Рішення

від 26.01.2022 по справі 640/27802/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року м. Київ № 640/27802/20

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІРІСС до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРІСС" (01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5, код ЄДРПОУ 36385849) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність ТОВ "ІРІСС" критеріям ризиковості платника податку від 01.09.2020 №156871;

- зобов`язати комісію Головного управління ДПС у м. Києві виключити ТОВ "ІРІСС" (код ЄДРПОУ 36385849) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та необґрунтованим, оскільки не містить інформації, яка стала підставою для віднесення позивача до переліку ризикових, натомість наявні первинні документи підтверджують реальність здійснених господарських операцій із контрагентами.

Ухвалою суду від 12 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами та зазначає про правомірність оскаржуваного рішення, у зв`язку із тим, що у контролюючого органу наявна інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарських операції контрагентами позивача.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В електронному кабінеті платника податку позивач отримав рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 01.09.2020 № 156871, відповідно до якого Комісією регіонального рівня було прийнято рішення про відповідність ТОВ ІРІСС критеріям ризиковості платника податку.

Підставою для відповідності п.8 Критеріїв ризиковості платника податку було отримання податкової інформації, що ТОВ ІРІСС здійснено придбання товарів, робіт/послуг у підприємств, які здійснюють ризикову діяльність, а саме: ТОВ ПРОМЕТЕЙТОРГСЕРВІС , ПП САТЕЛІТ-ПРО20Ю . Відсутні орендовані або власні: офісні, складські, виробничі приміщення, земельні ділянки, об`єкти оподаткування у відповідності до 20-ОПП.

23 вересня 2020 року ТОВ ІРІСС отримало рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 170012, відповідно до якого, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій документів від 16.09.2020 року № 1, Комісією регіонального рівня прийнято рішення про відповідність ТОВ ІРІСС критеріям ризиковості платника податку.

Підставою для відповідності п.8 Критеріїв ризиковості платника податку зазначено: використовуючи бази даних ДПС України, надані пояснення та копії документів, проведено аналіз діяльності ТОВ ІРІСС , в процесі якого встановлено, що підприємство здійснює формування ПК від ризикових контрагентів-постачальників, а саме: ТОВ ПРОМЕТЕЙТОРГСЕРВІС , ПП САТЕЛІТ-ПРО20Ю , ТОВ Кенман , ТОВ Савент .

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовило його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 61.2 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється зокрема шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Так, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, які є Додатком 1 до Порядку зупинення реєстрації ПН/РК встановлено такий критерій: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пункти 6 та 7 вказаного Порядку зупинення реєстрації ПН/РК визначають, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено ПН/РК, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, внесення платника податків до переліку ризикових платників на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку в подальшому є підставою для зупинення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних усіх складених платником податку податкових накладних/розрахунків коригування.

Так, пунктом 6 Порядку №1165 визначено, що комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг , ;Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, позивача визнано підприємством, що відповідає критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 Критеріїв у зв`язку із тим, що підприємство здійснює формування ПК від ризикових контрагентів-постачальників, а саме: ТОВ ПРОМЕТЕЙТОРГСЕРВІС , ПП САТЕЛІТ-ПРО20Ю , ТОВ Кенман , ТОВ Савент .

Однак, відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про наявність у нього наведеної інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції.

Відзив на позовну заяву містить лише посилання на норми права, які регулюють спірні відносини та не містить заперечень відносно заявлених позовних вимог.

Позиція ГУ ДПС фактично зводиться до того, що добросовісний учасник господарського обігу в момент вчинення господарської операції повинен перевіряти можливі наслідки своїх дій і передбачати подальше застосування до нього заходів негативного характеру за здійснення контрагентами ризикової, на думку контролюючого органу, діяльності.

За нормами чинного законодавства, постачальник (позивач) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами-постачальниками вимог податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема щодо здійснення ними ризикової господарської діяльності, декларування податкових зобов`язань та сплати податків.

Позивач, у свою чергу, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами, надав наступні первинні документи: із ТОВ ПРОМЕТЕЙТОРГСЕРВІС - договір про виконання робіт № 38 від 30.01.2020 року, рахунок-фактуру № ПР00000083 від 05.03.2020 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПР00000060 від 05.03.2020 року, платіжне доручення № 4849 від 10.03.2020 року, зареєстрованою 13.03.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 05.03.2020 року; рахунок-фактуру № ПР00000086 від 05.03.2020 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПР00000063 від 05.03.2020 року, платіжне доручення № 4863 від 25.03.2020 року, зареєстровану 25.03.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну№ 2 від 05.03.2020 року; рахунок-фактуру № ПР00000080 від 05.03.2020 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПР00000057 від 05.03.2020 року, платіжне доручення № 4846 від 10.03.2020 року, зареєстровану 27.03.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 7 від 05.03.2020 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій із ПП САТЕЛІТ-ПРО 2010 позивачем до матеріалів справи були надані наступні документи: договір поставки № 2312/19 від 23.12.2019 року зі Специфікацією (Додаток № 1), Додаткову угоду № 1 від 06.03.2020 р., Специфікацію (Додаток № 1) до Додаткової угоди № 1 від 06.03.2020р., Креслення (Додаток № 2), Графік оплати робіт із поставки виробів (Додаток №3), Графік виконання робіт із поставки виробів (Додаток № 4), Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2019 - 28.08.2020). Господарська операція за цим Договором також підтверджується рахунком на оплату № 25 від 06.03.2020 р. на суму 1 301 377,00 грн.; видатковими накладними № 22 від 16.07.2020 року на суму 1 111 496,36 грн. та № 23 від 26.08.2020 року на суму 189 880,64 грн.; платіжними дорученнями № 4770 від 23.12.2019 року на суму 500 000,00 грн., № 4775 від 26.12.2019 року на суму 240 000,00 грн., № 4842 від 04.03.2020 року на суму 260 000,00 грн., № 4850 від 11.03.2020 року на суму 80 000,00 грн., № 4859 від 20.03.2020 року на суму 40 000,00 грн., № 4931 від 29.07.2020 року на суму 35 000,00 грн., № 4948 від 26.08.2020 року на суму 146 377,00 грн.; товарно-транспортними накладними № 1607/1 від 16 липня 2020 року та № 2608/1 від 26.08.2020 року; зареєстрованою 11.01.2020р. в ЄРПН податковою накладною № 9 від 23.12.2019 року, зареєстрованою 15.01.2020р. в ЄРПН податковою накладною № 14 від 26.12.2019 року, зареєстрованою 31.03.2020р. в ЄРПН податковою накладною № 1 від 04.03.2020 року, зареєстрованою 31.03.2020 р. в ЄРПН податковою накладною № 3 від 11.03.2020 року, зареєстрованою 13.04.2020 р. в ЄРПН податковою накладною № 4 від 20.03.2020 року, зареєстрованою 11.08.2020р. в ЄРПН податковою накладною № 8 від 29.07.2020 року.

Відносини із ТОВ КЕНМАН підтверджуються наступними документами, а саме: договором про виконання робіт № 35 від 12.05.2020 року, рахунком - фактурою № СФ-000035 від 12.05.2020 р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-35 від 12.05.2020 року, платіжним дорученням № 4894 від 18.05.2020 року, зареєстрованою 19.05.2020 р. в ЄРПН податковою накладною № 3 від 12.05.2020 року; Договором про виконання робіт № 36 від 12.05.2020 року, рахунком - фактурою № СФ-000036 від 12.05.2020 р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-36 від 12.05.2020 року, платіжним дорученням № 4895 від 18.05.2020 року, зареєстрованою 19.05.2020 р. в ЄРПН податковою накладною № 2 від 12.05.2020 року.

Крім того, господарські взаємовідносини між позивачем і ТОВ САВЕНТ підтверджені в матеріалах справи договором про виконання робіт № 28 від 28.07.2020 року, рахунком - фактурою № СФ-000059 від 28.07.2020 р., актом здачі- прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00059 від 30.07.2020 року; Рахунком - фактурою № СФ-000060 від 28.07.2020 р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-ОООбО від 30.07.2020 року; платіжними дорученнями № 4935 від 07.08.2020 року та № 4936 від 07.08.2020 року (відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 05/01 від 05.08.2020 року право вимоги у Боржника за Договором № 28 від 28.07.2020 року перейшло до ТОВ ЛИНДЕН ); зареєстрованими 15.08.2020 р. в ЄРПН податковими накладними № 1143 від 30.07.2020 року та № 1144 від 30.07.2020 року.

