Рішення

від 25.01.2022 по справі 640/15357/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року м. Київ № 640/15357/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ з позовом Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100060/2021/000038/2 від 30.04.2021 р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що митницею в оскаржуваному рішенні не вказано які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що декларантом заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими і як вони впливають на митну вартість товару.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2021 року відкрито провадження у справі №640/27926/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощено позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки рішення прийнято у відповідності, в спосіб та в межах чинного законодавства, також додатково зазначає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Від позивача суду надійшла відповідь на відзив, в якому додатково зазначено про необґрунтованість рішень відповідача, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

ТОВ ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ (далі - Позивач) отримало інвойс від ТОВ Aldhefaf for Agricultural Products (Йорданія) № 026 від 08.02.2021 p. на суму 21294, 25 доларів США із розрахунку вартості 1 коробка товару: Medjool LF - 13.75 доларів США (460 шт); Medjool MF - 10.755 доларів США (460 шт); Medjool S + - 2.735 доларів США (2080 шт); Medjool S + 1.415 доларів США (1760 шт); Medjool MF (wrapped) 14,175 доларів США (130 шт) (далі - Товар).

Між ТОВ Aldhefaf for Agricultural Products (Йорданія) - Перша сторона та/або Продавець та ТОВ ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ - Друга сторона та/або Покупець було укладено Договір купівлі-продажу фініків від 09.02.2021 р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 2 Договору яким зазначено, що Товари, які Друга сторона бажає придбати у Першої сторони відповідно до цього Договору, перераховані та детально описані в Рахунку-фактурі № 026, який вважається неподільною та невід`ємною частиною цього Договору.

Перша сторона та друга сторона домовились про ціни, додані та детально викладені у Рахунку-фактурі № 026.

Пунктом 7 Договору визначено, що загальна затверджена сума, яку повинен сплатити Покупець Продавцю за поставлену продукцію, буде такою: 21294,25 доларів США, загальна фактична сума рахунку-фактури за придбану та поставлену продукцію.

Додатком № 1 від 11 лютого 2021 р. до Договору було визначено, що Товар по Рахункові-Фактурі № 026 постачається на умовах поставки CIF Одеса, Україна.

Товар було доставлено на замовлення ТОВ Aldhefaf for Agricultural Products (Йорданія) до порту Одеси морським транспортом - судном, транспортування організовувало СМА CGM , звідки його було доставлено, транспортною компанією ТОВ МЕЗМАРІ ТРАНС .

30.04.2021 p. декларантом ТОВ РВВ в інтересах ТОВ ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ , було подано до Київської митниці Держмитслужби (далі - Відповідач) електронну митну декларацію № UA100060/2021/216103, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: 1. Фініки сушені, без додання цукру та додаткової обробки, у первинній упаковці: - Medjool LF 5.00 kg - 460 шт (коробок); Medjool MF 5.00 kg - 460 шт (коробок); - Medjool S+ 1.00 kg - 2080 шт (коробок); - Medjool S+ 0.500 kg - 1760 шт (коробок); - Medjool MF (wrapped) 4.500 kg - 130 шт (коробок).

Торговельна марка: ALDEFAF Виробник: ALDEFAF FOR AGRICULTURAL PRODU CTS COMPANY Країни виробництва: JO.

Митну вартість Товару у розмірі 21294, 25 доларів СІЛА Позивачем задекларовано за основним методом (ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються).

Разом з митною декларацією, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA100060/2021/216103 від 30.04.2021 р. Позивачем було надано до Київської митниці Держмитслужби наступні документи: договір купівлі-продажу фініків (зовнішньоекономічний контракт) від 09.02.2021 p.; додаток №1 договору купівлі-продажу фініків (зовнішньоекономічний контракт) від 11.02.2021 p.; пакувальний лист від 08.02.2021 p.; рахунок-фактура (інвойс) № 026 від 08.02.2021 p., коносамент № CDC0121029 від 22.02.2021 p.; фітосанітарний сертифікат № 2021/49 від 14.02.2021 p.; сертифікат про проходження товару № 1916 від 09.02.2021 p.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією № 111/100 від 25.03.2021 p.; копія митної декларації країни відправлення № 1192400220202110001747 від 16.02.2021 р. копія інформації про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 6920615 від 29.04.2021 p., договір про надання послуг митного брокера № 2 від 23.09.2020 р.

За результатами аналізу додаткових документів, та документів поданих до митного оформлення митної декларації № UA100060/2021/216103 від 30.04.2021 p., митним органом було встановлено наступне: до митного оформлення не було надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, так як за умовами поставки оцінюваного товару є CIF Київ.

Незгода позивача зі спірним рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

У відповідності до частин першої та другої статті 1 Митного кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України ).

Відповідно до положень ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України ).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу .

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу ).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України , якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України , митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України ).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України .

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу ; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53 , частин другої, четвертої - шостої статті 54 , статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України .

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п`ятої ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу .

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 Митного кодексу України).

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 12 березня 2018 року у справі №809/4367/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Як встановлено судом, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано наступні документи: договір купівлі-продажу фініків (зовнішньоекономічний контракт) від 09.02.2021 p.; додаток №1 договору купівлі-продажу фініків (зовнішньоекономічний контракт) від 11.02.2021 p.; пакувальний лист від 08.02.2021 p.; рахунок-фактура (інвойс) № 026 від 08.02.2021 p., коносамент № CDC0121029 від 22.02.2021 p.; фітосанітарний сертифікат № 2021/49 від 14.02.2021 p.; сертифікат про проходження товару № 1916 від 09.02.2021 p.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією № 111/100 від 25.03.2021 p.; копія митної декларації країни відправлення № 1192400220202110001747 від 16.02.2021 р. копія інформації про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 6920615 від 29.04.2021 p., договір про надання послуг митного брокера № 2 від 23.09.2020 р.

Відповідно до наданих позивачем до митного оформлення товарів документів, відповідач зазначив, що позивачем було надано документи, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично плачена або підлягає сплаті.

На підставі вказаних документів Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2021/000038/2 від 30.04.2021 р.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, суд зазначає, що доказів, які б свідчили про недійсність чи підробку документів поданих позивачем, відповідачем до суду не надано.

Згідно частини першої першій статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Водночас судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним, крім того, доказів неможливості використання інших методів відповідачем суду не надано.

Керуючись ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, Позивач заявив вимогу про стягнення з Відповідача суми витрат на оплату послуг правничої допомоги адвокатів у зв`язку з супроводом справи в Окружному адміністративному суді міста Києва.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 139 КАС України такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, оскільки сторонами у справі надано всі необхідні пояснення по суті спору, керуючись ст. 134, 139, 143 КАС України, Позивач звертається до суду з Заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 71260,00 грн. та надає докази фактичного понесення даних витрат, а саме:

- витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких визначається у відповідності до договору укладеного між Адвокатським об`єднанням Біендем Партнерз та ТОВ ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ № 12/05-21/2 про надання професійної правничої допомоги від 12.05.2021 p., яким визначено, що вартість професійної правничої допомоги, визначеної п. 2.1. даного Договору визначено в твердій грошовій сумі в розмірі 2545 доларів США, що на день укладання Договору в національній валюті України (гривні) становить 71260 грн 00 коп без ПДВ, враховуючи курс гривні до долару США - 28 грн за 1 долар США, що є гонораром адвокатського об`єднання. Пунктом 4.5. вказаного Договору зазначено, що оплата професійної правничої допомоги визначена умовами даного Договору сплачується КЛІЄНТОМ у розмірі 50 % від суми визначеної п. 4.1. даного Договору в день підписання Сторонами цього Договору, остаточний розрахунок у розмірі 50 % від суми визначеної п. 4.1. сплачується КЛІЄНТОМ з урахуванням курсу долару США по відношенню до гривні, що встановлений НБУ на день розрахунку, та після ухвалення рішення судом першої інстанції щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2021/000038/2 від 30.04.2021 р.

Пунктом 4.4. вказаного Договору зазначено, що за результатами надання правової допомоги за цим Договором АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ складається звіт, що підписується представниками кожної із Сторін.

Отже, суд встановив, що позивач загалом має витратити на професійну правничу допомогу, пов`язану з супроводом справи № 640/15357/21, суму у розмірі 71260,00 грн.

Згідно зі ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, відшкодування судових витрат сторони, чиї права порушено, є однією із цілей правосуддя, а право Позивача на компенсацію витрат на юридичний супровід спору прямо передбачено законодавством України.

Згідно з пп. 1 п. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті.

Як визначено ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, згідно з усталеною судовою практикою, (зокрема, Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 р. у справі № 821/1594/17), компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат. Аналогічну позицію Верховний Суд висловлює Постановах від 25.02.2020 р. у справі № 260/718/19, від 24.03.2020 р. у справі № 1740/2428/18. Тому, відшкодування витрат на правничу допомогу має здійснюватися у повному розмірі.

Окрім того, відповідно до судової практики, (Постанова Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16), витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів тощо). Підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат є відсутність їх документального підтвердження.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. у справі № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховний Суд у Постанові від 17.03.2020 р. у справі № 820/3308/17 вказує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Більше того, Верховний Суд у Додатковій постанові від 05.09.2019 р. у справі № 826/841/17 вказує, що: розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У контексті цієї справи суд також зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем копії документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на надання правничої допомоги, суд вважає, що розмір витрат на оплату гонорару адвокату у заявленому розмірі не є співмірним із складністю справи, фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (виконаних робіт).

Підсумовуючи вищевикладене, суд вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 35 630,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України , при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77 , 139 , 143 , 243-246 , 250 , 255 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ (03049, м. Київ, вул. Курська, 13, ЄДРПОУ 42375750) до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Г. Вацлава, 8А, ЄДРПОУ 43337359) про визнання визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100060/2021/000038/2 від 30.04.2021 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ (03049, м. Київ, вул. Курська, 13, ЄДРПОУ 42375750) витрати на правову допомогу у розмірі 35 630,00 грн. (Тридцять п`ять тисяч шістсот тридцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 8А, ЄДРПОУ 43337359).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ (03049, м. Київ, вул. Курська, 13, ЄДРПОУ 42375750) витрати у розмірі 2270,00 грн. (Дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 8А, ЄДРПОУ 43337359).

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293 , 295-297 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя І.А. Качур