Ухвала

від 18.02.2022 по справі 910/2411/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.02.2022Справа № 910/2411/22 Суддя Господарського суду міста Києва Зеленіна Н.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентин-АС" про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валентин-АС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Копанія "Грант Інвест" про:

розірвання договору купівлі-продажу нежитлових будівель (з відкладальною умовою) від 04.03.2015, який укладено між ТОВ "Валентин-АС" та ТОВ "Компанія "Грант Інвест";

скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Компанія "Грант Інвест" на нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 15, заг. площею 1 034 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 390592780000, що проведена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №19781718 від 04.03.2015;

витребування у ТОВ "Компанія "Грант Інвест" на користь ТОВ "Валентин-АС" нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 15, заг. площею 1 034 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 390592780000.

Разом із позовною заявою, від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі, які зареєстровані на праві власності за ТОВ "Компанія "Грант Інвест", заг. площею 1 034 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 15, літери А-К, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 390592780000.

Подана заява мотивована тим, що майно, яке позивач відчужив на підставі договору купівлі-продажу, є власністю відповідача у справі. Відповідач у свою чергу неналежним чином виконав умов договору купівлі-продажу, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про розірвання договору. Позивач зазначає, що у період з 04.03.2016 по 10.02.2020 відповідач користується спірним майном та має можливість розпоряджатися майном на власний розсуд, з огляду на що, у позивача є підстави вважати, що при задоволенні позовних вимог у зазначеній справі, можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять чи унеможливить виконання рішення у дані справі у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Частиною 11 статті 137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Забезпечення позову може мати місце за наявності хоча б однієї з умов: невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник посилається на недобросовісність поведінки відповідача щодо виконання умов договору купівлі-продажу в частині здійснення оплати.

Однак вказані аргументи, на переконання суду, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання в рамках даного спору або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, оскільки є лише припущеннями, не підтвердженими належними доказами.

З огляду на відсутність доказів у даній справі які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відповідні твердження позивача є нічим іншим, як припущеннями, та вжиття заходів до забезпечення позову не здатні покращити ефективність виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Суд зазначає, що заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У заяві про забезпечення позову заявником не вказано яким саме чином невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентин-АС" про забезпечення позову у справі №910/2411/22 - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна