Рішення

від 10.02.2022 по справі 420/23543/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23543/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №823-VIII від 12.08.2021 року та зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою та передати позивачу у приватну власність земельну ділянку площею 0.0905 га з кадастровим номером №5123783500:01:002:0324, яка знаходиться за адресою: масив ІНФОРМАЦІЯ_1 , ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 05.08.2021 року подала на затвердження до Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва за адресою: масив ІНФОРМАЦІЯ_1 , ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 5123783500:01:002;0324, проте рішенням відповідача №823-VIII від 12.08.2021 року їй відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з огляду на те, що земельна ділянка частково знаходиться в межах прибрежної захисної смуги водосховища. Позивачка зазначає, що спірна земельна ділянка розміщена поза зоною водоохоронних обмежень. Також, позивач звертає увагу на те, що проект землеустрою виготовлено відповідно до законодавства. Зазначає, що відповідач позбавлений можливості приймати альтернативні рішення крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, оскільки на думку позивачки, на етапі затвердження проекту землеустрою відповідач у відповідності до чинного земельного законодавства України не має повноважень перевірки проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Така перевірка здійснюється на етапі погодження проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 30.11.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У строки визначені ухвалою суду від 30.11.2021 року, відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після цього робочий день.

Так, суд вказує на те що суддя Іванов Е.А. з 31.01.2022 року перебував на лікарняному в зв`язку з чим справу розглянуто в перший день після виходу.

Дослідивши адміністративний позов, письмові докази наявні в матеріалах справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Згідно розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 04.04.2011 р. № 303 Про надання громадянам України ОСОБА_2 та іншим (всього 6 осіб) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) гр. ОСОБА_1 надано відповідний дозвіл щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 в масиві ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер HB-1813788592020 від 12.08.2020 р. земельній ділянці № НОМЕР_1 в масиві ІНФОРМАЦІЯ_1 присвоєно кадастровий номер 5123783500:01:002:0324.

05.08.2021 року ОСОБА_1 подала до Авангардійвського селищного голови клопотання, зареєстроване за вхідним № 01-734-Л, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва за адресою: масив ІНФОРМАЦІЯ_1 , ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту). Кадастровий номер земельної ділянки: 5123783500:01:002;0324. До зазначеного клопотання позивачка додала копію документації із землеустрою.

За результатами розгляду клопотання позивача від 05.08.2021 року та доданих документів, рішенням Авангардійвської селищної ради №823-VIII від 12.08.2021 року позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

Позивачка, не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, звернулась до суду з цим позовом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України).

За змістом ч. 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частинами 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Суд вказує на те, що відповідно до ч. 9-11 ст.118 ЗК України, в редакції чинній на момент подання клопотання про його затвердження відповідачу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п.6 ч.3 ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

Ч.8 ст.186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Отже, відповідно до ст. 186 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III в редакції Закону № 1423-IX, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

З аналізу ст. 186 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III в редакції Закону № 1423-IX слідує, що перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його затвердження.

Крім того, Законом № 1423-IX внесено зміни до ст. 50 Закону України "Про землеустрій", якою передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає: а) пояснювальну записку; б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); в) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) кадастровий план земельної ділянки.

Тобто, Законом № 1423-IX виключено із ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та Закону України "Про землеустрій" стадію погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також Законом № 1423-IX із ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III були виключені всі норми, що стосуються проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Узагальнюючи зміни внесені Законом № 1423-IX від 28.04.2021 у нормативному регулюванні правовідносин, що виникають при затвердженні проекту землеустрою та відведенні земельної ділянки у власність, суд звертає увагу на зміну із 27.05.2021 таких правил у регулюванні цих відносин.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України у редакції до внесення змін Законом № 1423-IX від 28.04.2021, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Після змін внесених Законом № 1423-IX від 28.04.2021, частина 9 ст. 118 ЗК України була викладена у наступній редакції: "Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність".

Тобто, у зміненій редакції ч. 9 ст. 118 ЗК України вже не йдеться про розгляд "погодженого проекту землеустрою", а вживається поняття "проект землеустрою".

Законом № 1423-IX від 28.04.2021 внесено зміни і до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" якими виключено із структури (складу) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки такий документ як "матеріали погодження проекту землеустрою".

Пунктом 6 ч. 3 cт. 186 ЗК України (у редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021) передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність затверджуються відповідними органами, а не погоджуються перед їх затвердженням, як це унормовано у контексті інших видів проектів землеустрою передбачених нормами п.п. 1-5 ч. 3 ст. 186 ЗК України.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч. 8 ст. 186 ЗК України у редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021)

При цьому підстави для відмови у погодженні про які йдеться у ч. 8 ст. 186 ЗК України поширюються виключно на ті види документації із землеустрою, для яких іншими нормами цієї статті передбачена процедура погодження (зокрема проекти землеустрою вказані у п.п. 1-5 ч. 3 ст. 186 ЗК України), тоді як для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, невідповідність положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації є підставою для відмови у їх затвердженні.

Крім цього, Законом № 1423-IX від 28.04.2021 виключено із Земельного кодексу України ст. 186-1 яка передбачала повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Таким чином основною новелою дерегуляції правовідносин пов`язаних із розробкою та затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність стало виключення із цієї процедури стадії погодження вказаного проекту землеустрою.

Ці зміни набрали чинності 27.05.2021, а відтак діяли як на момент звернення позивачки із клопотання про затвердження проекту землеустрою (05.08.2021) так і на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (12.08.2021).

Дослідивши оскаржуване рішення відповідача, судом встановлено, що позивачці відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що з урахуванням просторових рішень Топографічних планів масштабу 1:2000 на територію Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (Укргеоінформ, 21842) земельна ділянка № 15 масиву Сонячний частково перебуває в межах прибережної захисної смуги водосховища Таїровське , а також частково перебуває в межах земель лісогосподарського призначення. Крім того, у рішенні відповідача зазначено, що згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер HB-1813788592020 від 12.08.2020 р. земельній ділянці № 15 в масиві Сонячний присвоєно кадастровий номер 5123783500:01:002:0324, при цьому, до клопотання на затвердження Авангардівської селищної ради подано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325, який не відповідає земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту б частини 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм. Згідно частини 1 ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюются прибережні захисні смуги. Відповідно до пункту б частини 2 ст. 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для середніх річок, во на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів. По схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Відповідно до пункту а частини 2 ст. 61 Земельного України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо волон островах забороняється садівництво та городництво. Тотожні норми містять ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України. Проте як вбачається з матеріалів справи, а саме з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відстань від її межі до урізу води становить 25,15 м., що менше ніж відстань встановленої законом 50 м. (а.с.45 зв.бік).

Відтак, відповідачем наведено в оскаржуваному рішенні законодавчо визначені підстави, які відповідно до ч.8 ст.186 ЗК України є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою та унеможливлюють відведення у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 в масиві ІНФОРМАЦІЯ_1 для ведення садівництва оскільки вказані обмеження не враховані Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту) .

Однак, щодо того що, в оскаржуваному рішенні зазначено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 масиву ІНФОРМАЦІЯ_1 частково перебуває в межах земель лісогосподарського призначення, а тому мета та спосіб передачі земельної ділянки № НОМЕР_1 в масиві ІНФОРМАЦІЯ_1 за Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, громадянці України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив ІНФОРМАЦІЯ_1 , ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту) не відповідають приписам частини 2 ст. 56 Земельного кодексу України, то суд критично ставиться до таких тверджень, оскільки матеріали справи не містять підтверджуючих та обгрунтовуючих документів стосовно наведеного вище, а саме належності земельної ділянки на яку виготовлено позивачем проект землеустрою до земель лісогосподарського призначення, тоді як законодавством обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладено саме на відповідача, як на суб`єкт владних повноважень.

Крім того, суд зазначає, що згідно наданих позивачем доказів, до свого клопотання від 05.08.2021 року, позивачем надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325 (а.с 21,22), а також наданий до суду та відповідачу проект землеустрою містить технічний звіт щодо виконання топографічно-геодезичних вишукувань земельної ділянки АДРЕСА_1 (а.с. 48). Який розроблений на земельну ділянку з кадастровим номером 5123783500:01:002:0324 (а.с.62-63).

В свою чергу позивач звернувся до відповідача саме із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 із кадастровим номером 5123783500:01:002:0325. Тобто, судом встановлено, що позивачем не було подано відповідачу на розгляд належну документація із землеустрою, що унеможливило прийняття відповідачем відповідного рішення про затвердження поданого проекту землеустрою.

Таким чином, Авангардівська селищна рада Одеського району Одеської області діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому у суду відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Авангардівської селищної ради Одеського р-ну, Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Авангардівська селищна рада Одеського р-ну, Одеської області (67806, Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Добрянського, 26, код ЄДРПОУ 23211248).

Суддя Іванов Е.А.

.