Ухвала

від 31.01.2022 по справі 760/14228/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/14228/20

1-кп/760/1141/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 рокуСолом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

представника цивільного позивача - ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши упідготовчому судовомузасіданні взалі судув м.Києві обвинувальнийакт покримінальному провадженню,внесеному доЄРДР 22.11.2018за №12018100090013351,по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.388 КК України-

ВСТАНОВИВ:

В провадженніСолом`янського районногосуду м.Києва знаходитьсякримінальне провадженнявідносно ОСОБА_6 обвинуваченого,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.388 КК України.

Під час підготовчого судового засідання представником цивільного позивача ТОВ «Вердикт Капітал» - ОСОБА_4 , заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні, оскільки між ПАТ «Платиниум Банк», які є потерпілими та ТОВ «Вердикт Капітал», укладено договір №401/3 про відступлення прав вимоги.

В судовомузасіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання,яке підтримавобвинувачений ОСОБА_6 , про повернення зазначеного обвинувального акту з додатками прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст.291 Кримінального процесуального кодексу України, штучно створений. Також зауважив, що день повідомлення його підзахисного ОСОБА_6 про підозру строк досудового розслідування закінчився.

Прокурор проти повернення обвинувального акта заперечував, наполягаючи на тому, що згаданий процесуальний документ повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає, що всі встановлені обставини викладені в обвинувальному акті в тому обсязі, який сторона обвинувачення вважає необхідним та достатнім.

Представник цивільного позивача ОСОБА_4 також заперечив щодо повернення обвинувального акту, підтримавши думку прокурора.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

30.06.2020 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями в провадження судді ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 1 ст.388КК України - у знищенні заставленого майна, здійснене особою, якій це майно ввірено, затверджений прокурором Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_7 .

Статтями 109, 291КПК України встановлено, що до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який є його невід`ємним додатком, а також додається: цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування, розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; та довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Згідно обвинувального акту у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_6 разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, виник злочинний умисел, направлений на знищення заставного майна, яке було ввірене останньому, а саме нежитлових будівель загальною площею 6989,30 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого використання земельної ділянки з кадастровим номером 80000000000:72:263:0002, загальною площею 3,1131 га для будівництва та обслуговування житлових будинків.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на знищення заставного майна, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час за АДРЕСА_1 разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріли щодо яких виділені в окреме провадження, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, здійснив знищення заставного майна, а саме нежитлових будівель загальною площею 6989,30 кв.м., які перебували у заставі згідно іпотечного договору від 06.12.2012 укладеного між ПАТ «ФІНБАНК» та ПАТ «УКРПРОМТЕПЛИЦЯ».

Далі, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел ОСОБА_6 29.01.2018 подав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо припинення прав та їх обтяжень у зв`язку зі знищенням об`єкта нерухомого майна) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , яка в подальшому за індексним номером 39410388 прийняла рішення про внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру трав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна, а саме комплексу будівель та споруд, загальною площею 6 976 кв.м., розташованих та адресою: АДРЕСА_1 , про знищення вказаного об`єкту нерухомого майна на підставі довідки №28-03/17 від 29.03.2017 року, виданої ФОП ОСОБА_9 , згідно змісту якої встановлено, що останнім проведена 29.03.2017 року інвентаризація за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:263:0002, площею 3,1131 га. в ході якої зафіксовано, що усі будівлі та споруди знесені, земельна ділянка вільна від забудов.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Також у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.12 № 223-1430/0/4-12 зазначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 2 ст.291КПК України обвинувальний акт має містити, в тому числі, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Пунктом 13 ч.1 ст.3КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною першою статті 337КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, вказані обставини повинні бути зазначені в обвинувальному акті, оскільки згідно ч.1 ст.92КПК України обов`язок доказування таких обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, а суд розглядає справу лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).

До того ж, під час судового розгляду справи згідно ст.348КПК України суд зобов`язаний роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення. Тому не викладення зрозумілого, конкретизованого обвинувачення позбавляє суд виконати вказану норму закону.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н . та інші проти Австрії, п.34).

В рішенні від 25.07.2000 р., у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03.2001р. по справі «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).

Зазначений вище обвинувальний акт містить не зрозуміле і не конкретизоване обвинувачення та містить суперечності.

В обвинувальному акті зазначається, що ОСОБА_6 , у невстановлений слідством період часу в складі групи осіб, невстановленої кількості здійснив знищення нежитлових будівель, а саме: частину майнового комплексу адміністративний будинок (літ. Б) загальною площею 170,7 кв.м., механічний цех (літ. В) площею 1148,8 кв.м., зварювальний цех (літ. Г) площею 2032,4 кв.м, склад кислороду (літ. Д) площею 20,2 кв.м., проламу з навісом (літ. Е) площею 152,9 кв.м., склад столярного цеху (літ. Ж) площею 82,6 кв.м., столярний цех (літ. З) площею 253,9 кв.м., теплову (трансформаторну) підстанцію (літ. І) площею 65,1 кв.м., бойлерну (літ. К) площею 28,0 кв.м., диспетчерську (літ. Л) площею 40 кв.м., бокси по ремонту (літ. М) площею 224,2 кв.м., автозаправку (літ. Н площею 10, 2 кв.м., гаражі (літ. О) площею 467,2 кв.м., складські приміщення, майстерню (літ. Р, С, Т, У) загальною площею 2292,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:263:0002.

В даному випадку суд вважає, що обвинувальним актом не конкретизовано участь ОСОБА_6 , а саме його роль, як співучасника (організатор, виконавець, пособник, підбурювач). Крім того, зважаючи на обсяг та властивості знищеного майна, суд вважає, що в даному випадку обов`язковим для вирішення справи, є встановлення способу знищення майна та які дії по знищенню заставленого майна вчинив ОСОБА_6 .

Також вобвинувальному актіта цивільномупозові єрозбіжності щодошкоди заподіяноїзлочином.Відповідно дообвинувального актуматеріальна шкодастановить 150921684,00грн.,а відповіднодо заявленогоцивільного позовустановить 139413988,81грн.(зврахуванням заборгованостіза процентами6274701,05грн.).

Така неконкретність є перешкодою для реалізації обвинуваченим передбаченого ст.42КПК Україниправа знати, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення його обвинувачують. Та в подальшому роз`яснення судом суті пред`явленого обвинувачення.

Відповідно до норм чинного кримінального процесуального законодавства обвинувачений має право знати у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом. Неконкретність такого обвинувачення порушує право особи на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

При цьому, в силу вимог ст. 458 КПК України, суд враховує висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 24 листопада 2016р. у справі № 5-328кс16, згідно яких аналіз норм ст.291КПК України свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення"); 3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Відповідно до положень п. (а) ч.3 ст.6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях ЄСПЛ у справах "Маттоціа проти Італії" від 07 березня та 04 липня 2000 року та "Ващенко проти України" від 26 червня 2008 року, в яких зазначено: "Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенціїможе бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)".

У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі "Маттоціа проти Італії", детальніше прописано: "Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення".

Наведене вище на думку суду свідчить про те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, зокрема, встановленими ст. 291 КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору, в зв`язку з чим судом не підлягають до вирішення питання пов`язані з підготовкою до судового розгляду.

Виходячи з наведеного вище, керуючись ст. 45 КК України, ст.ст. 42, 44, 291, 314 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний актз додаткамиу кримінальномупровадженні,зареєстрованому вЄРДР 22.11.2018за №12018100090013351,по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.388 КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1