Рішення

від 10.02.2022 по справі 229/6386/21

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 229/6386/21

Провадження № 2/229/202/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 р. м.Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря судового

засідання Фролова Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дружківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Дружківської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ №310 від 08.11.2021р про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , винесений в.о. директора Дружківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Дружківської міської ради Донецької області О.Венцель; стягнути з Дружківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Дружківської міської ради Донецької області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу із розрахунку 521,84грн за кожний робочий день, починаючи з 08.11.2021р ;стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3500грн.

Обгрунтовує вимоги таким. 12.02.2015р вона прийнята вчителем музики до Дружківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Дружківської міської ради на підставі наказу міськвно №17.0 від 11.02.2015 , наказу по ЗШ №12 № 25-к/тр від 11.02.2015р.

ЇЇ повідомили про необхідність пройти щеплення від COVID-19 до 07.11.2021, в іншому випадку вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати.

Вона не пройшла щеплення, оскільки вважає незаконними вимоги щодо обов2язкового щеплення проти COVID-19. 08.11.2021р в.о. директора школи О.Венцель ознайомила її з наказом №310 від 08.11.2021 про її відсторонення від роботи. Вважає, що наказ №310 від 08.11.2021 про відсторонення від роботи є незаконним, підлягає скасуванню, а вона має бути поновлена на роботі, оскільки чинним законодавством не передбачені випадки відсторонення від роботи за відсутності щеплення від COVID-19. У переліку профілактичних щеплень відсутнє щеплення від COVID-19. Порядок встановлення карантину в Україні був порушений. Наказом №310 від 08.11.2021р порушені її права на медичну допомогу. Щеплення може здійснюватися виключно добровільно. Порушено її конституційне право на працю, яке не може обмежуватися.

Ухвалою суду від 23 листопада 2021р прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі. Визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. (а.с.28-29)

24 січня 2022року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на таке. ОСОБА_1 була попереджена (11.10.2021 - в телефонному режимі, оскільки хворіла, а 04.11.2021р під підпис після виходу з лікарняного) , що наказ № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов"язковим щепленням" набирає чинності 8 листопада 2021р. Працівники закладів освіти , які відмовляються від щеплення проти COVID-19, протягом цього періоду , будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати згідно наказу керівника. Строк відсторонення триватиме до усунення причин , що його зумовили. Освітяни, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до профілактичниїх щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров"я України від 16.09.2011р № 595, не підлягатимуть обов"язковій вакцинації.

До 08.11.2021р ОСОБА_1 не вакцинувалася, не надала довідку, що має протипоказання до проведення щеплення. В усній бесіді ОСОБА_1 відмовилась від обов"язкової вакцинації. Надати письмове пояснення щодо причин та обставин невакцинації проти COVID-19 відмовилася. (а.с.33-35)

В судове засідання позивачка, її представник не з"явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. На позові наполягають. (а.с.47-48)

Представник відповідача в судове засідання не з"явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. При прийнятті рішення просить врахувати відзив на позов (а.с.45)

Суд прийняв рішення про розгляд справи у відсутність сторін.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працює у Дружківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №12 Дружківської міської ради Донецької області на посаді вчителя музики з 12.02.2015р, що не заперечується сторонами та підтверджується копією трудової книжки, витягом з наказу (а.с.15-18)

04.11.2021 року ОСОБА_1 письмово повідомлено, про необхідність пройти щеплення від COVID-19 до 07.11.2021р. працівники закладів освіти, які не щепляться проти COVID-19 протягом цього періоду будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати. З повідомленням позивачка особисто ознайомлена та вказала, що з повідомленням не згодна.(а.с.37)

Актом від 08.11.2021р , який складений в.о. директора школи О.Венцель, заступником директора з НР О.Лазаренко, лаборантом школи Г. Передерій , засвідчено факт відмови від надання пояснювальної записки з боку вчителя музичного мистецтва ОСОБА_1 щодо пояснення причин та обставин не вакцинації проти COVID-19. мотиви відмовити ОСОБА_1 від надання пояснювальної записки полягають в наступному: адвокат вважає незаконним надання будь-яких пояснень і не радить цього робити (за словами ОСОБА_1 ) (а.с.38)

Наказом № 310 від 08.11.2021р в.о. директора школи О.Венцель,вчителя музики ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021р на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Позивачка з наказом ознайомлена, зазначила, що не згодна. (а.с.36)

Пунктами а, б ст.10 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно ч.1 ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи є призупиненням з ним трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою.

Тимчасове увільнення працівника від виконання трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників, або поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених робіт.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:

1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3) закладів вищої, післядипломної, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форм власності;

4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року №83.

Під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням чи відмовою від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 416 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , яка набрала чинності з 08.11.2021 року на керівників державних органів, керівників підприємств, установ та організацій покладено обов`язки забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком №2153;

2) відсторонення від роботи працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком №2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, згідно з статтею 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , ч.3 ст.5 Закону України Про державну службу , крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, що виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяти до відома, що на час відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч.1 ст.94 КЗпП України, ч.1 ст.1 Закону України Про оплату праці та ч.3 ст.5 Закону України Про державну службу .

Відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень, згідно закону. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом, розпорядженням про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу, розпорядження або поставити свій підпис на наказі, розпорядженні, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період відсторонення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

У постанові від 10.03.2021 року у справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю в Україні. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян.

ЄСПЛ в рішенні від 15.03.2012 року у справі Соломахін проти України (заява №24429/03) сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Безпідставними, на думку суду, є доводи позивачки про відмову вакцинуватися у зв`язку із запровадженим в Україні, на її думку, медичним експериментом з вакцинації.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про лікарські засоби`лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частинами 1, 6 статті 9-2 вищевказаного Закону визначено, що у зв`язку із поширенням пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) для забезпечення можливості екстреного медичного застосування окремих лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів на час дії надзвичайної ситуації та/або карантину у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, такий лікарський засіб, вакцина або інший медичний імунобіологічний препарат для лікування та/або специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19) може підлягати прискореній державній реєстрації у разі прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, рішення про державну реєстрацію лікарського засобу, вакцини з метою екстреного медичного застосування з урахуванням певних зобов`язань та за певних, визначених цим Законом, умов.

У разі настання будь-яких наслідків, спричинених застосуванням таких лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для лікування та/або специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19), державою забезпечується здійснення відповідних компенсаційних виплат у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 95 затверджено Порядок державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування.

Відповідно до пункту 2 вищевказаного Порядку зареєстровано та внесено до Державного реєстру лікарських засобів України згідно із наказами МОЗ України лікарські засоби (медичні імунобіологічні препарати), а саме вакцини КОВІШЕЛД (COVISHIELD), КОМІРНАТІ/COMIRNATY™, CoronaVac, ЯНССЕН, AstraZeneca, Модерна.

Відтак, оцінюючи фактори ризику/користі, позивачка мала право вибору вакцини, яка б з урахуванням рекомендацій лікаря, за умови з`явлення до нього, могла бути використана у ході обов`язкової вакцинації.

Доводи позивачки про те, що наказ №310 від 08.11.2021р порушує її права на медичну допомогу є безпідставними. Так, згідно з ст.286 Цивільного кодексу України під лікарською таємницею слід розуміти таємницю про стан здоров`я особи; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи; забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Проте сертифікат вакцинації чи висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації (форма №028-1/о) не містить лікарської або медичної таємниці, а є документами, що підтверджують певні факти, відповідно, факт вакцинації чи наявності протипоказань до неї.

Отже, право позивачки на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Однак втручання у вказані права позивачки ґрунтується на законі і є необхідним для захисту здоров`я учасників освітнього процесу. Досягнення цієї цілі є пріоритетним та виправдовує втручання у право позивачки на повагу до приватного життя та право на працю.

Відтак, втручання у право позивачки на працю ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Враховуючи вищевикладене інші вимоги позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також витрат на правничу допомогу задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2,4,5,10-13,76-81,89,263-265,268,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Дружківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Дружківської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правничу допомогу, відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 10 лютого 2022року.

Суддя: Т.Л.Панова

повний текст рішення складено 18.02.2022р

Суддя: Т.Л. Панова