Постанова

від 15.02.2022 по справі 915/953/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 915/953/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2021 (суддя Адаховська В. С.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 (Савицький Я. Ф. - головуючий, судді Головей В. М., Разюк Г. П.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стів"

до Миколаївської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною,

(У судове засідання представники сторін не з`явилися),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. В липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма СТІВ (далі --ТОВ фірма "СТІВ") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради (далі - міськрада) про визнання, в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 09.08.2006, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК 21.08.2006 за № 040600100440 та у міськраді за № 4308, у редакції запропонованій позивачем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на положення ч. 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та зазначив, що орендодавець, всупереч вимогам закону, не розглянув заяву позивача, подану 11.04.2017 разом з проектом додаткової угоди. Крім того, позивач вказав, що після спливу строку договору оренди землі, він продовжує користуватись земельною ділянкою, а відповідач не направив протягом одного місяця після закінчення строку договору листа про заперечення у поновленні договору оренди землі, у зв`язку з чим, на думку позивача, договір оренди землі вважається поновленим.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 09.08.2006 між міськрадою (орендодавець) та ТОВ фірмою "СТІВ" (орендар) укладено договір оренди землі № 4308, у відповідності до умов якого міськрада на підставі рішення від 30.06.2006 № 2/28 надає ТОВ фірмі "СТІВ" в оренду земельну ділянку загальною площею 6 м 2 для розміщення та обслуговування торгівельного кіоску по вул. Генерала Попеля, поблизу житлового будинку № 340 по пр. Жовтневому.

Вказаний Договір зареєстрований, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.08.2006 № 040600100440.

Пунктом 3.1 наведеного договору сторони визначили строк його дії 5 років з дати його державної реєстрації.

Вказаним пунктом також встановлено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На виконання умов договору міськрада передала, а ТОВ фірма "СТІВ" прийняла в оренду земельну ділянку.

Рішенням міськради від 09.06.2011 № 6/25 (з урахуванням рішення міськради від 19.04.2012 № 16/41, яким п. 5 рішення № 6/25 викладено в зміненій редакції) визначено продовжити ТОВ фірма "СТІВ" на 5 років термін оренди вищевказаної земельної ділянки загальною площею 6 м 2 , яка була надана орендарю на підставі рішення міськради від 30.06.2006 № 2/28.

В подальшому, а саме: 17.08.2012 між міськрадою (орендодавець) та ТОВ фірма "СТІВ" (орендар) укладено договір про зміни № 234-11 до договору оренди землі.

За умовами п. 1 договору про зміни, міськрада на підставі рішення від 09.06.2011 за № 6/25 зі змінами, внесеними рішенням міськради від 19.04.2012 № 16/41, продовжує ТОВ фірма "СТІВ" термін оренди земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгівельного кіоску по вул. Генерала Попеля, поблизу житлового будинку № 340 по пр. Жовтневому, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно /Корабельний район/, у зв`язку з чим в договір внесено наступні зміни, зокрема:

Згідно з п. 1.2 договору про зміни, договір оренди продовжено на 5 років до 21.08.2016. Також, за передбаченими пунктом, пункт 3.1 договору оренди землі доповнено наступним змістом: "орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про подовження строку оренди. Підставою для продовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.

Пунктом 1.3 договору про зміни внесено зміни до п. 4.2 договору про оренду землі стосовно розміру орендної плати.

Також, внесено зміни до п.п. "и" п. 9.4 та п. 12.6 договору про оренду про те, що орендар зобов`язаний, не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку Договору, звернутись до міськради з клопотанням про продовження строку оренди, при цьому орендна плата за землю вноситься по день фактичного використання земельної ділянки або до укладення нового договору оренди землі. За умови належного виконання своїх обов`язків, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір про зміни від 17.08.2012 № 234-11 зареєстрований, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 17.08.2012 за № 481010004001168.

20.02.2016 на виконання умов договору, ТОВ фірма "СТІВ" звернулося до міськради із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки, до якої додано проект додаткової угоди.

Як вбачається зі змісту проекту додаткової угоди, орендарем запропоновано продовжити ТОВ фірмі "СТІВ" оренду земельної ділянки площею 6 м 2 , для обслуговування торговельного кіоску, розташованого за адресою: вул. Генерала Попеля, поблизу житлового будинку №340 по пр. Жовтневому /Корабельний район, на 5 (п`ять) років до 21.08.2021.

Решта умов не змінювалася.

Вказану заяву позивача зареєстровано в міськраді за вх. № 000102.

Доказів протилежного міськрадою не надано, жодного заперечення проти наведеного відповідачем не висловлено.

З огляду на матеріали справи та за твердженням позивача, вищевказана заява щодо поновлення договору оренди та проект додаткової угоди з боку міськради залишені без відповіді.

При цьому, позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями за 2016- 2020 роки.

11.04.2017 після закінчення строку дії договору оренди ТОВ фірма "СТІВ" повторно звернулося до міськради із заявою № 000270 щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах. До заяви ТОВ фірми "СТІВ" додано, зокрема, відповідний проект додаткової угоди.

Вказану заяву міськрадою також залишено без реагування, а запропонований ТОВ фірмою "СТІВ" проект додаткової угоди не підписано.

У матеріалах справи наявний лист від 09.07.2020 вх. № 7570/18 ТОВ фірми "СТІВ" на ім`я міського голови Сенкевича О. Ф., у якому позивач також просив поновити договір оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах; до цього листа, згідно з описом додатків, додано відповідний проект додаткової угоди у двох примірниках.

На вказаний лист міськрада не відреагувала. Проект додаткової угоди не підписано, заперечення щодо продовження строку дії договору не надано.

Відповідачем додано до матеріалів справи лист від 19.06.2017 № 17-1826/2 начальника Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради головного архітектора міста, яким виконавчий комітет міськради повідомлено про неможливість рекомендувати поновлення терміну дії правових документів на земельну ділянку площею 6 м 2 для обслуговування торговельного кіоску по вул. Генерала Попеля, поблизу житлового будинку № 340 по просп. Богоявленському (Жовтневому) в Корабельному районі м. Миколаєва, у зв`язку з тим, що договір оренди землі діяв до 21.08.2016.

У матеріалах справи не міститься доказів щодо підтвердження направлення ТОВ фірмі "СТІВ" з боку Міськради будь-яких документів стосовно вищевказаного зауваження головного архітектора міста.

Будь-які скарги та зауваження до позивача з боку орендодавця у матеріалах справи відсутні. Жодних повідомлень від відповідача щодо відмови в поновленні договору або претензій щодо неналежного виконання орендарем умов договору у матеріалах справи не міститься.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/953/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021, позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що позивач здійснив всі необхідні заходи для продовження строку дії договору оренди землі, проте відповіді від відповідача на свої звернення не отримав. У той же час позивач продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. При цьому, відповідачем не надано доказів неналежного виконання позивачем умов договору та доказів направлення позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, 01.02.2021 від ТОВ фірми "СТІВ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач, серед іншого, зазначив, що 20.02.2016 ТОВ "СТІВ" надало відповідачу заяву № 000102 про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, додавши до цієї заяви проект додаткової угоди. Відтак, позивачем, як орендарем земельної ділянки, було виконано всі вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди. Позивач просив суд залучити до матеріалів справи копію вищевказаної заяви від 20.02.2016 № 000102 з додатковою угодою. Обґрунтовуючи неподання цих доказів при розгляді справи в суді першої інстанції, ТОВ фірма "СТІВ" зазначала про те, що судова практика, яка існувала на час розгляду справи в суді першої інстанції у справі про поновлення договору оренди землі за ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагала доведення виконання орендарем вимог ч.ч. 2- 5 цієї статті Закону. Отже, подання вищеназваного доказу суду першої інстанції не було обов`язковим та могло створити в суду враження намагання позивача долучити до матеріалів справи зайві докази, які виходять за межі предмету доказування.

Дослідивши надані документи, апеляційний господарський суд визначився із залученням таких доказів до матеріалів справи.

Розглядаючи апеляційну скаргу та залишаючи її без задоволення, суд апеляційної інстанції зауважив, що договір оренди діяв до 21.08.2016. Умовами цього Договору встановлена наявність переважного права орендаря на подовження строку дії Договору за умови письмового звернення останнього до орендодавця не пізніше, ніж за шість місяців до закінчення дії Договору, тобто до 21.02.2016. З огляду на матеріали справи, позивач відповідно до умов договору та ч.ч. 1, 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" своєчасно, 20.02.2016, вперше звернувся до відповідача із заявою про укладання договору на новий строк, додавши проект додаткової угоди.

Відповідач в установлений ч. 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" строк заяву позивача не розглянув і відповіді не надав, що підтверджується відсутністю у матеріалах справи відповідного листа-повідомлення відповідача про заперечення в поновлені Договору оренди. На повторні звернення орендаря, вже після закінчення строку дії договору оренди землі, також не відреагував. Після закінчення строку дії договору відповідач протягом одного місяця не висловлював заперечень проти користування земельною ділянкою.

Отже, приймаючи до уваги, що ТОВ фірма "СТІВ" в межах встановленого в Законі України "Про оренду землі" строку звернулось до міської ради з відповідною заявою про продовження строку договору оренди землі разом з проектом додаткової угоди, міська рада жодної відповіді на вказану заяву не надала та протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди не направила позивачу повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі; з огляду на те, що після закінчення дії договору оренди, позивач продовжив належним чином (сплачуючи орендну плату) користуватись спірною земельною ділянкою, апеляційний господарський суд вважав вірними висновки щодо задоволення позову в повному обсязі, адже відсутність заперечень орендодавця у поновленні договору оренди дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення Договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Судом відхилено посилання скаржника на лист від 19.06.2017 № 17-1826/2, підписаний начальником Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради, відповідно до якого Управління не може рекомендувати поновлення терміну дії правових документів на земельну ділянку, у зв`язку із закінченням строку Договору оренди, оскільки останній не є доказом направлення позивачу у встановлений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" строк відповідних заперечень щодо поновлення договору оренди землі, тому що вказаний лист адресований Виконкому міської ради. При цьому, доказів отримання та реєстрації відповідачем вказаного листа у матеріалах справи не міститься. Більш того, цей лист датований 19.06.2017 та наданий стосовно звернення відповідача з заявою про поновлення договору оренди землі від 11.04.2017 № 000270, тобто з пропуском встановленого відповідним законодавством строку, наданим для заперечення щодо поновлення дії договору.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.09.2020 у справі № 927/761/19, від 21.6.2018 у справі № 906/612/17, від 27.06.2018 у справі № 922/2250/16, від 22.08.2018 у справі № 910/19776/17, від 08.10.2018 у справі № 910/17956/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18 щодо застосування приписів статті 269 ГПК України. Зокрема, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити докази неможливості подання з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані до суду апеляційної інстанції.

Водночас у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залучити копію заяви від 20.02.2016 № 000102 з додатковою угодою, аргументуючи це існуванням іншої практики щодо розгляду цієї категорії справ під час розгляду її у суді першої інстанції, яка не вимагала доведення виконання вимог частин 2-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Попри недоведеність позивачем виняткового випадку залучення доказів, суд апеляційної інстанції необґрунтовано залучив їх до матеріалів справи, не навівши мотивів з яких вважає за можливим врахувати такі докази.

Судами не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 щодо застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не досліджено дотримання позивачем процедури поновлення строку дії договору оренди, а саме подання ним заяви про поновлення з долученням проекту додаткової угоди. Оскільки договір діяв до 21.08.2016, то позивач, з урахуванням умов договору, мав звернутися із заявою щодо поновлення не пізніше ніж за шість місяців. Однак із зазначеною заявою позивач своєчасно не звернувся. Доказів належного звернення позивача із заявою, окрім безпідставно долучених судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять.

4.2. Позивачем подано 08.02.2022 відзив на касаційну скаргу, з порушенням встановленого Судом строку для його надання (до 14.01.2022), у зв`язку із чим колегія суддів залишає його без розгляду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позовних вимог є визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

5.4. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник посилається на неправомірність прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, які подані позивачем, а також на неправильне застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.5. Як слідує із матеріалів справи і зазначено в оскарженій постанові, під час розгляду апеляційної скарги, 01.02.2021 від ТОВ фірми "СТІВ" надійшов відзив, у якому позивач, серед іншого, зазначив, що 20.02.2016 ТОВ "СТІВ" надало відповідачу заяву № 000102 про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, додавши до цієї заяви проект додаткової угоди. Відтак, позивачем, як орендарем земельної ділянки, було виконано всі вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди. Позивач просив суд залучити до матеріалів справи копію вищевказаної заяви від 20.02.2016 № 000102 з додатковою угодою. Обґрунтовуючи неподання цих доказів при розгляді справи в суді першої інстанції, ТОВ фірма "СТІВ" зазначала про те, що судова практика, яка існувала на час розгляду справи в суді першої інстанції у справі про поновлення договору оренди землі за ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагала доведення виконання орендарем вимог ч.ч. 2- 5 цієї статті Закону. Отже, подання вищеназваного доказу суду першої інстанції не було обов`язковим та могло створити в суду враження намагання позивача долучити до матеріалів справи зайві докази, які виходять за межі предмету доказування. Дослідивши надані документи, апеляційний господарський суд визначився із залученням таких доказів до матеріалів справи.

5.6. Апеляційний суд при прийнятті оскарженого рішення взяв до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі, про те, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме: частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

При цьому на момент винесення судом першої інстанції рішення про задоволення позову, копія заяви позивача про поновлення договору оренди земельної ділянки, до якої було додано проект додаткової угоди, в матеріалах справи була відсутня. Судом першої інстанції вказаний доказ не досліджувався і вказані обставини не встановлювались.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення виходив з правової позиції, що викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 05.06.2019 у справі № 915/1004/18, про те, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі в даному випадку не вимагається; при цьому орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновлені договору. Частини 1-5 та частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" містять дві окремі правові підстави для реалізації орендарем свого переважного права на поновлення договору оренди землі та не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та наслідками.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц відступила від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме від висновків про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Отже, суди попередніх інстанції керувались різними правовими висновками застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі".

На момент прийняття рішення судом першої інстанції в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц за позовом про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим була викладена правова позиція, згідно з якою для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

У вказаній справі, відмовляючи в задоволенні повних вимог суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Таким чином, правова позиція щодо застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка стала підставою подання позову у справі, що розглядається, на момент подання позову була сформульована Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, до предмету доказування у справі про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" входило, зокрема, підтвердження факту звернення орендаря до орендодавця з листом про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди у межах встановленого договором і законом строку.

5.7. Згідно з частинами 1 - 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За приписами частини 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 2 ст. 164 ГПК України).

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Отже, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від особи, яка подає такий доказ, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому за імперативним приписом частини 4 статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/24991/15, від 11.06.2019 у справі № 906/353/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, від 08.09.2020 у справі № 927/761/19, від 21.06.2018 у справі № 906/612/17.

5.8. Враховуючи вищевикладене, практика застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" на момент подання позову, що передбачала доведення факту звернення орендаря до орендодавця з листом про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк до закінчення строку оренди, була вже сформована Великою Палатою Верховного Суду.

Приймаючи докази направлення ТОВ "СТІВ" 20.02.2016 заяви № 000102 про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки та проекту додаткової угоди, апеляційний господарський суд, всупереч наведеним вимогам процесуального закону, не мотивував у чому полягає винятковість неподання позивачем зазначених доказів до суду першої інстанції та не вказав доказів неможливості їх подання позивачем до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання позивача про долучення додаткових доказів в порушення приписів ч. 3 статті 269 ГПК України навів обґрунтування поданого позивачем клопотання, проте взагалі не вказав мотивів із зазначенням відповідних доказів неможливості долучення позивачем відповідних доказів до позовної заяви з дотриманням вимог ч. 2 статті 80, ч. 2 статті 164 ГПК України.

Зважаючи на викладене, підтвердилися доводи, якими обґрунтована підстава касаційного оскарження. У той же час, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, Верховний Суд не наділений повноваженнями щодо перевірки та оцінки відповідних доказів, а також встановлення фактичних обставин справи, а тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5.9. Зважаючи на викладене, оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 у справі № 915/953/20 необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Під час нового розгляду справи слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 у справі № 915/953/20 скасувати, справу направити на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