Рішення

від 25.01.2022 по справі 640/11270/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року м. Київ № 640/11270/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю.., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Євротоп Плюс

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Євротоп Плюс (далі по тексту - позивач), адреса: 04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 8, офіс 24 до Київської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач), адреса: 02000, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8а, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 10 грудня 2020 року №UA100300/2020/000216/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що на підставі зовнішньоекономічного контракту № 7535 від 01 серпня 2019 року, позивачем ввезено на митну територію України товари та подано до Київської митниці Держмитслужби для митного оформлення за електронною митною декларацією №UA100300/2020/426873 від 09 грудня 2020 року разом з необхідним, на переконання позивача пакетом документів.

Митна вартість товару, як вказує позивач, була заявлена декларантом за 1 (Основним) методом визначення митної вартості на рівні 707293,91 грн.

Згідно інвойсу 2479В/05720 від 29 жовтня 2020 року загальна вартість поставки складає 22110 доларів США на умовах поставки INCOTERMS 2010, FOB XIAMEN.

Разом із вантажною митною декларацією UA100300/2020/426873 від 09 грудня 2020 року, для підтвердження заявленої митної вартості, декларантом позивача, Київській митниці Держмитслужби було подано наступні документи: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №7535 від 01 серпня 2019 року; пакувальний лист (Packing list) № 2479В/05720 від 29 жовтня 2020 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 2479В/05720 від 29 жовтня 2020 року; Коносамент (Bill of lading) № MRFB20110735 від 05 листопада 2020 року; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 61391 від 08 грудня 2020 року; Сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) № G206930358890081 від 20 квітня 2020 pоку; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № UA00038044 від 06 грудня 2020 року; Довідка № SODS00055990 від 06 грудня 2020 року; Специфікація № 9 від 26 жовтня 2020 року до контракту № 7535від 01 серпня 2019 року; Договір (контракт) про перевезення № SC/AF-012139 від 27 серпня 2019 року; Акт зважування № WGT179922 від 08 грудня 2020 року; Заявка на перевезення № SODS00055990 від 18 жовтня 2020 року; МД країни відправлення № 370820200000530789 від 30 жовтня 2020 року.

09 грудня 2020 року декларантом позивача отримано електронний Запит [повідомлення] митного органу Київської митниці Держмитслужби, у якому відповідач зазначив, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів від 09 грудня 2020 року №UA 1003000/2020/426873 встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим декларанту запропоновано подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на вказаний запит, як вказує позивач, ним додатково надано заяву вих. № 24/12/10 від 10 грудня 2020 року про те, що документи для підтвердження митної вартості надано у повному обсязі.

10 грудня 2020 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100300/2020/000216/2, відповідно до якого митну вартість товару № 1 (Інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою або атлетикою: Тренажери із змінними механізмами обтяження. US5531 ELLIPTICAL ВІКЕ/Орбітрек магнітний - 100од; TF1550 ELLIPTICAL ВІКЕ/Орбітрек магнітний - 70од; US3575 ELLIPTICAL ВІКЕ/Орбітрек магнітний - 50 од) було скориговано за резервним методом визначення митної вартості до рівня 29654,82 доларів США (3,77 доларів США/кг.).

У зв`язку з прийнятим відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості податки та збори збільшилися на 40056,99 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач випустив у вільний обіг товари за № UA100300/2020/426974 від 10 грудня 2020 року, відповідно до Митного кодексу України, з наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

На переконання позивача, коригування митної вартості за допомогою резервного методу має протиправний характер, оскільки документи надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Крім того, як вказує прийняття оскаржуваного рішення, завдало істотної шкоди охоронюваним законом його правам та інтересам, що полягає у значних матеріальних збитках, які полягають у сплаті зайвих митних платежів, тобто, відмова відповідача у визнанні заявленої митної вартості є безпідставною та протиправною, оскільки ґрунтується на суб`єктивній думці посадової особи що прийняла рішення та суперечить фактичним обставинам справи, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за МД від 09 грудня 2020 року №UA100300/2020/426873 детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

В повідомленні про витребування додаткових документів зазначено підстави такого витребування: На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МК України), пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з ЕМД від 09 грудня 2020 року №UA100300/2020/426873 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення, а саме:

- у рахунку-фактурі (інвойсі) від 29 жовтня 2020 року №2479В/05720 відсутнє будь-яке посилання на контракт/додаток до контракту);

- у заявці-договорі на перевезення SODS0005599Q від 18 жовтня 2020 року (до договору на транспортно-експедиційне обслуговування) рахунок виставлений за перевезення товару в доларах США, в перерахунку на курс валюти на день здійснення митного оформлення відрізняється від суми, що зазначена у митній декларації.

- копія митної декларації країни відправлення надана без врахування положень статті 254 Митного кодексу України.

Тобто, на переконання представника відповідача, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Більш того, у відзиві на позовну заяву вказано, що суб`єкту повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): 1) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З метою підтвердження числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларанта повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, тобто, декларанту надано право та можливість усунути розбіжності, спростувати сумніви щодо заявленого рівня митної вартості та довести й підтвердити заявлену ним митну вартість товарів за основним методом визначення.

В електронному повідомленні про витребування додаткових документів зазначено підстави такого витребування. Перелік витребуваних документів сформовано з урахуванням умов поставки товарів та обставин продажу.

Додаткові документи декларантом не надані, 10 грудня 2020 року надіслано лист №24/12/10 щодо завершення митного оформлення відповідно до пункту 6 статті 255 Митного кодексу України.

Оскільки, подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо, тому посадовою особою митниці прийнято рішення від 10 грудня 2020 року №UA 100300/2020/000216/2 за митною декларацією від 09 грудня 2020 року №UA100300/2020/426873. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою грунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар № 1 - митна декларація від 27 лютого 2020 року № UA500500/2020/519102 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,77 доларів США/кг).

Крім того, представник відповідача зазначив, що декларанту повідомлено про його право на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання, передбачені розділом X МК України, тому випуск товарів у вільний обіг на митну територію України здійснено за митною декларацією від 10 грудня 2020 року №UA100300/2020/426974 шляхом надання декларантом вищезазначених гарантій із заповненням відповідних граф митної декларації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив.

Уповноваженою особою позивача було подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100300/2020/426873.

Згідно даної декларації поставка товару відбувалася на умовах FОВ CN XIAMEN і вартість товару визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації № UA100300/2020/426873 від 09 грудня 2020 вартості товару, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення), в якому відповідач зазначив, що …За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів від 09.12.2020 №UA 1003000/2020/426873 встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів..

...За результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об 'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: - У рахунку-фактурі (інвойсі) відсутнє будь-яке посилання на контракт/ додаток до контракту); - Кількість та якість товару, перелік товарів та країна виробництва що поставляється за контрактом від 01.08.2019 №7535 ( п.2.1. та п.1) відображається у специфікаціях на кожну партію - до митного оформлення специфікацію не надано. - Інвойс поданий разом з митною декларацією не має посилання на контракт або додаток специфікація в рамках якого здійснюється поставка. Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Керуючись вимогами частин 2,3 cm. 53, cm. 54 МКУ повідомляємо про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на запит позивачем було подано митному органу заяву від 10 грудня 2020 року за вих.№24/12/10, в якій зазначив, що документи було надано в повному обсязі, інших документів не має.

10 грудня 2020 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100300/2020/000216/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару.

У пункті 33 цього рішення відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: - У рахунку-фактурі (інвойсі) від 29 жовтня 2020 року №2479В/05720 відсутнє будь-яке посилання на контракт/додаток до контракту); - у заявці-договорі на перевезення SODS00055990 від 18 жовтня 2020 року (до договору на транспортно-експедиційне обслуговування) рахунок виставлений за перевезення товару в доларах США в перерахунку на курс валюти на день здійснення митного оформлення відрізняється від суми, що зазначена у митній декларації.

Копія митної декларації країни відправлення надана без врахування положень статті 254 Митного кодексу України.

Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Додаткові документи декларантом не надані, 10 грудня 2020 року надіслано лист №24/12/10 щодо завершення митного оформлення відповідно до пункту 6 статті 255 МКУ.

У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо. Жодних вимог у порядку частини 6 статті 55 Митного кодексу України від декларанта не надходило. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 - митна декларація від 27 лютого 2020 року № UA UA500500/2020/519102 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,77 долара США/кг).

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивачем відповідно використано можливість випуску товару у вільний обіг шляхом надання гарантій.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) (тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 (далі по тексту - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі по тексту - Конвенція), Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 (далі по тексту - Правила № 598), Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом ДФС України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі по тексту - Методичні рекомендації).

Так, статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У частинах 2, 3, 5 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У частинах 1, 3, 4 статті 368 МК України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до підпункту 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини 4, частинами 5, 6 статті 54 МК України Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. 4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2, 4, 5, 10 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частинами 1, 2 статті 55 МК України встановлено, що Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до Правил № 598 у Графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

У пункті 5 Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків Методичних рекомендацій визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Держмитслужби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Держмитслужби України та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо).

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє дійти висновку, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Отже, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Як встановлено судом, 01 серпня 2019 року між позивачем (далі по тексту - покупець) та компанією XIAMEN EVERTOP FITNESS PRODUCTS CO. LTD (Китай) (далі по тексту - продавець) укладено контракт №7535, відповідно до умов якого продавець на умовах цього контракту поставляти товар на умовах згідно Інкотермс 2010, що зазначаються в специфікаціях на кожну окрему поставку (пункт 1.1. контракту).

У пункті 1.2. контракту передбачено, що перелік товарів та країна виробництва зазначаються сторонами у специфікаціях, що оформлюються на кожну партію.

Кількість та якість товару, що поставляється за цим контрактом відображається у специфікаціях на кожну партію та має відповідати загально визнаним нормам (пункт 2.1. контракту).

Більш того, у пунктах 4.1. та 4.2. контракту зазначено, що ціна товарів встановлюється в доларах США, що відображається у специфікаціях на кожну партію. Розрахунки за цим контрактом здійснюються у доларах США або в іншій узгодженій сторонами валюті на підставі рахунків продавця та відповідно до специфікацій, оформлених сторонами на кожну окрему поставку.

Згідно підпункту 5.1.1. пункту 5.1. контракту умови оплати товарів та поставки відображаються у специфікаціях до договору на кожну партію окремо.

Відповідно специфікації №9 загальна вартість товару становить 22110,00 доларів США.

27 серпня 2019 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ДСВ Логістика укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC/AF-012139, відповідно до умов якого останнє зобов`язалось за оплату та за рахунок замовника надати замовнику комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі й збірних вантажів від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту.

У пункті 4.1. цього договору зазначено, що вартість ставки та тарифи виконуваних експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів (винагорода експедитора), обговорюються сторонами в заявках та/або додаткових угодах до цього договору. При цьому, винагорода експедитора не включає вартість послуг третіх осіб, залучених експедитором для виконання цього договору та заявок замовника, яка компенсується окремо. У разі, якщо вартість послуг за тонну/одиницю/куб. м вантажу виражена в іноземній валюті, оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України - гривні, за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено сторонами в заявці та/або додатковій угоді до цього договору. При цьому, курс гривні до іноземної валюти на розвантажувально-завантажувальні роботи може бути змінено експедитором, згідно курсу відповідної лінії у випадку, якщо така лінія застосовує курс гривні до іноземної валюти відмінній від курсу НБУ, на момент виставлення відповідного рахунку експедитором.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що перелік і вартість (винагорода експедитора), а також витрати експедитора, що пов`язані з наданням послуг та підлягають компенсації замовником та здійснені та/або що мають бути здійснені на користь третіх осіб, вказуються в рахунках експедитора окремо. Сумою договору є сума всіх виставлених експедитором рахунків замовнику.

У заявці №SODS00055990 від 18 жовтня 2020 року на організацію перевезення та експедирування вантажів до договору №SC/AF-012139 від 27 серпня 2019 року, вартість послуги морське перевезення становить 3052,00 доларів США.

Згідно довідки про вартість перевезення до митного кордону України від 06 грудня 2020 року за вих.№SODS00055990 вартість морського перевезення контейнеру за коносаментом #MRFB20110735, з порту Xiamen до митного кордону України становить 86323,20 грн.

Відповідно до рахунку на оплату №UA00038044 від 06 грудня 2020 року позивачу виставлено рахунок за виконання умов договору №SC/AF-012139 від 27 серпня 2019 року на суму 86 383,20 грн.

Як вже було зазначено судом, 10 грудня 2020 року уповноважена особа від імені позивача подала до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100300/2020/426873 від 09 грудня 2020 року, у графі 31 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 8337,16 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 7535 від 01 серпня 2019 року;

- Пакувальний лист (Packing list) № 2479В/05720 від 29 жовтня 2020 року;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 2479В/05720 від 29 жовтня 2020 року;

- Коносамент (Bill of lading) № MRFB20110735 від 05 листопада 2020 року;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 61391 від 08 грудня 2020 року;

- Сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) № G206930358890081 від 20 квітня 2020 pоку;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № UA00038044 від 06 грудня 2020 року;

- Довідка № SODS00055990 від 06 грудня 2020 року;

- Специфікація № 9 від 26 жовтня 2020 року до контракту № 7535 від 01 серпня 2019 року;

- Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC/AF-012139 від 27 серпня 2019 року;

- Акт зважування № WGT179922 від 08 грудня 2020 року;

- Заявка на перевезення № SODS00055990 від 18 жовтня 2020 року;

- МД країни відправлення № 370820200000530789 від 30 жовтня 2020 року.

Як вже було зазначено судом, розглянувши подані документи, митний орган направив позивачеві електронний запит, вказавши, що при опрацюванні документів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, вказано, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

- у рахунку-фактурі (інвойсі) відсутнє будь-яке посилання на контракт/ додаток до контракту);

- інвойс поданий разом з митною декларацією не має посилання на контракт або додаток специфікація в рамках якого здійснюється поставка.

- кількість та якість товару, перелік товарів та країна виробництва що поставляється за контрактом від 01 серпня 2019 №7535 ( пункт 2.1. та пункт 1) відображається у специфікаціях на кожну партію - до митного оформлення специфікацію не надано. Проте, вказані твердження спростовуються наявною в матеріалах справи копією митної декларації №UA100300/2020/426873 (графа №44).

Крім того, відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив, у тому числі, що у рахунку-фактурі (інвойсі) від 29 жовтня 2020 року №2479В/05720 відсутнє будь-яке посилання на контракт/додаток до контракту); у заявці-договорі на перевезення SODS00055990 від 18 жовтня 2020 року (до договору на транспортно-експедиційне обслуговування) рахунок виставлений за перевезення товару в доларах США в перерахунку на курс валюти на день здійснення митного оформлення відрізняється від суми, що зазначена у митній декларації, у зв`язку з чим, відповідачем було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

З цього приводу, суд зазначає, що вказане митним органом порушення щодо відсутності у рахунку-фактурі (інвойсі) від 29 жовтня 2020 року №2479В/05720 будь-якого посилання на контракт/додаток до контракту) не впливає на ціноутворення, а також не спростовує реальну вартість товару.

Крім того, слід зазначити, що будь-яка різниця у вартості послуг з перевезення не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют, а не заниженням позивачем ціни товару згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17, в якій Верховний Суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Як зазначає Верховний Суд у своїй іншій постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 810/5436/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1. правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Верховний суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Соумінен проти Фінляндії , № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів є недоцільним, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що документи, подані до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною 3 статті 53 МК України, і підтверджують вартість заявленого до митного оформлення товару, а тому рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020000216/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Більш того, суд зазначає, що згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Враховуючи, що на час прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частини 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним, а тому, з метою найбільш ефективного захисту порушеного права позивача, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати вказану картку відмови протиправною та скасувати її.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для їх задоволення.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2617,47 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2617,47 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Євротоп Плюс - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби №100300/2020/000216/2 від 10 грудня 2020 року.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00371 від 10 грудня 2020 року

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євротоп Плюс (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 8, офіс 24, код ЄДРПОУ 42228488) понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2617,47 грн (дві тисячі шістсот сімнадцять гривень 47 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8а, код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник