до матеріалів справи надано не було.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, позивач зазначає, відповідно до п.8.7 Рамкової угоди, банк скористався своїм правом, збільшив строки зазначені в п.8.6 Рамкової угоди та виніс борг по овердрафту на дострокове погашення 29.12.2015.

В той же час, колегія суддів не може прийняти вказані посилання, виходячи з наступного.

Згідно п. 8.4. Рамкової угоди позичальник зобов`язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п`яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо Кредитор вручив вимогу) Позичальнику чи Поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимогі.

За умовами п.8.6. Рамкової угоди після спливу тридцяти днів з дня виникнення заборгованості, у позичальника виникає зобов`язання з дострокового погашення кредиту протягом 3 банківських днів незалежно від наявності вимоги кредитора, якщо інше не буде погоджено з кредитором.

За змістом п.8.7. Рамкової угоди, кредитор вправі самостійно та без повідомлення позичальника приймати рішення про збільшення строків, вказаних в п.8.4, 8.6 Угоди.

Отже, за змістом вказаного пункту, підставою для збільшення строків вказаних в п 8.6 Рамкової угоди є відповідне рішення кредитора.

В той же час, позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження прийняття кредитором такого рішення, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що факт винесення позивачем заборгованості по договору овердрафту на дострокове погашення 29.12.2015 не може вважатись рішенням кредитора про збільшення строків, вказаних в п.8.6 Рамкової угоди.

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, не свідчить про прийняття такого рішення кредитором і надані на підтвердження цієї обставини виписка по рахунку третьої особи та розрахунок заборгованості (т.1 а.с.10, а.с.11-18), оскільки позивачем не доведено, що відомості, які зазначені в цих документах, ґрунтуються на рішенні, прийнятому особою банку, яка уповноважена на ухвалення рішень щодо збільшення строків погоджених сторонами в п.8.6. Рамкової угоди.

Цивільний кодекс передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Таке забезпечувальне зобов`язання має додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати саме по собі.

Згідно з ст. 564 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із статтею 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями ч. 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і \від будь-кого з них окремо.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що виходячи з приписів законодавства, відповідачі 1, 2 мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники по сплаті заборгованості за кредитними договорами, що укладені між боржником та кредитором у даній справі.

В той же час, згідно з п. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

За змістом статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договорів поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

За своєю правовою природою строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), і його закінчення є підставою для припинення поруки. У випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя, цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у статтях 263, 264, частині п`ятій статті 267 ЦК України. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати норми про строк на відміну від строку позовної давності, який застосовується судом за заявою сторін.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду у справі №924/502/19 від 17.02.2020.

Пунктом п.4.1. договорів поруки від 15.04.2011 сторони узгодили, що порука діє з моменту укладення договору протягом усього часу дії, встановленого Рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії Рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог кредитора. Припинення окремих кредитних договорів чи погашення заборгованості позичальника до моменту припинення строку дії Рамкової угоди, а також пред`явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки.

В той же час, за змістом абзацу 2 пункту 4.1. договорів поруки, кредитор вправі пред`явити вимогу поручителю про погашення заборгованості позичальника протягом трьох років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості позичальника.

Таким чином, виходячи із узгоджених сторонами умов договорів поруки, строк, протягом якого кредитор має право пред`явити вимогу поручителю про погашення заборгованості позичальника, встановлено протягом трьох років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості.

Частинами 1, 2 ст. 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У ч. 2 ст. 252 ЦК України зазначено, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч.1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Оскільки встановлені у справі обставини свідчать, що право вимагати від поручителів виконання забезпеченого порукою зобов`язання третьої особи за кредитним договором виникло у позивача з 10.06.2015, то, з урахуванням вимог п.4.1. договорів поруки від 15.04.2011, позивач мав право пред`явити вимогу поручителям про погашення заборгованості третьої особи до 10.06.2018.

В той же час, позивач реалізував своє право на пред`явлення вимоги поручителям лише 10.10.2018, звернувшись з відповідним позовом до суду, про що свідчить відбиток штампу на поштовому конверті від 10.10.2018 (т.1 а.с.35), тобто з порушенням трирічного строку, встановленого п.4.1. договорів поруки від 15.04.2011.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем пропущено строк на пред`явлення вимоги до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов`язання, що є підставою для припинення поруки, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що банком пропущено строк на пред`явлення позовної вимоги до поручителів, оскільки вважає, що суд занадто формально підійшов до оцінки зазначеної в пункті 8.7 Рамкової угоди фрази - приймати рішення . Як зазначає апелянт, прийняття рішення полягало не виключно у оформленні документу про збільшення вказаних у пунктах 8.4 та 8.6 Рамкової угоди строків. За умовами пункту 8.7 Рамкової угоди кредитор вправі самостійно та без повідомлення позичальника приймати рішення про збільшення строків, вказаних в п.8.4, 8.6 Угоди, тобто строків, які стосуються дострокового погашення кредиту. На думку апелянта, такий строк правомірно розраховано банком станом на 29.12. 2015, а прийняття рішення щодо збільшення строків, зазначених у п. 8.4., п. 8.6. Рамкової угоди свідчила вольова дія Банку, відображена у виписці з рахунку позичальника про визначення дати дострокового погашення кредиту, а саме - 29 грудня 2015 року, яку банк вчинив для реалізації свого права передбаченого умовами Рамкової угоди, та яка була спрямована на настання конкретних правових наслідків. Отже, за твердженням скаржника, виписка з рахунку підтверджує господарську операцію банку щодо визначення дати дострокового погашення кредиту. Також, апелянт зазначав, що за потреби, банк може надати меморіальний ордер про визначення дати дострокового погашення кредиту та протокол кредитного комітету, яким було вирішено питання про подання позову до позичальника та поручителів.

Крім того, апелянт зазначає, що банк не мав змоги надіслати позичальнику та поручителям відповідне рішення банку про збільшення строків, зазначених у п. 8.4., п. 8.6. Рамкової угоди для ознайомлення з таким рішенням. Зокрема, у 2014-2015 роках по усім боржникам, місце діяльності/проживання яких знаходилось на тимчасово окупованих територіях (в тому числі м. Донецьк), у зв`язку з невизначеною ситуацією та бойовими діями, банк одразу не оголошував дострокове погашення кредиту при першому ж простроченні боржниками виконання своїх кредитних зобов`язань. Якби поштові відправлення доставлялись до м. Донецьк, або поручитель ОСОБА_1 повідомив банк про своє нове місце проживання, то Банк мав би змогу прокомунікувати з поручителем та погодити умови врегулювання заборгованості, або повідомити своє рішення про збільшення строків дострокового погашення кредиту, надіслати вимогу про дострокове погашення кредиту або відкликати її.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Умовами п.8.7. Рамкової угоди підтверджується право кредитора самостійно та без повідомлення позичальника прийняти рішення про збільшення строків, вказаних в п.8.4, 8.6 Угоди. В той же час, за змістом умов вказаного пункту 8.7., передумовою для збільшення строків п.8.4, 8.6 Рамкової угоди, є відповідне рішення кредитора. Надані позивачем до матеріалів справи розрахунок боргу по овердрафту станом на 29.12.2015, а також виписка по рахунку третьої особи та розрахунок заборгованості (т.1 а.с.10 а.с.11-18), не може свідчити про прийняття банком рішення щодо збільшення кредитором строків, зазначених у п. 8.4., п. 8.6. Рамкової угоди, а лише підтверджує розмір заявлених до стягнення сум. В той же час, за змістом вказаного пункту, підставою для збільшення строків вказаних в п 8.6 Рамкової угоди є відповідне рішення кредитора. Щодо доводів апелянта про можливість надання меморіального ордеру про визначення дати дострокового погашення кредиту та протоколу кредитного комітету, яким було вирішено питання про подання позову до позичальника та поручителів, колегія суддів зазначає, що в розумінні ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В той же час, апелянтом не доведено об`єктивної неможливості подання вказаних документів під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Щодо неможливості направлення відповідного повідомлення позичальнику та поручителям відповідного рішення банку про збільшення строків, зазначених у п. 8.4., п. 8.6. Рамкової угоди, для ознайомлення з таким рішенням через проведення у 2014-2015 роках по усім боржникам місце діяльності/проживання яких знаходилось на тимчасово окупованих територіях (в тому числі м. Донецьк), то вказані доводи не можуть бути прийняті до уваги в якості підстав для підтвердження доводів апелянта про прийняття банком рішення щодо збільшення кредитором строків, зазначених у п. 8.4., п. 8.6. Рамкової угоди за відсутності інших доказів, які підтверджують прийняття такого рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а тому не підлягають задоволенню .

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції внаслідок правильного застосування норм матеріального права, а також повного з`ясування обставин у справі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, отже підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.126, 129, 269, ст. 275, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 16.11.2021 у справі №761/39166/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.02.2022

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко