Постанова

від 23.01.2023 по справі 640/15357/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15357/21 Головуючий у І інстанції - Качур І.А.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ», Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ» звернулосьдо суду з даним позовом,в якому просиловизнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100060/2021/000038/2 від 30.04.2021.

Позовні вимоги мотивовано тим, що митницею в оскаржуваному рішенні не вказано які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що декларантом заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими і як вони впливають на митну вартість товару. Також, позивач заявив клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 71 260, 00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 рокуадміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100060/2021/000038/2 від 30.04.2021, стягнуто на користь ТОВ «ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ`витрати на правову допомогу у розмірі 35 630,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.В іншій частині у задоволені позову - відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішення, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення не було наданозовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, що не дало можливості митному органу визначити митну вартість за ціною договору. Також апелянт звертає увагу, що дата контракту наданого до митного оформлення декларантом 09.02.2021 № б/н, а інвойс складено раніше ніж контракт на поставку від 08.02.2021 № 26, що піддається сумніву, тому що в першу чергу підписується договір на поставку, а потім виставляється інвойс. Щодо заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу апелянт зазначає, що фіксований розмір адвокатських послуг у договорі не є безумовною підставою для їх відшкодування. В даному випадку недоречно задовольняти усі зазначені адвокатом вимоги щодо витрат на правничу допомогу в умовах військового стану.

В свою чергу, позивач оскаржує судове рішення щодо часткового відшкодування на його користь витрат на правничу допомогу. В апеляційній скарзі просить змінити судове рішення і стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 71 260, 00 грн, наголошуючи, що заявлена сума є фіксованою у договорі, а тому вона не залежить від обсягу робіт та витраченого часу, що не було враховано судом першої інстанції.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а його апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а його апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду касувати та відмовити у задоволені позову повністю.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справу розглянуто у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скаргине підлягаютьзадоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, щоТОВ «ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ» отримало інвойс від ТОВ «AldhefafforAgriculturalProducts» (Йорданія) № 026 від 08.02.2021 на суму 21294, 25 доларів США із розрахунку вартості 1 коробка товару: Medjool LF - 13.75 доларів США (460 шт); Medjool MF - 10.755 доларів США (460 шт); Medjool S + - 2.735 доларів США (2080 шт); Medjool S + 1.415 доларів США (1760 шт); Medjool MF (wrapped) 14,175 доларів США (130 шт) (далі - Товар).

Між ТОВ «AldhefafforAgriculturalProducts» (Йорданія) -(далі - Перша сторона та/або Продавець) та ТОВ «ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ» - ( далі - Друга сторона та/або Покупець) укладено Договір купівлі-продажу фініків від 09.02.2021 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2 Договору яким зазначено, що Товари, які Друга сторона бажає придбати у Першої сторони відповідно до цього Договору, перераховані та детально описані в Рахунку-фактурі № 026, який вважається неподільною та невід`ємною частиною цього Договору.

Перша сторона та Друга сторона домовились про ціни, додані та детально викладені у Рахунку-фактурі № 026.

Пунктом 7 Договору визначено, що загальна затверджена сума, яку повинен сплатити Покупець Продавцю за поставлену продукцію, буде такою: 21294,25 доларів США, загальна фактична сума рахунку-фактури за придбану та поставлену продукцію.

Додатком № 1 від 11.02.2021 до Договору було визначено, що Товар по Рахункові-Фактурі № 026 постачається на умовах поставки CIF Одеса, Україна.

Товар доставлено на замовлення ТОВ «AldhefafforAgriculturalProducts» (Йорданія) до порту Одеси морським транспортом - судном, транспортування організовувало «СМА CGM», звідки його було доставлено, транспортною компанією ТОВ «МЕЗМАРІ ТРАНС».

30.04.2021 декларантом ТОВ « РВВ» в інтересах ТОВ «ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ» подано до Київської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію № UA100060/2021/216103, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: 1. Фініки сушені, без додання цукру та додаткової обробки, у первинній упаковці: - Medjool LF 5.00 kg - 460 шт (коробок); Medjool MF 5.00 kg - 460 шт (коробок); - Medjool S+ 1.00 kg - 2080 шт (коробок); - Medjool S+ 0.500 kg - 1760 шт (коробок); - Medjool MF (wrapped) 4.500 kg - 130 шт (коробок).

Торговельна марка: ALDEFAF Виробник: ALDEFAF FOR AGRICULTURAL PRODU CTS COMPANY Країни виробництва: JO.

Митну вартість Товару у розмірі 21294, 25 доларів СІЛА Позивачем задекларовано за основним методом (ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються).

Разом з митною декларацією, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA100060/2021/216103 від 30.04.2021 позивачем було надано до Київської митниці Держмитслужби наступні документи: договір купівлі-продажу фініків (зовнішньоекономічний контракт) від 09.02.2021; додаток №1 договору купівлі-продажу фініків (зовнішньоекономічний контракт) від 11.02.2021; пакувальний лист від 08.02.2021 ; рахунок-фактура (інвойс) № 026 від 08.02.2021, коносамент № CDC0121029 від 22.02.2021 ; фітосанітарний сертифікат № 2021/49 від 14.02.2021; сертифікат про проходження товару № 1916 від 09.02.2021; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією № 111/100 від 25.03.2021; копія митної декларації країни відправлення № 1192400220202110001747 від 16.02.2021; копія інформації про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 6920615 від 29.04.2021; договір про надання послуг митного брокера № 2 від 23.09.2020.

За результатами аналізу додаткових документів, та документів поданих до митного оформлення митної декларації № UA100060/2021/216103 від 30.04.2021, митним органом встановлено наступне: до митного оформлення не було надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, так як за умовами поставки оцінюваного товару є CIF Київ.

Не погоджуючись з таким рішенням митного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом та прийняв оскаржуванерішення,.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з ч. 1 ст.187 Митного кодексу України (далі - МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Частинами 1, 2, 4 пункту 1 частини 6 статті 321 МК України визначено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються ст.ст. 334, 335, 336 МК України.

Стаття 49 МК України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 57 глави 9 МК України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Пунктом 2 частини 1 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Відповідно до ч.2ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5 і 6ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №826/27732/15.

Як установлено судом, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано наступні документи: договір купівлі-продажу фініків (зовнішньоекономічний контракт) від 09.02.2021; додаток №1 договору купівлі-продажу фініків (зовнішньоекономічний контракт) від 11.02.2021; пакувальний лист від 08.02.2021; рахунок-фактура (інвойс) № 026 від 08.02.2021, коносамент № CDC0121029 від 22.02.2021; фітосанітарний сертифікат № 2021/49 від 14.02.2021; сертифікат про проходження товару № 1916 від 09.02.2021; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією № 111/100 від 25.03.2021; копія митної декларації країни відправлення № 1192400220202110001747 від 16.02.2021; копія інформації про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 6920615 від 29.04.2021; договір про надання послуг митного брокера № 2 від 23.09.2020.

Митний орган зазначив, що до митного оформлення позивачем не було надано документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює.

Проте, таке твердження є безпідставним, оскільки з наданих відповідачем документів, а саме з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2021/00931 від 30.04.2021 вбачається, що позивачем для митного оформлення надано відповідачу зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 09.02.2021.

По-друге, відносно того, що до митного оформлення не було надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 10 статті 58 МК України визначений перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, такі складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів (пункт 5 вказаної норми) та витрати на страхування цих товарів (пункт 7).

Колегія суддів, звертаєувагу, що відповідно до Додатку № 1 від 11.02.2021 до Договору, поставка Товару здійснюється на умовах CIF Одеса (відповідно до «Інкотермс-2010»).

Відповідно до п. 3 Договору зазначається, що компанія Aldhefaf цим погоджується заповнювати, упаковувати, зберігати та відправляти продукцію під торговою маркою Aldhefaf та зареєстрованим торговим знаком, а Покупець отримує продукцію після доставки відповідно до умов цього Договору.

Підпунктом 9.1. Договору визначено, що Продавець несе витрати на доставку продукції Покупцеві, якщо інше не погоджено сторонами в письмовій формі.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 (далі - Інкотермс 2010) термін CIF (вартість, страхування і фрахт (...назва порту призначення) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

З аналізу положень Інкотермс-2010 вбачається, що продавець зобов`язаний упакувати товар, завантажити його на борт судна в порту відправлення, а також в обов`язки продавця входить придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення, що включається в ціну товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування.

Отже, формування продавцем ціни на товар та включення до контрактної вартості товару витрат продавця на страхування та перевезення з урахуванням визначених умов поставки CIF, відбувається до моменту фактичного понесення таких витрат продавцем, тому ненадання продавцем товару документів, що підтверджують вартість страхування, не може свідчити про те, що витрати на страхування та перевезення не включені у вартість товару, так як відповідальність за будь-які наслідки цього несе продавець.

У даному випадку не є важливим, які страхові/транспортні платежі сплачені постачальником товару, оскільки, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, вони не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.

Поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі, перевезення, страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Судувід 18.07.2019 у справі № 821/829/18.

Доводивідповідача, про те, що дата контракту наданого до митного оформлення 09.02.2021 № б/н, а інвойс складено раніше ніж контракт на поставку - 08.02.2021 № 26, що піддається сумніву, є безпідставними, оскільки інвойс № 026 від 08.02.2021 є офертою, тобто пропозицією ТОВ «AldhefafforAgriculturalProducts» (Йорданія) надісланою ТОВ «ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ» для укладення в подальшому Договору.

Крім того, зазначене твердження відповідача не обґрунтовано жодною нормою законодавства, яка б це передбачала, а базується виключно на судженнях митного органу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч.2 ст. 53 МК України.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначено ч. 5 ст. 134 КАС України. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012№ 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями ст. 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, позивач просив відшкодувати йому за рахунок відповідачів витрати на правничу допомогу в розмірі 71 260, 00 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких визначається у відповідності до договору, укладеного між Адвокатським об`єднанням «БіендемПартнерз» та ТОВ «ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ» № 12/05-21/2 про надання професійної правничої допомоги від 12.05.2021, яким визначено, що вартість професійної правничої допомоги, визначеної п. 2.1. даного Договору визначено в твердій грошовій сумі в розмірі 2545 доларів США, що на день укладання Договору в національній валюті України (гривні) становить 71 260, грн без ПДВ, враховуючи курс гривні до долару США - 28 грн за 1 долар США, що є гонораром адвокатського об`єднання. Пунктом 4.5. вказаного Договору зазначено, що оплата професійної правничої допомоги визначена умовами даного Договору сплачується КЛІЄНТОМ у розмірі 50 % від суми визначеної п. 4.1. даного Договору в день підписання Сторонами цього Договору, остаточний розрахунок у розмірі 50 % від суми визначеної п. 4.1. сплачується КЛІЄНТОМ з урахуванням курсу долару США по відношенню до гривні, що встановлений НБУ на день розрахунку, та після ухвалення рішення судом першої інстанції щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2021/000038/2 від 30.04.2021.

Пунктом 4.4. вказаного Договору зазначено, що за результатами надання правової допомоги за цим Договором АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ складається звіт, що підписується представниками кожної із Сторін.

Тобто, позивач загалом має витратити на професійну правничу допомогу, пов`язану з супроводом даної справи на суму у розмірі 71260,00 грн.

Колегія суддів, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20, виходить з того, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт є стягнення витратна правову допомогу в сумі 36 630, 00 грн.

При цьому, доводи позивача не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Таким чином, рішення суду першої інстанції, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД КОДЕ ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ», Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова