Рішення

від 08.02.2022 по справі 160/23760/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року Справа № 160/23760/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національної комісії зі стандартів державної мови

про визнання протиправним та скасування рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

29.11.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позову ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови, в якому позивач просить:

- визнати п.п. 6, 7 рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20 серпня 2021 року № 108 Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою в частині визначення ОСОБА_1 , такою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня та видачі сертифікату про рівень С1 - протиправним та скасувати його в цій частині;

- зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови ухвалити в цій частині нове рішення, визначивши що ОСОБА_1 , володію державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня з внесенням змін до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня (Додаток 6 до рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20 серпня 2021 року № 108), виключивши з нього пункт № 2947 ОСОБА_1 та включивши відповідно до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня;

- зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови видати ОСОБА_1 державний сертифікат про другий рівень вільного володіння державною мовою шляхом його розміщення в особистому електронному кабінеті ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови внести до Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою запис про видачу ОСОБА_1 , державного сертифікату про другий рівень вільного володіння державною мовою.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач 13.08.2021 року на підставі поданої нею заявки, складала іспит для визначення рівня володіння державною мовою із результатом 86%, що у відповідності до п.10 розділу ІV Встановлення результатів Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затвердженого Рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 року № 20 (далі-Порядок №20), у редакції, чинній станом на 13.08.2021р. (дата іспиту), є підставою для видачі їй державного сертифікату рівня вільного володіння другого ступеня (80%

+1 бал від загальної кількості балів). Проте, відповідачем 20.08.2021 року було прийнято рішення № 108 Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою в частині визначення ОСОБА_1 , такою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня та видачі сертифікату про рівень С1, що не відповідає вказаному вище критерію оцінювання за п.10 Порядку №20 у редакції від 13.05.2021 року, яка діяла на 13.08.2021 року (дата складання позивачем іспиту), а застосування при прийнятті вказаного рішень приписів Рішення Національної комісії зі стандартів державної мови №86 від 13.08.2021 року, яким були внесені зміни до вказаного Порядку №20, суперечать вимогам ст.ст.57-58 Конституції України, оскільки згідно п.3 вказаного Рішення №86 від 13.08.2021 року набирає чинності з дня його офіційного опублікування, таке офіційне його опублікування відбулося 20.08.2021 року та станом на 13.08.2021 року ці зміни не набрали чинності, тому позивач вважає, що до даних правовідносин застосовані бути не можуть виходячи з приписів Указу Президента України від 03.10.1992 року №493 Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.

02.12.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду звільнено позивача від сплати судового збору та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

11.01.2022 року від Національної комісії зі стандартів державної мови надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідно до ч.10 ст.48 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної результати іспиту встановлюються не пізніше 15 календарних днів. Порядок проведення іспитів на рівень володіння державною мовою затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2021 року №409 до якого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2021 року №815 були внесені зміни згідно з якими час проведення іспиту для осіб, які зобов`язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, зменшено до 30 хвилин, вказана постанова набула чинності 10.08.2021 року та, з метою приведення власних нормативно-правових актів у відповідність до актів Кабінету Міністрів України, Комісія внесла відповідні зміни до Порядку №20 рішенням Комісії від 13.08.2021 року №86 Про внесення змін до рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 року №20 , яке було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.08.2021 року та набрало чинності 20.08.2021 року. Формат іспиту безпосередньо впливає на нарахування балів та унеможливлює застосування критеріїв оцінювання тих завдань, яких немає в іспиті за оновленим форматом. За таких умов неможливо застосувати критерії оцінювання до тих частин іспиту, завдання з яких у новому форматі іспиту відсутні. У період з 10 серпня по 19 серпня 2021 року іспити проводилися за часом, встановленим постановою (30 хвилин), проте, оцінювання іспитів, проведених у зазначений період, здійснювалося після набуття чинності рішенням Комісії №86, тобто, з 20.08.2021 року (з дотриманням передбаченого Законом 15-денного терміну для встановлення результатів іспиту), оскільки формат і час проведення іспитів змінений, а саме: приведено у відповідність до постанови. З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2021 року ОСОБА_1 було складено іспит на визначення рівня володіння державною мовою 2.0 (для виконання службових обов`язків), що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється учасниками справи.

За результатами проведеного вище іспиту, відповідачем 20.08.2021р. було прийнято рішення за №108 Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою за яким у Додатку 1 до цього рішення встановлено результати складання іспиту, де під номером 4684 вказано, що ОСОБА_1 склала іспит на рівень володіння державною мовою - 86%, а згідно Додатку 6 до цього ж рішення визначено список осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня, де під номером 2947 зазначено позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується змістом наведеного спірного рішення та додатків до нього.

Підставою для прийняття вищенаведеного рішення, був, зокрема, і Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затвердженого Рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 року № 20.

На підставі вказаного вище рішення, 20.08.2021 року позивачу було видано державний сертифікат про рівень володіння державною мовою УМД №00005768 у якому зазначено, що ОСОБА_1 володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня, що підтверджується копією наведеного державного сертифікату, наявного у справі.

Позивачем було подано скаргу щодо результатів іспиту на рівень володіння державною мовою в частині визначення рівня вільного володіння першого ступеня.

07.09.2021 року рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови №150 Про результати розгляду скарг було відмовлено у задоволенні скарги позивача.

Позивачем було подано до Національної комісії зі стандартів державної мови заяву щодо роз`яснення рішення про відмову у задоволенні скарги.

Національна комісія зі стандартів державної мови листом №2.7/961/21 від 13.10.2021 року повідомила позивача, що в період з 10 серпня по 19 серпня 2021 року іспити проводилися за часом, встановленим постановою, проте оцінювання іспитів, проведених у зазначений період, здійснювалось після набуття чинності рішення, тобто 20 серпня 2021 року, оскільки формат і час проведення іспитів змінений у відповідності до постанови та як наслідок складений позивачем іспит 13 серпня 2021 року оцінювався за новими критеріями оцінювання.

Позивач вважає протиправними п.п. 6, 7 рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20 серпня 2021 року № 108 Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою в частині визначення ОСОБА_1 , такою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня та видачі сертифікату про рівень С1, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, 16.07.2019 року набрав чинності Закон України Про забезпечення функціонування української мови як державної від 25.04.2019 року №2704-VІІІ (далі - Закон №2704).

Частиною 2 ст.9 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної встановлено, що володіти державною мовою зобов`язані особи, які претендують на обрання чи призначення на посади, визначені частиною першою цієї статті.

Вимоги щодо відповідного рівня володіння державною мовою особами, визначеними статтею 9 цього Закону, встановлює Національна комісія зі стандартів державної мови згідно до ч.1 ст.10 наведеного Закону №2704.

Відповідно до частин 2, 3 ст.11 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної передбачено, що за результатами проведеного іспиту на визначення рівня володіння державною мовою особа отримує державний сертифікат про рівень володіння державною мовою (далі - державний сертифікат), що засвідчує один з рівнів за шкалою, встановленою частиною третьою цієї статті.

Шкала рівнів володіння державною мовою визначає три загальні рівні навичок: початковий рівень А, середній рівень В та рівень вільного володіння мовою С.

Державний сертифікат початкового рівня першого ступеня (А1) засвідчує, що особа розуміє і може вживати загальні вирази та найпростіші фрази, необхідні для задоволення конкретних потреб, зокрема представити себе чи іншу особу, запитати і відповісти на запитання про себе (місце проживання, родину, особисті речі тощо); може взаємодіяти на простому рівні, якщо співрозмовник говорить повільно і чітко та готовий допомогти.

Державний сертифікат початкового рівня другого ступеня (А2) засвідчує, що особа розуміє та може вживати окремі фрази та широко вживані вирази, пов`язані з конкретними сферами повсякденного життя (елементарна інформація про себе та свою сім`ю, здійснення покупок, місцева географія, працевлаштування тощо); може спілкуватися у ситуації, коли необхідний простий і безпосередній обмін інформацією на звичні теми.

Державний сертифікат середнього рівня першого ступеня (В1) засвідчує, що особа розуміє основний зміст чіткої, стандартної інформації на теми, близькі і часто вживані на роботі, у навчанні, під час дозвілля тощо. Рівень знання української мови дає змогу впоратися в більшості ситуацій, що можуть виникнути під час подорожі Україною. Особа може просто і доладно висловлюватися, зокрема на теми, що належать до особистих зацікавлень; здатна описати особистий досвід, події, мрії, плани, надати стислі пояснення щодо точки зору на деякі події.

Державний сертифікат середнього рівня другого ступеня (В2) засвідчує, що особа може розуміти основні ідеї комплексного тексту як на конкретну, так і на абстрактну тему, включаючи спеціалізовані дискусії за своїм фахом; може спілкуватися з носіями мови з таким ступенем швидкості та спонтанності, який уможливлює регулярні відносини з ними, не викликаючи труднощів для жодної зі сторін; може чітко і докладно висловлюватися з багатьох тем, зокрема висловлювати свою думку з певного питання, наводячи переваги і недоліки різних позицій.

Державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня (С1) засвідчує, що особа може розуміти широкий спектр складних і великих за обсягом текстів та розпізнавати в них прихований зміст; може висловлюватися швидко і спонтанно без помітних ускладнень, пов`язаних з пошуком засобів вираження, легко і точно використовувати українську мову у спілкуванні, навчанні та для досягнення професійних цілей; може чітко, структуровано і докладно висловлюватися зі складних тем, демонструючи володіння знаннями правил граматики.

Державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня (С2) засвідчує, що особа легко розуміє практично все, що чує або читає, може узагальнити інформацію з різних усних чи письмових джерел, зробити аргументований виклад у логічній, послідовній формі, а також висловлюватися спонтанно, швидко і точно, передаючи найтонші відтінки смислу навіть у складних ситуаціях.

Статтею 43 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної визначено правовий статус Національної комісії зі стандартів державної мови (далі - Комісія), завданням якої є, зокрема, збереження та розвиток державної мови через встановлення стандартів державної мови і методів перевіряння рівня володіння державною мовою, необхідного для набуття громадянства чи зайняття визначених законом посад.

Відповідно до вимог ст.44 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної визначені повноваження Комісії, серед переліку яких, зокрема, затвердження вимог до рівнів володіння державної мовою особами, визначеними частинами першою і другою статті 9 цього Закону, затвердження порядку перевірки рівня володіння державною мовою, затвердження форми сертифіката, організація іспитів для визначення рівня володіння державною мовою та призначення спеціально уповноважених державою установ (організацій), які проводять іспити, видача державних сертифікатів, ведення Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою та є його адміністратором, розроблення та подання у встановленому законом порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проект Порядку проведення іспитів з метою перевірки рівня володіння державною мовою.

Положеннями ч.2 та ч.3 ст.48 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної передбачено, що іспит на рівень володіння державною мовою організовує та проводить Комісія. Перевірка та оцінювання результатів іспиту здійснюється апаратом Комісії.

Порядок проведення іспиту на рівень володіння державною мовою розробляється Комісією та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, рішенням Комісії від 13.05.2021 року за №20 був затверджений Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання (надалі - Порядок №20), що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08 липня 2021 року за №897/36519, який набрав чинності з 23.07.2021 року та діяв по 19.08.2021 року включно.

Відповідно до п.п.5-10 розділу ІV Встановлення результатів наведеного Порядку №20 визначено наступне, а саме:

- державний сертифікат початкового рівня першого ступеня отримує особа, яка набрала 30% + 1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат початкового рівня другого ступеня отримує особа, яка набрала 40%+1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат середнього рівня першого ступеня отримує особа, яка набрала 50%+1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат середнього рівня другого ступеня отримує особа, яка набрала 60%+1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня отримує особа, яка набрала 70%+1 від загальної кількості балів;

- державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня отримує особа, яка набрала 80%+1 від загальної кількості балів.

У подальшому, Комісією 13.08.2021 року було прийнято рішення за №86 за яким були внесені зміни та доповнення до вищенаведеного Порядку, затвердженого рішенням Комісії від 13.05.2021 року №20, за змістом якого пункти 5-10 розділу IV вважати відповідно пунктами 7-12 розділу IV Порядку №20.

Пункти 7-12 розділу IV викласти в такій редакції:

7. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат початкового рівня першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 30 % до 39 % від загальної кількості балів.

8. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат початкового рівня другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 40 % до 49 % від загальної кількості балів.

9. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат середнього рівня першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 50 % до 59 % від загальної кількості балів.

10. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат середнього рівня другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 60 % до 69 % від загальної кількості балів.

11. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 70 % до 89 % від загальної кількості балів.

12. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 90 % до 100 % від загальної кількості балів.

Вказані наведені зміни до Порядку №20 згідно п.3 рішення №86 набули чинності з дня його офіційного опублікування, тобто, з 20.08.2021 року

Враховуючи вказані норми Порядку №20, які діяли до 19.08.2021 року включно та зміни, внесені до нього рішенням №86, які набрали чинності з 20.08.2021 року, суд дійшов висновку, що при оцінюванні іспиту після 19.08.2021 року відбулося підвищення кількості необхідних балів для отримання державного сертифікату на рівень вільного володіння державною мовою другого ступеня, а саме: до 19.08.2021 року включно така необхідна кількість балів становила - 80+1 від загальної кількості балів, а з 20.08.2021 року така необхідна кількість балів повинна становити уже від 90% до 100% від загальної кількості балів, що не відповідає вимогам ст.22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також, відповідно до приписів статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012 закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Також, Конституційний Суд України висловлював і позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп).

Таким чином, враховуючи наведений аналіз вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 року №20 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 13.08.2021 року №86 підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після набуття ними чинності (з дня опублікування), тобто, до правовідносин, які виникли з 20.08.2021 року.

При цьому, як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем у його відзиві, до правовідносин у даній справі, які виникли між учасниками справи 13.08.2021 року під час складання позивачем іспиту на визначення рівня володіння державною мовою, відповідачем при проведенні оцінювання та прийнятті спірного рішення в частині стосовно позивача від 20.08.2021 року №108 був застосований нормативно-правовий акт - Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 року №20 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 13.08.2021 року №86, який набув чинності тільки з 20.08.2021 року.

Тобто, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, застосовано зворотну дії нормативно-правового акту, який станом на 13.08.2021 року не був чинним, що призвело до погіршення становища позивача та визначення рівня володіння державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня (замість другого ступеня), що є порушенням вищенаведених норм ст.58 Конституції України.

Також, суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що порядок проведення іспитів на рівень володіння державною мовою затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2021 року №409 до якого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2021 року №815 були внесені зміни згідно з якими час проведення іспиту для осіб, які зобов`язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, зменшено до 30 хвилин, вказана постанова набула чинності 10.08.2021 року та, з метою приведення власних нормативно-правових актів у відповідність до актів Кабінету Міністрів України, Комісія внесла відповідні зміни до Порядку №20 рішенням Комісії від 13.08.2021 року №86 Про внесення змін до рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 року №20 , яке було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.08.2021 року та набрало чинності 20.08.2021 року Формат іспиту безпосередньо впливає на нарахування балів та унеможливлює застосування критеріїв оцінювання тих завдань, яких немає в іспиті за оновленим форматом. За таких умов неможливо застосувати критерії оцінювання до тих частин іспиту, завдання з яких у новому форматі іспиту відсутні. У період з 10 серпня по 19 серпня 2021 року іспити проводилися за часом, встановленим постановою (30 хвилин), проте, оцінювання іспитів, проведених у зазначений період, здійснювалося після набуття чинності рішенням Комісії №86, тобто, з 20.08.2021 року (з дотриманням передбаченого Законом 15-денного терміну для встановлення результатів іспиту), оскільки формат і час проведення іспитів змінений, а саме: приведено у відповідність до постанови, з огляду на те, що вищенаведені відповідачем у відзиві обставини не спростовують вище встановлених судом обставин та не звільняють відповідача, як суб`єкта владних повноважень, застосування нормативно-правових актів, які впливають на права та обов`язки громадян, з дотриманням вимог ст.58 Конституції України.

Отже, з урахуванням вищенаведених висновків у їх сукупності із встановленими судом обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був провести оцінювання результатів іспиту, проведеного 13.08.2021 року за нормами п.п.5-10 розділу ІV Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 року №20, який набрав чинності з 23.07.2021 року та був чинний до 19.08.2021 року включно.

Таким чином, рішення Комісії від 20.08.2021 року №108 в частині визначення позивача ОСОБА_1 такою, що володіє державною мовою на рівні володіння державною мовою першого ступеня є таким, що прийняте з порушенням вимог п.п.5-10 розділу ІV Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 року №20, який набрав чинності з 23.07.2021 року та був чинний до 19.08.2021 року включно та з порушенням норм ст.58 Конституції України, а тому спірне рішення у наведеній частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи - ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем у відзиві не було наведено жодних обґрунтованих підстав та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття рішення в оскаржуваній частині з урахуванням встановлених судом обставин, які не спростовані відповідачем жодними належними та достатніми доказами та аналізу норм вищенаведеного чинного законодавства.

Щодо вимог в частині зобов`язання відповідача ухвалити в цій частині нове рішення, визначивши що позивач, володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня з внесенням змін до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня (Додаток 6 до рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20 серпня 2021 року № 108), виключивши з нього пункт № 2947 ОСОБА_1 та включивши відповідно до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня, видати позивачу державний сертифікат про другий рівень вільного володіння державною мовою шляхом його розміщення в особистому електронному кабінеті ОСОБА_1 та внести до Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою запис про видачу позивачу, державного сертифікату про другий рівень вільного володіння державною мовою, суд зазначає наступне.

Згідно із Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Волохи проти України" при наданні оцінки повноваженням державним органам суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Європейський Суд дійшов до висновку, що втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у певній сфері та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля з боку правоохоронних органів.

Водночас винесення нового рішення, видача державного сертифікату є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Винесення нового рішення та видача сертифікату без вчинення необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Таким чином, з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача та з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо визначення рівня вільного володіння державною мовою ОСОБА_1 у відповідності до вимог п. 10 розділу ІV Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затвердженого Рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 року № 20, у редакції чинній станом на 13.08.2021 року (день складання позивачем іспиту) та з урахуванням правової оцінки наданої судом у даному рішенні.

При цьому, з урахуванням наведеного та того, що судом обраний найоптимальніший спосіб захисту порушеного права не підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача розміщення державного сертифікату в особистому електронному кабінеті та зобов`язання відповідача внести зміни до Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державного мовою, оскільки вказані позовні вимоги будуть наслідком виконання судового рішення у даній справі після набрання ним законної сили, тобто, вказані позовні вимоги направлені на захист прав та інтересів позивача, які ще відповідачем не порушені, що не відповідає вимогам ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України за якою не передбачено захист ще не порушеного права особи, тому у цій частині позову слід також відмовити.

Крім того, відповідно до пункту 47 Порядку проведення іспитів на рівень володіння зазначає, державною мовою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2021 року №409 у разі ухвалення судом рішення про скасування результатів іспитів претендент має право повторно звернутися до Комісії для складення іспиту відповідно до Порядку.

При цьому, суд зазначає, що у даному випадку не підлягає застосуванню п.47 Порядку №409, оскільки результат іспиту у розмірі 86% від загальної кількості балів не є спірним та не заперечується сторонами.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної комісії зі стандартів державної мови (01135, м.Київ, проспект Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 43510755) про визнання протиправним та скасування рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати п.п. 6, 7 рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20 серпня 2021 року № 108 Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою в частині визначення ОСОБА_1 , такою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня та видачі сертифікату про рівень С1.

Зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови відповідача повторно розглянути питання щодо визначення рівня вільного володіння державною мовою ОСОБА_1 у відповідності до вимог п. 10 розділу ІV Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затвердженого Рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 року № 20, у редакції чинній станом на 13.08.2021 року (день складання позивачем іспиту) та з урахуванням правової оцінки наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв