Рішення

від 07.02.2022 по справі 913/697/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м.Харків Справа № 913/697/21

Провадження №16/913/697/21

За позовом керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області , смт.Новоайдар Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації , м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Широківської сільської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області , с.Широкий Луганської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державного підприємства "Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство" , смт.Станиця Луганська Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області , м.Сєвєродонецьк Луганської області

про витребування земельної ділянки

Суддя Шеліхіна Р.М.,

Секретар судового засідання - Соколенко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від органу прокуратури: прокурор Кадацька Д.М., службове посвідчення від 03.12.2020 №058455;

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув;

від третьої особи (в режимі відеоконференції): представник ГУ Держгеокадастру у Луганській області Шимкуте Ю.В. , в порядку самопредставництва на підставі витягу з ЄДР.

в с т а н о в и в:

Суть спору: керівник Щастинської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації до Широківської сільської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області з вимогою про повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 98,0047 га з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042 на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.10.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.11.2021 о 12 год. 20 хв.

У зв`язку із знаходженням судді господарського суду Луганської області Шеліхіної Р.М. на лікарняному з 18.10.2021 по 19.11.2021 та у відпустці з 22.11.2021 по 03.12.2021, підготовче судове засідання 08.11.2018 у даній справі не відбулося, про що учасників справи було повідомлено телефонограмою від 05.11.2021.

Суд ухвалою від 06.12.2021 за власною ініціативою продовжив строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів та призначив підготовче судове засідання на 21.12.2021.

У судове засідання 21.12.2021 прибув прокурор та приймав участь в режимі відеоконференції представник позивача.

Від позивача 27.10.2021 на адресу суду надійшла заява про відмову від позовної заяви від 22.10.2021 б/н та пояснення від 22.10.2021 б/н.

Позивач стверджує, що Луганська обласна державна адміністрація - обласної військово-цивільної адміністрації, не є належним позивачем у даній справі, оскільки з огляду на положення ст. 122 Земельного кодексу України облдержадміністрація не наділена повноваженнями щодо витребування спірної земельної ділянки.

Як вказує позивач, спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, що в свою чергу, відповідно до положень Земельного кодексу України, позбавляє Луганську обласну державну адміністрацію можливості розпоряджатися земельною ділянкою до внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

На думку позивача, лише Держгеокадастр є органом, уповноваженим державою реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин та землеустрою, проте зазначений орган жодним чином не залучено до справи, а вимоги про скасування його рішень прокурором не ставляться, що фактично унеможливлює поновлення інтересів держави у випадку задоволення позовної заяви.

Враховуючи викладене, позивач, керуючись ст.ст. 42, 46 ГПК України відмовляється від позовних вимог. У випадку не прийняття судом відмови від позовної заяви позивач просить залучити Головне управління Держгеокадастру у Луганській області у якості відповідача/співвідповідача у справі.

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та вимагає розгляд справи по суті, а тому суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для залишення позову без розгляду.

Від відповідача на адресу суду 15.11.2021 надійшов відзив на позовну заяву від 04.11.2021 №989, в якому відповідач заперечує проти позову з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що прокурором не надано документів, щодо передачі земель у постійне користування ДП «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» , а надана прокурором інформація, отримана від ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» та ДП «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» , не є землевпорядною документацією.

У відзиві відповідач стверджує, що без скасування наказу, яким було затверджено технічну документацію з землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення та здійснено реєстрацію права власності, розроблення нової документації з метою зміни цільового призначення земельної ділянки не можливе, оскільки не призведе до наявності двох чинних землевпорядних документацій щодо однієї земельної ділянки з різними видами цільового призначення.

На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову та розгляд справи провести за його відсутності.

Від Щастинської окружної прокуратури на адресу суду 16.11.2021 надійшла відповідь на відзив від 12.11.2021 № 54/1-1007вих-21, в якій останній стверджує, що визнання незаконними наказів Головного управління Держгеокадастру в Луганській області від 22.12.2019 № 4348-сг та від 10.12.2020 № 19-ОТГ, у даному випадку буде неефективним способом захисту порушених прав, тому пред`явлення вимоги про визнання вказаних наказів незаконними та їх скасування, не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою лісогосподарством.

На думку прокурора, поза увагою відповідача залишились положення вимог законодавства, що регламентують відповідні правовідносини з користування землями лісогосподарського призначення.

Прокурор посилається на п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент інвентаризації земель та передачі їх у комунальну власність) де вказано, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Тому прокурор вважає, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в постійному користуванні державного підприємства лісомисливського господарства, необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

У зв`язку з чим, прокурор вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, тому просить суд прийняти відповідь на відзив та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд розглянув та долучив до матеріалів справи вказані документи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.12.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області; підготовче засідання відкладено на 10.01.2022 об 11 год. 00 хв.

У судове засідання 10.01.2022 прибув прокурор.

На офіційну електронну адресу суду від Щастинської окружної прокуратури за супровідним листом надійшли докази направлення позовної заяви з додатками та копії відзиву на позовну заву на адресу третьої особи (ГУ Держгеокадастру у Луганській області), які суд долучив до матеріалів справи.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.01.2022 о 15 год. 30 хв.

У судове засідання 11.01.2022 прибув прокурор.

На офіційну електронну пошту суду 11.01.2022 від представника Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації надійшла заява, в якій останній просить розглянути справу без його участі представника за наявними в матеріалах справи документами.

Суд розглянув та задовольнив заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Через підсистему «Електронний суд» від ГУ Держгеокадастру у Луганській області 11.01.2022 до суду надійшло клопотання від 11.01.2022 б/н, в якій останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Суд розглянув та задовольнив клопотання представника ГУ Держгеокадастру у Луганській області про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.01.2022 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 31.01.2022.

У судове засідання 31.01.2022 прибув прокурор.

Через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшли пояснення від 21.01.2022 б/н, в яких вказані заперечення проти позову з наступних підстав.

У вказаних поясненнях третя особа зазначає, що твердження прокурора про те, що передача спірної земельної ділянки до комунальної власності Герасимівської сільської ради було здійснено з порушенням норм земельного та лісового законодавства за відсутності волі власника земельної ділянки в особі Луганської обласної держаної адміністрації - обласної ВЦА на її передачу, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки на момент передачі (10.12.2020) розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042 було Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, відповідно до приписів ч.4 ст.122 ЗК України, а не Луганська обласна державна адміністрація - обласна ВЦА, як стверджує прокурор.

Також третя особа вважає, що планово-картографічні матеріали Проекту організації і розвитку лісового господарства, не підтверджують право ДП «Станично-Луганське досвідне господарство» на земельну ділянку з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042, оскільки Проект організації і розвитку лісового господарства розроблено після набрання чинності ЗК України, а також Проектом було визначено перелік контурів земельних ділянок, які увійшли до складу земель запасу та до земель лісового фонду.

На підставі викладеного, третя особа просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Від Щастинської окружної прокуратури на адресу суду надійшла відповідь на пояснення від 28.01.2022 №54-228вих-22, в яких прокурор вважає доводи Головного управління Держгеокадастру у Луганській області необґрунтованими, та такими, що не відповідають обставинам справи, а тому, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд розглянув та долучив до матеріалів справи поданні сторонами документи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 31.01.2022 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 07.02.2022.

У судове засідання 07.02.2022 прибув прокурор та приймав участь в режимі відеоконференції представник ГУ Держгеокадастру у Луганській області.

У судовому засідання 07.02.2022 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.05.2019 № 129 Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності визначено провести у 2019 році захід з інвентаризації земель державної власності, а саме: інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об`єднаних територіальних громад (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій) (т.1, а.с.61-62).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 22.12.2019 № 4348-сг "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Нижньотеплівської та Герасимівської сільських рад Станично-Луганського району Луганської області (т.1, а.с. 56).

Пунктом 2 вказаного розпорядження наказано відділу у Станично-Луганському районі ГУ Держгеокадастру у Луганській області здійснити реєстрацію права державної власності від імені ГУ Держгеокадастру у Луганській області на 8 земельних ділянок загальною площею 302, 6505 га, які розташовані на території Станично-Луганського району Луганської області.

На підставі Технічної документації із землеустрою спірній земельній ділянці площею 98,0047 га присвоєно кадастровий номер 4424882000:05:001:0042 (т.1, а.с.57).

Право державної власності на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області 24.06.2020 (т.1, а.с. 92).

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 10.12.2020 № 19-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Герасимівській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 488,8819 га, які розташовані за межами населених пунктів Герасимівської селищної ради Станично-Луганського району (т.1, а.с.58).

Згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020 б/н Головне управління Держгеокадастру у Луганській області передало із державної власності землі сільськогосподарського призначення, а Герасамівська сільська рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки загальною площею 488,8819 га, в тому числі земельну ділянку кадастровий номер 4424882000:05:001:0042 площею 98, 0047 га (т.1 а.с.59-60).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.09.2021 № 273481375 вказана земельна ділянка перебуває в комунальній власності Герасимівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (т.1, а.с. 91).

За інформацією Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" Українського державного проектного лісовпорядного ВО "Укрдержліспроект" від 14.09.2021 № 537 та доданою схемою розташування земельної ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042 накладається на землі лісогосподарського призначення і частково знаходиться в межах кв.94 Чугинського лісництва ДП Станично-Луганське ДЛМГ , орієнтовна площа перетину меж земельної ділянки становить 36,9579 га, з загальної площі ділянки 98,0047 га (т.1, а.с.99-100).

Згідно з інформацією Державного підприємства "Станично-Луганське досвідне господарство" від 08.09.2021 №440/09, ДП "Станично-Луганське досвідне господарство", як постійний користувач земельних ділянок лісогосподарського призначення, не отримував повідомлень про передачу земельної ділянки кадастровий номер 4424882000:05:001:0042 з державної в комунальну власність (т.1, а.с.85-86).

У вказаному листі вказано, що у ДП Станично-Луганське ДЛМГ відсутня технічна документація із землеустрою і документи, які посвідчують право ДП "Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство" на постійне користування земельною ділянкою 4424882000:05:001:0042 площею 98,0047 га, а у відповідності до ч.5 розділу 8 прикінцевих положень Лісового кодексу України , до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Прокурор стверджує, що під час здійснення інвентаризації земель, Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області змінено цільове призначення спірної земельної ділянки на землі сільськогосподарського призначення, а в подальшому зареєстровано право комунальної власності за Гарасимівською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області та здійснено незаконне розпорядження цією земельною ділянкою, яка має у своєму складі лісові угіддя і має бути врахована до лісового фонду. А у зв`язку з тим, що розпорядником земель лісогосподарського призначення - Луганською обласною державною адміністрацією - обласною військово-цивільною адміністрацією та постійним користувачем - Державним підприємством "Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство" не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки, вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею, що стало підставою для звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації.

Відповідач у своєму відзиві (т.1, а.с. 213-217) заперечує проти позову та зазначає, що прокурором не надано документів, щодо передачі земель у постійне користування ДП «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» , а надана прокурором інформація, отримана від ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» та ДП «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» не є землевпорядною документацією.

У відзиві відповідач стверджує, що без скасування наказу, яким було затверджено технічну документацію з землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення та здійснено реєстрацію права власності, розроблення нової документації з метою зміни цільового призначення земельної ділянки не можливе, оскільки не призведе до наявності двох чинних землевпорядних документацій щодо однієї земельної ділянки з різними видами цільового призначення.

Прокурор у відповіді на відзив (т.1, а.с. 220-225) вважає доводи відповідача, викладенні у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки визнання незаконними наказів Головного управління Держгеокадастру в Луганській області від 22.12.2019 № 4348-сг та від 10.12.2020 № 19-ОТГ у даному випадку буде неефективним способом захисту порушених прав, тому пред`явлення вимоги про визнання вказаних наказів незаконними та їх скасування, не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Також прокурор вважає, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в постійному користуванні державного підприємства лісомисливського господарства, необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області у своїх поясненнях заперечує проти позову та вказує, що на момент прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 22.12.2019 № 4348-сг Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель , земельна ділянка з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042 не перебувала в постійному користуванні Державного підприємства Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство , так як відповідно до Проекту, контури земельних ділянок, які увійшли до складу проінвентаризованої земельної ділянки з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042, враховувалися у землях запасу державної власності сільськогосподарського призначення. А земельна ділянка, контур 1004 площею 8,4 га - землі лісового фонду, що граничить із земельною ділянкою з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042, не увійшла до складу спірної земельної ділянки.

Тому третя особа стверджує, що під час здійснення інвентаризації, цільове призначення спірної земельної ділянки (4424882000:05:001:0042) не змінювалося, до її складу новосформованої земельної ділянки увійшли контури земельних ділянок запасу сільськогосподарського призначення, а не лісового фонду.

Таким чином, третя особа вважає, що твердження прокурора, про передачу зазначеної земельної ділянки до комунальної власності Герасимівської сільської ради (на теперішній час Широкінська сільська ВЦА Щастинського району Луганської області) здійснено з порушенням норм земельного та лісового законодавства за відсутності волі власника земельної ділянки в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної ВЦА на її передачу є безпідставним та необґрунтованим, оскільки на момент передачі (10.12.2020) розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042 було Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, відповідно до приписів частини четвертої ст. 122 Земельного кодексу України, а не Луганська обласна державна адміністрація - обласна ВЦА, як стверджує прокурор.

Також третя особа вважає, що планово-картографічні матеріали Проекту організації і розвитку лісового господарства не підтверджують право ДП Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство на земельну ділянку з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042, оскільки Проект організації і розвитку лісового господарства розроблено у 2021 році після набрання чинності Земельного кодексу України (01.01.2002).

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 9 вказаного Кодексу у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Пунктом 5 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042, накладається на землі лісогосподарського призначення і знаходиться в межах державного лісового фонду кварталу 94 Чугинського лісництва ДП Станично-Луганське ДЛМГ , площа перетину становить 36,9579 га, що підтверджується картографічними даними і лісовпорядкувальною документацією, які містяться в матеріалах справи, інформацією ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 14.09.2021 № 537 та доданою схемою перетину (т.1, а.с.99-100), та документами, наданими на вимогу суду, а саме: листом Державного підприємства Харківська державна лісовпорядна експедиція від 12.01.2022 №12, до якого надано Проєкт організації та розвитку лісового господарства ДП Станично-Луганське ДЛМГ лісовпорядкування 2008 року, План лісонасаджень Чугинського лісництва ДП Станично-Луганське ДЛМГ , Планшет №19 (кВ.94) Чугинського лісництва ДП Станично-Луганське ДЛМГ (т.2, а.с.163-179).

Вказана земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство на підставі Проекту організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство (т.1, а.с.87-88) та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, станом на дати прийняття наказів Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 22.12.2019 № 4348-сг та від 10.12.2020 № 19-ОТГ. Зазначене підприємство не надавало погодження на вилучення з постійного користування вказаної земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Таким чином, доводи ГУ Держгеокадастру у Луганській області про те, що спірна земельна ділянка не увійшла до складу земельної ділянки з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042 спростовано матеріалами справи, а саме: картографічними даними, оскільки межі земельної ділянки з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042 відображенні на Публічній кадастровій карті України, частково перетинають межі земельної ділянки лісового фонду з контуром №104, яка згідно з матеріалами базового лісовпорядкування меж земельних ділянок відноситься до земель лісогосподарського призначення кварталу 94 Чугинського лісництва ДП Станично-Луганського ДЛМГ .

В силу положень ст.ст. 19, 57 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

В порушення приписів ст. ст. 17, 31 ЛК України та ст.ст. 20, 122 ЗК України Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області без погодження із розпорядником земельних ділянок - Луганською обласною державною адміністрацією - обласною військово - цивільною адміністрацією було передано земельні ділянки лісогосподарського призначення, які на праві постійного користування належать Державного підприємства Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство , з державної у комунальну власність зі зміною їх цільового призначення на землі сільськогсподарського призначення, в той час коли передача земель для ведення лісового господарства із державної в комунальну власність відбувається за рішенням відповідної обласної державної адміністрації.

Тобто, інвентаризація земель проведена ГУ Держгеокадастру у Луганській області не правомірно, без дотримання приписів Лісового кодексу та Земельного кодексу, в частинах користування, розпорядження лісовими угіддями. У зв`язку з цим і зміна цільового призначення спірної земельної ділянки на сільськогосподарське також визначено незаконно.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 7 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що зміна цільового призначення спірної земельної ділянки державної власності (з лісогосподарського призначення на сільськогосподарське) було здійснено за відсутністю рішення відповідного органу та проекту землеустрою щодо її відведення, а також без погодження з Кабінетом Міністрів України.

Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області фактично прийнято рішення про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення з подальшою передачею їх у комунальну власність.

Земельна ділянка знаходиться в межах земель Державного підприємства Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство , у зв`язку з чим, зміна її цільового призначення та передача у комунальну власність є незаконною, суперечить матеріалам лісовпорядкування та не відповідає ст. 20 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб (далі за текстом - ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч.1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387 та ст. 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.

Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Даний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц.

З огляду на те, що уповноважений орган згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042, як земельної ділянки лісогосподарського призначення, не надавав, процедура зміни цільового призначення лісових земель не проводилась, суд дійшов висновку, про те, що спірна земельна ділянка, вибула з володіння власника не з його волі. Тому вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації з незаконного володіння Широківської сільської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Доводи позивача про те, що в порушення вимог ст. 21 ЗК України в позовних вимогах не враховано необхідність визнання недійсним рішення органу державної влади, внаслідок якого відбулось порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель - наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 10.12.2020 № 19-ОТГ, судом вважаються необґрунтованими з наступного.

Вимога про визнання наказів незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою. Така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Така правова позиція викладена у постанові ВС від 11.02.2020 у справі № 922/614/19.

Доводи позивача про те, що облдержадміністрація не наділена повноваженнями щодо витребування спірної земельної ділянки, спростовуються вищевикладеним.

Суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, де вказано, що виконання судового рішення є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до ст. 129 1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Так, в ході виконання даного рішення земельна ділянка площею 98, 0047 га з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042 повинна перейти до її законного користувача - Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації, не зважаючи на видані ГУ Держгеокадастру у Луганській області накази та надання вказаній земельній ділянці цільового призначення сільськогосподарське призначення . Також при виконанні даного рішення повинно бути зареєстроване право власності на землю лісогосподарського призначення за Луганською обласною державною адміністрацію - обласної військово-цивільної адміністрації.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації (93400, проспект Центральний, будинок 59, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, ідентифікаційний код 00022450) з незаконного володіння Широківської сільської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області (93624, Луганська обл., Щастинський р-н, селище Широкий, вул.Центральна, будинок 1, ідентифікаційний код 44105104) земельну ділянку площею 98, 0047 га з кадастровим номером 4424882000:05:001:0042, яка розташована за межами населених пунктів на території Широківської сільської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Широківської сільської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області (93624, Луганська обл., Щастинський р-н, селище Широкий, вул.Центральна, будинок 1, ідентифікаційний код 44105104) на користь Луганської обласної прокуратури (вул. Богдана Ліщини, будинок 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 02909921) судовий збір в сумі 6186 грн 54 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2022.

Суддя Ріта ШЕЛІХІНА