Рішення

від 16.11.2021 по справі 280/8548/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 листопада 2021 року 12:25Справа № 280/8548/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Войтенко Д.В., представників:

позивача Ломейка О.О.

відповідача Лисенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства БОША ПЛЮС

до Запорізької митниці

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства БОША ПЛЮС (далі - ПП БОША ПЛЮС , позивач) до Запорізької митниці (далі - митниця, відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 №UА112080/2021/000004/2;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2021 №UА112080/2021/00057.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не було виявлення інспектором розбіжностей у відомостях щодо митної вартості або встановлення неповних та недостовірних відомостей щодо заявленої митної вартості, в тому числі щодо її числового значення, як того вимагає ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме спрацювання системи щодо необхідності проведення контролю визначення митної вартості. Вказує, що зауваження, зазначені в оскарженому рішенні є безпідставними, необґрунтованими, та жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей або недостовірність відомостей, які б давали підстави для не визнання заявленої митної вартості, а також жодним чином не свідчать про неможливість перевірити числові значення митної вартості імпортованих товарів. Щодо використання митним органом для визначення митної вартості в якості джерела інформації, митних декларацій № UA110230/2020/028209 від 22.12.2020 та № UA408020/2021/005181 від 21.02.2021, а також зазначення про те, що визначена митна вартість ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до поставки товару, ввезеного у співставних обсягах на співставних комерційних умовах, наголошує, що вказані митні декларації були оформлені на підставі рішень Дніпровської митниці про коригування митної вартості, які скасовані у судовому порядку. За таких обставин, зауважує, що посилання на зазначені вище митні декларації, які в частині визначення митним органом митної вартості, формуються одна на підставі іншої, є безпідставним та таким, що фактично свідчать про ігнорування судових рішень, якими встановлюється незаконність прийнятих рішень митницею, про нехтування правами ПП Боша Плюс , які систематично захищаються судом та про навмисне створення перешкод в митному оформленні товарів за митною вартістю, яка підлягає сплаті, тобто за першим методом. З урахуванням викладеного вважає, що прийняті рішення про коригування митної вартості та картка відмови є безпідставними, незаконними та необґрунтованими, а відтак підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 20.09.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 20 жовтня 2021 року.

Відповідач позов не визнав, 18 жовтня 2021 року на адресу суду надав відзив (вх. № 59461), у якому вказує, що відповідно до норм ст. 53, п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України визначено перелік документів (достовірні та точні), що підтверджують заявлену митну вартість товарів, в тому числі і додаткові документи, які митниця може витребувати, а декларант зобов`язаний ці документи надати, що і було зроблено під час здійснення митного контролю та митного оформлення. Стверджує, що митницею було запропоновано декларанту надати додаткові документи, однак декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість та надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. З огляду на те, що вимога митниці щодо надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів не виконана, на думку відповідача, митна вартість товару не могла бути визначена за ціною угоди (основний метод) згідно із ст. 58 Митного кодексу України, оскільки надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів. Отже, враховуючи усе вищезазначене, вважає, що прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UА112080/2021/000004/2 від 22.07.2021 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, а відтак, позовна вимога позивача, щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, - є безпідставною, у зв`язку із чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

20 жовтня 2021 року підготовче засідання по справі відкладено на 16 листопада 2021 року.

Представником позивача направлено до суду відповідь на відзив (вх. №61810 від 27.10.2021), у якій додатково наголошує, що у відзиві не зазначається, які саме розбіжності, або неповні чи недостовірні відомості, які ніби виявлені митним органом, не підтверджують саме числові значення складових митної вартості, тобто більшість обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, були детально наведені у позовній заяві, в зв`язку із чим, в зазначеній відповіді на відзив такі обставини не дублюються. В той же час, крім зазначеного вище, просить суд звернути увагу на невідповідність обставинам, викладеним у відзиві на позовну заяву фактичним обставинами справи та прийнятому оскарженому рішенню. Так, у відзиву відповідач зазначив: В повідомленнях митниці, серед іншого зазначалось про те, що наданий до митного оформлення рахунок не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення . Водночас, такі посилання не відповідають дійсності, оскільки ані прийняте рішення про коригування митної вартості, ані жодне повідомлення під час даного митного оформлення, не містить такого зауваження. На підставі вищевикладеного, просить задовольнити позов у повному обсязі.

В підготовчому засіданні 16 листопада 2021 року судом закрито підготовче провадження та за згодою представників сторін розпочато розгляд справи по суті в цей же день.

Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові та відповіді на відзив. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, в судовому засіданні 16 листопада 2021 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП БОША ПЛЮС (код ЄДРПОУ 32692156) зареєстровано юридичною особою 25.09.2003 та 31.05.2005 відомості про підприємство включені до Єдиного державного реєстру (номер запису: 11031200000005822). Видами діяльності підприємства є 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

11 січня 2016 року між Компанією MARMARA PLASTIK АМВ. IP. SAN. TIC A.S. (Продавець) та ПП БОША ПЛЮС (Покупець) було укладено контракт № UA 2016 uk 001 про постачання товару, кількість, ціна, номенклатура якої узгоджується сторонами на кожну партію окремо в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього контракту.

На підставі специфікації № 23 від 30.06.2021 до контракту № UA 2016 uk 001 від 11.01.2016 на адресу позивача надійшов товар - шпагат з поліпропілену для пакування, канати кручені з поліпропілену з лінійною щільністю понад 5г/м, канати кручені з поліпропілену з лінійною щільністю менше 5г/м, вартістю товару 46626,60 дол. США, транспортування 2580,00 дол. США, страхування 20,52 дол. США, загальна вартість 49227,12 дол. США.

21 липня 2021 року позивачем до митного оформлення подано митну декларацію (далі - МД) № UA112080/2021/001665 на товар (що зазначений в гр. 31 ЕМД): Шпагат з поліпропілену для пакування (Товар № 1), Канати кручені з поліпропілену з лінійною щільністю понад 5г/м (Товар № 2), Канати кручені з поліпропілену з лінійною щільністю менше 5г/м (Товар № 3) . Визначення митної вартості товару позивачем згідно зі ст. 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортуються).

Разом з митною декларацією було подано наступні документи: Пакувальний лист № 1 від 30.06.2021; Рахунок (Invoice) № MAR 2021000000433 від 30.06.2021; Коносамент № 2021/07/ЕХР/003872 від 13.07.2021; Автотранспортна накладна (CMR) № 704674 від 16.07.2021; Сертифікат про походження товару № D0240349 від 01.07.2021; Каталог виробника товару (каталог продукції) від 10.11.2016; Страховий поліс № 491641009555-5 від 30.06.2021; Специфікація № 23 від 30.06.2021; Додаткова угода № 2 від 01.03.2019; Контракт № UA 2016 uk 001 від 11.01.2016; Експортна декларація (декларація країни відправлення) № 21343100ЕХ172258 від 01.07.2021. Надсилання зазначених документів разом з ЕМД від 21.07.2021 № UA112080/2021/001665 підтверджується гр. 44 зазначеної ЕМД.

Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів на адресу декларанта у той самий день направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів, оскільки відповідно до ст.337 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності:

1) В наданій до митного оформлення декларації країни відправлення від 01.07.2021 № 21343100ЕХ172258 зазначено реквізити e-Fatura від 01.07.2021 №243160110886017627198/1-2-3-4-5-6. При цьому, до митного оформлення декларантом надано інвойс від 30.06.2021 № MAR 2021000000433. Також відповідно до ст. 254 Кодексу декларант забезпечує переклад копії МД країни відправлення (Туреччина). При цьому, перекладу до митного оформлення не надано .

2) Відповідно до п. 5.2 контракту від 15.01.2020 № UA2016uk001 умови оплати за партію товару має відображатися у специфікації на кожну поставку. У наданій декларантом специфікації від 30.06.2021 № 23 зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 180 днів від дати постачання. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п. 2 ст. 53 Кодексу). У разі здійснення оплати, необхідно надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату оцінюваної партії товару .

3) В страховому полісі, що надано до оформлення від 30.06.2021 №491641009555-5 зазначено вартість товару на рівні 46626,60 дол. США, але у рахунку від 30.06.2021 № MAR 2021000000433 зазначено вартість товару - 49 227,12 дол. США.

4) Відповідно до положень п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. До митного оформлення надано страховий поліс від 30.06.2021 №491641009555-5, натомість документи, що містять відомості про вартість страхування не надано.

У зв`язку із викладеним, надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч. 3 ст.53 Митного кодексу України: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) прейскурант (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.

Декларантом разом із супровідним листом б/н від 22.07.2021 було додатково надано наступні додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації (електрону фактуру) № MAR 2021000000433 від 30.06.2021; судові рішення по справам №№ 280/5826/20, 280/626/21, 280/4344/20, 280/3982/21. 280/2967/21; прайс-лист б/н від 04.01.2021; переклад декларації країни відправлення; електрона фактура щодо морського фрахту № 2021000017666 від 30.06.2021; комерційна пропозиція від 24.06.2021; висновок спеціальної митної лабораторії 142008200-1024 від 23.11.2016.

Однак, 22 липня 2021 року митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2021/000004/2, відповідно до якого митна вартість товарів визначена за резервним методом.

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що до додатково наданих документів встановлено наступні зауваження: 1) розглянувши електрону фактуру щодо морського фрахту № 2021000017666 від 30.06.2021 встановлено, що якщо до вартості в страховому полісі (46626,60 дол. США) додати вартість фрахту (2580 дол. США), то отримана вартість товару (49206,60 дол. США), все одно відрізняється від зазначеної в рахунку від 30.06.2021 № MAR 2021000000433 (49227,12 дол. США), а отже числові значення складових митної вартості документально не підтверджено; 2) щодо судових рішень по справам №№ 280/5826/20, 280/626/21, 280/4344/20, 280/3982/21, 280/2967/21 повідомлено інформацію надану листом держмитслужби, а саме те, що аналіз рішень судів у зазначених справах свідчить про те, що рішення митниці є актом індивідуальної дії, прийнятим за наслідком проведеної процедури контролю правильності визначення митної вартості товару у кожному конкретному випадку їх імпорту за результатом оцінки на основі пред`явлених декларантом документів у контексті ряду критеріїв (умови поставки, договірні зобов`язання за контрактом, рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів тощо). Аналогічна позиція, зокрема викладена в постанові Верховного суду від 18.10.2019 у справі № 821/597/18. Таким чином, наявність в переліку документів поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості судових рішень в інших справах не є підставою для визнання митним органом заявленою митної вартості; 3) щодо прайс-листа б/н від 01.04.2021 року було повідомлено, що виходячи з обсягу даної оцінюваної партії, ціни згідно прайс-листа мають бути вищими за заявлені. 22.07.2021 особа, уповноважена на роботу з митницею, відмовилась від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість, згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Митна вартість може бути визнана за умови надання наступних додаткових документів: 1) виписку з бухгалтерської документації; оформлення яких вже здійснено. Посадовою особою митниці проведено процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч. 6 ст.54 Митного кодексу України. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст. 59, 60 Митного кодексу України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не може бути прийняті у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог ст. 62, 63 Митного кодексу України. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку для товару №1 - 3,51 дол. США/кг (МД №UA110230/2020/028209 від 22.12.2020, № UA408020/2021/005181 від 21.02.2021), для товару №2 - 4,51 дол. США/кг (МД №UA110230/2020/028209 від 22.12.2020). Втзначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до поставки товару, ввезеного у співставних обсягах на співставних комерційних умовах).

У оформленні МД № UA112080/2021/001665 від 21.07.2021 було відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2021/00057. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано, зокрема прийняте митницею рішення про коригування митної вартості.

Оформлення вищезазначеного товару декларантом було здійснено та випущеного у вільний обіг за МД № UA 112080/2021/001876 від 22.07.2021 з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2021/000004/2 від 22.07.2021. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X Митного кодексу України (відстрочення платежів до 18.10.2021).

На адресу Запорізької митниці надійшло звернення ПП БОША ПЛЮС від 09.08.2021 щодо підтвердження заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) наданої фінансової гарантії, до якого додано копію висновку експерта Запорізької ТПП від 23.07.2021 №ОИ-7942. Однак, за результатами розгляду звернення митницею на адресу позивача направлено лист від 20.08.2021 №7.20-1/15-02/13/987, у якому повідомлено, що рішення про коригування митної вартості №UA110230/2021/000004/2 від 22.07.2021 залишається чинним.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012, відповідно частини 1 статті 246 якого метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 5 вказаної статті Митного кодексу України встановлено - органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 4 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 цього Кодексу).

За приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Тобто, згідно з нормами Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Також згідно з частиною 6 статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковим, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 (справа № 804/5445/17).

Частинами 7-10 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв`язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу (метод 6).

Відповідач зазначає, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення ціни.

Доводи митниці зводиться до того, що в наданій до митного оформлення декларації країни відправлення від 01.07.2021 № 21343100ЕХ172258 зазначено реквізити e-Fatura від 01.07.2021 №243160110886017627198/1-2-3-4-5-6. При цьому, до митного оформлення декларантом надано інвойс від 30.06.2021 № MAR 2021000000433.

З цього приводу слід зазначити, що з наданого позивачем перекладу експортної декларації вбачається, що повне найменування щодо вказаної фактури має наступний вигляд - ЕЛЕКТРОНА ФАКТУРА З СИСТЕМИ ЄДИНОГО ВІКНА (ТРS-Е) . Тобто, в даному випадку не йдеться про рахунок-фактуру, на підставі якого здійснювалася поставка товару, а йдеться про певну електрону фактуру, яка застосовується під час електронного декларування в Туреччині, тобто є внутрішнім електронним документом країни відправлення. Отже, в даному випадку це, навіть, може бути документ, який свідчить про здійснення митних платежів при експорті в країні відправлення або свідчити про початок та завершення митного оформлення експорту, виходячи з наступного. В зауваженнях митниця посилається на e-Fatura №243160110886017627198/1-2-3-4- 5-6 . В той же час, на другому аркуші експортної декларації вказано вже інший номер - e-Fatura №243160110886017627198/7-8-9-10-11 . Тобто, змінилися останні порядкові цифри (номери). Вказане додатково свідчить про те, що вказаний документ є внутрішнім електронним документом, який використовується при митному оформленні та не має відношення до взаємовідносин, в тому числі щодо розрахунків, між позивачем та постачальником.

В той же час, судом встановлено, що експортна декларація країни відправлення від 01.07.2021 № 21343100ЕХ172258 містить і інші відомості, які в повному обсязі відповідають відомостям щодо товару та документів. Так, в правому верхньому куті експортної декларації зазначено рахунок фактуру, на підставі якої здійснювалася поставка - № MAR 2021000000433; в експортній декларації в повному обсязі збігаються відомості щодо ваги, найменування, кількості та вартості товару, які зазначені в товаросупровідних документах та в рахунку-фактурі від 30.06.2021 № MAR 2021000000433, який і підлягає сплаті ПП БОША ПЛЮС .

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митниця також посилається на ненадання позивачем перекладу декларації країни відправлення відповідно до статті 254 Митного кодексу України. Однак, відповідно до зазначеної норми Кодексу подається переклад лише документів, які необхідні для здійснення митного оформлення. Разом із цим, декларація країни відправлення не є документом, необхідним для здійснення митного оформлення згідно зі статтею 53 Митного кодексу України.

Щодо посилання відповідача, що відповідно до п. 5.2 контракту від 15.01.2020 №UA2016uk001 умови оплати за партію товару має відображатися у специфікації на кожну поставку, а у наданій декларантом специфікації від 30.06.2021 № 23 зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 180 днів від дати постачання. Відповідно до положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України якщо рахунок сплачено, надаються банківські платіжні документи, суд виходить з наступного.

Так, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема: 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не с об`єктом купівлі- продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

При цьому, приписами Митного кодексу України не встановлено обов`язок декларанта в будь-якому разі подати митниці банківські платіжні документи щодо оплати оцінюваного товару, навіть якщо на час митного оформлення товару настав строк оплати згідно умов контракту.

Пунктом 4 частини 2 статті 53 Кодексу чітко визначено, що банківські платіжні документи мають бути подані декларантом митниці виключно у разі, якщо рахунок сплачено.

Разом із митними деклараціями ПП БОША ПЛЮС було подано до митного органу рахунок (інвойс), контракт та Додаток (Специфікацію) до контракту, якими визначено вартість товару.

Рахунок (інвойс), поданий ПП БОША ПЛЮС разом із митною декларацією, містить всі необхідні реквізити згідно з призначенням цього документу, всі дані щодо товару та його ціни, всі відомості, які підтверджують числові значення митної вартості товару, необхідні для визначення його вартості та здійснення розрахунків.

Банківські платіжні документи до митного органу не могли бути подані, оскільки на момент декларування товару рахунки, відповідно до умов контракту, не було оплачено позивачем.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/4680/16.

Крім того, визначаючи зазначений недолік, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Стосовно твердження митниці, що у страховому полісі, який надано до оформлення від 30.06.2021 № 491641009555-5 зазначено вартість товару на рівні 46626,60 дол. США, але у рахунку від 30.06.2021 № MAR 2021000000433 зазначено вартість товару - 49227,12 дол. США). При цьому, в подальшому, після надання додаткових документів та пояснень, відповідачем було зазначено, що розглянувши електрону фактуру щодо морського фрахту № 2021000017666 від 30.06.2021 встановлено, що якщо до вартості в страховому полісі (46626,60 дол. США) додати вартість фрахту (2580$), то отримана вартість товару (49206,60 дол. США), все одно відрізняється від зазначеної в рахунку від 30.06.2021 №MAR 2021000000433 (49227,12 дол. США), а отже числові значення складових митної вартості документально не підтверджено.

Так, відповідно до статті 58 Митного кодексу України до складових митної вартості товару відноситься, в тому числі вартість транспортування та витрати понесені покупцем на страхування цих товарів.

Як вбачається зі складових загальної вартості, яка підлягає сплаті позивачем, зазначених в інвойсі № MAR 2021000000433 від 30.06.2021 та специфікації № 23 від 30.06.2021, така сума формується з наступних складових: 46626,60 дол. США - фактурна вартість товару; 2580,00 дол. США-транспортування; 20,52 дол. США - витрати на страхування. Внаслідок додавання всіх складових, загальна сума, що підлягає сплаті, дорівнює 49227,12 дол. США. Отже, зазначена вартість товару, з урахуванням рахунку-фактури та специфікації в повному обсязі відповідає вартості, зазначеній в наданому страховому полісі.

Щодо зауважень митниці про відсутність документів про вартість страхування варто зазначити, що вартість страхування, як встановлено вище, зазначена безпосередньо в страховому полісі та складає 20,52 дол. США. Крім того, дана сума (вартість страхування), також відображена в інших документах, як-то: рахунок-фактура, специфікації, а також в електронній фактурі. При цьому, як встановлено судом, всі перелічені документи не містять розбіжностей між собою.

Стосовно посилань відповідача в оскарженому рішенні на те, що розглянувши прайс-лист б/н від 01.04.2021 встановлено, що виходячи з обсягу даної оцінюваної партії, ціни згідно з прайс-листом мають бути вищими за заявлені, позивачем під час розгляду справи у суді пояснено, що долучений прайс-лист від 01.04.2021 є таким, що адресований невизначеному колу осіб. В той же час, ПП БОША ПЛЮС співпрацює з постачальником та виробником - Компанією "MARMARA PLASTIK АМВ. IP. SAN. TIC A.S." тривалий час (з 2016 року) та є постійним покупцем, внаслідок чого для позивача діють конкретні пропозиції від продавця. Крім того, на адресу митного органу також було надано комерційну пропозицію, яка адресована безпосередньо позивачу та в якій відсутні коливання ціни, в залежності від кількості товару, а йдеться про конкретні показники, як ваги так і ціни. За таких обставин, посилання на прайс-лист, як на підставу для невизнання митної вартості, суд визнає безпідставним та необґрунтованим.

Судом встановлено, що у висновку експерта ЗТПП проаналізована ринкова вартість товару на ринку експорту, використовувалась відповідна нормативно-правова база, зокрема, статистика Міжнародного торгового центру ЮНКТАД/СОТ , та проведено аналіз цінової інформації ринку з використанням загальнодоступної інформації з мережі Інтернет.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 11 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, відповідач мав право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування, однак, відповідач таке право не реалізував.

Отже, суд вважає, що зауваження відповідача в даній частині не знайшло свого підтвердження та обґрунтування.

У зв`язку з наведеним, доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Слід зауважити, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому, суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд також зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того, жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

До того ж, як встановлено судом та не заперечено відповідачем, МД №UA110230/2020/028209 від 22.12.2020 та МД № UA408020/2021/005181 від 21.02.2021 були оформлені позивачем на підставі рішень Дніпровської митниці про коригування митної вартості, які у подальшому ПП БОША ПЛЮС були скасовані у судовому порядку.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 №UA112080/2021/000004/2 та відповідна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2021 №UA112080/2021/00057 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 5845,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.09.2021 №224. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Запорізької митниці, яка є відокремленим підрозділом Держмитслужби.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Приватного підприємства БОША ПЛЮС задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 №UA112080/2021/000004/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2021 №UA112080/2021/00057.

4. Судові витрати в сумі 5 845 (п`ять тисяч вісімсот сорок п`ять) гривень 62 копійки присудити на користь Приватного підприємства БОША ПЛЮС (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 51, кв. 7, код ЄДРПОУ 32692156) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ ВП: 44005647).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 18.02.2022.

Суддя Ю.П. Бойченко