Також, підтвердженням здійснення реальних господарських операцій з цими контрагентами-постачальниками є те, що поставлені товари, виконані роботи/послуги були прийняті Генпідрядником та оплачені, як це передбачено п.4.5.2 та п.5.1. Договору підряду, а саме: платіжним дорученням № 1597 від 21.12.2019 року на суму 2 000 000,00 грн., на яку було виписано податкову накладну № 6 від 21.12.2019 року і зареєстровано в ЄРПН 14.01.2020 року; платіжним дорученням № 2504 від 03.03.2020 року на суму 1 388 858,20 грн., на яку було виписано податкову накладну № 2 від 03.03.2020 року і зареєстровано в ЄРПН 26.03.2020 року; платіжним дорученням № 2495 від 03.03.2020 року на суму 695 000,00 грн., на яку було виписано податкову накладну № 1 від 03.03.2020 року і зареєстровано в ЄРПН 27.03.2020 року; платіжним дорученням № 3310 від 12.05.2020 року на суму 878 527,84 грн., на яку було виписано податкову накладну № 1 від 12.05.2020 року і зареєстровано в ЄРПН 25.05.2020 року; платіжним дорученням № 4428 від 30.07.2020 року на суму 500 000,00 грн., на яку було виписано податкову накладну № 6 від у 30.07.2020 року і зареєстровано в ЄРПН 15.08.2020 року.

Приймання виконаних робіт підтверджується актом № 1 за квітень 2020 року, актом № 2 за травень 2020 року, довідкою про вартість будівельних робіт та витрати за травень 2020 року, актом № 1 за серпень 2020 року відповідно до Додатку № 2, актом № 1 за серпень 2020 року відповідно до Додатку № 3, актом № 1 за серпень 2020 року відповідно до Додатку № 4, актом № 1 за серпень 2020 року відповідно до Додатку № 5, довідкою про вартість будівельних робіт та витрати за серпень 2020 року, актом № 1 за вересень 2020 року відповідно до Додатку № 1, актом № 1 за вересень 2020 року відповідно до Додатку № 1, актом № 3 за вересень 2020 року.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не конкретизовано який товар/послугу було реалізовано і ким здійснено реалізацію товарів, відмінних від придбаних, а також перелік документів, які не були подані позивачем, з метою виключення останнього з переліку ризикових.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому суб`єкт господарювання не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Згідно з підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 статті Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Отже, якщо контрагенти-постачальники позивача, зокрема вказані в оскаржуваному рішенні, порушили податкове законодавство, то заходи негативного характеру та відповідальність за це має нести саме ці підприємства, а не ТОВ ІРІСС .

Чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, але не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Крім того, суд вважає, що бази даних податкових органів не є належними доказами, що підтверджують факти здійснення ризикової діяльності та порушення вимог податкового закону.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі №820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі №804/15887/14, а саме: програмне забезпечення до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків, та доказом несплати ним податку. Інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Суд наголошує, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Верховний Суд у постанові від 05 січня 2021 року у справі №640/10988/20 зазначив, що Комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Порядком №1165 затверджено форму рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, проте не виконання відповідачем обов`язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішення (що воно прийняте обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених Порядком №1165 підстав), є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення .

Суд звертає увагу, що під час розгляду даної справи ГУ ДПС у м. Києві не довело належними та допустимими доказами, що позивач відповідає взагалі будь-яким критеріям ризиковості, встановленим Порядком №1165.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 01.09.2020 №156871 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до останнього абзацу пункту 6 Порядку №1165 у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Тобто, у силу положень Порядку №1165 саме по собі скасування у судовому порядку рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості є безумовною підставою для виключення комісією регіонального рівня платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

Оскільки приписами пункту 6 Порядку №1165 передбачено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у разі відповідності платника податків хоча б одному критерію ризиковості платника податку, суд вважає, що висновки про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку створюють перешкоди у здійсненні позивачем його подальшої господарської діяльності.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, у даному випадку, належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

У поданому адміністративному позові, разом із заявленими позовними вимогами, позивач просив стягнути на його користь витрати, пов`язані із надання йому правової допомоги у даній справі. При вирішенні даного питання суд враховує наступне.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч.1, 3, 6, 7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Суд зазначає, що матеріали справи містять наступні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача, а саме: копію договору про надання правової допомоги №164 від 09.10.2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 27.10.2020 року, детальний опис робіт/наданих послуг, платіжне доручення №5004 від 27 жовтня 2020 року на суму 6000,00 грн.

Таким чином, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. повністю підтверджені доказами, що були надані позивачем із позовною заявою.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ ІРІСС підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 139,143, 241-243, 250, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІСС" (01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5, код ЄДРПОУ 36385849) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність ТОВ "ІРІСС" критеріям ризиковості платника податку від 01.09.2020 №156871;

3. Зобов`язати комісію Головного управління ДПС у м. Києві виключити ТОВ "ІРІСС" (код ЄДРПОУ 36385849) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІСС" (01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5, код ЄДРПОУ 36385849) сплачений судовий збір у сумі 2102,00 (дві тисячі сто дві грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267);

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІСС" (01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5, код ЄДРПОУ 36385849) судові витрати з оплати правової допомоги у розмірі 6000, 00 грн (шість тисяч грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа