Рішення

від 26.01.2022 по справі 640/30582/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року м. Київ № 640/30582/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарник К.Ю., за участю секретаря судового засідання Основи О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Сіейчес Україна

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників учасників справи:

від позивача - Ларіонова М.О.

від відповідача - Норець В.М.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сіейчес Україна (далі по тексту - позивач), адреса: 04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного, будинок 33, поверх 6 до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач), адреса: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, в якій позивач просить

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26 липня 2021 року №4043100070201;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26 липня 2021 року №4093100070201;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 жовтня 2021 року №6333100070201.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на тому, що реальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр , Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ , Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансфер підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що транспортування придбаного у зазначених контрагентів товару підтверджена належними, достатніми та достовірними доказами; висновок податкового органу про не підтвердження факту постачання ґрунтується лише на припущеннях та не містить жодного доведеного факту.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого податковий орган щодо задоволення позовних вимог заперечує, з підстав безпідставності доводів викладених у позовній заяві.

Контролюючий орган у письмовому відзиві на позов посилався на необґрунтованість позовних вимог, оскільки контролюючий орган реалізував свої повноваження на підставі та у межах визначених чинним законодавством.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 26 січня 2022 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на аналогічні обставини тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

З 27 травня 2021 року по 15 червня 2021 року посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Сіейчес Україна (РНОКПП 35704808) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 18 червня 2021 року № 544/31-00-07-02-01/35704808.

Перевіркою встановлено порушення платником податків пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, пункту 5 Розділу V наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №15/28289 завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року у сумі 555 784,61 грн, завищено від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) 555 784,61 грн, що призвело до:

- завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 707 307,30 грн;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 555 784,61 грн, яка підлягає зменшенню.

26 липня 2021 року з урахуванням висновку акту перевірки № 544/31-00-07-02-01/35704808 від 18 червня 2021 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято:

- податкове повідомлення-рішення Форми В1 № 4043100070201, згідно з яким, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 ПК України, чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 707 307,00 грн, та застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 176 826,83 грн;

- податкове повідомлення-рішення Форми В4 № 4093100070201, згідно з яким, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 ПК України чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 555 785,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 13 серпня 2021 року оскаржив їх в адміністративному порядку, направивши скаргу (вх. ДПС № 23881/6 від 13 серпня 2021 року) до Державної податкової служби України.

17 вересня 2021 року позивачем подано додаткові пояснення до скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сіейчес Україна .

За результатами розгляду скарги ДПС прийняла рішення від 06 жовтня 2021 року №22720/6/99-00-06-01-02-06, яким збільшено податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2021 року № 4043100070201 у частині застосованих штрафних санкцій у розмірі, що визначений пунктом 123.3 статті 123 ПК України, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2021 року № 4093100070201 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

08 жовтня 2021 року з урахуванням висновку акту перевірки № 544/31-00-07-02-01/35704808 від 18 червня 2021 року та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 06 жовтня 2021 року № 22720/6/99-00-06-01-02-06 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення Форми В1 № 6333100070201, згідно з яким, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 123.3 статті 123 ПК України, чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у вигляді штрафної (фінансової) санкції (штраф) у розмірі 176 826,67 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 192.3 статті 192 ПК України результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість вказаної у податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (надалі по тексту - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для віднесення відповідних сум до складу ПДВ. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту при декларуванні від`ємного значення з ПДВ у декларації за березень 2021 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено його завищення всього у сумі 555 784,61 грн, завищено від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду 555 784,6 грн, що призвело до: завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 707 307,30 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 555 784,61 грн, яка підлягає зменшенню.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю Сіейчес Україна включено суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр (код 40413520), Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ (код 40413012), Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансфер (код 41903355).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр (код 40413520) укладено договір поставки від 01 листопада 2018 року № 853649 зерна кукурудзи 3 (третього) класу українського походження врожаю 2018 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр було виписано на адресу позивача податкову накладну № 1 від 02 листопада 2018 року на загальну суму 1 600 000 грн, з яких 266 666,67 грн - податок на додану вартість.

Суми податку на додану вартість за відповідною податковою накладною включено Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 до нього за березень 2021 року у сумі 266 667 грн.

Проведеною перевіркою контрагента - постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр податковим органом встановлено наступні обставини:

- інформація про земельні ресурси відсутня, податкові декларації зі сплати земельного податку та орендної плати за землю до ДПІ за основним місцем обліку не подавалась, що свідчить про неможливість вирощування ТОВ Трубіж Агро Центр сільськогосподарської продукції;

- фіктивність наведених даних в істотних умовам договору та відсутність подальшого ланцюга придбання ідентифікованого виду товару (кукурудза 3 клас);

- недостовірність даних, зазначених в товарно-транспортних накладних, з яких неможливо ідентифікувати пункт навантаження товару, а тому, неможливо встановити виробника товару кукурудза 3 класу ;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі зазначеному платником податків в документах обліку, а саме:

- не встановлено джерела походження товару, реального виробника кукурудзи 3 класу.

Відповідні висновки були встановлені податковим органом у зв`язку з наступним.

В результаті опрацювання податкової інформації по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр податковим органом встановлено, що останнє оформлено у листопаді 2018 року 9 видаткових накладних на реалізацію кукурудзи 3 класу, у кількості 506,696 т загальною вартістю 2 026 719,82 грн, в тому числі податок на додану вартість 337 786,65 грн.

Відповідно пункту 1.5, пункту 1.6 Договору поставки № 853649 від 01 листопада 2018 року поставка здійснюється на складі - Склад (в тому числі Зерновий склад) за адресою: Товариство з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр , 07445, Київська область, Броварський район, село Кулажинці.

Відповідно до пункту 1.7, пункту 1.8 Продавець гарантує, що до моменту поставки Товар відповідної якості в повному обсязі знаходиться на зберіганні у Місці поставки на обліковій картці Продавця. Поставка здійснюється шляхом навантаження па автомобільний\залізничний транспорт, наданий Покупцем в місті Поставки .

При цьому, відповідно до пункту 1.9 Поставка здійснюється шляхом навантаження на автомобільний\залізничний транспорт, наданий Покупцем в місті Поставки .

Позивачем до перевірки було надано 19 товарно-транспортних накладних, з аналізу яких податковим органом встановлено, що пунктом навантаження вантажовідправника (Товариства з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр ) зазначено адресу: 07513, Київська область, Баришівський район, село Лукаші.

Водночас, відповідно до поданого повідомлення за формою № 20-ОПП Товариство з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр використовував наступні об`єкти оподаткування за відповідний період: складське приміщення - Київська область, Вишгородський район, село Червоне, вулиця Пролетарська, 115; офісне приміщення - Київська область, Броварський район, село Кулажинці. Вулиця Центральна, будинок 4; земельні паї - Київська область, Броварський район, село Кулажинці, вулиця Центральна, будинок 4 (дата взяття на облік 27 листопада 2017 року).

Таким чином, податковим органом було встановлено відсутність земельних ділянок, складів та будь-яких об`єктів нерухомого майна, зерносховища чи інші об`єкти господарської діяльності за адресою: 07513, Київська область, Баришівський район, село Лукаші в період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року. Податкові декларації зі сплати земельного податку та орендної плати за землю до податкового органу за основним місцем обліку також не подавалась, що свідчить про неможливість вирощування Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр олійних та зернових культур.

Крім того, згідно Єдиного реєстру податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не придбавав кукурудзу 3 класу (номенклатура, яка фігурує в первинних документах та базах даних ДПС), а придбавав лише посівний матеріал для нібито вирощування кукурудзи

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не придбавав кукурудзу 3 класу (номенклатура, яка фігурує в первинних документах та базах даних ДПС), а придбавав лише посівний матеріал для нібито вирощування кукурудзи (земельні ресурси відсутні).

Тому податковий орган дійшов висновку про не підтвердження реальності проведення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр , зазначених у первинних документах, перевіркою встановлено невідповідність змісту господарської операції первинним документам, в результаті чого первинні документи щодо придбання кукурудзи останнього у листопаді 2018 року не відповідають вимогам податкового законодавства щодо визначення первинних документів.

Крім зазначеного, згідно додатку 5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредит) в розрізі контрагентів (Д5) до податкової Декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року від 20 квітня 2021 року № 9091377142, до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ у загальній сумі ПДВ 95 372,2 грн у тому числі:

- податкова накладна № 5 від 26 лютого 2021 року на загальну суму 196 879,01 грн, з яких 32813,17 грн - податок на додану вартість;

- податкова накладна № 6 від 26 лютого 2021 року на загальну суму 375354,19 грн, з яких 62559,03 грн - податок на додану вартість.

Взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ за період лютий 2021 року здійснювались на підстав договору поставки № 952060 від 18.01.2021 року та додаткових угод № 1 від 03 лютого 2021 року, № 2 від 04 лютого 2021 року, № 3 від 05 лютого 2021 року, № 4 від 07 лютого 2021 року, № 5 від 10 лютого 2021 року, № 6 від 23 лютого 2021 року, № 7 від 26 лютого 2021 року предметом якого було здійснення реалізація зерна кукурудзи українського походження врожаю 2020 року.

Проведеною перевіркою контрагента - постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ встановлено наступні обставини:

- не встановлено джерела походження товару, реального виробника кукурудзи 3 класу врожаю 2020 року в обсягах, зазначених у податкових накладних та первинних документах;

- відсутні матеріально-технічні можливості для тимчасового зберігання відповідного обсягу товару;

- встановлено, що здійснені господарські операції не підтверджуються наданими до перевірки документами, у зв`язку з дефектністю складених первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства, та відповідно, не доводять реальне походження товару;

- відсутність факту реального одержання Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ відповідної кількості ідентифікованого товару від інших і суб`єктів господарської діяльності або внаслідок власного задекларованого виробництва у досліджуваному та попередніх звітних періодах, засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ постачання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіейчес Україна .

Відповідні висновки були встановлені податковим органом у зв`язку з наступним.

Відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ проведено реалізацію кукурудзи 3 класу у лютому 2021 на адресу ТОВ Сіейчес Україна у кількості 73,26 т.

Згідно з Додатком 1 Відомості про наявність земельних ділянок до Податкової декларації платника єдиного податку 4 групи за 2020 рік відповідного контрагента площа ріллі становить 202,0776 га, сіножаті - 224,1676 га.

При цьому відповідно до Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай за 2020 рік (форма № 4-СГ) посівні площі під кукурудзу на зерно відсутні.

В акті податкової перевірки зазначено інформацію щодо відсутності згідно Єдиного реєстру податкових накладних придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ товару з номенклатурою зерно кукурудзи 3 клас українського походження врожаю 2020 року , яке відповідно до Договору було реалізовано позивачу, проте встановлено придбання за період 2020 рік, січень-лютий 2021 року кукурудзи кормової у кількості 150 т на суму ПДВ 20,1 тис. грн у Товариства з обмеженою відповідальністю Агротен-1000 (код ЄДРПОУ 41180643), що на думку податкового органу свідчить про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ , яке провадить діяльність по вирощуванню сільськогосподарських культур були відсутні посівні площі під кукурудзу на зерно, оскільки суб`єкт господарювання не планував вирощувати відповідну сільськогосподарську культуру.

Водночас згідно наявних матеріалів справи у Товариства з обмеженою відповідальністю Агротен-1000 і Товариства з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ засновником є фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), директор - Требенко В.А. (РНОКПП НОМЕР_2 ), що свідчить про пов`язаність посадових осіб. При цьому податкова звітність відповідних юридичних осіб подається з однієї ІР-адреси: НОМЕР_3 .

Окрім зазначеного, відповідно до пунктів 4.1-4.2 Договору поставки № 952060 від 18 січня 2021 року поставка товару здійснювалась на умовах FCA-склад, відповідно до умов Incoterms в редакції 2010 року, за місцем поставки - склад (в т.ч. Зерновий термінал) за адресою: Київська область, Броварський район, село Семиполки.

Враховуючи, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою Київська область, Броварський район село Семиполки, Київське шосе, будинок 2/64, знаходиться лише об`єкт нерухомого майна, а саме, приміщення ТП К2 загальною площею 16,9 кв. м. на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ , а за даними Єдиного реєстру податкових накладних за період 01 січня 2020 року по 28 лютого 2021 року послуги зберігання у останнього відсутні, що свідчить про неможливість зберігання відповідного обсягу зерна кукурудзи, в приміщенні площею 16,9 кв. м, яке відповідно до умов Договору поставки позиціонується як склад, в т.ч. зерновий термінал.

Окремо, податковим органом зауважено, що перевіркою наведених даних в товарно-транспортних накладних, які були надані в ході перевірки, за лютий 2020 року встановлено, що в графі Замовник та графі Відправник зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ .

Автомобільним перевізником, вказаним в товарно-транспортних накладних, є Товариство з обмеженою відповідальністю Монтаж Сервіс-Буд (код ЄДРПОУ 41333478). Однак, відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ не отримував послуги перевезення сільськогосподарської продукції у лютому 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Монтаж Сервіс-Буд .

Окрім цього, в графі Пункт навантаження в товарно-транспортних накладних вказано адресу: Київська область, Броварський район, село Семиполки.

Згідно з даними Договорів постачання та даних податкової звітності платника, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ також зазначено адресу: Київська область, Броварський район, село Семиполки, вулиця Київське шосе, будинок 2.1

Враховуючи вищевказане, податковий орган дійшов висновку, що інформація зазначена в товарно-транспортних накладних, як основному документі для перевезення вантажів, не відповідає інформації зазначеній видаткових накладних на поставку товару, договорі поставки та податкових накладних, а отже даною перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю Сіейчес Україна (код ЄДРПОУ 35704808) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ (код ЄДРПОУ 40413012), зазначених у первинних документах, перевіркою встановлено невідповідність змісту господарської операції первинним документам, в результаті чого первинні документи щодо придбання кукурудзи від Твариства з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ (код ЄДРПОУ 40413012) у лютому 2021 року не відповідають вимогам податкового законодавства щодо визначення первинних документів.

Окрім зазначеного, згідно додатку 3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування до податкової Декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року від 20 квітня 2021 року № 9091377142 сума бюджетного відшкодування по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансфер становить 707 307,00 грн, у тому числі:

- періодом виникнення від`ємного значення заявлено - серпень 2020 року у сумі податку на додану вартість - 255 404,45 грн;

- періодом виникнення від`ємного значення заявлено - вересень 2020 року в за гальній сумі податку на додану вартість - 451 902,95 грн.

Взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансфер за період серпень, вересень 2020 року, березень 2021 року здійснювались підставі наступних договорів поставки та додаткових угод до них:

- Договір поставки № 935716 від 17 серпня 2020 року щодо поставки зерна ячменю українського походження врожаю 2020 року;

- Договір поставки № 936096 від 21 серпня 2020 року щодо поставки зерна пшениці 4-го класу, без ГМО, українського походження врожаю 2020 року та/або, зерна пшениці 3-го класу, без ГМО, українського походження врожаю 2020 року та/або зерна пшениці 2-го класу, без ГМО, українського походження врожаю 2020 року;

- Договір поставки № 936915 від 31 серпня 2020 року щодо поставки зерна ячменю українського походження врожаю 2020 року;

- Договір поставки № 937059 від 01 вересня 2020 року щодо поставки зерна пшениці 4-го класу, без ГМО, українського походження врожаю 2020 року та/або, зерна пшениці 3-го класу, без ГМО, українського походження врожаю 2020 року та/або зерна пшениці 2-го класу, без ГМО, українського походження врожаю 2020 року;

- Договір поставки № 937196 від 02 вересня 2020 року щодо поставки зерна ячменю українського походження врожаю 2020 року;

- Договір поставки № 938892 від 21 вересня 2020 року щодо поставки зерна пшениці 4-го класу, без ГМО, українського походження врожаю 2020 року та/або, зерна пшениці 3-го класу, без ГМО, українського походження врожаю 2020 року та/або зерна пшениці 2-го класу, без ГМО, українського походження врожаю 2020 року.

Проведеною перевіркою контрагента - постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрансфер податковим органом встановлено наступне.

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 договорів поставок зазначених вище, поставка товару здійснюється на умовах DAP (Delivered at Place, укр. - постачання у місце призначення) -Зерновий термінал, відповідно до умов lncoterms в редакції 2010 року до Товариства з обмеженою відповідальністю М.В.КАРГО .

Відповідно до повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПП), інформація щодо наявних транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрансфер до органів ДПС не подавалася.

Відповідно до Єдиного державного реєстру податкових накладних встановлено придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансфер послуг перевезення сільськогосподарської продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю АМП Трейд (код ЄДРПОУ 39876747) за період з 01 серпня 2020 року по 30 вересня 2020 року на загальну суму податку на додану вартість - 216 930 грн, за березень 2021 року на загальну суму податку на додану вартість - 341 450 грн.

Згідно з даними інформаційної комп`ютерної автоматизованої системи Державної податкової служби України ІТС Податковий блок та інших джерел податкової інформації по контрагенту-постачальнику Товариству з обмеженою відповідальністю АМП Трейд (код ЄДРПОУ 39876747) перевіркою встановлено, що засновником відповідного підприємства - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) (100%), котрий являється керівником та головний бухгалтер в одній особі, який є пов`язаною особою з ОСОБА_2 (керівник/головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрансфер ).

Згідно з даними звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за жовтень, грудень 2020 року, І квартал 2021 року кількість застрахованих осіб, яким нараховано заробітну плату складала 3 особи, в т.ч. - 2 жінки, 1 чоловік;

Згідно Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП), що подано до органів ДПС, зазначено наступні об`єкти оподаткування: 12 транспортних засобів, 13 автопричепів за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, село Сливине, вулиця Промислова, 4.

Однак відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС - транспортні засоби відсутні.

Зі змісту акту податкової перевірки вбачається, що до перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю Сіейчес Україна надано 13 товарно-транспортних накладних, зі змісту яких встановлено, що перевізником сільськогосподарської продукції, а саме, пшениця та ячмінь врожаю 2020 року здійснювали 9 різних водіїв.

Окрім цього, згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС транспортні засоби у Товариства з обмеженою відповідальністю АМП Трейд відсутні, а відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання останнім послуг оренди транспортних засобі, експедиторських послуг, послуг перевезення.

Таким чином, надані для перевірки товаро-транспортні накладні містять недостовірну інформацію щодо перевезень та не можуть бути враховані у якості документів, які підтверджують фактичне переміщення сільськогосподарської продукції.

Окрім зазначеного, податковим органом зауважено на наявність ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва у справі № 490/2369/17 зі змісту якої вбачається, що з матеріалів судового провадження, СУ ФР ГУ ДФС у Миколаївській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №3201615000000075 від 30 вересня 2016 року, за фактом умисного ухилення службовими особами від сплати податків у особливо великих розмірах.

Таким чином податковий орган дійшов висновку, що у зв`язку з відсутністю персоналу, виробничих активів, транспортних засобів, а також у зв`язку з відсутністю придбання Товариством з обмеженою відповідальністю АМП Трейд послуг оренди транспортних засобів та/або послуг перевезення, не можливо підтвердити факт здійснення господарських операцій з перевезення сільськогосподарської продукції контрагентом-постачальником, як перевізником, відповідно до зазначених в товарно-транспортних накладних даних, що у свою чергу свідчить що відбулось лише документальне оформлення господарської операції з придбання послуг по перевезенню сільськогосподарської продукції у період з серпня - вересня 2020 року по березень 2021 року, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованих послуг.

Надаючи оцінку спірних правовідносин в контексті норм чинного законодавства та встановлених обставин суд констатує, що податковим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами.

Однак, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, суд відхиляє оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни, правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійсненої поставки товару (надання послуг), платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

При цьому, подані первинні документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення.

Позивач надав документи, які вказують на рух придбаних товарів та їх подальшу реалізацію, таким чином підтверджуючи доцільність придбання товарів і ділову мету спірних операцій.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами позивача.

Практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Щодо невідповідності даних у товарно-транспортних накладних іншим даним первинних документів суд зауважує, що товарно-транспортна накладна не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її неналежне оформлення або відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару в цілому.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року № 128/2568), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У свою чергу, сама по собі відсутність або неналежне оформлення товарно-транспортна накладна не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Невідповідність даних товарно-транспортних накладних на транспортування продукції із даними накладних не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це, певні недоліки у товарно-транспортних накладних або відсутність певних товаро-транспортних накладних не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах висловлений в постановах Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 808/412/16 (касаційне провадження № К/9901/28993/18), від 02 лютого 2021 року у справі № 820/4395/15 (касаційне провадження № К/9901/26226/18), від 23 лютого 2021 року у справі № 822/4830/14 (касаційне провадження № К/9901/25155/18).

Водночас у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 822/4830/14 (касаційне провадження № К/9901/25155/18) Верховний Суд дійшов висновку, що окремі недоліки первинних документів, зокрема товарно-транспортних і видаткових накладних, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними, якщо вони заповнені з окремими недоліками, але містять достатні дані про зміст господарських операцій і їхніх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом в розрізі формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час здійснення фінансово-господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр , зауважено на відсутності земельних ресурсів останнього в період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року та неподання ним декларацій зі сплати земельного податку та орендної плати зі сплати земельного податку та орендної плати за землю.

Однак, наявних матеріалів справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03 серпня 2021 року №268843950 за контрагентом позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр офіційно зареєстровано 402 земельні ділянки загальною площею 537,5 га.

Водночас зі змісту акту перевірки, відповідачем не заперечується подання позивачем Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПП) встановлено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр наявність земельних паїв.

При дослідженні реальності здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансфер , зокрема в частині відсутності можливості здійснення факту транспортування товару відповідно до вищезазначених договорів поставки через відсутність технічної можливості здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю АМП Трейд транспортування відповідного товару, суд зауважує наступне.

Як вже зазначалось, податковим органом було встановлено відсутність реєстрації транспортних засобів в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів МВС попри зазначення відповідних засобів у Повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПП).

При цьому, зі змісту наданих товарно-транспортних накладних, при транспортуванні товару пшениця та ячмінь врожаю 2020 року вбачається залучення перевізником 9 різних водіїв.

Однак аналіз наявних матеріалів справи дозволяє дійти висновку про наявність в Товариства з обмеженою відповідальністю АМП Трейд достатньої кількості транспортних засобів що перебуває у користуванні для здійснення транспортування товару відповідно до спірних правочинів, що підтверджується договорами найму та позички транспортних засобів, а також долучених до матеріалів справи копій свідоцтв про їх реєстрацію транспортних засобів.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії цивільно-правових договорів та акти приймання-передачі наданих послуг, що засвідчують факт залучення до здійснення транспортування товару за спірними господарськими операціями.

Таким чином, посилання податкового органу на неможливість здійснення відповідних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансфер не доведено належними, достатніми та достовірними доказами.

Разом з тим, посилання контролюючого органу на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва у справі № 490/2369/17 як доказ нереальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансфер , суд зазначає наступне.

Як вбачається з відповідної ухвали суду, керівником Товаристваз обмеженою відповідальністю АМП Трейд (код ЄДРПОУ 39876747) здійснюється пошук підприємств з метою їх перереєстрації на підставних осіб та реєстрація нових суб`єктів господарювання, які в подальшому будуть використані для обготівкування грошових коштів та формування витрат, податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам-користувачам по операціях, пов`язаних з купівлею-продажем сільськогосподарської продукції.

Товариством з обмеженою відповідальністю АМП Трейд (код ЄДРПОУ 39876747) використовується даними особами з метою надання послуг з конвертації грошових коштів, прикриття незаконної діяльності, пов`язаної з безпідставним формуванням валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість підконтрольним їм підприємствам та іншим суб`єктам господарювання, діяльність яких пов`язана з купівлею-продажем сільськогосподарської продукції, вирощеної на території Миколаївської, Херсонської та Кіровоградської областей, а також її транспортуванням. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання та які мають власний капітал, з метою збагачення, за готівкові кошти придбають у фермерських господарств без документального оформлення сільськогосподарську продукцію: пшеницю, кукурудзу, ячмінь, насіння соняшника та в той же час реалізують її на адресу зерноагротрейдерів, в залежності від того, де більша ціна на зернові та технічні культури.

Враховуючи той факт, що без первинних документів (податкових накладних, товарно-транспортних накладних, договорів, специфікацій) вказані зерноагротрейдери та підприємства-посередники не приймають даний товар, фізичні особи звернулись до керівника Товариства з обмеженою відповідальністю АМП Трейд з проханням надати зазначені документи від виробників сільськогосподарської продукції за винагороду у вигляді готівкових коштів.

За замовленням фізичної особи керівником Товариства з обмеженою відповідальністю АМП Трейд здійснюють пошук недіючих та або малоприбуткових фермерських господарств, у яких є незначні посівні площі дія виробництва сільськогосподарської продукції та за згодою їх службових осіб, домовляються з ними про використання первинних, перевізних та юридичних документів для легалізації сільськогосподарської продукції, придбаної фізичними особами у інших фермерських господарств за готівкові кошти без документа іншого оформлення.

Проте, суд звертає увагу, факт порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення службовими особами від сплати податків у особливо великих розмірах, за ознаками злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України не може бути самостійним доказом нереальності досліджуваних господарських операцій позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрансфер , оскільки відповідна ухвала слідчого судді не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагента своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Відповідний висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду, зокрема в постанові від 24 квітня 2018 року по справі № 2а/0370/205/12.

Дотримання позивачем вимог щодо документального підтвердження податкового кредиту по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Центр , Товариством з обмеженою відповідальністю Трубіж Агро Північ та Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансфер , які були предметом перевірки, що спростовує доводи контролюючого органу відносно відсутності доказів фактичного виконання господарських відносин між позивачем та контрагентами.

Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Тому платник податків, покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо суд не встановив факти, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів і злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок було висловлено в постанові Верховного Суду у справі №816/5040/14 (касаційне провадження №К/9901/9233/18).

Таким чином, враховуючи вищевикладені приписи законодавства з урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку про недоведеність податкового органу факту завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту позивачем.

Стосовно застосування відповідачем вимог пункту 123.2 статті 123 ПК України при нарахуванні позивачу штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві (далі - Закон № 466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Також, Законом № 466 визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Податковим правопорушенням, відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 112.1, пункту 112.2 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.

Суд відмічає, що ПК України не містить визначення поняття вина , однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 статті 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Разом із цим, необхідно враховувати, що згідно пункту 109.3 статті 109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.

У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 123.2 статті 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 123.3 відповідно статті передбачає, що діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (абзац 2 пункту 109.1 статті 109 ПК України).

У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125 1.2 - 125 1.4 статті 125.1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (абзац другий п. 109.3 ст. 109 ПК України).

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, то останній не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Водночас положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків (пункт 112.7 статті 112 ПК України).

Отже, відповідальність за скоєння податкового правопорушення настає лише у разі коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але платником податків не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо буде притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Виходячи з аналізу положень пунктів 123.2-123.3 статті 123 ПК України, юридичним фактом, з яким пов`язується відповідальність у вигляді штрафу, є обов`язок доведення контролюючим органом скоєння платником податків податкового правопорушення, а саме умисного вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу

Суд відмічає, що матеріали справи не містять достатніх обґрунтувань, що позивач порушив діяння передбаченою статтею 123 ПК України, саме у форму умислу.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності. Суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 22700,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 22700,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 72-77, 139, 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сіейчес до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26 липня 2021 року №4043100070201;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26 липня 2021 року №4093100070201;

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 жовтня 2021 року №6333100070201

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіейчес (04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного, будинок 33, поверх 6, код ЄДРПОУ 35704808) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 700,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, код ЄДРПОУ 44082145).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник

Повний текст рішення суду виготовлений 26 січня 2022 року.