Постанова

від 04.10.2022 по справі 640/11270/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/11270/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Гарник К.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2022 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТОП ПЛЮС" до Київської митниці про визнання протиправним та скасовано рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 10.12.2020 №UA100300/2020/000216/2.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2022 позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби №100300/2020/000216/2 від 10.12.2020;

- визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00371 від 10.12.2020.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване коригування митної вартості є правомірним.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 01.08.2019 між позивачем та компанією XIAMEN EVERTOP FITNESS PRODUCTS CO. LTD (Китай) (далі по тексту - продавець) укладено контракт №7535, відповідно до умов якого продавець на умовах цього контракту поставляти товар на умовах згідно Інкотермс 2010, що зазначаються в специфікаціях на кожну окрему поставку (пункт 1.1. контракту).

У пункті 1.2. контракту передбачено, що перелік товарів та країна виробництва зазначаються сторонами у специфікаціях, що оформлюються на кожну партію.

Кількість та якість товару, що поставляється за цим контрактом відображається у специфікаціях на кожну партію та має відповідати загально визнаним нормам (пункт 2.1. контракту).

Більш того, у пунктах 4.1. та 4.2. контракту зазначено, що ціна товарів встановлюється в доларах США, що відображається у специфікаціях на кожну партію. Розрахунки за цим контрактом здійснюються у доларах США або в іншій узгодженій сторонами валюті на підставі рахунків продавця та відповідно до специфікацій, оформлених сторонами на кожну окрему поставку.

Згідно підпункту 5.1.1. пункту 5.1. контракту умови оплати товарів та поставки відображаються у специфікаціях до договору на кожну партію окремо.

Відповідно специфікації №9 загальна вартість товару становить 22110,00 доларів США.

27.08.2019 між позивачем та ТОВ «ДСВ Логістика» укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC/AF-012139, відповідно до умов якого останнє зобов`язалось за оплату та за рахунок замовника надати замовнику комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі й збірних вантажів від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту.

У пункті 4.1. цього договору зазначено, що вартість ставки та тарифи виконуваних експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів (винагорода експедитора), обговорюються сторонами в заявках та/або додаткових угодах до цього договору. При цьому, винагорода експедитора не включає вартість послуг третіх осіб, залучених експедитором для виконання цього договору та заявок замовника, яка компенсується окремо. У разі, якщо вартість послуг за тонну/одиницю/куб. м вантажу виражена в іноземній валюті, оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України - гривні, за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено сторонами в заявці та/або додатковій угоді до цього договору. При цьому, курс гривні до іноземної валюти на розвантажувально-завантажувальні роботи може бути змінено експедитором, згідно курсу відповідної лінії у випадку, якщо така лінія застосовує курс гривні до іноземної валюти відмінній від курсу НБУ, на момент виставлення відповідного рахунку експедитором.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що перелік і вартість (винагорода експедитора), а також витрати експедитора, що пов`язані з наданням послуг та підлягають компенсації замовником та здійснені та/або що мають бути здійснені на користь третіх осіб, вказуються в рахунках експедитора окремо. Сумою договору є сума всіх виставлених експедитором рахунків замовнику.

У заявці №SODS00055990 від 18.10.2020 на організацію перевезення та експедирування вантажів до договору №SC/AF-012139 від 27.08.2019, вартість послуги «морське перевезення» становить 3052,00 доларів США.

Згідно довідки про вартість перевезення до митного кордону України від 06.12.2020 за вих.№SODS00055990 вартість морського перевезення контейнеру за коносаментом #MRFB20110735, з порту Xiamen до митного кордону України становить 86 323,20 грн.

Відповідно до рахунку на оплату №UA00038044 від 06.12.2020 позивачу виставлено рахунок за виконання умов договору №SC/AF-012139 від 27.08.2019 на суму 86 383,20 грн.

Уповноваженою особою позивача було подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100300/2020/426873.

Згідно даної декларації поставка товару відбувалася на умовах FОВ CN XIAMEN і вартість товару визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 7535 від 01 серпня 2019 року; пакувальний лист (Packing list) № 2479В/05720 від 29 жовтня 2020 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 2479В/05720 від 29 жовтня 2020 року; коносамент (Bill of lading) № MRFB20110735 від 05 листопада 2020 року; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 61391 від 08 грудня 2020 року; сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) № G206930358890081 від 20 квітня 2020 pоку; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № UA00038044 від 06 грудня 2020 року; довідка № SODS00055990 від 06 грудня 2020 року; специфікація № 9 від 26 жовтня 2020 року до контракту № 7535 від 01 серпня 2019 року; договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC/AF-012139 від 27 серпня 2019 року; акт зважування № WGT179922 від 08 грудня 2020 року; заявка на перевезення № SODS00055990 від 18 жовтня 2020 року;МД країни відправлення № 370820200000530789 від 30 жовтня 2020 року.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації № UA100300/2020/426873 від 09.12.2020 вартості товару, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення), в якому відповідач зазначив, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Також відповідач повідомив про необхідність надання наступних додаткових документів

У відповідь на запит позивачем було подано митному органу заяву від 10.12.2020 за вих.№24/12/10, в якій зазначив, що документи було надано в повному обсязі, інших документів не має.

Відповідачем 10.12.2020 прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100300/2020/000216/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (далі - МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (стаття 53 МК).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною п`ятою статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої, другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведених норм вбачається наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

Тобто, обґрунтовано встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК.

При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 №21-53а15 та №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15.

Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Так, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач вказав на те, що:

- у рахунку-фактурі (інвойсі) від 29.10.2020 №2479В/05720 відсутнє будь-яке посилання на контракт/додаток до контракту);

- у заявці-договорі на перевезення SODS00055990 від 18.10.2020 (до договору на транспортно-експедиційне обслуговування) рахунок виставлений за перевезення товару в доларах США в перерахунку на курс валюти на день здійснення митного оформлення відрізняється від суми, що зазначена у митній декларації;

- копія митної декларації країни відправлення надана без врахування положень 254 МК;

Надаючи оцінку вказаним посиланням, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пунктів 3, 6 частини другої статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд першої інстанції вірно вказав про те, що сама лише відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) від 29.10.2020 №2479В/05720 посилання на контракт/додаток до контракту), не є свідченням неможливості визначення митної вартості або наявність у наданих документів розбіжностей щодо ціни товару. Митний орган не навів будь-яких пояснень про те, яким чином наведена вплинула на визначення числових показників митної вартості.

Вказуючи про те, що у заявці-договорі на перевезення SODS00055990 від 18.10.2020 (до договору на транспортно-експедиційне обслуговування) сума відрізняється від тої, що зазначена у митній декларації, відповідач вказує про здійснення ним перерахунку курсу валюти станом на день здійснення митного оформлення, проте у згаданій заявці наголошується на тому, що перерахунок здійснюється на час виставлення рахунку.

Відтак, за даних обставин, як вірно вказав суд першої інстанції, різниця у вартості послуг з перевезення не може викликати сумнівів, оскільки це обумовлено застосуванням курсу валют станом на різна дати, а не заниженням позивачем митної вартості та ціни товару згідно з документами, виданими йому продавцем.

Згідно пункту 7 частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи копію митної декларації країни відправлення.

Відповідно до частини першої статті 254 МК документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Вказуючи про невідповідність копії митної декларації країни відправлення положенням 254 МК, відповідач не вказує про те, у чому саме така невідповідність полягає. Окрім того, суд звертає увагу, що копія митної декларації викладена мовою міжнародного спілкування - китайською мовою, а доказів вимоги здійснення її перекладу матеріали справи не містять. Окрім того, митна декларація країни відправлення відсутня у переліку документів, що підтверджують митну вартість товару.

Колегія суддів наголошує на тому, що можливість коригування митної вартості пов`язана саме із неможливістю підтвердження числового значення митної вартості за певним методом та наданими декларантом документами. Формальне встановлення недоліків, неточностей певних документів чи характеристик товару, які по своїй суті не впливають на правильність числового значення митної вартості, не може бути підставою для її коригування та відмови у застосування обраного декларантом методу її визначення.

Фактично підстави прийняття оскаржуваного рішення не стосуються об`єктивних перешкод у підтвердженні числових показників заявленої позивачем митної вартості та зводяться до суб`єктивних припущень митного органу, які стосуються виключно порядку складення та оформлення поданих позивачем документів.

Також, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №826/6346/16, від 31.01.2018 по справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 по справі №804/2997/17).

В порушення наведених норм, оскаржуване рішення не містить обґрунтування числового значення складових митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Натомість, відповідач в оскаржуваному рішенні обмежився лише посиланням на дату, номер, вартість товару іншої митної декларації, з чого неможливо ідентифікувати товар, умови поставки, комерційні умови тощо.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, відповідачем в оскаржуваному рішенні не конкретизовано жодним чином яка складова або які складові митної вартості не підтверджені позивачем, що свідчить про формальний підхід відповідача до аналізу наданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару та свідчить про протиправний характер прийнятого відповідачем рішення.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2022 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких