Постанова

від 16.02.2022 по справі 300/3566/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3566/21 пров. № А/857/22569/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Ільченко А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Булавинець М.М.;

від відповідача - Харій М.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2021р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ріо-Логістик до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт (суддя суду І інстанції: Григорук О.Б., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12 год. 21 хв. 04.11.2021р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 09.11.2021р.),-

В С Т А Н О В И В:

16.07.2021р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Ріо-Логістик звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті (в особі в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки) № 234246 від 11.05.2021р. про застосування адміністративно-господарського штрафу; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.2-10).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2021р. адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 234246 від 11.05.2021р. про застосування адміністративно-господарського штрафу; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 2270 грн. (а.с.133-137).

Згідно додаткового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2021р. заяву ТзОВ Ріо-Логістик задоволено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6400 грн. (а.с.147-150).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті (в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки), яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.157-165).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 24.03.2021р. посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автодорозі Київ-Чоп, 434 км., Рівненська обл. було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу RENAULT , реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом SAMRO , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Під час проходження габаритно-вагового контролю було встановлено, що водій здійснював перевезення вантажу згідно ТТН № 2137 від 24.03.2021p. по маршруту з м.Львів до м.Дніпро, із перевищенням допустимих вагових параметрів а саме: навантаження на одиничну вісь склало 11,88 тон при допустимих 11 тон, що на 8 % перевищує нормативно визначені 11 тон, передбачених п.22.5 Правил дорожнього руху (перевищення 0,88 тон від нормативу).

Згідно талону зважування від 24.03.2021р. (21 год. 33 хв.) навантаження на одиничну вісь транспортного засобу склало 11,88 тон при допустимих 11 тон. Відповідальність за порушення передбачена ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме абз.14 ч.1 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 05 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Таким чином, допущено порушення вимог ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт .

За результатами проведення перевірки було складено: акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0050072 від 24.03.2021p., довідку № 0030299 від 24.03.2021р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунок № 0072 від 24.03.2021р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 21,8 євро. Також за результатами перевірки 24.03.2021р. був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 259716, в якому зафіксовані виявлені порушення, а саме: абз.14 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Складений працівниками Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки акт № 259716 був направлений в Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки для розгляду за місцем знаходження суб`єкта господарювання.

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по Акту № 259716 від 24.03.2021р. призначено на 11.05.2021р., про що позивачу був направлений рекомендованим лист з повідомлення № 27453/27/24-21 від 14.04.2021р. Вказаний рекомендований лист був отриманий позивачем 11.05.2021р., підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення.

В рішенні суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про прийняття оскаржуваного рішення з порушення відповідачем процедури винесення оскаржуваного рішення, відповідачем не надано суду доказів того, що ним було дотримано процедуру винесення оскаржуваної постанови.

Управлінням були вжиті вичерпні дії щодо повідомлення позивача про розгляд справи, а тому останнім не допущено порушень права позивача на участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Позивач отримав виклик про розгляд справи; в судовому засіданні директор позивача підтвердив, що лист про виклик на розгляд справи отримав його працівник11.05.2021р. зранку, та передав йому в обід.

Клопотань, заяв про перенесення розгляду справи на інший день (в межах двомісячного терміну передбаченого для розгляду справи відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті) у зв`язку з необхідністю підготуватися до розгляду справи, чи неможливістю прибути від підприємства до Управління 11.05.2021р. не поступало в цей день.

Щодо особи перевізника та суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт вказує на те, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру одним з видів діяльності суб`єкта господарювання Ріо-Логістик є КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Окрім того, під час здійснення рейдової перевірки 24.03.2021р. водієм транспортного засобу було надано для перевірки інспектору Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки серед інших документів посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспорту накладну № 2137 від 24.03.2021р., в якій в графі автомобільний перевізник зазначено ТзОВ Ріо-Логістик .

Адміністративно-господарський штраф по постанові № 234246 від 11.05.2021p. було застосовано саме до ТзОВ Ріо-Логістик , оскільки норма ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт передбачає відповідальність за порушення транспортного законодавства автомобільного перевізника, тобто, особою, яка організувала перевезення, а не власником транспортного засобу. З огляду на те, що відповідно в ТТН № 2137 від 24.03.2021р. перевізником визначено ТзОВ Ріо-Логістик , тому саме до нього було застосовано адміністративно-господарський штраф.

Замовником, вантажовідправником перевезення по маршруту м.Львів до м.Дніпро згідно ТТН № 2137 від 24.03.2021р. було ТзОВ Екотеп , вантажовідправником - ПП Науково-виробнича фірма СВК . ТзОВ Екотеп не мало договірних відносин з власником, водієм транспортного засобу RENAULT , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причепа SAMRO реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 . Також останній не мав договірних відносин з вантажоодержувачем ПП Науково-виробнича фірма СВК . Згідно наданого позивачем акту № PЛ-0000327 здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеним між замовником ТзОВ Екотеп та виконавцем ТзОВ Ріо-Логістик , виконавцем проведені такі роботи (надані послуги) по рахунку PЛ-0000327 від 29.03.2021p.: транспортні послуги Львів (Україна)-Дніпро НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (сума 6533 грн. 33 коп., без ПДВ).

Твердження позивача, що він не являється автомобільним перевізником під час здійснення перевезення 23.04.2021p. згідно ТТН № 2137 від 24.03.2021р., посилаючись на помилковість внесення його в дану графу в ТТН, є безпідставними, оскільки ТТН є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Також акт № PЛ-0000327 здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок-фактура № PЛ-0000327 від 29.03.2021p. підтверджують проведення відповідних розрахунків за перевезення вантажу.

Позивачем ТзОВ Ріо-Логістик скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.200-207).

Також відповідачем долучено до матеріалів справи додаткові пояснення на відзив на апеляційну скаргу, які просить врахувати під час розгляду апеляційної скарги (а.с.218-222).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Як слідує із змісту заявленого позову, позивач ТзОВ Ріо-Логістик обґрунтовує свої вимоги помилковістю віднесення його в розглядуваному випадку до автомобільних перевізників, недотриманням відповідачем процедури розгляду матеріалів перевірки та накладення на нього адміністративно-господарського штрафу.

Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що спеціальним суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, є автомобільний перевізник, який надає послуги чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Позивач ТзОВ Ріо-Логістик у розглядуваних відносинах виступав експедитором, а тому не відноситься до суб`єктів відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Також відповідач не надав суду доказів того, що ним було дотримано процедуру винесення оскаржуваної постанови, зокрема, не спростував того, що позивач не отримав завчасно повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки таке повідомлення отримане позивачем 11.05.2021р., тобто, в день прийняття постанови, що оскаржується.

Судом встановлено та підтверджено показами свідка ОСОБА_2 , що розгляд справи відбувся за відсутності представника позивача.

Зазначене стало підставою винесення оскаржуваної постанови без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що є порушенням п.9 ч.2 ст.2 КАС України. При цьому, вказане порушення унеможливило надання позивачем відповідачу договорів, заявок та інших документів для встановлення факту надання експедиторських послуг та залучення до господарської операції третіх осіб, зокрема, перевізника фізичної особи - підприємця /ФОП/ ОСОБА_1 .

Щодо посилань відповідача про зазначення у товарно-транспортній накладній ТзОВ Ріо-Логістик як перевізника, то помилковість визначення у товарно-транспортній накладній позивача як перевізника встановлена під час розгляду справи, що підтверджено також листом ТзОВ Екотеп № 14/21 від 10.06.2021р. (а.с.51).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про прийняття оскаржуваного рішення без урахування всіх обставин, а також про порушення відповідачем процедури винесення оскаржуваного рішення.

Наведені висновки суду першої інстанції ґрунтуються на фактичних обставинах справи і відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Як встановлено під час судового розгляду, працівниками Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 24.03.2021р. відповідно до направлення на перевірку № 009178 від 19.03.2021р. на автомобільній дорозі Київ-Чоп (434 км) проведено рейдову перевірку у зоні габаритно-вагового контролю транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Під час проведення вказаної перевірки перевірено транспортний засіб марки RENAULT , державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 .

За результатами перевірки щодо транспортного засобу складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 259716 від 24.03.2021р. (а.с.20).

Західним міжрегіональним управління Укртрансбезпеки, якому було передано справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТзОВ Ріо-Логістик , 11.05.2021р. прийнято постанову № 234246 про застосування до останнього адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн. за порушення, відповідальність за яке передбачена абз.14 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Окрім цього, судом з`ясовано, що у власності громадянина ОСОБА_1 перебуває автомобіль марки RENAULT , державний номерний знак НОМЕР_3 , яким здійснювалось перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 2137 від 24.03.2021р.

Відповідно до договору № 28/19 від 18.09.2019р. про надання транспортно-експедиторських послуг позивач ТзОВ Ріо-Логістик як експедитор уклав вказаний договір з ТзОВ Екотеп (замовник). Предметом цього договору є відносини між сторонами, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються експедитором щодо організації чи виконання перевезень вантажів замовника (а.с.24-32).

Згідно із п.3.1.6 цього договору експедитор має право для виконання доручення замовника здійснювати підбір третіх осіб (перевізників, агентів), укладати угоди з третіми особами від свого імені і за рахунок замовника.

До виконання заявки № 08 від 24.03.2021р. на транспортно-експедиторське обслуговування до зазначеного договору позивачем згідно договору-доручення № 002/21 від 05.01.2021р. було залучено повіреного ФОП ОСОБА_3 згідно заявки № 33 від 24.03.2021р. (а.с.37-41).

24.03.2021р. між ФОП ОСОБА_3 (експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір перевезення вантажу № 034/ЕХ/21, на підставі якого здійснено перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 2137 від 24.03.2021р. (а.с.45).

Відповідно до абз.4 п.1 постанови КМ України № 442 від 10.09.2014р. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою КМ України № 103 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Згідно з п.1 цього Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 4 вказаного Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному та залізничному транспорті.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р.

Згідно п.3 зазначеного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до п.п.26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р., справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

У матеріалах справи є наявними повідомлення (лист № 27453/27/24-21 від 14.04.2021р.) позивача ТзОВ Ріо-Логістик про розгляд справи на 11.05.2021р., а також докази скерування такого рекомендованим листом (а.с.13, 14, 82).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу вказаний лист вручений адресату 11.05.2021р., тобто, в день розгляду справи (а.с.15).

Таке повідомлення не можна розцінювати як своєчасне, оскільки фактично позивач (його представник) був позбавлений реальної можливості прибути на розгляд справи і надати відповідні документи.

Оскільки відповідачем не представлено доказу про своєчасне повідомлення суб`єкта господарювання в установлений спосіб про час та місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, тому правових підстав вважати його повідомленим в суду не має.

Із змісту наведених норм слідує, що безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, що має місце в розглядуваному випадку, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р., містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації посадовими особами Укртрансбезпеки, її територіальних органів наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило останнього можливості реалізувати надані йому права, які передбачені п.26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р., що, на думку апеляційного суду, за сукупності інших наведених обставин в цій справі, може вважатися однією із підстав для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Наведені позивачем доводи в спростування допущеного порушення проаналізовані судом та їм надана належна правова оцінка.

Таким чином, відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт із порушенням установленої процедури.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020р. у справі № 820/4624/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів є обов`язковою під час вирішення наведеного спору.

В частині доводів позивача про помилкове віднесення судом його до кола перевізників та допущеного порушення вимог Закону України Про автомобільний транспорт колегія суддів враховує наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені приписами Закону України № 2344-III від 05.04.2001р. Про автомобільний транспорт .

Відповідно до ст.1 цього Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., під терміном перевізник слід розуміти фізичну або юридичну особу - суб`єкта господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Відповідно до п.11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до ст.1 Закону України № 1955-IV від 01.07.2004р. Про транспортно-експедиторську діяльність :

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно матеріалів рейдової перевірки від 24.03.2021р. перевезення вантажу вантажним автомобілем здійснював ОСОБА_1 на підставі товарно-транспортної накладної № 2137 від 24.03.2021р. (а.с.23).

Відповідно до цього документу автомобільним перевізником визначено ТзОВ Ріо-Логістик , водій ОСОБА_4 , замовником - ТзОВ Екотеп , вантажовідправником - ТзОВ Екотеп , вантажоодержувачем - ПП Науково-виробнича фірма СВК .

При цьому, із змісту цієї накладної слідує, що позивач не приймав участі в її оформленні, оскільки підписи відповідальних осіб та печаток підприємства на ній є відсутніми.

Згідно представлених позивачем документів достовірно встановлено, що перевезення вантажів згідно товарно-транспортної накладної № 2137 від 24.03.2021р. здійснювалося в рамках виконання договору № 28/19 від 18.09.2019р. про надання транспортно-експедиторських послуг.

Відповідно до умов цього договору позивач ТзОВ Ріо-Логістик виступав експедитором, що стверджується іншими документами щодо виконання умов цього договору.

Визначення у товарно-транспортній накладній найменування експедитора відповідає вимогам щодо оформлення такої накладної, що визначені п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.

Водночас, саме застереження у товарно-транспортної накладної № 2137 від 24.03.2021р. щодо позивача створює об`єктивну необхідність встановлення кола учасників договірних відносин щодо перевезення вантажів, з`ясування наявності у цих відносинах експедитора, який за дорученням клієнта та за його рахунок організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Отже, позивач не здійснював безпосередньо із використанням власного чи залученого вантажного транспорту перевезення вантажів, через що не підпадає під визначення автомобільного перевізника в розумінні Закону України Про автомобільний транспорт .

Натомість, останній є експедитором і його діяльність регламентована спеціальним актом - Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Стосовно виявленого порушення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р., державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п.16 цього Порядку під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Постановою КМ України № 879 від 27.06.2007р. Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно з п.3 цього Порядку габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затв. постановою КМ України № 30 від 18.01.2001р., транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо загальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно приписів п.22.5 Правил дорожнього руху України, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх параметрів перевищує фактичну масу понад 40 тон, навантаження на одиночну вісь - 11 тон, здвоєні осі - 16 тон, строєні осі - 22 тони здійснюється за спеціальними правилами.

24.03.2021р. посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автодорозі Київ-Чоп, 434 км., Рівненська обл. було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу RENAULT , реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом SAMRO , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Під час проходження габаритно-вагового контролю було встановлено, що водій здійснював перевезення вантажу згідно ТТН № 2137 від 24.03.2021p. по маршруту з м.Львів до м.Дніпро, із перевищенням допустимих вагових параметрів а саме: навантаження на одиничну вісь склало 11,88 тон при допустимих 11 тон, що на 8 % перевищує нормативно визначені 11 тон, передбачених п.22.5 Правил дорожнього руху (перевищення 0,88 тон від нормативу) (а.с.21).

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затв. постановою КМ України № 198 від 30.03.1994р., перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 60 вказаного Закону передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Зокрема, відповідно до абз.14 ч.1 ст.60 цього Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Оскільки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм може бути допущено виключно автомобільним перевізником, а закон не передбачає застосування відповідальності за вказане правопорушення до особи, яка надає транспортно-експедиторські послуги, тому відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз.14 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт , через що є наявними правові підстави для скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Наведені обставини в своїй сукупності мають визначальне значення для вирішення питання щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, при цьому решта доводів сторін не носить принципового характеру.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають нормам процесуального права

Водночас, доводи апелянта побудовані на переоцінці наявних доказів і усуненні помилок застосування норм матеріального права судом першої інстанції; будь-яких нових доказів до матеріалів справи останнім не представлено.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову (в межах його доводів), а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Державну службу України з безпеки на транспорті.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2021р. в адміністративній справі № 300/3566/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич

Дата складання повного тексту судового рішення: 18.02.2022р.