Рішення

від 02.02.2022 по справі 908/2283/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/154/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2022 справа № 908/2283/21

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КМ ГРАНД» (вул. Артільна, буд. 2, кім. 402, м. Дніпро, 49000)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» (вул. Запорізька, буд. 65, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002)

про стягнення 77751,21 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» 77751,21 грн., з яких 66879,92 грн. основний борг по оплаті за поставлений товар на підставі договору поставки № 0112 від 01.12.2020, 6529,05 грн. пені, 769,60 грн. 3% річних та 3572,64 грн. інфляційних втрат.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2021 справу № 908/2283/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 25.08.2021, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2283/21, присвоєно справі номер провадження 18/154/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 25.10.2021 ухвалено розглядати справу № 908/2283/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 24.11.2021. Ухвалою від 24.11.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 19.01.2022; ухвалою від 19.01.2022 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 02.02.2022.

У судовому засіданні 02.02.2022 судом прийнято рішення.

Представники сторін у судове засідання 02.02.2022 не з`явилися. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, в тому числі шляхом повідомлення представника позивача про розгляд справи під розписку у попередньому судовому засіданні.

Від позивача 02.02.2022 надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. В заяві позивач також просив долучити до матеріалів справи додаткові докази: копії рахунків фактур № СФ-0000609 від 29.12.2020 та № СФ-0000051 від 04.02.2021; копії рахунку на оплату № 140 від 30.12.2020; копії акта надання послуг № 140 від 30.12.2020; копії договору-заявки № 12 на транспортно-експедиційні послуги від 29.12.2020.

Заяву позивача судом задоволено.

Від відповідача заяв або клопотань до суду не надходило.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 0112 від 01.12.2020, що є підставою для покладення на відповідача додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкції та стягнення заборгованості у судовому порядку. Посилаючись на приписи статей 526, 625 ЦК України та статей 232, 265 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Від відповідача 14.09.2021 (в межах визначеного судом строку) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про безпідставність заявлених вимог. За доводами відповідача, заявлена до стягнення сума документально не обґрунтована, додані видаткові накладні не містять посилання на договір поставки № 0112 від 01.12.2020, тому позивач не має посилатися на договір, як підставу нарахування штрафних санкцій. Крім того відповідач заперечив підписи на спірних видаткових накладних та вказав на відсутність доказів на підтвердження отримання продукції. Просив в позові відмовити.

Позивач відповіді на відзив не надав.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності в судовому засіданні представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «КМ ГРАНД» (Продавцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» (Покупцем, відповідачем у справі) 01.12.2020 укладений договір поставки № 0112 (надалі - Договір).

За визначенням п. 1.1 Договору, Продавець зобов`язується протягом всього строку дії цього договору передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вироби з картону, згідно замовлення Покупця (далі за текстом - товар), на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна кількість товару за цим договором сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично переданого (поставленого) протягом всього строку дії цього договору товару відповідно до видаткових накладних. Допустиме відхилення однієї партії товару в межах +-5%.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що найменування, асортимент, загальний об`єм партії товару визначаються в рахунку-фактурі та видатковій накладній на кожну окремо партію товару, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 6.1 Договору Покупець зобов`язується сплачувати Продавцю 100% за розрахунковим рахунком, який виставив Продавець, згідно замовлення Покупця через тридцять (30) календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем вимог 6.1 договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 10.1 Договору сторони узгодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Строк позовної давності по пені та штрафним санкціям 3 роки з моменту їх виникнення.

Цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах у випадку, якщо жодна із сторін не заявила в письмовому вигляді про свій намір розірвати його не пізніше тридцяти днів до дати фактичного припинення цього договору (п. 10.2 Договору).

Про намір розірвати договір сторонами не заявлялося.

Позивачем на виконання умов Договору згідно видаткової накладної № РН-0000560 від 29.12.2020 поставлено відповідачу товар: гофроящики розміром 310*220*105 у кількості 8031 шт. та гофроящики розміром 420*260*245 у кількості 7035 шт. на загальну суму 76921,92 грн. з ПДВ.

В січні 2021 року відповідачем надано позивачу заявку на поставку грофроящиків розміром 420*260*245 у кількості 5000 шт. та гофроящиків розміром 275*217*187 у кількості 6000 шт.

Позивачем на підставі заявки відповідача поставлено відповідачу товар: гофроящики розміром 420*260*245 у кількості 4940 шт. та грофроящики розміром 275*217*187 у кількості 6145 шт. на загальну суму 74958,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №м № РН-0000042 від 04.02.2021.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав. Як вказує позивач, вартість отриманого товару оплачувалась відповідачем не в повному обсязі і з порушенням строку, що призвело до утворення у останнього заборгованості станом на момент подання позову в розмірі 66879,92 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалів справи видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписані з боку Покупця без зауважень.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов, наведених у п. 6.1 Договору: умови уплати: 100% оплата через тридцять (30) календарних днів з моменту отримання товару. Проте, відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк в повному обсязі не здійснив.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений Договором строк є доведеним.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 66879,92 грн. заборгованості за отриманий товар за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Доводи відповідача відносно того, що видаткові накладні не містять посилання на договір поставки № 0112 від 01.12.2020, тому позивач не має посилатися на договір, як підставу нарахування штрафних санкцій, а також посилання на те, що підписи на спірних видаткових накладних не належать відповідачу та на відсутність доказів на підтвердження отримання товару, суд відхиляє як необґрунтовані.

Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним у відповідності до ст. 241 ЦК України.

Матеріали справи містять докази, які свідчать, що договір поставки № 0112 від 01.12.2020 відповідачем схвалений, вартість поставленого за спірними видатковими накладними товар частково сплачена на суму 85000,00 грн. Отже, останній вчиняв дії, що свідчать про прийняття договору до виконання. Доказів того, що сторонами укладався будь-який інший договір на поставку товару суду відповідачем не надано.

Крім зазначеної вимоги про стягнення суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 6529,05 грн. пені, 769,60 грн. 3% річних та 3572,64 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем вимога про стягнення 6529,05 грн. пені заявлена на підставі п. 8.2 Договору, яким передбачена відповідальність за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано за несвоєчасне виконання зобов`язань за видатковою накладною № РН-0000560 від 29.12.2020 - 2095,34 грн. пені за загальний період з 29.01.2021 по 01.06.2021, з урахуванням дат і сум часткової оплати, та за видатковою накладною № РН-0000042 від 04.02.2021 - 44433,71 грн. пені за загальний період з 05.03.2021 по 06.08.2021, з урахування дат і сум часткової оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , суд визнав його правильним. Отже, вимога про стягнення пені задовольняється судом у визначеній позивачем сумі 6529,05 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за кожною видатковою накладною з урахуванням настання зобов`язання по оплаті, дат і сум часткової оплати, за загальний період з 29.01.2021 по 01.06.2021, суд визнав, його правильним. До стягнення підлягає 769,60 грн. 3% річних, як і визначено позивачем.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , за заявлений позивачем період: лютий 2021 року за видатковою накладною № РН-0000560 від 29.12.2020 та березень-травень 2021 року за видатковою накладною № РН-0000042 від 04.02.2021, врахувавши дату початку порушення грошового зобов`язання у спірний період та сум боргу, що існували у спірні періоди на останній день місяця, суд визнав належним період за видатковою накладною від 04.02.2021: квітень-травень 2021 року, тому загальна сума інфляційних втрат складає 2275,19 грн. Вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 1297,45 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат за видатковою накладною № РН-0000042 від 04.02.2021 включено в період нарахування березень 2021 року, в якому заборгованість в наведеній позивачем сумі існувала менше місяця.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов`язання щодо оплати поставленого товару у визначений Договором строк не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення 66879,92 грн. основного боргу, 6529,05 грн. пені, 769,60 грн. 3% річних та 2275,19 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє через необґрунтованість

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2232,12 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» (вул. Запорізька, буд. 65, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002; ідентифікаційний код 43581147) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КМ ГРАНД» (вул. Артільна, буд. 2, кім. 402, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 21640229) 66879,92 грн. (шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять грн. 92 коп.) основного боргу, 6529,05 грн. (шість тисяч п`ятсот двадцять дев`ять грн. 05 коп.) пені, 769,60 грн. (сімсот шістдесят дев`ять грн. 60 коп.) 3% річних, 2275,19 грн. (дві тисячі двісті сімдесят п`ять грн. 19 коп.) інфляційних втрат та 2232,12 грн. (дві тисячі двісті тридцять п`ять грн. 12 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 16.02.2022.

Суддя В.В. Левкут