Рішення

від 17.02.2022 по справі 343/1456/20

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1456/20

Провадження №: 2/0343/54/22

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Тураша В. А.,

секретаря - Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , гаражного кооперативу №1 Нафтовик , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування заповіту ОСОБА_5 від 25.07.2009 року та визнання за нею, ОСОБА_1 , права власності на гараж № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , гаражного кооперативу №1 "Нафтовик", ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 1/2 спадкового майна ОСОБА_5 , суд-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 17.08.2020 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , гаражного кооперативу №1 Нафтовик , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування заповіту ОСОБА_5 від 25.07.2009 року та визнання за нею, ОСОБА_1 , права власності на гараж № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 (а.с.1-3 т.1).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020 цивільна справа № 343/1456/20 про визнання недійсним та скасування заповіту ОСОБА_5 від 25.07.2009 року та визнання за нею, ОСОБА_1 , права власності на гараж № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.21 т.1).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.08.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , гаражного кооперативу №1 Нафтовик , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування заповіту ОСОБА_5 від 25.07.2009 року та визнання за нею ОСОБА_1 права власності на гараж № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 - залишено без руху та надано позивачці ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали (а.с.23-24 т.1).

Позивачка ОСОБА_1 16.09.2020, після усунення недоліків, звернулася до суду з позовом, в якому просить:

Визнати недійсним та скасувати заповіт від 25.07.2009 року ОСОБА_5 посвідченого секретарем Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області.

Визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом по спадковій справі № 10/09 зареєстрованій в реєстрі за реєстровим №118 від 16.03.2010 року.

Визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 1/2 простих іменних акцій ВАТ Укрнафта номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 483 (чотириста вісімдесят три) шт., що належали її покійному чоловіку ОСОБА_5 на підставі Сертифікату акцій серія А №7905 Відкритого акціонерного товариства Укрнафта , виданого 04.12.2002 ВАТ Фінансова компанія Укрнафтогаз .

Свої вимоги мотивує тим, що вона, ОСОБА_1 з 28.11.1964 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 .Перебуваючи в шлюбі вони вели спільне господарство. За час перебування в шлюбі вони з чоловіком за спільні кошти побудували гараж на території гаражного кооперативу №1 Нафтовик . На той час вони з чоловіком працювали і отримували заробітну плату. За будівельні матеріали та роботу будівельників вони платили своїми коштами. Гаражний кооператив № 1 Нафтовик в цьому участі не приймав. Гараж, який вони побудували є спільною сумісною власністю членів сім`ї. У власність гаражного кооперативу № 1 Нафтовик вони вказаний гараж не передавали, тому тільки вони мали право ним користуватись і розпоряджатись. Відповідно до Закону України Про власність , якщо пай внесено за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім`ї члена кооперативу, гараж є спільною совісною власністю. Вона, ОСОБА_1 є співвласником вказаного гаража і їй належить 50% його. Її чоловік, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 гаража № НОМЕР_1 , розташованого на території гаражного кооперативу Нафтовик по АДРЕСА_1 . Чоловік був членом кооперативу з моменту його створення, та користувався гаражем. Всі платежі були виплачені в повному обсязі, проте документи про право власності на вказаний кооперативний гараж не були оформлені. Після смерті чоловіка за нею залишилося Ѕ власності гаража, а також вона є спадкоємцем і має право як спадкоємець першої черги на спадщину , а саме на 1/2 яка належала чоловіку. Після смерті чоловіка, ОСОБА_5 , вона продовжувала користуватись гаражем, зберігала в ньому автомобіль, та інші особисті речі. Однак, її син, відповідач по справі ОСОБА_2 , разом із секретарем Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області Л.Шегеда підробили заповіт її чоловіка, ОСОБА_5 від 25.07.2009 року, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті, заповів ОСОБА_2 . Відповідно до висновку експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 08.12.2017 року № 1.1 -302.17 вказано , що в графі підпису заповідача від 25.07.2009 року виконані не гр. ОСОБА_5 , а іншою особою. Таким чином її чоловік ОСОБА_5 нікому заповіт не надавав. 16 березня 2010 року приватний нотаріус Тимків Н.В. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності за законом, а саме на акції ВАТ Укрнафта . Свідоцтва про право власності на гараж, який належав ОСОБА_5 та їй ОСОБА_1 у нотаріальній конторі не має.Отже вона, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини гаража за адресою АДРЕСА_1 . Окрім цього, вона після смерті чоловіка ОСОБА_5 має право на спадкове майно, яке йому належало. Її чоловіку, ОСОБА_5 до його смерті належало 1/2 частина гаража по АДРЕСА_1 .Виходячи з того, що внесений пай в період шлюбу /гараж/ є їх спільною сумісною власністю і кожен з них має право на це майно і вразі вибуття із кооперативу право на це майно має інший співвласник, в даному випадку його дружина, ОСОБА_1 .Її син, ОСОБА_2 незаконно зрізав замки гаража по АДРЕСА_1 , який належить їй і незаконно передав його без її згоди у користування ОСОБА_4 . Після цього вона не має змоги користуватись гаражем, який належав її чоловіку та їй. На даний час відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Гаражний кооператив № 1 Нафтовик не зареєстрований .

Крім того її чоловік, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 мав прості іменні акції ВАТ Укрнафта номінальною вартістю 0.25 грн. в кількості 483 шт., що належали йому на підставі Сертифікату акцій серія А № 7905 ВАТ Укрнафта , виданого 04.12.2002 ВАТ Фінансова компанія Укрнафтогаз .

16 березня 2010 року приватний нотаріус Тимків Н.М. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину ВМК № 740562 (спадкова справа № 10/09 зареєстрована в реєстрі за реєстровим номером 118) на вказані акції.

Однак, нотаріус видавши ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на акції, які належали ОСОБА_5 не врахувала те, що вона, ОСОБА_1 є дружина ОСОБА_5 і відповідно до ст.1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до вказаної статті непрацездатна вдова спадкує половину частки спадкодавця.

Вона, ОСОБА_1 не відмовлялась від спадкового майна свого чоловіка ОСОБА_5 .

Таким чином, приватний нотаріус Тимків Н.В. нехтуючи ЦК України незаконно видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом(а.с.1-3, 33-35 т.1).

Ухвалою судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18.09.2020 року після усунення недоліків відкрито провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.42 т.1).

08.10.2020 року до закінчення підготовчого судового засідання відповідач ОСОБА_3 звернувся в суд з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , гаражного кооперативу №1 "Нафтовик", ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 1/2 спадкового майна ОСОБА_5 , в якому просить :

1.Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 березня 2010 року по спадковій справі №10/09 за реєстровим №118, видане приватним нотаріусом Тимків Н.В.

2.Визнати за ним право власності на 1/2 спадкового майна ОСОБА_5 , що складається з:

1) простих іменних акції ВАТ Укрнафта номінальною вартістю 0.25 грн. в кількості 483 (чотириста вісімдесят три) шт., що належали йому на підставі Сертифікату акцій серії А № 7905 ВАТ Укрнафта , виданого 04.12.2002 ВАТ Фінансова компанія Укрнафтогаз ;

2) гаража № НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі №1 Нафтовик ;

3) земельної ділянки площею 0,063 га в садово-городньому товаристві Нафтовик-1 .

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 мотивує тим, що він, ОСОБА_3 , є сином померлого ОСОБА_5 , та теж є його спадкоємцем. Оскільки він проживав на момент відкриття спадщини за місцем реєстрації спадкодавця, то вважається таким, що прийняв спадщину. Від спадщини він не відмовлявся і відмову не писав. Після смерті батька, ОСОБА_5 , залишилась спадщина, що складається з: 1) простих іменних акції ВАТ Укрнафта номінальною вартістю 0.25 грн. в кількості 483 (чотириста вісімдесят три) шт., що належали йому на підставі Сертифікату акцій серія А № 7905 ВАТ Укрнафта , виданого 04.12.2002 р. ВАТ Фінансова компанія Укрнафтогаз ; гаражу № НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі № 1 Нафтовик ; земельної ділянки площею 0,063 га в садово-городньому товаристві Нафтовик-1 .

Після смерті ОСОБА_5 син ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса і прийняв спадщину за законом. Приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Тимків Н.В. йому видано свідоцтво №118 про право на спадщину за законом.

Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається: з простих іменних акцій ВАТ Укрнафта номінальною вартістю 0.25грн. в кількості 483 штуки, що належать спадкодавцю на підставі сертифікату акцій серія А №7905 ВАТ Укрнафта виданого 04.12.2002 року ВАТ Фінансова компанія Укрнафтогаз . Це свідоцтво про право на спадщину підтверджує виникнення права власності на вище зазначену спадщину.

Нотаріусом ОСОБА_6 не було встановлено кола спадкоємців а також чи майно було спільною сумісною власністю, а ОСОБА_2 не повідомив нотаріуса про інших спадкоємців, чим було порушено наказ Міністерства Юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року "Про затвердження порядку вчинення нотаріальних пій нотаріусами України" глава 10 пункти: 1.1, 1.2, 2.1, 3.2, 3.21, 4.1, 4.21, 5.1, 5.4, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.15, глава 11 пункти: 1.1, 1.2.

Також ОСОБА_2 не повідомив ні його, ні ОСОБА_1 , що він звертається до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_1 , його мама, проживала з ОСОБА_5 , його батьком, разом сім`єю з 28.11.1964 року, до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . За роки спільного життя збудували гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі №1 Нафтовик , була квартира за адресою АДРЕСА_2 , земельна ділянка 0.063 га в садово-городньому товаристві Нафтовик-1 , та 483 акції ВАТ Укрнафта . За законом мама, як непрацюючий пенсіонер має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя, та обов`язкову частку спадщини.

В 2016 році ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом Про визнання права на спадщину справа №343/1368/16-ц. Долинський районний суд в 2016 році визнав право власності на гараж № НОМЕР_1 в порядку спадкування за ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляцію, що ущемленні його інтереси, бо суд не залучив його до справи як спадкоємця. Його теж не залучили. Апеляційний суд Івано-Франківської області скасував рішення Долинського районного суду, але не постановив нового.

26.12.2017 він звертався до Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву, щоб ознайомитись з спадковою справою. Державний нотаріус Н. М. Калиняк дала рахунок щоб він оплатив , після оплати якого надасть можливість ознайомитись з спадковою справою і видасть довідку. Однак після оплати рахунку, нотаріус відмовила йому в ознайомленні і видала довідку про нотаріальну таємницю.

03 березня 2019 року ОСОБА_2 передав право користування гаражем № НОМЕР_1 у ГБК №1 Нафтовик третій особі ОСОБА_4 , без згоди на це ОСОБА_1 і його згоди.

Він і ОСОБА_1 неодноразово зверталися до нотаріусів протягом 2016-2019 років, але державного нотаріуса не було до 2018 року, а приватні нотаріуси відправляли їх до інших, почувши що спадкова справа відкрита нотаріусом ОСОБА_6 , призначали прийти через три місяці, бо багато роботи, а через три місяці - ще через два або пізніше. Тоді за порадою юристів вони звернулись рекомендованими листами до нотаріусів. 05.08.2019 ОСОБА_1 звернулась листом до Долинської державної нотаріальної контори. 09.08.2019 отримала відповідь завідувача державної нотаріальної контори О.Я.Дуткевич що потрібно звертатися до приватних нотаріусів Долинського міського нотаріального округу (Ананевич О.М. та ОСОБА_7 ) 04.09.2019 -він, а 06.09.2019 ОСОБА_1 звернулись до: приватного нотаріуса Долинського нотаріального округу Ананевич О.М., приватного нотаріуса Долинського нотаріального округу Шевченко І.Г., приватного нотаріуса Долинського нотаріального округу Губи І.В.

Відповідь отримали тільки від ОСОБА_7 08.10.2019, в якій нотаріус рекомендував звертатись в суд. Нотаріус Губа І.В. повернула лист ОСОБА_1 без відповіді, а нотаріус Ананевич О.М. до сьогодні не дала відповідь, не зважаючи на те що вони ще кілька раз заходили до неї.

Він, ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 використали всі можливості і способи досудового вирішення порушеного права і тому змушені звертатись до суду (а.с.54-60 т.1).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2020, об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , гаражного кооперативу №1 Нафтовик , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування заповіту ОСОБА_5 від 25.07.2009 року та визнання за нею, ОСОБА_1 , права власності на гараж № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , із зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , гаражного кооперативу №1 "Нафтовик", ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 1/2 спадкового майна ОСОБА_5 .

Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті ( а.с.131 т.1).

04 грудня 2020 року до Долинського районного суду надійшов відзив на позов ОСОБА_1 поданий представником відповідача Гаражного кооперативу №1 Нафтовик - Горбань О.П., в якому останній зазначив, що ОСОБА_1 є вдовою померлого члена гаражно-будівельного кооперативу №1 Нафтовик ОСОБА_5 , яка проживала разом з ним однією сім`єю з 28.11.1964 року до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . За роки спільного життя вони збудували гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі №1 Нафтовик , мали квартиру за адресою АДРЕСА_2 , земельну ділянку 0.063 га в садово-городньому товаристві Нафтовик-1 , та 483 акції ВАТ Укрнафта . На час смерті ОСОБА_5 залишились акції ВАТ Укрнафта , гараж № НОМЕР_1 , та земельна ділянка. Покійний ОСОБА_5 , після продажу квартири, проживав разом з ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 . У ОСОБА_1 є у власності два автомобілі: Опель Астра і Опель Кадет. На момент відкриття спадщини і на даний час ОСОБА_1 , являється власником автомобіля марки Опель д.р.н. НОМЕР_2 , та неодноразово зверталась з заявами до попереднього голови ГБК Нафтовик ОСОБА_8 про вступ до кооперативу, тому що має переважне право на спадкування 1/2 паю, належного її чоловіку, що складається з гаражу № НОМЕР_1 в Гаражному кооперативі № 1 Нафтовик . ОСОБА_1 є членом гаражного кооперативу з 23.10.1998 року, коли придбала у ОСОБА_9 гараж № НОМЕР_3 . Згідно записів у журналі обліку оплати за електроенергію та членських внесків, за гараж № НОМЕР_1 з 27.12.2005 року по 24.06.2016 року оплачував ОСОБА_3 . До вересня 2009 року в гаражі зберігався автомобіль Опель Кадет реєстраційний № НОМЕР_4 , а з вересня 2009 року автомобіль Опель Астра реєстраційний номер НОМЕР_2 . З липня 2013 року по жовтень 2015 року цей автомобіль стояв в гаражі № НОМЕР_1 на ремонті. Внук ОСОБА_1 проводив ремонт двигуна. З 27.12.2005 року ОСОБА_3 оплачував за електроенергію, проводив двічі ремонт даху в 2012 і в 2014 роках, виготовив і встановив металічну пічку для опалення взимку, викошував траву. Ці факти він підтверджує , тому що її гараж сусідній. Гаражний кооператив не був зареєстрований у державному реєстрі до 2020 року. Також повідомляє що відсутні відомості, протокол загальних зборів про обрання ОСОБА_8 головою ГБК №1 Нафтовик .29 жовтня 2020 року правлінню кооперативу стало відомо, що 30.06.2005 року Господарський суд Івано-Франківської області рішенням у справі №19/191 припинив юридичну особу - Гаражний кооператив Нафтовик , м. Долина, вул. Пушкіна 1а. ОСОБА_8 одноосібно переоформляв гаражі без скликання загальних зборів членів кооперативу, та без зборів членів правління.19 травня 2019 року на загальних зборах членів кооперативу ОСОБА_8 надав списки членів ГБК №1 Нафтовик , згідно яких власником 21 гаража є ОСОБА_5 . В грудні 2018 року ОСОБА_8 переоформив гараж № НОМЕР_1 на ОСОБА_4 (заява від 24.12.2018) Загальних зборів не було. Але в папці-скоросшивачі Протоколи загальних зборів членів ГБК -1 між 2005 і 2004 роками підшито протокол №2 від 29 грудня 2018 року голова зборів ОСОБА_11 , секретар зборів ОСОБА_12 . Рішення виключити ОСОБА_2 з членів кооперативу, а ОСОБА_4 прийняти в члени ГК №1 Нафтовик (а.с.136 т.1).

Також , 04 грудня 2020 року, представником відповідача Гаражного кооперативу №1 Нафтовик - Горбань О.П., подано відзив на зутрічний позов ОСОБА_3 , в якому останній зазначив, що ОСОБА_3 є сином померлого члена гаражно-будівельного кооперативу №1 Нафтовик ОСОБА_5 . ОСОБА_5 був зареєстрований до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_4 . ОСОБА_5 був власником гаража № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі №1 Нафтовик . На час смерті ОСОБА_5 залишились акції ВАТ Укрнафта , гараж № НОМЕР_1 , та земельна ділянка. У ОСОБА_3 є у власності автомобіль: Опель Зінтра. Згідно записів у журналі обліку оплати за електроенергію та членських внесків, за гараж № НОМЕР_1 з 27.12.2005 року по 24.06.2016 року оплачував ОСОБА_3 . ОСОБА_2 гаражем № 21 після 2005 року не користувався і не утримував його. До вересня 2009 року в гаражі зберігався автомобіль Опель Кадет реєстраційний № НОМЕР_4 , а з вересня 2009 року автомобіль Опель Астра реєстраційний номер НОМЕР_2 . З липня 2013 року по жовтень 2015 року цей автомобіль стояв в гаражі № НОМЕР_1 на ремонті. Внук ОСОБА_1 проводив ремонт двигуна. З 27.12.2005 року ОСОБА_3 оплачував за електроенергію, проводив двічі ремонт даху в 2012 і в 2014 роках, виготовив і встановив металічну пічку для опалення взимку, викошував траву. Повідомляє, що гаражний кооператив не був зареєстрований у державному реєстрі до 2020 року. Також повідомляє, що відсутні відомості, протокол загальних зборів про обрання ОСОБА_8 головою ГБК №1 Нафтовик . 29 жовтня 2020 року правлінню кооперативу стало відомо, що 30.06.2005 року Господарський суд Івано-Франківської області рішенням у справі №19/191 припинив юридичну особу-Гаражний кооператив Нафтовик , м. Долина, вул. Пушкіна 1а. ОСОБА_8 одноосібно переоформляв гаражі без скликання загальних зборів членів кооперативу, та без зборів членів правління. 19 травня 2019 року на загальних зборах членів кооперативу ОСОБА_8 надав списки членів ГБК №1 Нафтовик , згідно яких власником 21 гаража є ОСОБА_5 . В грудні 2018 року ОСОБА_8 переоформив гараж № НОМЕР_1 на ОСОБА_4 ( заява від 24.12.2018) Загальних зборів не було. Але в папці-скоросшивачі Протоколи загальних зборів членів ГБК -1 між 2005 і 2004 роками підшито протокол №2 від 29 грудня 2018 р. голова зборів ОСОБА_11 , секретар зборів ОСОБА_12 . Рішення виключити ОСОБА_2 з членів кооперативу, а ОСОБА_4 прийняти в члени ГК №1 Нафтовик ( а.с.137 т.1).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26.01.2021, притягнуто до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , гаражного кооперативу №1 Нафтовик , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування заповіту ОСОБА_5 від 25.07.2009 року та визнання за нею, ОСОБА_1 , права власності на гараж № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , гаражного кооперативу №1 "Нафтовик", ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 1/2 спадкового майна ОСОБА_5 в якості співвідповідача - ОСОБА_4 , прож. АДРЕСА_5 (а.с.173 т.1).

Представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат Кориневич І.М. подала відзив на позовну заяву про визнання недійсним та скасування заповіту ОСОБА_5 від 25.07.2009 року та визнання за ОСОБА_1 права власності на гараж АДРЕСА_6 , в якому зазначила , що вимоги позивачки ОСОБА_13 , викладені в позовній заяві, ОСОБА_4 частково не визнаються. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 має пряму матеріальну заінтересованість у результаті розгляду справи, а також володіє правами, направленими на розпорядження предметом спору, а саме гаражем АДРЕСА_6 , в порядку ст. 178 ЦПК України надають наступні пояснення:

Маючи намір придбати індивідуальний гараж в місті Долина Івано-Франківської області для зберігання автомобіля, ОСОБА_4 натрапила на оголошення в мережі Інтернет про продаж такого. При спілкуванні із продавцем, який представився їй власником гаражу, виставленого на продаж, їй було підтверджено намір продажу останнього та повідомлено його місце розташування, а саме територія гаражно-будівельного кооперативу №1 "Нафтовик" по АДРЕСА_1 . При особистій зустрічі із продавцем, яким являвся ОСОБА_2 , було домовлено продажну ціну вищевказаного гаражу у розмірі 3000 (три тисячі) євро. 24.12.2018 року ОСОБА_2 було написано заяви на ім`я голови правління ГБК №1 "Нафтовик" ОСОБА_8 з проханням його особистий гараж № НОМЕР_1 з пайовим внеском відчужити та переоформити у власність ОСОБА_4 у зв`язку із купівлею-продажем та проханням про виключення його з членів кооперативу у зв`язку із продажем гаража, який перебував у його власності. Передача коштів відбулася в салоні автомобіля чоловіка ОСОБА_4 при його особистій присутності. Відповідно до п. 3 Протоколу №2 Загальних зборів членів ГБК №1 "Нафтовик" від 29.12.2018 року у зв`язку з вибуттям із членів кооперативу ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , і продажем гаражів-стоянок ОСОБА_15 (гараж № НОМЕР_5 ), ОСОБА_4 (гараж № НОМЕР_1 ) рішенням загальних зборів вирішено прийняти даних громадян в члени ГК №1 "Нафтовик" та закріпити за ними вказані гаражі. На підставі вищезазначеного ОСОБА_4 головою гаражного кооперативу "Нафтовик" ОСОБА_8 було видано довідку про те, що вона являється власником гаражу № НОМЕР_6 , що знаходиться по АДРЕСА_1 . Станом на даний час ОСОБА_4 згідно наявних документів являється власником гаража, розташованого на території ГБК №1 "Нафтовик" по АДРЕСА_1 , однак повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися ним вона не може, хоча право власності відповідно до положень Конституції України є непорушним. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 , як відповідачка за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , гаражно-будівельного кооперативу №1 "Нафтовик", ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування заповіту ОСОБА_5 від 25.07.2009 року та визнання за нею, ОСОБА_13 , права власності на гараж АДРЕСА_6 , заперечує проти позовних вимог позивачки ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 та вважає себе добросовісним набувачем, якому на праві власності належить вказаний гараж, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу не мала жодних сумнівів із приводу його власника, тобто не знала, що придбовує майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати. У решті позовних вимог ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_4 не заперечує (а.с.183-186 т.1).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14.09.2021, залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , гаражного кооперативу №1 Нафтовик , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування заповіту ОСОБА_5 від 25.07.2009 року та визнання за нею, ОСОБА_13 , права власності на гараж № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , гаражного кооперативу №1 "Нафтовик", ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 1/2 спадкового майна ОСОБА_5 в якості співвідповідача - Гаражний кооператив №1 Нафтовик ЄДРПОУ 44215569 (а.с.46-47 т.2).

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом, відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_13 , та її представник - адвокат Бойко А.І. (ордер серії ІФ №064179 а.с.96 т.1) позовні вимоги первісного позову підтримали в повному обсязі , зіславшись на зазначені в ньому обставини, просили його задоволити. В задоволенні зустрічного позову, просили відмовити.

Відповідач за первісним позовом він же позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його представник - адвокат Коцкович Р.М., (ордер серії ІФ №053695 а.с.123 т.1) в судовому засіданні позовні вимоги зустрічного позову підтримали в повному обсязі, просили його задоволити, зіславшись на викладені в нього обставини. Вимоги первинного позову ОСОБА_13 визнали частково, а саме визнали в частині визнання недійсним та скасування заповіту від 25.07.2009 року ОСОБА_5 посвідченого секретарем Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області. Частково визнали позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 , право власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на 1/2 частку гаража. Визнали в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом по спадковій справі № 10/09 зареєстрованій в реєстрі за реєстровим №118 від 16.03.2010 року. Визнали в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 простих іменних акцій ВАТ Укрнафта номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 483 шт., що належали її покійному чоловіку ОСОБА_5 на підставі Сертифікату акцій серія А №7905 ВАТ Укрнафта , виданого 04.12.2002 ВАТ Фінансова компанія Укрнафтогаз . В останнє судове засідання представник ОСОБА_3 - адвокат Коцкович Р.М. не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений судом. Зі згоди ОСОБА_3 розгляд справи було продовжено у відсутності його представника (заява а.с.89 т.2).

Відповідач за первісним та за зустрічним позовами ОСОБА_13 в судові засідання на неодноразові виклики не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому Законом порядку . У встановлений судом строк, відзиву на позовну заяву та відзиву на зустрічний позов не надав.

Представник відповідачки за первісним та зустрічним позовом ОСОБА_4 - адвокат Кориневич І.М. (ордер серії ІФ №083061 а.с.48 т.1. а.с.52 т.2) в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_13 , за первинним позовом та позовні вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом не визнала зіславшись на викладені у відзиві обставини, додатково суду пояснила, щозаперечує проти позовних вимог позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 та позивача за зустрічним ОСОБА_3 та вважає ОСОБА_4 добросовісним набувачем, якій на праві власності належить вказаний гараж АДРЕСА_6 , оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу у ОСОБА_4 не було жодних сумнівів із приводу його власника - ОСОБА_2 . Крім того просила застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_13 за її позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , гаражного кооперативу №1 Нафтовик , ОСОБА_4 , та вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , гаражного кооперативу №1 "Нафтовик" та ОСОБА_4 .

Представник відповідача за первісним та зустрічним позовом Гаражного кооперативу №1 Нафтовик , код ЄДРПОУ 25911441 - Горбань О.П. ( довіреність а.с.106 т.1) позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом визнав. В останні судові засідання представник ОСОБА_16 не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений судом, подав заяву, згідно якої просив розгляд справи проводити у йього відсутності. позовні вимоги ОСОБА_13 та ОСОБА_3 - підтримує (а.с.151 т.1).

Представник відповідача за первісним та зустрічним позовом Гаражного кооперативу №1 Нафтовик код ЄДРПОУ 44215569 - Белько О.Г. (виписка а.с.55 т.2) в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_13 , за первинним позовом та позовні вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом не визнав, просив відмовити в їх задоволенні за безпідставністю позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, які з`явилися в судові засідання, вивчивши відзив на первісний позов ОСОБА_13 , відзив на зустрічний позов ОСОБА_3 , вивчивши клопотання представника відповідачки ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності, заперечення на клопотання представника відповідачки ОСОБА_4 , дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , гаражного кооперативу №1 Нафтовик , ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування заповіту ОСОБА_5 від 25.07.2009 року та визнання за нею, ОСОБА_13 , права власності на гараж № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , з врахуванням уточнених позовних вимог, не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті.

Ст. 215 ЦК України, встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв`язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 2,3 ст. 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.2 ст. 1234 ЦК України, право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно зі ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Ст. 203 ЦК України визначено такі вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Заповіт, як односторонній правочин, має відповідати загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується копією свідоцтва про смерть від 03.08.2009 року серії НОМЕР_7 ( а.с. 7 т.1), ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка-відповідачка ОСОБА_13 , як той з подружжя, який пережив спадкодавця, відповідач-позивач ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 ,як діти спадкодавця є спадкоємцями першої черги за законом.

Згідно заповіту від 25.07.2009 року, що посвідчений секретарем виконавчого комітету Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області Шегедою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 29 ( а.с. 12 т.1), ОСОБА_5 все своє майно заповів своєму синові ОСОБА_2 .

Для вирішення питання чи виконаний надпис та підпис на заповіті самим заповідачем ОСОБА_5 під час складання заповіту від 25 липня 2009 року - 29 серпня 2017 року була призначена почеркознавча експертиза.

Висновком судової почеркознавчої експертизи № 1.1.-302/17 від 08.12.2017 року, проведеної на виконання ухвали суду від 29.09.2017 року, установлено, що рукописні написи Мною, ОСОБА_5 текст заповіту прочитано вголос і власноручно підписано та підпис в графі Підпис заповідача у заповіті від 25.07.2009 року виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою. У даному заповіті мав місце факт наслідування підпису ОСОБА_5 , а рукописні написи Мною, ОСОБА_5 текст заповіту прочитано вголос і власноручно підписано у досліджуваному документі виконані без наслідування ( а.с. 13-17 т.1).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність обставин, які зумовлюють недійсність оспорюваного заповіту, оскільки встановлено, що ОСОБА_5 його не підписував.

П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах

держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення ЄСПЛ від 20 грудня 2007 року у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

Відповідно до вимог ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат Кориневич І.М. 02.09.2021 звернулася до суду із клопотанням про застосування строків позовної давності ( а.с.206-209 т.1).

Загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17.

Судом встановлено, що позивачці-відповідачці ОСОБА_13 , про смерть чоловіка ОСОБА_5 , було відомо в липні 2009 року, з моменту його смерті, у шестимісячний строк вона не подавала заяви про прийняття спадщини, про наявність спірного заповіту, ОСОБА_13 було відомо, в останньої не було перешкод з дотриманням позовної давності оспорити вказаний заповіт, із зазначеним вимогами про оспорювання заповіту ОСОБА_13 звернулася лише 17 серпня 2020 року, тобто за спливом одинадцяти років.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , гаражного кооперативу №1 Нафтовик , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування заповіту ОСОБА_5 від 25.07.2009 року слід відмовити за спливом позовної давності.

Позовні вимоги позивачки-відповідачки ОСОБА_13 за первісним позовом в частині визнання недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом по спадковій справі №10/09 зареєстрованій в реєстрі за реєстровим №118 від 16.03.2010 року теж не підлягають задоволенню , виходячи з наступного:

Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтями 1218, 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Ч.ч. 1,3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 03.08.2009 року серії НОМЕР_7 . Після його смерті відкрилася спадщина.

ОСОБА_13 як дружина спадкодавця , ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , як діти спадкодавця є спадкоємцями першої черги за законом.

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджується довідкою Івано-Франківського державного нотаріального архіву від 18 грудня 2016 року, на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 14 грудня 2009 року була відкрита спадкова справа № 18 та видано свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 . При цьому із змісту цієї довідки вбачається, що будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини чи видачу свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 не звертались ( а. с. 53 т.2).

Позивачкою не надано суду доказів відмови їй нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину.

Копія свідоцтва про право на спадщину за законом ВМК №740562 від 16.03.2010 (а.с.37 т.1) свідчить про те, що спадщина, на яку видано свідоцтво, складається: простих іменних акцій ВАТ Укрнафта номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 483 (чотириста вісімдесят три) шт., що належали спадкодавцю на підставі Сертифікату акцій серія А №7905 ВАТ Укрнафта , виданого 04.12.2002 р. ВАТ Фінансова компанія Укрнафтогаз .

Звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом позивачка за первісним позовом ОСОБА_13 зазначила, що нотаріус видавши ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на акції, які належали ОСОБА_5 не врахувала те, що вона, ОСОБА_13 є дружина ОСОБА_5 і відповідно до ст.1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині.

Вона, ОСОБА_13 не відмовлялась від спадкового майна свого чоловіка ОСОБА_5 .

За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін . Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України, законами України Про нотаріат , Про міжнародне приватне право , іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Крім того, у судовій практиці застосовується постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 Про судову практику у справах про спадкування .

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ст.1301 ЦК України).

Як роз`яснено у п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Таким чином особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 р. ( справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином.

Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину не має правочинного характеру, воно не може визнаватися недійсним із посиланням на обставини , які вказуються позивачкою ОСОБА_13 у позовній заяві.

При цьому слід звернути увагу, що у книзі 6 ЦК Спадкове право визначений ще один спеціальний спосіб захисту спадкових прав - внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, що досить часто ототожнюється у судовій практиці з визнанням такого свідоцтва недійсним. Хоча між цими двома способами захисту існує істотна різниця, невипадково вони розміщені в окремих статтях глави 89 ЦК.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1300 ЦК, на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. Зміни до свідоцтва про право на спадщину вносяться без визнання попереднього свідоцтва про право на спадщину недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.

При цьому слід враховувати правову позицію Верховного Суду, який в постанові від 13.11.2019 р. ( справа № 758/5329/15, провадження № 61-18376св18) відзначив, що передбачений ст. 1300 ЦК порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців.

У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним.

Звертаючись з вимогою про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, слід зважати на те, що сторона у спірних правовідносинах не позбавляється права на спадкування, проте її частка змінюється.

У судовому засіданні позивачка за первісним позовом ОСОБА_13 зазначила, що в свідоцтві про право на спадщину її не влаштовує саме визначена частка іменних акцій ВАТ Укрнафта номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 483 (чотириста вісімдесят три) шт., оскільки не враховано, що вона має право на обов`язкову частку спадщини відповідно до ст.1241 ЦК України. Інших претензій до зазначеного свідоцтва вона не має.

Отже у даному випадку правильним способом захисту прав позивачки за первісним позовом є саме внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не про визнання його недійсним, так як позивачка не позбавлена права на спадкування обов`язкової частки у спадщині, а тому законних підстав для визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом по спадковій справі №10/09 , зареєстрованій в реєстрі за реєстровим номером №118 від 16.03.2010 - немає.

Крім того суд зазначає, що свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 видано за законом, а тому твердження ОСОБА_13 , що відповідно до ст.1241 Цивільного кодексу України вона має право на обов`язкову частку у спадщині є безпідставними

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в цій частині позовних вимог .

Заявлені вимоги про визнання за ОСОБА_13 права власності на 1/2 простих іменних акцій ВАТ Укрнафта номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 483 шт., що належали її покійному чоловіку ОСОБА_5 на підставі Сертифікату акцій серія А №7905 ВАТ Укрнафта , виданого 04.12.2002 р. ВАТ Фінансова компанія Укрнафтогаз також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними.

Щодо заявлених вимог позивачки за первісним позовом ОСОБА_13 в частині визнання за нею, право власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного:

У ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотню дію у часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта у часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили у часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це у законі або іншому нормативно-правовому акті.

У відповідності до ст. 5 ЦК України 2004 року, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Судом встановлено, що 28 листопада 1964 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 87, що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 , виданого 23 травня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області ( а.с.19 т.1).

Згідно довідки № 1499 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, гаражний кооператив № 1 Нафтовик зареєстровано 05.10.2000 року виконавчим комітетом Долинської міської ради Івано-Франківської області.

ОСОБА_5 був членом ГК № 1 Нафтовик та мав пай у вигляді гаража № НОМЕР_1 .

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Копія технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі по АДРЕСА_1 ( а.с.8-10 т.1) свідчить про те, що нерухоме майно складається з гаражу 1973 року спорудження , загальною площею 16,7 кв. м.

Оскільки судом встановлено, що спірний гараж було побудовано у 1973 році, тож для визначення підстав набуття права власності на дане нерухоме майно, суд керується актами цивільного законодавства які діяли на момент закінчення будівництва.

На момент закінчення будівництва ЦК УРСР 1963 року (в редакції від 18.07.1963 року) не передбачав порядку набуття громадянами гаражу у власність.

Так, ст. 100 ЦК УРСР 1963 року, зазначено, що у особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

У зв`язку з прийняттям Закону України "Про власність" до ЦК УРСР 1963 року, Законом України N 3718-12 від 16.12.93, було внесено зміни, зокрема ст. 100 -виключено.

Натомість, частинами першою та третьою ст. 15 Закону України Про власність (який набрав чинності 15 квітня 1991 року) визначено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Відповідно до п.5-1 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи , член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Отже, член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс пайовий внесок за гараж, набуває право власності на цей гараж, а тому, у разі його смерті спадщина відкривається на гараж.

Як слідує з п. 8 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 року, у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Оскільки Закон України Про власність не зобов`язував власників нерухомого майна проводити його державну реєстрацію, тож момент набуття права власності пов`язувався лише з повною сплатою пайових внесків за відповідне нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 03 серпня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області.

Звертаючись до суду з указаними вимогами, ОСОБА_13 , порушувала питання про визнання за нею як спадкоємцем першої черги спадкування за законом право власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому вона зазначала, що спадкодавцем ОСОБА_5 було внесено на рахунок гаражного кооперативу пайові внески в повному розмірі.

Однак, суд констатує, що документальних відомостей, які б підтверджували цю обставину, та довідки про розмір паю в матеріалах даної справи немає.

При здійсненні оцінки наданих доказів окремо та в їх сукупності, суд вважає, що позивачкою за первісним позовом ОСОБА_13 не надано достатніх, допустимих, належних та достовірних доказів, що б могли підтвердити набуття спадкодавцем ОСОБА_5 за свого життя право власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться по АДРЕСА_1 . Доказів повної сплати спадкодавцем ОСОБА_5 пайових внесків за відповідний гараж суду не надано.

Згідно копії довідки №159 виданої КП Івано-Франківським ОБТІ 12.06.2020 (а.с.88т.1) реєстрація на зазначений гараж в ОКП Івано-Франківське ОБТІ не проводились.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірний гараж № НОМЕР_1 на який ОСОБА_13 просять встановити право власності, не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Разом з тим, у матеріалах справи є копія довідки видана головою гаражного кооперативу Нафтовик ОСОБА_8 , відповідно до якої власником гаражу АДРЕСА_7 являється ОСОБА_4 ( а.с.117 т.1).

Оскільки позивачка за первісним позовом ОСОБА_13 не довела тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд вважає що правові підстави для задоволення позову в цій частині вимог - відсутні.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , гаражного кооперативу №1 Нафтовик , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування заповіту ОСОБА_5 від 25.07.2009 року та визнання за нею, ОСОБА_13 , права власності на гараж № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , з врахуванням уточнених позовних вимог, слід відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , гаражного кооперативу №1 "Нафтовик", ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 1/2 спадкового майна ОСОБА_5 теж не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтями 1218, 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Ч.ч. 1,3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Положення ч.1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 , виданого 03.08.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області. Після його смерті відкрилася спадщина.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 як дитина спадкодавця , є спадкоємцем першої черги за законом. Крім нього, спадкоємцями першої черги за законом являються сторони по справі ОСОБА_13 та ОСОБА_2 .

Довідка №6013, видана Долинською міською радою Івано-Франківської області 03.09.2019 (а.с.66 т.1) свідчить про те, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_5 був зареєстрований за даною адресою до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . На день смерті з ним були зареєстровані ОСОБА_3 з 17.08.2001 року по даний час, ОСОБА_18 з 01.04.2009 року по даний час.

Таким чином, ОСОБА_3 , у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_5 , на час відкриття спадщини і протягом строку , встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявляв про відмову від неї.

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджується довідкою Івано-Франківського державного нотаріального архіву від 18 грудня 2016 року, що на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 14 грудня 2009 року була відкрита спадкова справа № 18 та видано свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 . При цьому із змісту цієї довідки відомо, що будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини чи видачу свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 не звертались ( а. с. 53 т.2).

Копія свідоцтва про право на спадщину за законом ВМК №740562 від 16.03.2010 (а.с.37 т.1) свідчить про те, що спадщина, на яку видано свідоцтво, складається: простих іменних акцій ВАТ Укрнафта номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 483 (чотириста вісімдесят три) шт., що належали спадкодавцю на підставі Сертифікату акцій серія А №7905 ВАТ Укрнафта , виданого 04.12.2002 р. ВАТ Фінансова компанія Укрнафтогаз .

Звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 зазначив, що нотаріус видавши ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на акції, які належали ОСОБА_5 не врахувала те, що він, ОСОБА_3 є сином ОСОБА_5 і відповідно до ст.1261 ЦК України має право на спадкування як спадкоємець першої черги за Законом .

Він, ОСОБА_3 не відмовлявся від спадкового майна його батька ОСОБА_5 та вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_5 , на час відкриття спадщини.

За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін .Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України, законами України Про нотаріат , Про міжнародне приватне право , іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Крім того, у судовій практиці застосовується постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 Про судову практику у справах про спадкування .

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ст.1301 ЦК України).

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Таким чином особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 р. ( справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином.

Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину не має правочинного характеру, воно не може визнаватися недійсним із посиланням на ст. ст. 203, 215 ЦК, на які посилається позивач ОСОБА_3 .

При цьому слід звернути увагу, що у книзі 6 ЦК Спадкове право визначений ще один спеціальний спосіб захисту спадкових прав - внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, що досить часто ототожнюється у судовій практиці з визнанням такого свідоцтва недійсним. Хоча між цими двома способами захисту існує істотна різниця, невипадково вони розміщені в окремих статтях глави 89 ЦК.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1300 ЦК, на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. Зміни до свідоцтва про право на спадщину вносяться без визнання попереднього свідоцтва про право на спадщину недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.

При цьому слід враховувати правову позицію Верховного Суду, який в постанові від 13.11.2019 р. ( справа № 758/5329/15, провадження № 61-18376св18) відзначив, що передбачений ст. 1300 ЦК порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців.

У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним.

Звертаючись з вимогою про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, слід зважати на те, що сторона у спірних правовідносинах не позбавляється права на спадкування, проте її частка змінюється.

У судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 зазначив, що в свідоцтві про право на спадщину його не влаштовує саме визначена частка іменних акцій ВАТ Укрнафта номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 483 шт., оскільки нотаріусом не враховано, що він має право на частку в порядку спадкування за Законом після смерті батька відповідно до ст.1261 ЦК України. Інших претензій до зазначеного свідоцтва він не має.

Отже даному випадку правильним способом захисту прав позивача за зустрічним позовом є саме внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не про визнання його недійсним, та скасування так як позивач за зустрічним позовом не позбавлений права на спадкування за законом першої черги, а тому законних підстав для визнання недійсним та скасування даного свідоцтва про прийняття спадщини нема, а тому в задоволенні в цій частині зустрічного позову слід відмовити.

Заявлені вимоги про визнання за , ОСОБА_3 право власності на 1/2 простих іменних акцій ВАТ Укрнафта номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 483 шт., що належали його покійному батькові ОСОБА_5 на підставі Сертифікату акцій серія А №7905 ВАТ Укрнафта , виданого 04.12.2002 р. ВАТ Фінансова компанія Укрнафтогаз також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними.

Щодо заявлених вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 в частині визнати за ним, право власності на 1/2 частку гаража № НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі №1 Нафтовик , суд виходить з наступного:

У ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію у часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта у часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили у часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це у законі або іншому нормативно-правовому акті.

У відповідності до ст. 5 ЦК України 2004 року, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно довідки № 1499 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, гаражний кооператив № 1 Нафтовик зареєстровано 05.10.2000 року виконавчим комітетом Долинської міської ради Івано-Франківської області.

ОСОБА_5 був членом ГК № 1 Нафтовик та мав пай у вигляді гаража № НОМЕР_1 .

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Копія технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.8-10) свідчить про те, що нерухоме майно складається з гаражу 1973 року спорудження , загальною площею 16,7 кв. м.

Оскільки судом встановлено, що спірний гараж було побудовано у 1973 році, тож для визначення підстав набуття права власності на дане нерухоме майно, суд керується актами цивільного законодавства які діяли на момент закінчення будівництва.

На момент закінчення будівництва ЦК УРСР 1963 року (в редакції від 18.07.1963 року) не передбачав порядку набуття громадянами гаражу у власність.

Так, ст. 100 ЦК УРСР 1963 року, зазначено, що у особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

У зв`язку з прийняттям Закону України "Про власність" до ЦК УРСР 1963 року, Законом України N 3718-12 від 16.12.93, було внесено зміни, зокрема ст. 100 -виключено.

Натомість, частинами першою та третьою статті 15 Закону України Про власність (який набрав чинності 15 квітня 1991 року) визначено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Відповідно до п.5-1 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи , член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Отже, член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс пайовий внесок за гараж, набуває право власності на цей гараж, а тому, у разі його смерті спадщина відкривається на гараж.

Як слідує з п. 8 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 року, у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Оскільки Закон України Про власність не зобов`язував власників нерухомого майна проводити його державну реєстрацію, тож момент набуття права власності пов`язувався лише з повною сплатою пайових внесків за відповідне нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 .

Звертаючись до суду з указаними вимогами, ОСОБА_3 , порушував питання про визнання за ним як спадкоємцем першої черги спадкування за законом право власності на 1/2 частку гаража № НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі №1 Нафтовик .

При цьому він зазначив, що спадкодавцем ОСОБА_5 було внесено на рахунок гаражного кооперативу пайові внески в повному розмірі.

Однак, суд констатує, що документальних відомостей, які б підтверджували цю обставину, та довідки про розмір паю в матеріалах даної справи немає.

При здійсненні оцінки наданих доказів окремо та в їх сукупності, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не надано достатніх, допустимих, належних та достовірних доказів, що б могли підтвердити набуття спадкодавцем ОСОБА_5 за свого життя право власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться по АДРЕСА_1 . Доказів повної сплати спадкодавцем ОСОБА_5 пайових внесків за відповідний гараж суду не надано.

Згідно копії довідки №159 виданої КП Івано-Франківським ОБТІ 12.06.2020 (а.с.88 т.1) реєстрація на зазначений гараж в ОКП Івано-Франківське ОБТІ не проводились.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірний гараж № НОМЕР_1 на який ОСОБА_3 просять встановити право власності, не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Разом з тим, у матеріалах справи є копія довідки видана головою гаражного кооперативу Нафтовик ОСОБА_8 , відповідно до якої власником гаражу АДРЕСА_7 являється ОСОБА_4 ( а.с.117 т.1).

Оскільки позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд вважає що правові підстави для задоволення позову в цій частині вимог - відсутні.

Щодо заявлених вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 в частині визнання за ним, права власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,063га в садово-городньому товаристві Нафтовик-1 , суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 2ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до вимог ст.392 ЦК України - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.ч.1 статті 1268 ЦК України - спадщина належить спадкоємцеві, незалежно від часу прийняття спадщини.

Ч.1 ст. 1225 ЦК України, передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За змістом ст.116 ЗК України, набуття права землекористування як і права власності на землю, вважається завершеним після здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею і договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельної ділянки.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 як дитина спадкодавця , є спадкоємцем першої черги за законом. Крім нього, спадкоємцями першої черги за законом являються сторони по справі ОСОБА_13 та ОСОБА_2

ОСОБА_3 , у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_5 , на час відкриття спадщини і протягом строку , встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявляв про відмову від неї.

Звертаючись до суду із зазначеними вимогами, ОСОБА_3 в зустрічному позові зазначив, що після смерті батька ОСОБА_5 залишилась спадщина, що складається зокрема з земельної ділянки площею 0,063 га в садовому-городньому товаристві Нафтовик-1 .

Однак, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь які докази того , що померлий ОСОБА_5 , за життя отримав Державний акт на вказану земельну ділянку, звертався до відділу Держкомзему з питанням оформлення державного акту.

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджується довідкою Івано-Франківського державного нотаріального архіву від 18 грудня 2016 року, на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 14 грудня 2009 року була відкрита спадкова справа № 18 та видано свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 .

Копія свідоцтва про право на спадщину за законом ВМК №740562 від 16.03.2010 (а.с.37 т.1) свідчить про те, що спадщина, на яку видано свідоцтво, складається: простих іменних акцій ВАТ Укрнафта номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 483 (чотириста вісімдесят три) шт., що належали спадкодавцю на підставі Сертифікату акцій серія А №7905 ВАТ Укрнафта , виданого 04.12.2002 р. ВАТ Фінансова компанія Укрнафтогаз .

Крім того, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується копією рішення №1841-43/2010 Долинської міської ради від 31.03.2010, спірна земельна ділянка площею 0,0630га для ведення садівництва в садово-городньому товаристві Нафтовик-2 передано безоплатно у власність громадянину ОСОБА_2 - відповідачу по справі , а не померлому ОСОБА_5 ( а.с.76 т.1).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що земельна ділянка на яку позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просять встановити право власності, не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , гаражного кооперативу №1 "Нафтовик", ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 1/2 спадкового майна ОСОБА_5 в частині вимог про визнання за ним, право власності на земельну ділянку площею 0,063га в садово-городньому товаристві Нафтовик-1 , необхідно також відмовити.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 203, 215, 257, 261, 267, 392, 1216-1218, 1220, 1225, 1233, 1234, 1241,1257, 1261,1268, 1269, 1270, 1296, 1297, 1300, 1301 ЦК України, ст.ст. 116, 125, 126 ЗК України, керуючись ст.ст. 141, 258, 259,264, 265, 268, 352,354,355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , гаражного кооперативу №1 Нафтовик , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування заповіту ОСОБА_5 від 25.07.2009 року та визнання за нею, ОСОБА_13 , права власності на гараж № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , гаражного кооперативу №1 "Нафтовик", ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 1/2 спадкового майна ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка - відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_9 , жителька АДРЕСА_8 .

Відповідач - позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП НОМЕР_10 , житель АДРЕСА_9 .

Відповідачі за первісним та зустрічним позовами :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНКОПП НОМЕР_11 , житель АДРЕСА_10 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_12 , жителька АДРЕСА_11 .

Гаражний кооператив №1 Нафтовик , код ЄДРПОУ 25911441, вул. Пушкіна,14а, м.Долина, Калуського району, Івано-Франківської області, 77500.

Гаражний кооператив №1 Нафтовик , код ЄДРПОУ 44215569, вул. Пушкіна,14а, м.Долина, Калуського району, Івано-Франківської області, 77500.

Повний текст рішення виготовлено 18.02.2022

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш