Постанова

від 10.02.2022 по справі 540/7865/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 р.м. ОдесаСправа № 540/7865/21 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Херсон;

Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:

06.12.2021 року;

Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Яковлєва О.В.

За участю: секретаря - Ісмієвої А.В.

представника апелянта - Познякової О.В.

представника заявника - Лігінович Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славич.А" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славич.А" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 19.11.2021р. №1439-ж1 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Славич. А (код ЄДРПОУ 34554587) .

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ "Славич. А" є юридичною особою та платником податку на додану вартість з 01 січня 2014 року, основним видом діяльності якого за КВЕД є 01.11 та 01.12 - вирощування зернових культур та рису. З моменту створення підприємства його місцезнаходження було визначено за податковою адресою: 73000, м. Херсон, вул. Нестерова, 1-Б. У зв`язку із зміною Загальними зборами місцезнаходження, з 13 серпня 2021 року податковою адресою позивача вважається: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Озерна, буд. 9, офіс 5. Процедура зняття з обліку/взяття на облік платника податків проведені 14.09.2021 року.

Посилаючись на положення Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при реорганізації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 04.09.2020 року №470, позивач вказує, що організація 19.11.2021 року проведення планової документальної перевірки підприємства відбулась територіальним органом ДПС не за основним місцем обліку платника. Відтак, винесення оспорюваного наказу відбулось неправомірно та поза межами повноважень відповідача, що є безумовною підставою для задоволення адміністративного позову та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Також, 06.12.2021 року позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 19.11.2021 року №1439-ж1 до набрання законної сили рішенням у цій справі.

В обґрунтування вказаних вимог та, посилаючись на особливості організації і проведення документальних перевірок платників податків, які переводяться на обслуговування з одного органу ДПС до іншого у зв`язку із зміною місцезнаходження (податкової адреси), визначені наказом ДПС України від 04.09.2020 року №470, заявник наголошує на тому, що відповідно до положень ст. 75 Податкового кодексу України документальна виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків територіальним управлінням органу ДПС за основним місцем обліку платника на дату проведення перевірки.

Акцентуючи увагу на очевидності протиправності рішення відповідача, а також можливу реалізацію оспорюваного наказу у разі допуску платником органу податкового контролю до перевірки, а відтак подальшій неможливості захистити свої права та інтереси, позивач, з огляду на приписи ст.ст. 150, 151 КАС України, просив суд зупинити дію оспорюваного наказу до набрання чинності рішенням у цій справі.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Суд зупинив дію наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 19.11.2021р. №1439-ж1 про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Славич. А" до набрання законної сили рішенням суду у справі №540/7865/21.

Проаналізувавши положення ст.ст. 150, 151 КАС України у взаємозв`язку із приписами ст.ст. 56, 77, 81 Податкового кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що оскарження наказу на проведення документальної планової перевірки не зупиняє його дію та не має наслідком неможливості її проведення. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо себе заходів податкового контролю. Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, навіть за умови одночасного оскарження наказу про її проведення до суду, потягне за собою несприятливі наслідки у вигляді застосування адміністративного арешту майна платника податків. Разом з тим, проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням згаданого права платника податку.

З огляду на наведене, суд першої інстанції визначив, що у разі проведення перевірки позивача на підставі оскарженого наказу до ухвалення судом рішення у цій адміністративній справі, матиме місце небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Проведення контролюючим органом перевірки на підставі оскарженого наказу призведене до неможливості захистити права позивача, так як мета проведення перевірки буде досягнута.

Оскільки позивачем обґрунтовано очевидність небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, заявлені заходи відповідають предмету позову та є співмірними із позовними вимогами, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обставин для задоволення поданої заяви у повному обсязі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом норм матеріального та процесуального права, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням ст.ст. 150, 151 КАС України та обставинам справи і помилково залишено поза увагу те, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, застосовуються судом у виключних виняткових випадках, за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законодавством, такі заходи мають відповідати критеріям адекватності та співмірності. При цьому, застосовуючи заходи забезпечення адміністративного позову, судом першої інстанції не наведено прийнятних та переконливих обґрунтувань існуванню очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, неможливості їх захисту без вжиття таких заходів після набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, необхідності докладення значних зусиль для відновлення цих прав та інтересів, у тому числі необґрунтованою залишається наявність ознак очевидної протиправності оспорюваного рішення відповідача.

Наголошуючи на дотриманні органом податкового контролю під час організації перевірки позивача положень п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 42.2 ст. 42, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 77.1, 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та відсутності небезпеки правам та інтересам платника у зв`язку із прийняттям оспорюваного наказу, заподіяння шкоди цим правам та інтересам фактом видання наказу, апелянт наполягає на необґрунтованості поданої заяви та відсутності правових обставин для її задоволення у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Славич.А" посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм адміністративного процесуального законодавства показав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи спірне питання, судом першої інстанції правильно враховано, що відповідно до п. 77.6 ст. 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу.

Так, згідно із п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Водночас, п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, може бути застосовано арешт майна.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України).

Виходячи із суті порушеного питання та існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, не можливості в майбутньому захистити ці права у разі невжиття заходів забезпечення позову, судом першої інстанції вірно враховано, що фактом проведення контролюючим органом перевірки на підставі оспорюваного наказу досягається мета заходів податкового контролю.

Таким чином, проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням згаданого права платника податку.

При цьому, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо себе заходів податкового контролю. Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, навіть за умови одночасного оскарження наказу про її проведення до суду, потягне за собою несприятливі наслідки у вигляді застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу обумовлюється тим, що іншого способу забезпечення дотримання прав та інтересів платника податків, до винесення судом рішення по суті спору, законодавством не передбачено.

Як вірно визначено судом першої інстанції, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого індивідуального акта відповідає предмету адміністративного позову та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, що відповідає вимогам статті 150 КАС України.

Застосовані заходи забезпечення адміністративного позову не скасовують чинність оспорюваного наказу, не змінюють обсяг прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово зупиняють застосування передбачених цим актом заходів до вирішення справи.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного рішення, позивачем не обґрунтовуються істотні обставини або умови, наявність яких суттєво ускладнює чи унеможливлює виконання рішення суду у цій справі або відновлення прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Ґрунтовність заходів забезпечення адміністративного позову у цій категорії справ підтверджується і правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі №813/112/18, від 27 березня 2019 року по справі №0440/5193/18, від 30 січня 2020 року по справі №460/607/19.

Водночас, не спростовують вказаних висновків посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду у постановах від 21 лютого 2020 року по справі №826/17123/18, від 08 вересня 2021 року №816/228/17, оскільки стосуються наявності/відсутності факту порушеного права чи інтересу платника та ефективності їх захисту в судовому порядку у зв`язку із допуском до перевірки.

Натомість, які свідчать обставини справи, орган податкового контролю до перевірки позивачем допущений не був, заходи податкового контролю на момент вирішення справи не реалізовані оспорюваним наказом.

Враховуючи викладене, оскільки заява позивача є об`єктивно обґрунтованою обставинами, за якими можливо встановити очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам та неможливість їх захисту без вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових обставин для задоволення поданої заяви та вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оспорюваного наказу.

З огляду на те, що висновки суду ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 18.02.2022 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв