Постанова

від 15.02.2022 по справі 904/2508/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2022 року м. Дніпро Справа № 904/2508/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Мацекос І.М.

Представники сторін: від позивача: Мальцев В.П., посвідчення №1245 від 28.11.2017р., ордер серії АЕ №1127047 від 15.02.2022 р., адвокат;

від відповідача: Душацький С.С., свідоцтво серії ДП №4367 від 05.07.2019 р., адвокат;

від скаржника: Русецька О.О., посвідчення №0296 від 08.02.2019 р., приватний виконавець;

розглянувши апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 (повний текст складено 20.12.2021, суддя Загинайко Т.В.) у справі № 904/2508/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплострой"

до Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод"

про стягнення 475 566 грн. 11 коп.

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна звернулась до суду з заявою про вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили (в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 у справі № 904/2508/20:

- відмовлено у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили (в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України);

- скасовано заборону Державному підприємству "Науково-виробниче об`єднання Павлоградський хімічний завод" вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртеплострой" в межах 278 772 грн. 40 коп.;

- поновлено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2020 у справі №904/2508/20.

Ухвала суду мотивована тим, що приватним виконавцем не зазначено особу, яка має заборгованість перед боржником у справі, не надано доказу розміру заборгованості, виконавчий напис нотаріуса № 556, вчинений 22.10.2021, не є судовим рішенням.

2.Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 у справі № 904/2508/20 та прийняти нове рішення, яким звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 367 777 грн. 09 коп., що належні Державному підприємству "Науково-виробниче об`єднання Павлоградський хімічний завод", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна компанія "Укртеплострой", в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню № 67246136 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 556, виданого 22.10.2021 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лавріщевим О.А. про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна компанія "Укртеплострой" в загальному розмірі 373 700 грн. 00 коп. на користь Семенюк О.В..

Апеляційна скарга мотивована тим, що апелянт вважає, що заява приватного виконавця є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами по справі, а відтак підлягає задоволенню. Суд порушив норми матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, а саме:

- приватним виконавцем зазначено особу, яка має заборгованість перед боржником у справі, проте суд зазначив протилежне;

- суд жодним чином не обґрунтував свої висновки викладені в оскаржуваній ухвалі та не послався на жодний документ;

- апелянт вважає, що є достатні правові підстави звернути стягнення на грошові кошти.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

4.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі № 904/2508/20: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 у справі № 904/2508/20; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 15.02.2022 .

В судовому засіданні представники сторін навели свої доводи та обґрунтування з посиланням на чинне законодавство.

15.02.2022 проголошено вступну резолютивну частину постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

5.Встановлені та неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕПЛОСТРОЙ" до Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання Павлоградський хімічний завод" про стягнення 475 566 грн. 11 коп. задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання Павлоградський хімічний завод" (скорочена назва ДП "НВО "ПХЗ") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕПЛОСТРОЙ" 278 772 грн. 40 коп. - заборгованості, 34 442 грн. 65 коп. - пені, 35 264 грн. 66 коп. - інфляційних нарахувань, 13 862 грн. 25 коп. - річних та 5 435 грн. 13 коп. - витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2020 по справі №904/2508/20 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2020 видано наказ від 18.02.2021.

22.10.2021 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лавріщевим О.А., вчинено напис № 556 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово - будівельна компанія Укртеплострой в загальному розмірі 373 700 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 .

6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємним складником права кожного на судовий захист.

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно(майнові права) боржника, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження").

Частинами 1, 4 ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові в разі передання від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертає виконавець на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником визначений статтею 336 Господарського процесуального кодексу України та статтею 53 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції , може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили . Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу.

Частиною 9 статті 336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

У справі № 910/6672/20 Верховний Суд дійшов правового висновку, що ч. 1 ст. 336 ГПК України може бути застосовано в тому разі, коли на виконанні державного чи приватного виконавця перебуває судове рішення господарського суду чи наказ , який видано на виконання судового рішення господарського суду, та не може бути застосовано до документа (виконавчого напису), який видав приватний нотаріус.

Відповідно до статті 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог частини другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику (ч. 1). Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку (ч. 2). Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих (ч. 3). На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом (ч. 4).

Предметом даного судового розгляду є заява приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти; факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які виконавець просить звернути стягнення тощо.

Заявником не надано суду жодного доказу на підтвердження розміру заборгованості боржника - Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання Павлоградський хімічний завод", станом на момент розгляду даної заяви згідно наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2021.

Виконавчий напис нотаріуса № 556, вчинений 22.10.2021 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лавріщевим О.А. про стягнення заборгованості з ТОВ Промислово - будівельна компанія Укртеплострой в загальному розмірі 373 700 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 не є судовим рішенням, яке набрало законної сили в розумінні статті 336 Господарського процесуального кодексу України та не містить в собі доказів беззаперечності заборгованості.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський апеляційний суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

За змістом ч. 1 ст. 77 ГПК України допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).

Крім того, статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 18 Закону України № 1404-VІІІ передбачають низку заходів примусового виконання рішень, серед яких, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (п.1 ч.1 ст. 10 Закону № 1404-VІІІ).

Виконуючи рішення суду. Виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом (чч.1, 4 ст.53 Закону № 1404-VІІІ).

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено ст.336 ГПК України. Суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Тобто особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви виконавця чи стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою. Про що зазначає у своїй апеляційній скарзі приватний виконавець.

Системний аналіз приписів ст. 53 Закону України Про виконавче провадження та ст. 336 ГПК України свідчить про те, що до інших осіб (у розумінні ст. 53 Закону № 1404-VІІІ ) виконавцями вчиняються такі ж заходи примусового виконання рішення як і до боржника, зокрема, звернення стягнення на кошти.

Права та обовязки стягувача, боржника та виконавця у виконавчому провадженні, як і наслідки невиконання законних вимог виконавця передбачені Законом № 1404-VІІІ, зокрема, ст.ст.18 та 19 цього Закону.

Відповідно до абзацу 2 ст. 19 Закону № 1404-VІІІ право вибору предявлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до ст.5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Тобто, вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів правовою основою діляльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України Про виконавче провадження .

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені ст. 18 Закону України Про виконавче провадження права й обовязки, зокрема обовязки здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім, зокрема, рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Відповідно до статуту Державне підприємство НВО ПХЗ , засноване на 100% державної власності, належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та є державним комерційним підприємством.

З огляду на викладене, звернення стягнення на грошові кошти державного підприємства, перебуває поза межами компетенції приватного виконавця передбаченої відповідно до Закону № 1404-VІІІ, у тому числі і у порядку статті 53 Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд, всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, доводам і запереченням сторін, та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника з підстав, викладених в пункті 6 цієї постанови, а також з урахуванням наступного.

8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду.

Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу в оскаржуваній частині, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи, не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни судового рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275-284 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 у справі № 904/2508/20 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 у справі № 904/2508/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.02.2022 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя І.О. Вечірко

Суддя Ю.Б. Парусніков